Рішення № 117703426, 18.03.2024, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/1804/23

Номер провадження № 2/0186/122/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року м.Першотравенськ

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Янжули С.А.

при секретарі - Лиман Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2023 року в провадження Першотравенського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Акціонерного Товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення заборгованості.

Позовні вимогипозивач обґрунтовуєтим,що міжЗАТ КБПриватБанк та приватнимпідприємцем - ОСОБА_1 ,був укладенийкредитний договір№ 3від 05березня 2007року.Відповідно доп.1.1.,1.3.,4.1.кредитного договорупозивач надаввідповідачу строковийкредит усумі 400000доларів СШАв обмінна зобов`язанняз поверненнякредиту,сплати відсотківта виконанняінших зобов`язаньв обумовленідоговором терміни.За користуваннякредитом (згідноп.4.1.кредитного договору)позичальник зобов`язанийсплачувати відсотковуставку покредиту урозмірі 14%річних.При порушеннізобов`язань попогашенню кредитупроцента ставкавстановлюється урозмірі 28%річних відсуми непогашеноїзаборгованості.На виконанняп.А.5кредитного договору,відповідно доякого зобов`язанняпозичальника забезпечуються,зокрема,договором іпотеки,між ОСОБА_1 та позивачемукладено договіріпотеки від05березня 2007року.Предметом зазначеногодоговору іпотекиє наданнявідповідачем віпотеку визначеногомайна взабезпечення виконаннязобов`язаньпозичальника передпозивачем,в силучого іпотекодержательмає правов разіневиконання позичальникомзобов`язань,забезпечених іпотекою,та (або)невиконання відповідачемзобов`язаньза договороміпотеки,одержати задоволенняза рахунокпереданого віпотеку майнапереважно передіншими кредиторамипозичальника та/або відповідача.Пунктом 2Договору іпотекивстановлено,що зацим договороміпотекою забезпечуєтьсявиконання зобов`язаньпозичальника зкредитного договору№ 3від 05березня 2007року зповернення кредитуу сумі400000доларів США,сплати відсотківза користуваннякредитом,сплати відсотків,у разіпорушення зобов`язаньпо погашеннюкредиту увідповідності зумовами кредитногодоговору, сплати неустойки, пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом або прострочення термінів повернення кредиту, сплати штрафу, в розмірі 2% від суми отриманого кредиту, за кожний випадок порушення зобов`язань, передбачених п.п.2.2.7, 2.2.8, 2.2.11, 7.1. Кредитного договору, сплати штрафу, в розмірі 20% від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням. Пунктом 7 договору іпотеки (із урахування змін, внесених Додатковою угодою до Іпотечного договору від 24 травня 2007 року) сторони домовились, що в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором відповідач надав в іпотеку належне йому на праві власності наступне нерухоме майно: 1. А-1-Нежитлова будівля офіс і майстерні (камінь обк. цеглою), Б-майстерні (цегла), В-побутова будівля (цегла), Г-гаражі (ш/блок), Д-душ/уборна (ш/блок), Є-навіс (залізо), №1-4 огорожа, №5-скважина, 1-замощення загальною площею 718,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , розташована на земельній ділянці площею 0,2188 га, розмір якої визначено Державними актами на право власності на земельну ділянку ЯБ №696374, виданого 22 листопада 2006 року Ровеньківським міським управлінням земельних ресурсів виконкому Ровеньківської міської ради м. Ровеньки; 2. Земельна ділянка, площею 0,2188 га, кадастровий номер: 4412300000:10:001:0217, наданої для обслуговування офісу та майстерень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Державного Акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 696543, виданого Ровеньківським міським управлінням земельних ресурсів 23 березня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 05 березня 2007 року з ОСОБА_6 , посвідченого приватним нотаріусом Ровеньківського міського нотаріального округу М.В.Феденко, зареєстрованого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за №174 від 05.03.2007 року в державному реєстрі правочинів за №1949277. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010740100123 від 23 березня 2007 року.

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором було укладено договори поруки: б/н від 05 березня 2007 року з ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на виконання обов`язків за кредитним договором у повному обсязі по погашенню суми кредиту, відсотків, пені по кредитному договору та № 467 від 12 січня 2009 року з ТОВ Українське Фінансове Агентство Верус на виконання обов`язків за кредитним договором тільки у загальному розмірі 200 доларів США.

У зв`язку з порушенням відповідачами зобов`язань за кредитним договором, 14 липня 2009 року позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.

20 грудня 2010 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська було винесено рішення про часткове задоволення позову та солідарне стягнення з відповідачів на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" 3 741 972,50 гривень та судові витрати по справі.

25 вересня 2012 року апеляційний суд Дніпропетровської області розглянув та частково задовольнив апеляційну скаргу представника відповідачів; рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 грудня 2010 року в частині солідарного стягнення з відповідачів судових витрат, скасував. Стягнув судові витрати з кожного відповідача окремо. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вказане судове рішення апеляційного суду Дніпропетровської області не було виконане відповідачами ні добровільно, ні в ході примусового стягнення в рамках виконавчих проваджень.

Факт укладення Кредитного договору №3 від 05 березня 2007 року, факт укладення Договорів поруки б/н від 05 березня 2007 року, Договору іпотеки від 05 березня 2007 року встановлено рішенням апеляційної інстанції.

Статтею 625ЦК Україниврегульовано правовінаслідки порушеннягрошового зобов`язання,які маютьособливості.Так,відповідно донаведеної нормиборжник незвільняється відвідповідальності занеможливість виконанняним грошовогозобов`язання.Боржник,який прострочиввиконання грошовогозобов`язання,на вимогукредитора зобов`язанийсплатити сумуборгу зурахуванням встановленогоіндексу інфляціїза весьчас прострочення,а також3%річних відпростроченої суми,якщо іншийрозмір процентівне встановленийдоговором абозаконом.Формулювання статті625ЦК України,коли нарахуванняпроцентів тіснопов`язується іззастосуванням індексуінфляції,орієнтує накомпенсаційний,а нештрафний характервідповідних процентів,а тому3%річних неє неустойкоюу розумінніположень статті549цього Кодексу.Отже,за змістомнаведеної нормизакону нарахованіна сумуборгу інфляційнівтрати та3%річних входятьдо складугрошового зобов`язанняі вважаютьсяособливою міроювідповідальності боржниказа простроченнягрошового зобов`язання,оскільки виступаютьспособом захистумайнового правата інтересу,який полягаєу відшкодуванніматеріальних втраткредитора відзнецінення грошовихкоштів унаслідокінфляційних процесівта отриманнікомпенсації (плати)від боржниказа користуванняним утримуванимигрошовими коштами,належними досплати кредиторові.Правовий аналізположень статей526,599,611,625ЦК Українидає підставидля висновкупро те,що наявністьсудового рішенняпро стягненнясуми боргуза кредитнимдоговором,яке боржникне виконав,не припиняєправовідносин сторінцього договору,не звільняєборжника відвідповідальності заневиконання грошовогозобов`язання тане позбавляєкредитора правана отриманнясум,передбачених статтею625цього Кодексу,за увесьчас прострочення.Зазначена позиціяпідтверджена упостановах ВеликоїПалати ВерховногоСуду від4липня 2018року усправі №310/11534/13-ц(провадження№ 14-154цс18),від 4червня 2019року усправі N916/190/18(провадження№ 12-302гс18).Таким чином,з ухваленнямрішення судупро стягненняборгу зобов`язаннявідповідачів сплатитизаборгованість закредитом неприпинилося татриватиме домоменту фактичноговиконання грошовогозобов`язання уповному обсязі.Відтак,позивач маєправо наотримання сум,передбачених статтею625ЦК України,за увесьчас прострочення.Разом зтим,главою 19ЦК Українивизначено строк,у межахякого особаможе звернутисядо судуз вимогоюпро захистсвого цивільногоправа абоінтересу,тобто позовнудавність.Аналіз змістунаведених нормматеріального правау їхсукупності даєпідстави длявисновку,що доправових наслідківпорушення грошовогозобов`язання,передбачених статтею625ЦК України,застосовується загальнапозовна давністьтривалістю утри роки(стаття257цього Кодексу).Порядок відлікупозовної давностінаведено устаття 261ЦК України.Зокрема,відповідно дочастини першоїцієї статтіперебіг позовноїдавності починаєтьсявід дня,коли особадовідалася абомогла довідатисяпро порушеннясвого праваабо проособу,яка йогопорушила.Оскільки внаслідокневиконання боржникомгрошового зобов`язанняу кредиторавиникає правона отриманнясум,передбачених статтею625ЦК України,за увесьчас прострочення,тобто такепрострочення єтриваючим правопорушенням,то правона позовпро стягненняінфляційних втраті 3%річних виникаєза коженмісяць змоменту порушеннягрошового зобов`язаннядо моментуйого усунення.Зобов`язання припиняєтьсявиконанням,проведеним належнимчином (ст.599ЦК України),а томузобов`язання відповідачівзі сплатисуми боргутриває,оскільки невиконано останніми.Дана позиціяузгоджується звисновком ВеликоїПалати ВерховногоСуду,викладеним упостанові від08.11.2019року усправі №127/15672/16-ц,про те,що невиконанняборжником грошовогозобов`язання єтриваючим правопорушенням,тому правона позовпро стягненнякоштів напідставі статті625ЦК Українивиникає укредитора змоменту порушеннягрошового зобов`язаннядо моментуйого усуненняі обмежуєтьсяостанніми трьомароками,які передувалиподачі такогопозову.З врахуваннямзазначеного вище,позивач звертаєтьсядо судуз вимогамипро солідарнестягнення звідповідачів 3%річних відсуми боргу3741972,50гривень закредитом №3від 05березня 2007року заперіод з23лютого 2019року по23лютого 2022року. Загальна сума нарахованих процентів за вказаний період складає 337 085,10 гривень.

Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. У період з 01 березня 2019 року по 23 лютого 2022 року індексація на суму 3 741 972,50 гривень за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року складає 818 236,32 гривень.

Таким чином, загальна сума трьох процентів річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання за рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області № 2-4916/2010 за кредитним договором №3 від 05 березня 2007 року складає 1 155 321,42 гривень.

Просить суд стягнути солідарно з відповідачів 3% річних та інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання за рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області №2-4916/2010 за кредитним договором №3 від 05 березня 2007 року в розмірі 1 155 321,42 гривень та судові витрати по справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовільнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, відзив на позовну заяву не надали, про дату розгляду справи повідомлені належним чином за зареєстрованим місцем проживання через оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України", про причини неявки суд не сповістили, заяв про розгляд справи в їх відсутність, не надходило. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Оцінивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська №2-4916/2010 від 20 грудня 2010 року було частково задоволено позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "УФА"Верус", ПП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; стягнуто солідарно з ПП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість по кредитному договору №3 від 05 березня 2007 року, станом на 06 жовтня 2010 року у розмірі 3 741 972,50 гривень, стягнуто солідарно на користь держави судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 700 гривень, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 гривень. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

25 вересня 2012 року рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області було частково задоволено апеляційну скаргу представника відповідачів, рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 грудня 2010 року в частині солідарного стягнення з відповідачів судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - скасоване; стягнуто судові витрати з кожного відповідача окремо, в іншій частині рішення суду залишене без змін.

Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Випискою по рахунку за період з 20 грудня 2010 року по 26 лютого 2024 року підтверджується, що погашень заборгованості за кредитним договором №3 від 05 березня 2007 року, після ухвалення Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська, не було.

Згідно з розрахунком банка, сума заборгованості по кредитному договору №3 від 05 березня 2007 року, визначена станом на 06 жовтня 2010 року, стягнуто рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 грудня 2010 року, залишеного в цій частині без змін рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2012 року солідарно з відповідачів в розмірі 3 741 972,50 гривень, за період після набрання законної сили вказаним рішенням суду - з 25 вересня 2012 року, вказана сума боргу не змінилася, тобто погашень заборгованості з боку відповідачів, не відбувалося, за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року відповідачі мають заборгованість у розмірі 1 155 321,42 гривень, яка складається з наступного: 818 236,32 гривень - індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 337 085,10 гривень - 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14?10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти та індекс інфляції, передбачені ст.625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто, це є гарантією для кредитора у вигляді настання певних негативних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним узятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та індексу інфляції не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

На підставі вищезазначеного, АТ КБ "ПриватБанк" має право на стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачами грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідачі належним чином не виконували свої зобов`язання за кредитним договором, кредит надано відповідачу ОСОБА_1 строком до 16 березня 2015 року включно. Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є поручителями в забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором. У зв`язку із невиконанням відповідачами зобов`язань перед позивачем, банк звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості за кредитом і процентів за користування коштами солідарно з позичальника та поручителів. Судовим рішенням від 20 грудня 2010 року, залишеного в частині солідарного стягнення боргу за кредитним договором з відповідачів, без змін рішенням апеляційної інстанції від 25 вересня 2012 року, підтверджено наявність грошового зобов`язання відповідачів перед банком та порушення ними умов договору.

На даний час рішення суду не виконане, відповідачі, станом на 23 листопада 2023 року (дата звернення позивача з даним позовом до суду) мають заборгованість за кредитним договором у сумі 3 741 972,50 гривень.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2010 році зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває по даний час. Відтак, кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, в даному випадку за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року (в межах заявлених позивачем позовних вимог).

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а оскільки відповідачі свої зобов`язання за кредитним договором, станом на 23 листопада 2023 року не виконали, мають заборгованість, то їх зобов`язання перед банком за кредитним договором не припинилося.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.

Таким чином, помилковим є висновок колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про те, що перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, спливає через три роки після дати набрання законної сили судовим рішенням про стягнення кредитної заборгованості (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року в справі № 127/15672/16-ц).

Суд вважає, що невиконання боржниками грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

В даному випадку, оскільки грошове зобов`язання відповідачів перед позивачем за кредитним договором не припинилося, то право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникло у позивача за вказаний ним у позові період (в межах заявлених позовних вимог).

Суд бере до уваги розрахунки, надані позивачем, та вважає їх обґрунтованими, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позов задоволений повністю судовий збір підлягає стягненню у повному обсязі з відповідачів по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 280-283, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, -суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного Товариства КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про стягнення заборгованості - задовільнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", три проценти річних в сумі 337 085,10 гривень та інфляційні втрати в сумі 818 236,32 гривень, визначені за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року, за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 грудня 2010 року, залишеного без змін в частині солідарного стягнення суми заборгованості за кредитним договором №3 від 05 березня 2007 року, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2012 року, а всього стягнути 1155321 (один мільйон сто п`ятдесят п`ять тисяч триста двадцять одну) гривню 42 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства КБ "ПриватБанк" судовий збір по справі в розмірі 2772 (двох тисяч семиста сімдесяти двох) гривень 77 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного Товариства КБ "ПриватБанк" судовий збір по справі в розмірі 2772 (двох тисяч семиста сімдесяти двох) гривень 77 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного Товариства КБ "ПриватБанк" судовий збір по справі в розмірі 2772 (двох тисяч семиста сімдесяти двох) гривень 77 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Акціонерного Товариства КБ "ПриватБанк" судовий збір по справі в розмірі 2772 (двох тисяч семиста сімдесяти двох) гривень 77 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Акціонерного Товариства КБ "ПриватБанк" судовий збір по справі в розмірі 2772 (двох тисяч семиста сімдесяти двох) гривень 77 копійок

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: С.А.Янжула.

Повний текст рішення суду складено 18 березня 2024 року.