Рішення № 117704060, 15.03.2024, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/3/24

Провадження № 2/347/213/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2024 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

за участю представника позивача : ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів справу за позовною заявою органу опіки та піклування Косівської міської ради в інтересах малолітньої дитини: ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів на дитину, -

в с т а н о в и в :

Представник органу опіки і піклування Косівської міської ради звернувся в суд із позовом в інтересах малолітньої дитини: ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів на дитину, мотивуючи тим, що до служби у справах дітей Косівської міської ради 27.12.2023 року надійшло повідомлення Косівського районного відділу поліції про те, що 26.12.2023 року близько 23.30 год до КНП «Косівська ЦРЛ» було доставлено малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жит.с. Микитинці у зв`язку з обставинами, що становили загрозу для життя і здоров`я дитини. Матір ОСОБА_4 перебувала в стані алкогольного сп`яніння та зі слів останньої вживала вино домашнього виробництва на протязі дня, а батько ОСОБА_3 був відсутній за місцем проживання, та перед приїздом працівників поліції покинув будинок. Здійснюючи неодноразові телефонні дзвінки ОСОБА_3 відмовлявся повертатися додому.

Мати дитини має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії КНП "Косівська ЦРЛ" від 24.11.2023 року. Також, відповідно до висновку лікарської комісії від 18.08.2023 року за № 615 ОСОБА_4 потребує стороннього догляду так як є інвалідом II групи внаслідок психічного розладу. Знаючи це батько свідомо залишив дитину з нетверезою і хворою матір`ю, таким чином, поставивши життя і здоров`я дитини під загрозу.

Попередньо з батьком неодноразово проводилися бесіди щодо належного виконання свої батьківських обов`язків.

Зважаючи на вищевикладене було прийнято рішення виконавчого комітету Косівської міської ради №193 від 28.12.2023 про відібрання малолітньої дитини та влаштування її в сім`ю патронатного вихователя.

Крім того, в 2022 році ОСОБА_4 притягалась до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків стосовно старших дітей. Пізніше, 01.11.2022 року двох старших дітей ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 працівниками поліції було доставлено в КНП « Косівська ЦРЛ», після чого було в влаштовано в КНП «Івано-Франківський обласний спеціалізований будинок дитини Івано-Франківської обласної ради». Після надання статусу дітей, позбавлених батьківського піклування, їх було влаштовано в прийомну сім`ю. Однак з даних подій ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_4 належних висновків не зробили.

Також сім`я перебувала під соціальним супроводом КУ «Центр надання соціальних послуг Косівської міської ради». Сім`ю знято із соціального супроводу без досягнення результату.

В судовому засіданні представник позивача, начальник служби у справах дітей Косівської міської ради Р.Книщук вимоги позову підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві яку просив задоволити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 , вимоги позову не визнав, в судовому засіданні пояснив, що його співжителька ОСОБА_4 хворіє, бували випадки, що остання влаштовувала сварку у зв`язку із чим він йшов із дому а малолітня дитина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишалась із його співжителькою ОСОБА_4 . Просить в позові відмовити та врахувати, що він ніде не працює та немає змоги сплачувати аліменти.

Відповідачка ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги позову не визнала та пояснила, що вона проживає разом із співжителем ОСОБА_3 , із яким мають трьох малолітніх дітей. Двох старших дітей в них забрали та влаштували до будинку дитини, провідувати їх вона не мала змоги. Просить врахувати, що вона часто хворіє, однак вважає, що може сама виховувати дітей. Просить в позові відмовити.

Суд, вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення з наступних підстав:

Як встановлено в судовому засіданні відповідачі в справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 являються батьками малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.7).

До служби у справах дітей Косівської міської ради 27.12.2023 року надійшло повідомлення Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області (а.с.9) про те, що 26.12.2023 року близько 23.30 год до КНП «Косівська ЦРЛ» було доставлено малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жит.с. Микитинці у зв`язку з обставинами, що становили загрозу для життя і здоров`я дитини. Матір ОСОБА_4 перебувала в стані алкогольного сп`яніння та зі слів останньої вживала вино домашнього виробництва на протязі дня, а батько ОСОБА_3 був відсутній за місцем проживання, та перед приїздом працівників поліції покинув будинок. Здійснюючи неодноразові телефонні дзвінки ОСОБА_3 відмовлявся повертатися додому. Отже дитина тим самим фактично залишилася без батьківського піклування.

Мати дитини має високий ступінь втрати здоров`я внаслідок тривалої хвороби, що спричиняє повну нездатність до самообслуговування та залежність від інших осіб і перешкоджає виконанню батьківських обов`язків, що підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії КНП "Косівська ЦРЛ" від 24.11.2023 року (а.с.12).

Також, відповідно до висновку лікарської комісії від 18.08.2023 року за № 615 (а.с.24) ОСОБА_4 потребує стороннього догляду так як є інвалідом II групи внаслідок психічного розладу.

Таким чином відповідач в справі, ОСОБА_3 будучи батьком малолітньої дитини та знаючи про стан здоров`я співжительки, матері дитини, свідомо залишив дитину з нетверезою і хворою матір`ю, таким чином, поставивши життя і здоров`я дитини під загрозу.

Попередньо з батьком неодноразово проводилися бесіди щодо належного виконання свої батьківських обов`язків. підтвердженням чого є протоколи бесіди (консультування ) та акти відвідання ( а.с.38-41).

Рішенням виконавчого комітету Косівської міської ради №193 від 28.12.2023 (а.с.8) вирішено відібрати малолітню дитину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Влаштувати дитину в сім`ю патронатного вихователя.

Із долучених до матеріалів справи письмових доказів вбачається, що постановою суду від 02.03.2022 року ОСОБА_4 притягалась до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП, за невиконання батьківських обов`язків стосовно старших дітей.

Пізніше, 01.11.2022 року двох старших дітей ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 працівниками поліції було доставлено в КНП « Косівська ЦРЛ», після чого було в влаштовано в КНП «Івано-Франківський обласний спеціалізований будинок дитини Івано-Франківської обласної ради». Після надання статусу дітей, позбавлених батьківського піклування, їх було влаштовано в прийомну сім`ю. Однак з даних подій ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_4 належних висновків не зробили.

Крім того сім`я перебувала під соціальним супроводом КУ «Центр надання соціальних послуг Косівської міської ради». Сім`ю знято із соціального супроводу без досягнення результату, що підтверджується відповідним повідомленням за № 43/0274/23 від 29.12.2023 року (а.с.19).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно достатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини сьомоїстатті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 150 СК Українивизначено обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першоїстатті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

Згідно пунктів 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: - ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; - жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; - вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав є тимчасовим заходом на відміну від позбавлення цих осіб батьківських прав, яке має безстроковий характер. Тому якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини, при цьому суд керується інтересами дитини.

Оскільки підставою для відібрання дитини є випадки, при яких залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання, то повернення дитини можливе лише при усуненні зазначених обставин.

Судом встановлено, що відносно відповідачки неодноразово застосовувалось попередження про необхідність зміни ставлення до виховання малолітньої дитини та створення необхідних умов для її проживання. Зазначені обставини підтверджені органу опіки та піклування, який здійснює контроль за виконанням матір`ю її батьківських обов`язків.

Також встановлено, що на момент вирішення справи залишення малолітньої дитини за місцем проживання батьків, які не перебувають в шлюбі, є небезпечним для життя, здоров`я і морального виховання дитини, тому відібрання дитини від батьків є виправданим та таким, що здійснюється в інтересах дитини.

Згідно з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року № 3 ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Вищенаведені обставини проживання дитини у незадовільних умовах проживання, в тому числі й з ризиком для їх здоров`я та життя, без належного материнського піклування, виховання, суд розцінює як свідоме нехтування матір`ю своїми батьківськими обов`язками. Зазначене не відповідає факту безпечного, спокійного та стійкого середовищі, що не є неблагополучним для дитини.

При вирішенні справи судом враховується, що підставою для відібрання дитини у відповідачки стало неналежне виконання нею батьківських обов`язків відносно дитини, що могло спричинити безпосередню загрозу для життя та здоров`я дитини а також в свою чергу батько дитини допустив аналогічне невиконання своїх батьківських обов`язків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачі неналежним чином виконували свої батьківські обов`язки відносно дитини, що підтверджується вищенаведеними доказами, а отже, позовна вимога про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, є підставною і на даний час відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

Отже, суд вважає за необхідне відібрати, без позбавлення батьківських прав, у ОСОБА_3 , ОСОБА_4 їх малолітню дитину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стосовно вимоги про стягнення з відповідачів аліментів на утримання дитини суд дійшов такого висновку.

Частиною 4 статті 170 СК України передбачено, що при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Тобто, передбачено пряму імперативну норму права щодо одночасного вирішення питання про стягнення аліментів при задоволенні позову про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ст. 180, 166 ч. 2, 3 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. 5 ст. 150 СК України передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Окрім цього, відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, майновий стан відповідача ОСОБА_3 , який є особою молодого віку та має реальну можливість працевлаштуватись, тобто не має жодних перешкод для утримання своєї дитини, мінімальний розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, стан здоров`я дитини та відповідача, відсутність на утриманні відповідача інших осіб.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_3 необхідно стягувати аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі по 1500 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, майновий стан відповідачки ОСОБА_4 , яка являється інвалідом ІІ групи, і оскільки дитину не виховує і не доглядає за нею, однак не має жодних перешкод для утримання своєї дитини, мінімальний розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, стан здоров`я дитини та відповідачки, відсутність на утриманні відповідачки інших осіб.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з відповідачки необхідно стягувати аліменти на утримання дитини у розмірі 1/2 частки ycix видів доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Таким чином, аліменти слід стягувати з 03.01.2024 року.

Крім того, суд звертає увагу, що частиною 3 статті 170 СК України визначено право батьків на звернення до суду для постановлення рішення про повернення їм дитини якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Крім цього, враховуючи норми ст.141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір.

На підставі наведеного, ст. ст. 141, 164-166, 180-185, 191 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд ,

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Відібрати, без позбавлення батьківських прав, малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у батька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та матері - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 на утримання дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі по 1500 грн . щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття дитиною, на її особистий рахунок у відділенні Державного Ощадного банку України.

Стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 50 відсотків доходу щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття дитиною, на її особистий рахунок у відділенні Державного Ощадного банку України.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - 1211,20 грн судового збору, отримувач коштів: : ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001. Код класифікації доходів бюджету: 22030106 (стягувачем є Державна судова адміністрація України ).

Стягнення аліментів розпочати з 03.01.2024 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: Крилюк М.І.