Рішення № 117695920, 15.03.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/26270/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Військової академії (м. Одеса) на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про стягнення на користь позивача витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 30 777,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом начальника Військової академії (м. Одеса) від 20.07.2018 року №374 відповідача зараховано курсантом на 1-ий курс навчання до Військової академії та на підставі наказу начальника Військової академії від 20.07.2018 року №49-РС призначено на посаду курсанта. Наказом начальника Військової академії від 04.09.2018 року №184 відповідача призначено на посаду курсанта першого курсу навчання та з 04.09.2018 року зараховано на всі види забезпечення за курсантськими нормами. Також представником позивача вказано, що 20.07.2017 року між МО України в особі начальника Військової академії генерал-майора Гуляка О.В. та курсантом ОСОБА_1 укладений контракт на час навчання до присвоєння військового звання «лейтенант».

Надалі наказом начальника Військової академії від 20.12.2018 року №96-РС згідно рапорту, на підставі протоколу Вченої ради Військової академії №5 від 27.11.2018 року відповідача відраховано з числа курсантів «через небажання продовжувати навчання».

Виходячи з довідки-розрахунку від 20.12.2018 року №1/55/1946, складеної Військовою академією (м. Одеса), загальний розмір витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 у Військовій академії (м. Одеса) становить 30 777,99 грн.

Відповідач зазначену вище заборгованість не сплатив, що слугувало підставою для звернення з позовною заявою.

Відповідач відзив на адміністративний позов не надав, хоча копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у адміністративній справі була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою місця реєстрації, зазначеної у відомостях відділу адресно-довідкової роботи Головного управління ДМС України в Одеській області, проте поштове відправлення повернулося 13.02.2024 на адресу суду із відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання». Відтак, з врахуванням положень частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), слід вважати, що копія ухвали вручена належним чином, а відповідач повідомлений про розгляд справи.

Ухвалою суду від 25.01.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши адміністративний позов, відзив на адміністративний позов, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Так, на підставі наказу начальника Військової академії (м. Одеса) від 20.07.2018 року №374 відповідача зараховано курсантом на 1-ий курс навчання до Військової академій та на підставі наказу начальника Військової академії від 20.07.2018 року №49-РС призначено на посаду курсанта.

Наказом начальника Військової академії від 04.09.2018 року №184 відповідача призначено на посаду курсанта першого курсу навчання та з 04.09.2018 року зараховано на всі види забезпечення за курсантськими нормами.

У відповідності до вимог п. п. 15, 16 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.08 Nє1153/2008, 20 липня 2017 року між МО України в особі начальника Військової академії генерал-майора Гуляка О. В. та курсантом ОСОБА_1 укладений контракт на час навчання до присвоєння військового звання «лейтенант».

Згідно укладеного Контракту відповідач взяв на себе зобов?язання мати позитивні результати навчання, наполегливо оволодівати знаннями, необхідними для майбутньої військової служби на посаді офіцера, сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, свої службові обов?язки, добре володіти довіреною військовою технікою (озброєнням), уміло керувати особовим складом; продовжувати подальше проходження військової служби на посадах офіцерського складу протягом не менше п?яти років після закінчення навчання; відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов?язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою ст. 25 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» (а.с.28-29).

ОСОБА_1 звернувся до командування Військової академії з рапортом про відрахування з навчання у Військовій академії через небажання продовжувати навчання. Про порядок відшкодування курсантами витрат пов?язаних з утриманням курсантів у ВВНЗ ОСОБА_1 попереджений (а.с.25).

Наказом начальника Військової академії від 20.12.2018 року №96-РС (а.с.17-18) згідно рапорту та на підставі протоколу Вченої ради Військової академії №5 від 27.11.2018 року (а.с.25 зв. бік) у відповідності до абз. 2 п.3.1 та абз. 7 п.3.2 Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.12.1997 року №490 старшого солдата ОСОБА_1 , відраховано з числа курсантів «через небажання продовжувати навчання», відповідно до п.35, 36,195 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 та п.2.15 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170 розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу з старшим солдатом ОСОБА_2 (у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем).

Виходячи з довідки-розрахунку від 20.12.2018 року №1/55/1946, складеної Військовою академією (м.Одеса), загальний розмір витрат, пов?язаних з утриманням ОСОБА_1 , у Військовій академії (м. Одеса) становить 30777 (тридцять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 99 коп. грошового забезпечення (а.с.23).

07.09.2023 року ОСОБА_1 направлено вимогу-пропозицію про порядок та строки відшкодування витрат, пов?язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі від 07.09.2023 року №26/1/68 (а.с.20-22), з якою відповідач був ознайомлений про що свідчить його підпис та вказав, що з розрахунком «згоден».

У відповідності до вимоги-пропозиції ОСОБА_1 було запропоновано протягом 10 днів з моменту отримання даної вимоги, сплатити суму заборгованості на користь Військової академії (м.Одеса) (м.Одеса, вул.Фонтанська дорога, 10, 65009, ЄДРПОУ код 24983020) витрати, пов?язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 30777 (тридцять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 99 коп. За відсутності можливості єдино разової сплати зазначеної суми, протягом 10 днів з моменту отримання даної вимоги, звернутися до Військової академії (м.Одеса) (м.Одеса, вул.Фонтанська дорога, 10) з письмовою заявою про відстрочку чи розстрочку сплати вказаної суми, повідомивши розмір можливих щомісячних платежів. Вказана вимога була направлена засобами поштового зв`язку відповідачу.

Разом з тим, добровільного переказу коштів на розрахунковий рахунок позивача в рахунок існуючої заборгованості відповідач не здійснив з письмовою заявою про відстрочку чи розстрочку сплати вказаної суми до позивача не звертався.

Станом на дату розгляду справи судом відповідач не надав доказів відшкодування вартості витрат, понесених позивачем.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Особливості відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищих навчальних закладах Збройних Сил України, врегульовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII (надалі - Закон №2232-XII) та Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964 (надалі - Порядок №964).

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу-для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних.

Разом з тим, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (частини 3 статті 24 Закону №2232-XII).

Приписами статті 25 Закону №2232-XII передбачено, що підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів. Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань. З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.

Водночас, частиною 10 статті 25 Закону №2232-XII визначено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д","е","є","з","и" пункту 1 та підпунктів "д","е","є","ж","з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі, визначається Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964.

Пунктом 3 Порядку №964 встановлено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів (пункт 4 Порядку №964).

Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони (пункт 8 Порядку №964).

Водночас, на виконання пункту 3 Порядку №964 наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року затверджено Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.

За приписами пункту 2.3 вказаного Порядку у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.

Отже, наведені приписи свідчать про те, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти. При цьому, передбачено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Разом із тим, як слідує із змісту контракту, укладеного між Міністерством оборони України в особі начальника Військової академії генерал-майора Гуляка О.В. та ОСОБА_1 , останній був ознайомлений із законами та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють порядок проходження військової служби (навчання), та добровільно взяв на себе зобов`язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), у разі дострокового його розірвання через небажання продовжувати навчання, недисциплінованість чи відмови подальшого продовження військової служби.

В свою чергу, як свідчить довідка-розрахунок №1/55/1946 від 20 грудня 2018 року, ОСОБА_1 зобов`язувався відшкодувати витрати, пов`язані із його утриманням у вищому навчальному закладі, які складаються із грошового забезпечення у розмірі 30 777,99 грн.

Суд зазначає, що станом на час розгляду даної справи доказів сплати відповідачем коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 37 777,99 грн до суду не надано.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не надав належних доказів, які б спростували позицію позивача, що станом на дату розгляду справи кошти на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, ним відшкодовані, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Військової академії (м. Одеса) до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової академії (м. Одеса) витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 30 777,99 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач Військова академія (м. Одеса) (65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 10, код ЄДРПОУ 24983020).

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ).

СуддяІванов Е.А.