Рішення № 117696768, 12.03.2024, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/6512/24

Провадження № 2-а/127/38/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 березня 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді - Гриневича В.С.

секретар судового засідання: Гевко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу №127/6512/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просила скасувати постанову серії ЕНА №1439906 від 15.02.2024 у справі про адміністративне правопорушення та закрити провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою інспектора 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області серії ЕНА №1439906 від 15.06.2024 ОСОБА_2 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. за ч. 3 ст. 122 КУпАП, за те, що вона 14.02.2024 о 15:42 год. в м. Вінниця по вул. Пирогова, 6, керуючи транспортним засобом NISSAN JUKE, номерний знак НОМЕР_1 , здійснила зупинку на смузі руху для маршруток, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 - забороняється рух і зупинку транспортним засобом на цій смузі, чим порушила вимоги п. 17.1 ПДР України.

Вищевказану постанову позивач вважає незаконною з наступних підстав.

Як зазначається позивачем, 14 лютого о 15:40 год. позивач проїжджала на власному транспортному засобі Nissan з номером НОМЕР_1 за кермом по АДРЕСА_1 , на задньому сидінні перебув її син ОСОБА_3 , 2005 року народження, несподівано бачучи у дзеркало позаду неї патрульне авто, яке включило червоне світло для зупинки, на що позивач зупинилась біля правого краю дороги по адресі вул. Пирогова 6, в м. Вінниця, де попереду зупинилось авто марки мерседес з номерами НОМЕР_2 і перед ними патрульна поліції. Позивач вийшла з авто на безпечну сторону щоб дізнатися причину зупинки, де патрульні не підходили, а щось сміялись та вирішували зі власником чи особою, що була за кермом мерседеса з номерами НОМЕР_2 . Підійшовши до старшого лейтенанта ОСОБА_2 , прізвище стало відомо з постанови, так як поліцейський не представилась, вона почала швидко щось бурмотіти, позивач попросила повторити та поліцейська голосно попросила її документи, які позивач надала та в секунді поліцейська щось оформила і сказала підписувати, на що позивач відмовилась, так як не знала що має підписувати, запитавши у чому річ і кого зупинили попереду позивача і за що її зупинили, підійшов невідомий патрульний і повідомив що попереду авто, а саме мерседес порушив правила дорожнього руху та його штрафують. Так як позивач їхала за дитиною до школи у неї не було часу виясняти та дивитись на неправомірні міри патрульних.

Разом з тим, як зазначається позивачем, посилання інспектора патрульної поліції лише на п. 17.1 ПДР (на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів, позначений дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняється рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі) під час складання постанови про адміністративне правопорушення в рамках змодельованої вище ситуації є невірним, оскільки пунктом 17.2 ПДР визначено, що водій який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лініє дорожньої розмітки може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правового краю проїзної частини.

На підставі вищевикладеного позивач просила позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.03.2024 відкрито провадження у адміністративній справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови серії ЕНА №1439906 від 15.02.2024 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн. за адміністративне правопорушення. Також відповідачу було запропоновано протягом трьох днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази.

На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, представником відповідача було надіслано суду відзив. Зі змісту даного відзиву вбачається, що, на думку відповідача, вимоги позивача є безпідставними. Так, під час несення служби 14.02.2024 о 15.42 год. по вул. Пирогова, 6 в м. Вінниця, нарядом патрульної поліції було помічено автомобіль Nissan Juke, днз НОМЕР_1 , водій якого ОСОБА_1 здійснила зупинку на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8 або 5.11 та порушила п. 17.1 ПДР України.

Поліцейські помітивши водія, пояснили причину, встановили всі обставини правопорушення, дійшли до висновку про притягнення водія до відповідальності.

Відповідачем зазначається, що оскаржувана постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, є обґрунтованою та законною.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, однак заявою від 12.03.2024 просила розгляд справи провести у її відсутність, зазначивши, що позовну заяву підтримує у повному обсязі. При цьому, в судовому засіданні 11.03.2024 позивач підтвердила обставини, зазначені нею в позовній заяві та просила позовні вимоги задовольнити.

Управління патрульної поліції у Вінницькій області явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялось завчасно та належним чином.

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Частиною четвертою статті 229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14.02.2024 інспектором 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Шемчук Інною Миколаївною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №1439906, якою визнано винним ОСОБА_1 в тому, що вона 14.02.2024 о 15:42 год. в м. Вінниця, вул. Пирогова, 6, керуючи транспортним засобом Nissan Juke, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснила зупинку на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8, чим порушила п. 17.1 ПДР На дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняється рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі.

Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 680 гривень.

Відповідно до статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Частиною другою та четвертою статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту (в тому числі ч. 3 ст. 122 КУпАП). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Частиною 5 ст. 258 КУпАП не передбачені винятки щодо необхідності складання протоколу за правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху у разі заперечення особи щодо порушення.

Аналогічне положення міститься і в підпунктах 1, 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Отже, у разі скоєння правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься відразу на місці вчинення правопорушення, що і було вчинено інспектором 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Шемчук Інною Миколаївною.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, статтею 7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: в тому числі передбачені частиною третьою статті 122 КУпАП.

За приписами частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).

Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно дочастини третьоїстатті 122Кодексу Українипро адміністративніправопорушення ненаданняпереваги врусі транспортнимзасобам аварійно-рятувальнихслужб,швидкої медичноїдопомоги,пожежної охорони,поліції,що рухаютьсяз увімкненимиспеціальними світловимиабо звуковимисигнальними пристроями,ненадання перевагимаршрутним транспортнимзасобам,у томучислі порушенняправил рухуі зупинкина смузідля маршрутнихтранспортних засобів,а таксамо порушенняправил зупинки,стоянки,що створюютьперешкоди дорожньомуруху абозагрозу безпеціруху,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З оскаржуваної постанови вбачається, що 14.02.2024 о 15:42 год. в м. Вінниця, вул. Пирогова, 6, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Nissan Juke, д.н.з. НОМЕР_1 здійснила зупинку на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8, чим порушила п. 17.1 ПДР На дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняється рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух

Як зазначено вище, частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів.

Так, п. 8.4 Правил дорожнього руху України передбачено, що дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Відповідно до розділу 33 Дорожні знаки ПДР, знак 5.8 Дорога ізсмугою дляруху маршрутнихтранспортних засобів-Дорога,на якійпо спеціальновідведеній смузіздійснюється рухтранспортних засобівза встановлениммаршрутом тавелосипедистів.

Положеннями п. 17.1 ПДР України на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рухі зупинкаінших транспортнихзасобів (крімтаксі тавелосипедистів) націй смузі.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до підпункту 9 частини першої статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 вказаного закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Суд звертає увагу на те, що на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, зазначеного в постанові серії ЕНА №1439906, представником відповідача надано суду компакт-диск з відеозаписами.

Дослідивши вказані відеозаписи, зокрема відео з нагрудних бодікамер працівників поліції судом встановлено, що водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Nissan Juke», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснила зупинку на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8.

Суд звертає увагу на те, що на відеозаписах сама позивач не заперечувала того, що керуючи транспортним засобом «Nissan Juke», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснила зупинку на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8.

Посилання ж позивача на те, що керуючи транспортним засобом вона побачила у дзеркалі поліцейську машину, яка увімкнула проблискові маячки червоного кольору, та відповідно зупинилася на вимогу поліцейських та очікувала коли вони до неї підійдуть повністю спростовуються відеозаписом з назвою «export-ckgsk (1)» наявним на наданому суду відповідачем компакт-диску, з якого слідує, що спершу до автомобіля «Nissan Juke», д.н.з. НОМЕР_1 , підійшла працівник поліції аж потім підійшла позивач ОСОБА_1 та повідомила що зупинилась всього на 2 хвилини занести речі.

Відповідно до частини першої статті 77КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Однак, всупереч вимогам даної статті позивачем не доведено належними засобами доказування того, що адміністративне правопорушення нею не вчинялося.

Статтею 72КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини та визначені відповідно до них правовідносини, будь-яких відомостей, які б підтверджували зазначені позивачем обставини, позивачем не було надано суду, як і не було надано належних доказів не вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач порушила вимоги Правил дорожнього руху України, які зафіксовані на відеозаписі. Працівником УПП у Вінницькій області, як уповноваженою особою Національної поліції, було правомірно винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП України. При цьому, поліцейський з`ясував всі обставини, які підлягають з`ясуванню та діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно - правовими актами. Відтак, постанова серії ЕНА №1439906 від 14 лютого 2024 року винесена в межах повноважень та у спосіб встановлений законом.

Частиною третьою статтею 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Аналіз зазначених норм права та встановлені в судовому засіданні обставини, дають суду підстави для висновку про правомірність винесеної відповідачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому її необхідно залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовною заявою позивачем - ОСОБА_1 не сплачувався судовий збір, з посиланням на те, що остання звільнена від сплати судового збору, оскільки має статус учасника бойових дій.

Такі посилання позивача є помилковими, однак незважаючи на це судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Надаючи оцінку посиланням позивача щодо звільнення від сплати судового збору суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до преамбули Закону України «Про судовий збір» №3674-VI цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Отже, саме Закон України «Про судовий збір» є спеціальним законом, який визначає порядок сплати та звільнення від сплати судового збору та має пріоритет застосування у даних правовідносинах.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, справляється судовий збір.

Відповідно до положень статей 3, 5 Закону №3674-VI серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

В той же час, відповідно до статті 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Питання застосування вищенаведених норм закону стало предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 дійшла висновку про те що: "за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 25 Закону №3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають".

Частиною п`ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем при зверненні до суду заявлено вимогу про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, тобто вимогу немайнового характеру, з якої, відповідно до зазначених вище висновків, необхідно сплачувати судовий збір.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини третьої статті 4 Закону №3674-VІ за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на час звернення позивача до суду складає 1211,20 грн.

В той же час, частиною п`ятою статті 4 Закону № 3674 передбачено, що розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на даний час складає 605,60 грн.

При цьому, у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 висловлено правовий висновок про те, що «З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб».

Як уже зазначалося, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС).

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2024 року складає 3028,00 грн.

Враховуючи вищенаведене, за подання позовної заяви позивачу, в даному випадку, необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Однак, в порушення вищевказаних норм, позивачем до позовної заяви не додано ні доказів сплати судового збору, а також не додано документів, які б підтверджували підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Натомість, у позовній заяві позивач зазначила про звільнення її від сплати судового збору, посилаючись на пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Проте, такі посилання позивача є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Отже, вирішуючи питання щодо сплати судового збору особою, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей "Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

Зазначена позиція узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року (Справа № 545/1149/17).

При цьому, як вбачається зі змісту заявлених позовних вимог, дана справа про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не стосується захисту прав позивача, як учасника бойових дій, а інші підстави звільнення від сплати судового збору заявником не вказано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстави для звільнення заявника від сплати судового збору відсутні.

Натомість, як зазначено вище, незважаючи на не сплату судового збору, судом помилково прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

З огляду на зазначені вище висновки, а також те, що у задоволені позовних вимог позивача судом відмовлено, суд вважає за необхідне стягнути з позивача до бюджету відповідно рівня судовий збір в розмірі 605,60 грн., які позивачем не сплачено при зверненні до суду з даною позовною заявою.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 9, 122, 222, 251, 258, 276, 280 КУпАП, ст.ст. 5, 9, 72-77, 90, 139, 241-243, 246, 250, 271, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Постанову серії ЕНА №1439906 від 14.02.2024, винесену інспектором 2 взводу 1 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Шемчук Інною Миколаївною, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн. залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Національної поліції України, Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасуванняпостанови усправі проадміністративне правопорушення - без задоволення.

Стягнути зі ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Реквізити для сплати судового збору:

(Отримувач коштів: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37979858

Банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.)

Рахунок отримувача: UA318999980313181206000002856

Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу 101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький міський суд Вінницької області (назва суду, де розглядається справа))

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, адреса: м. Вінниця, вул. Ботанічна, 24.

Суддя: