Рішення № 117700201, 11.03.2024, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

______________________

Справа № 947/31760/23

Провадження № 2/947/731/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2024 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.

за участю секретаря Торгонської В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

04.10.2023 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 27.12.2022 року у розмірі 42791,78 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 34263,20 грн., заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 8528,58 грн. станом на 23.08.2023 року та судові витрати у розмірі 2684,00 грн.

В обґрунтуваннязаявленого позовупредставник позивачапосилається нате,що між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №б/н від 27.12.2022 року, відповідно до умов якого, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, розмір кредитного ліміту було збільшено до 35000,00 грн.

Порушення відповідачем зобов`язань по укладеному кредитному договору № б/н від 27.12.2022року щодо своєчасного погашення кредиту зумовило звернення АТ КБ «Приватбанк» до суду із відповідним позовом.

14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування банку з Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Петренко В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 18.10.2023 року було прийнято позовнузаяву дорозгляду тавідкрито провадженняпо цивільнійсправі запозовною заявоюАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання 29.11.2023 року представник позивача не з`явився, однак одночасно з подачею позову звернувся до суду з клопотанням, в якому просив розглянути справу у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

У судове засідання 29.11.2023 року відповідач ОСОБА_1 про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином шляхом надсилання судової ухвали на адресу зазначену у позовній заяві, яка була отримана його представником адвокатом Кострич Михайлом Петровичем, що підтверджується повідомленням кур`єрської служби доставки про отримання, у судове засідання не з`явився, проте 27.11.2023 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кострич Михайла Петровича надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими, оскільки відповідач не ініціював надання йому кредитних коштів, не вчиняв жодних дій направлених на розпорядження ними. Відповідач зазначає, що ввечері 27.12.2022 року йому було відкрито кредитну картку за ініціативою банку та надано кредитні кошти у розмірі 35000,00 грн., виявивши це, він одразу зателефонував до ПриватБанку за номером телефону 3700 та повідомив, що не бажає користуватися кредитною карткою і попросив її закрити, на що йому відповіли, що це можливо зробити у кабінеті Приват24. Після чого, виконуючи інструкції оператора гарячої лінії він зменшив кредитний ліміт до нуля. При цьому, йому повідомили, що для закриття кредитної картки йому необхідно з`явитися до банківського відділення. Того ж вечора, о 20.16 год. Йому надійшло повідомлення, що його кредитний ліміт було зменшено до нуля. Після чого, 28.12.2022 року о 01.33 год. На телефон відповідача від ПриватБанку надійшло повідомлення, що ним начебто здійснено операцію, яка вимагає додаткового підтвердження, та для її завершення потрібно звернутися до підтримки або чату онлайн. Також у вказаному смс листуванні з ПриватБанком було відсутнє зазначення про збільшення кредитного ліміту після того, як його було зменшено до нуля. Вранці відповідач звернувся до відділення ПриватБанку та повідомив, що хоче закрити кредитну картку, однак йому було повідомлено, що кредитні кошти з його карти були переказані на іншу карту, і наразі у нього наявний борг перед Банком. Згодом кредитну картку було заблоковано самим банком, натомість у Приват24 відображалося повідомлення, що «одна із операцій здалася нам ризиковою, і ми заблокували картку з метою збереження ваших грошей». Відповідач, усвідомивши, що кредитні кошти були викрадені шахраями, 30.12.2022 року написав заяву у відділення ПриватБанку та зазначив, що картка була випущена без його згоди, а згодом з неї зникли кошти у розмірі 34609,03 грн., зазначив, що жодних операцій не вчиняв. Вказана заява була Банком проігнорована. 12.01.2023 року ОСОБА_1 повторно направив заяву із зазначенням вказаних обставин. 13.01.2023 року йому надано відповідь із зазначенням того, що вхід у приват24 був здійснений під авторизацією відповідача. У подальшому, відповідач ще 21.02.2023 року та 14.03.2023 року звертався до позивача з проханням надати список пристроїв, з яких здійснювався вхід до кабінету, з якого місця та у який час, а також реквізити отримувача коштів. Обидва вказані звернення були залишені Банком без розгляду. 12.01.2023 року відповідачем було подано у електронному вигляді заяву до Департаменту Кіберполіції. Вказане звернення було зареєстровано за №270219. Департамент у свою чергу повідомив та направив вказане звернення до відділу поліції №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, де 14.02.2023 року зареєстровано кримінальне провадження та розпочато досудове розслідування, яке наразі триває. Крім того, відповідач не ініціював оформлення кредиту, не здійснював переказ коштів, за такого позивач не має правових підстав для стягнення відсотків за користування кредитними коштами, оскільки відповідач не підписував жодні кредитні умови.

У судове засідання 11.03.2024 року представник позивача не з`явився, однак одночасно з подачею позову звернувся до суду з клопотанням, в якому просив розглянути справу у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Також, 09.02.2024 року надіслав відповідь на відзив, у якому не заперечуючи обставин того, що дійсно відбувся факт шахрайства, оскільки відбулася компрометація паролів і не всі входи в систему Приват24 відбувалися з пристроїв притаманних клієнту, зазначає, що вказані обставини жодним чином не впливають на наявність підстав для задоволення позову, оскільки у разі встановлення осіб, які заволоділи грошовими коштами, відповідач має право пред`явити до них свої позовні вимоги.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, проте 11.03.2024 року надіслав заяву у якій просив розглянути справу за його відсутності, у задоволенні позовних вимог позивача, просив відмовити.

Крім того, 11.03.2024 року представник відповідача - адвокат Кострич Михайло Петрович надіслав заперечення у яких висловив незгоду з відповіддю на відзив позивача, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні відповідач з метою отримання банківських послуг, 06.04.2021 року підписав анкету-заяву клієнта-фізичної особи про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» та Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua та взяв на себе зобов`язання виконувати умови Договору, після чого за допомогою ОТП-паролю підписав Заяву №б/н від 27.12.2022 року.

27.12.2022 року ОСОБА_1 було надано кредитну картку № НОМЕР_1 , з терміном дії до листопада 2026 року, тип картки «Універсальна», з доступним кредитним лімітом 35000,00 грн.

28.12.2022 з кредитної карти позивача № НОМЕР_1 внаслідок шахрайських дій невідомих осіб відбувся неправомірний переказ кредитних коштів в сумі 34609,03 грн. на рахунок невідомих осіб.

Факт перерахування грошових коштів з рахунку відповідача підтверджується як випискою по рахунку відповідача.

Згідно заяв від 30.12.2022 року та 12.01.2023 року ОСОБА_1 звернувся до відділення ПриватБанку, у яких зазначив, що кредитна картка була випущена без його згоди, з неї зникли кошти у розмірі 34609,03 грн., повідомив, що жодних операцій не вчиняв.

Відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-230112/16961 від 13.01.2023 року повідомив ОСОБА_1 , що вхід у приват24 був здійснений під авторизацією відповідача.

У подальшому, відповідач 21.02.2023 року та 14.03.2023 року звертався до позивача з проханням надати список пристроїв, з яких здійснювався вхід до кабінету, з якого місця та у який час, а також реквізити отримувача коштів.

Відповідач ОСОБА_1 зазначає, що обидва вказані звернення були залишені Банком без розгляду.

12.01.2023 року відповідачем було подано заяву-звернення у електронному вигляді до Департаменту Кіберполіції, яке було зареєстровано за №270219 та за результатами розгляду якого йому повідомлено, що вказане звернення було передано до відділу поліції №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.

Як вбачається з витягу з ЄРДР, відділом поліції №4 Одеського районного управління №1 ГУНП в Одеській області, 14.02.2023 року, розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023163480000094, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.3 КК України.

15.02.2023 ОСОБА_1 вручена пам`ятка про процесуальні права та обов`язки потерпілого.

Станом на теперішній час досудове розслідування по матеріалам кримінального провадження № 12023163480000094 від 14.02.2023 триває.

Відповідач наголосив, що не ініціював оформлення кредиту, не здійснював переказ коштів, не підписував жодних кредитних умов, більш того виявивши, що йому 27.12.2022 року було відкрито кредитну картку за ініціативою банку та надано кредитні кошти у розмірі 35000,00 грн., він одразу зателефонував на гарячу лінію ПриватБанку за номером телефону 3700 та повідомив, що не бажає користуватися кредитною карткою і попросив її закрити

Банком не було доведено, що він своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно дост. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1ст. 1066 ЦК Україниза договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Ст. 1073 ЦК Українивизначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зістаттею 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цьогоЗаконувважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до пункту 14.12статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення № 705 про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.

Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705).

Пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченогоЗаконом України «Про звернення громадян»(пункт 10 розділу VI Положення № 705).

Відповідно до частин 7, 8, 9 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.

Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.

Тлумачення якстатті 3 ЦК Українизагалом, так і пункту 6статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі N 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі N 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі N 753/8671/21 (провадження N 61-550св22).

Як свідчить тлумаченнястатті 526 ЦК Україницивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Аналіз наведених норм вказує, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.

Також прямий обов`язок банку в разі виявлення незаконного списання коштів повернути їх на рахунок клієнта - відповідача у справі.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2018 року у справі №699/16-ц (провадження №61-16504св18) та від 05.12.2018 року у справі № 754/15020/15-ц (провадження № 61-22283св18) постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15 та в постанові Верховного Суду від 21.02.2019 року у справі №489/1649/17.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України кожнаособа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 3ст. 12ЦПК України).

Відповідно до ч. 1ст. 13ЦПК України судрозглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною першою статті 15ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною п`ятою статті 81ЦПК України доказуванняне може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихвимог.Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: уразі задоволенняпозову -на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» то судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Щодо клопотання представника відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Положеннямист.59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.2ст.137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч.3ст.141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.ч.3,4ст.137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5ст.137 ЦПК Українивстановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.6ст.137 ЦПК Україниобов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч.4ст.263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

На підтвердження судових витрат суду надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВН № 1276589 від 07.11.2023 року, копію свідоцтва адвоката Кострич Михайла Петровичапро право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД №004276, заява про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу від 07.03.2024 року.

Однак, в порушення вимогст. 137 ЦПК України, представником відповідача не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також договору про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У відповідності до п. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем до закінчення судових дебатів у справі доказів оплати за надання професійної правничої допомоги суду не було надано.

Керуючись ст.ст.2,5,10,13,76-81,259,263-265,268,352,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенніпозовної заяви Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 27.12.2022 року у розмірі 42791,78 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 34263,20 грн., заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 8528,58 грн. - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Петренко В. С.