Рішення № 117696037, 14.03.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року справа № 580/1174/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішенні і зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

02.02.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач).

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивач подав суду доказ сплати судового збору та уточнену позовну заяву, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.10.2023 №231250001661 про відмову у призначенні пенсії.

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 06.07.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його загальний стаж складає 31 рік 5 місяців 9 днів, а пільговий 31 рік 4 місяці 9 днів та досяг віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак під час вирішення питання про призначення пенсії протиправно відмовлено у такому призначенні.

Ухвалою суду від 14.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву та доказів

06.03.2024 ГУ ПФУ в Запорізькій області подало суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у її задоволенні. Зазначено, що згідно до заяви та наданих документів, страховий стаж для розрахунку пенсії становить 27 років 11 місяців 26 днів, з них за Списком №2 07 років 06 місяців 15 днів, навчання за фахом 2 роки 10 місяців 13 днів.

В результаті розгляду документів, доданих позивачем до заяви, не зараховано:

до страхового та пільгового стажу період з 11.04.1986 до 14.10.1987, оскільки згідно з п.12 Постанови №637 від 12.08.1993 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» час утримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування в засланні й на примусовому лікуванні підтверджується довідками органів внутрішніх справ і зараховується до трудового стажу за наявності документів про реабілітацію (довідки суду, органів прокуратури чи досудового розслідування про закриття кримінального провадження або довідки суду про ухвалення виправдального вироку). У разі відсутності документів, зазначених в абзаці першому цього пункту, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування в засланні і на примусовому лікуванні реабілітованих осіб може бути встановлено в судовому порядку;

до пільгового стажу не зараховано довідку №11/02 від 29.06.2022 за період з 29.07.1992 по 19.12.2002, оскільки до стажу роботи, що передбачає право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (категорія стажу Сп.1, Сп.2, ст.14( 20), ст.14( ч.2)), якщо призов на строкову військову службу був безпосередньо з пільгової роботи. Але у позивача відсутні періоди будь-якої роботи;

до пільгового стажу не зараховано довідку №11/02 від 29.06.2022 за період з 29.07.1992 по 19.12.2002, оскільки згідно акту перевірки №2300-1103-1/4155 від 04.08.2022 довідка вважається не дійсною, оскільки виявлено розбіжність із первинними документами. Довідка на ім`я ОСОБА_1 при звільненні з роботи зазначено ОСОБА_1 , що не відповідає паспортним даним. В пільговій довідці зазначено посаду «Електрозварник ручного зварювання», що не відповідає переліку професій які були атестовані «Електрозварники»;

до пільгового стажу період роботи з 29.07.1992 по 19.12.2002 та з 18.01.2012 по 25.12.2012, оскільки зазначена посада в пільговій довідці не відповідає записам трудової книжки та акту перевірки. В трудовій книжці зазначено посаду «газоєлектросварщик», а в пільговій довідці «електрогазозварник»;

до пільгового стажу період роботи з 18.01.2012 по 25.12.2012, оскільки за цей період відсутня атестація робочих місць. Надана довідка №28/02 від 31.08.2022 на заміну довідки №11/02 від 29.06.2022 є недійсною, оскільки зазначена посада не відповідає записам трудової книжки та акту перевірки.

період роботи згідно довідок від 28.08.2022 №28/02 та від 25.08.2022 №119, оскільки довідки про пільговий характер роботи не відповідають Порядку підтвердження пільгового стажу, передбаченої п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 за формою згідно з додатком №5 до зазначеної Постанови (не вказано фактично відпрацьований час, результати проведення атестації робочих місць, відпустки без збереження заробітної плати, відсутній підпис головного бухгалтера).

До пільгового стажу зараховано періоди з 31.07.1985 по 10.04.1986, з 14.11.1989 по 08.06.1992 та період навчання за фахом з 01.09.1982 по 13.07.1985 згідно рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі № 580/5094/22.

У зв`язку з викладеним, рішенням від 23.10.2023 №231250001661 позивачу відмовлено у призначенні пенсії віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

06.07.2022 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком за списком №2.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії №231250001661 від 13.07.2022 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 12 років 6 місяців.

Вказано, що страховий стаж позивача складає 29 років 6 місяців, пільговий стаж відсутній. До пільгового стажу не зараховано періоди згідно довідки №11/02 від 29.06.2022 з 29.07.1992 по 19.12.2002; згідно довідки №04/317 від 09.02.2018 з 31.07.1985 по 16.10.1987 та з 14.11.1989 по 08.06.1992; згідно довідки №411 від 07.09.2021 з 26.10.2010 по 19.03.2019, оскільки пільгові довідки оформлені не належним чином, не відповідають додатку 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.

16.09.2022 позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком за списком №2.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії №231250001661 від 23.09.2023 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 12 років 6 місяців.

Вказано, що страховий стаж позивача складає 29 років 6 місяців 1 день, пільговий стаж за Списком №2 складає 4 роки 3 місяці 9 днів. До пільгового стажу за Списком №2 не зараховано період роботи згідно довідок №28/02 від 28.08.2022 та №119 від 25.08.2022, оскільки довідки про пільговий характер роботи не відповідають Порядку підтвердження пільгового стажу, передбаченої п. 20 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 за формою згідно з додатком №5 до зазначеної постанови (не вказано фактично відпрацьований час, результати проведення атестації робочих місць, відпустки без збереження заробітної плати, відсутній підпис головного бухгалтера).

Вважаючи відмову у призначенні пенсії протиправною, позивач звернувся до суду.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі №5805094/22 визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 13.07.2022 №231250001661 про відмову у призначенні пенсії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.09.2022 №231250001661 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) повторно розглянути заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 06.07.2022 та від 16.09.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2023 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 06.07.2022 та від 16.09.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду скасовано.

Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду. В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року залишено без змін.

На виконання вказаних судових рішень, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішенням від 23.10.2023 №231250001661 позивачу відмовило у призначенні пенсії віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Вказано, що страховий стаж позивача складає 27 років 11 місяців 26 днів, пільговий стаж складає 10 років 4 місяці 28 днів, у т.ч. за Списком №2 - 7 років 6 місяців 15 днів, навчання за фахом 2 роки 10 місяців 13 днів.

За результатами розгляду документів:

до страхового та пільгового стажу не зараховано період з 11.04.1986 до 14.10.1987, оскільки згідно з п.12 Постанови №637 від 12.08.1993 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» час утримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування в засланні й на примусовому лікуванні підтверджується довідками органів внутрішніх справ і зараховується до трудового стажу за наявності документів про реабілітацію (довідки суду, органів прокуратури чи досудового розслідування про закриття кримінального провадження або довідки суду про ухвалення виправдального вироку). У разі відсутності документів, зазначених в абзаці першому цього пункту, час тримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування в засланні і на примусовому лікуванні реабілітованих осіб може бути встановлено в судовому порядку;

до пільгового стажу не зараховано період з 26.11.1987 до 17.10.1989, оскільки до стажу роботи, що передбачає право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (категорія стажу Сп.1, Сп.2, ст.14( 20), ст.14( ч.2)), якщо призов на строкову військову службу був безпосередньо з пільгової роботи;

до пільгового стажу не зараховано довідку №11/02 від 29.06.2022 за період з 29.07.1992 по 19.12.2002, оскільки згідно акту перевірки №2300-1103-1/4155 від 04.08.2022 довідка вважається не дійсною, оскільки виявлено розбіжність із первинними документами. Довідка на ім`я ОСОБА_1 при звільненні з роботи зазначено ОСОБА_1 , що не відповідає паспортним даним. В пільговій довідці зазначено посаду «Електрозварник ручного зварювання», що не відповідає переліку професій які були атестовані «Електрозварники»; зазначена посада в пільговій довідці не відповідає записам трудової книжки та акту перевірки;

до пільгового стажу не зараховано період роботи з 18.01.2012 по 25.12.2012, оскільки за цей період відсутня атестація робочих місць;

Надана довідка №28/02 від 31.08.2022 на заміну довідки №11/02 від 29.06.2022 є недійсною, оскільки зазначена посада не відповідає записам трудової книжки та акту перевірки.

До пільгового стажу зараховано періоди з 31.07.1985 по 10.04.1986, з 14.11.1989 до 08.06.1992 та період навчання за фахом з 01.09.1982 по 13.07.1985 згідно рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі №580/5094/22.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Стосовно пільгового стажу позивача за Списком №2, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.56 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон №1788-XIІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

На підставі ч.1 ст.62 Закону №1788-XII основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №470/836/17 у подібних правовідносинах, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом під час застосування норм права.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 26.08.1987, позивач:

з 01.09.1982 до 13.07.1985 навчався в середньому ПТУ №1 м. Шевченко, Мангишлак. обл.;

з 31.07.1985 до 16.10.1987 працював на посаді вишкомонтажника-зварювальника у Вишкомонтажній конторі Виробничого об`єднання Мангишлакнафта;

з 26.11.1987 до 23.10.1989 проходив строкову військову службу в Радянській Армії;

з 14.11.1989 до 08.06.1992 працював на посаді високомонтажника-зварювальника у Вишкомонтажній конторі Виробничого об`єднання Мангишлакнафта;

з 29.07.1992 до 20.12.2002 працював на посаді електрозварника ручного зварювання на Кам`янському спиртзаводі (нова назва ДП Кам`янський спиртогорілчаний комбінат);

з 20.05.2007 до 18.06.2007 працював на посаді охоронника в ДП Ефорт-27;

з 05.12.2007 до 02.09.2008 працював на посаді газоелектрозварювальника 5-го розряду в ТОВ Укрмедспецбуд;

з 26.10.2010 до 19.03.2019 працював на посаді електрозварника ручного зварювання в ДП Косарський спиртовий завод (нова назва ДП Укрспирт);

з 25.03.2019 до 28.05.2021 працював на посаді електрогазозварювальника в ТОВ Олімп.

У трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази, як на підставу внесення записів, вони завірені підписами повноважних осіб та печатками, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумнівів у їх достовірності.

Суд врахував, що спірним у цій справі є зарахування до пільгового стажу періодів: з 26.11.1987 до 17.10.1989; з 29.07.1992 до 19.12.2002; з 18.01.2012 до 25.12.2012.

Щодо зарахування до пільгового стажу за списком № 2 періоду служби в Радянській Армії з 26.11.1987 по 23.10.1989 суд зазначає таке.

Згідно з ч.4 статті 24 Закону №1058 інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-XII визначено умови зарахування військової служби до страхового, в т.ч. пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби» від 02.06.2005 №2636-IV внесені доповнення до абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" такого змісту: "Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах".

Отже умовою зарахування до пільгового стажу строкової військової служби є те, що на момент призову особа повинна навчатись за фахом у професійно-технічному навчальному закладі або працювати за професією або займати посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Оскільки позивачу не зараховано до загального та до пільгового стажу період роботи з 11.04.1986 по 14.10.1987 у зв`язку з відбуванням покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі, військова служба в Радянській Армії з 26.11.1987 по 23.10.1989 також не підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №2.

Вказаним обставинам Черкаський окружний адміністративний суд надавав оцінку під час вирішення спору у справі №580/5094/22.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо періоду з 29.07.1992 до 19.12.2002, суд зазначає, що у вказаний період позивач працював на посаді електрозварника ручного зварювання на ДП Кам`янський спиртогорілчаний комбінат.

Відповідно до довідки Кам`янський спиртово-горілчаний комбінат від 29.06.2022 №11/02 позивач дійсно працював на ДП Кам`янський спиртогорілчаний комбінат з 29.07.1992 до 19.12.2002 повний робочий день на посаді «електрозварник ручного зварювання, 5 розряд», що передбачено Списком №2 Розділу ХХІІІ Загальні професії, Підрозділу 23200000-19906, Постанови від 11.03.1994 №163.

Довідка підписана керівником підприємства, провідним інженером з кадрів, головним бухгалтером.

Щодо підстав спірного рішення, що в пільговій довідці від 29.06.2022 №11/02 зазначено посаду «Електрозварник ручного зварювання», що не відповідає переліку професій які були атестовані «Електрозварники», суд зазначає таке.

Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 1 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Розділом XXXII «Загальні професії» списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник».

Розділом XXXIII «Загальні професії» списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник».

Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені професії «електрозварники» та «газозварники».

З огляду на вищезазначене, професія електрозварника та (газоелектрозварника) передбачена у всіх Списках №2, що спростовує доводи відповідача.

Суд звертає увагу, що відповідно до Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16 січня 1985 року №17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об`єднує назви професій пов`язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах. Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника, електрозварника та газоелектрозварника є тотожною професією, тому не може бути підставою для відмови у зарахуванні до спеціального стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №535/103/17.

Стосовно підстав спірного рішення, що довідка від 29.06.2022 №11/02 видана на ім`я ОСОБА_1 , а при звільненні з роботи зазначено ОСОБА_1 , що не відповідає паспортним даним, суд зазначає, що запис про звільнення позивача внесений у трудову книжку серії НОМЕР_2 від 26.08.1987, яка заповнена російською мовою та видана на ім`я « ОСОБА_1 ».

При цьому, доказів, що вказана трудова книжка не належить позивачу, не надано.

Отже, пільговий стаж позивача за Списком №2 за період періоду з 29.07.1992 до 19.12.2002 підтверджений належними доказами та підлягає зарахуванню.

Щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 18.01.2012 до 25.12.2012 у зв`язку з тим, що вказаний період атестацією не підтверджений, суд зазначає таке.

Так, Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформулювала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Оскільки дані трудової книжки позивача, яка надавалась до органу Пенсійного фонду України, підтверджує його роботу з 18.01.2012 до 25.12.2012 зі шкідливими умовами праці, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування цього стажу роботи до пільгового стажу за Списком №2.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів законності відмови у зарахуванні вказаного вище стажу.

Стосовно права позивача на призначення пільгової пенсії за Списком №2, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XIІ, у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015, п. «б» ч.1 ст.13 Закону №1788-XIІ викладено у такій редакції: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.».

Пункт 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції до 11 жовтня 2017 передбачав, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

З урахуванням наведеного, і після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувались пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вказане правове регулювання існувало до набрання чинності нормами Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким текст Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно частини першої якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Разом з цим, Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у новій редакції був викладений також пункт 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», де зазначається, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Зазначені норми закону почали застосовуватись з 01 жовтня 2017 року, з огляду на що, з 01 жовтня 2017 року правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

Правила вказаних законів були повністю уніфікованими.

Однак, в подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року.

Так, пунктом 3 рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 вирішено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.».

Таким чином, з 23 січня 2020 року в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

Виходячи із засад розумності та справедливості та в силу ст.69 Закону України «Про Конституційний Суд України» суд враховує висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020.

У пункті 3.2. Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 Конституційний Суд України наголошує на принципі правової визначеності, як одному із елементів верховенства права, згідно із яким обмеження основних прав людини та громадянина допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми.

У пункті 4.4. зазначеного Рішення Конституційний Суд України визначив, що у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у статті 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію.

Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, якими передбачено підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Застосування відповідачем до спірних правовідносин норми статті 114 Закону №1058-IV не відповідають принципу верховенства права, а також суперечать нормам ч.2 ст.19, ч.3 ст.22 Конституції України згідно із якими, органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод.

Суд зазначає, що норми статті 114 Закону України №1058-IV абсолютно ідентичні нормам статті 13 Закону №1788-XII, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, які були визнанні неконституційними вищевказаним Рішенням Конституційного Суду України, як такі, що порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

З огляду на наведену ідентичність цих норм, очевидною є невідповідність положень статті 114 Закону 1058-IV принципу верховенства права, для осіб які працювали із шкідливими умовами праці до підвищення пенсійного віку Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та статтею 114 Закону №1058-IV.

Згідно із ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

В пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» Європейський суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип i dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20 у подібних правовідносинах зазначила, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Суд врахував, що на час звернення за пенсією (16.09.2022) позивач досяг 55 років.

За наслідками розгляду документів позивача органом Пенсійного фонду встановлено, що страховий стаж позивача становить 27 років 11 місяців 26 днів, пільговий стаж складає 10 років 4 місяці 28 днів, у т.ч. за Списком №2 - 7 років 6 місяців 15 днів, навчання за фахом 2 роки 10 місяців 13 днів.

Як установлено судом вище, позивач має право на зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №2 з періодів з 29.07.1992 до 19.12.2002 та з 18.01.2012 до 25.12.2012, що у сукупності становить 11 років 3 місяці 29 днів).

Зважаючи, що на час звернення за пенсією позивач досяг 55 років, і має загальний страховий стаж більше 25 років, пільговий стаж за Списком №2 не менше 12 років 6 місяців, суд дійшов висновку про наявність у ного права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Тому суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів спірного рішення відповідача про відсутність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.10.2023 №231250001661 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи є визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003, вказано: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)".

У пункті 2.3 рішення Конституційного Суду України від 11.10.2018 року у справі № 7-р/2018 цим судом зроблено висновок, що «...В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Конституційний Суд України вважає, що принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України «цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів» (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 8 червня 2016 року № 3-рп/2016).

У Доповіді «Верховенство права», схваленій Європейською Комісією «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), до елементів верховенства права віднесено, зокрема, юридичну визначеність та заборону свавілля (пункт 41).

У пункті 45 Доповіді зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій влади.

Щодо заборони свавілля у пункті 52 Доповіді вказано таке: хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб; їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

Отже, наведені юридичні позиції Конституційного Суду України, відповідні положення Доповіді дають підстави стверджувати, що конституційний принцип верховенства права вимагає законодавчого закріплення механізму запобігання свавільному втручанню органів публічної влади при здійсненні ними дискреційних повноважень у права і свободи особи».

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 461/2579/17 викладено правові позиції про те, що «Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Таким чином, дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом».

Нормативно-правовим актом, яким регулюються умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах є Закон №1788, зокрема ст.13.

Враховуючі визначені цією нормою підстави та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, а також наявність у позивача усіх необхідних умов для призначення пенсії на пільгових умовах вік та стаж (загальний і спеціальний), суд дійшов висновку, що вирішення питання призначення пенсії у даному випадку не є дискреційним повноваженням Пенсійного органу.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.145 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною 3 ст.245 КАС України визначено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 06.07.2022 (часу первинного звернення).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у розмірі 1211,20 грн. Доказів понесення позивачем інших судових витрат суду не надано.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Запорізькій області від 23.10.2023 №231250001661 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (29005, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012) прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 06.07.2022 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (29005, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір за подання позову в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ