Рішення № 117695907, 15.03.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2898/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аквафрост до Одеської митниці про визнання протиправним та скачування рішення,

встановив:

ТОВ Аквафрост (позивач) звернулось з позовною заявою до Одеської митниці, в якій просить визнати протиправним та скасування рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UА500110/2023/000079/1 від 20.12.2023 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у зв`язку із імпортуванням на територію України заморожене філе гігантського кальмара (Dosidicus gigas), уповноважена особа (ТОВ Інтертранс) подала до відділу митного оформлення митну декларацію (ЕМД) №23UA500110006802U9 від 19.12.2023 з пакетом документів, що підтверджують митну вартість. Від відповідача надійшло повідомлення про витребування додаткових документів на підтвердження складових митної вартості. У відповідь Декларантом надіслано лист яким повідомлено, що подані всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості і додаткові подаватись не будуть. Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 20.12.2023 року №UA500110/2023/000079/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, які є протиправними, оскільки надали всі необхідні документи для розмитнення товару за ціною вказаною у МД. Просять задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №23UA500110006802U9 від 19.12.2023 року було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. На вимогу митного органу позивачем не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ розбіжності не спростовано, а тому був застосований резервний метод визначення митної вартості. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

До суду представником ТОВ Аквафрост надана відповідь на відзив, у якій підпримали позицію викладену у позові та зазначили, що відзив на позов фактично дублює оскаржувані рішення та не містить будь-яких заперечень щодо доводів позивача та наданих доказів.

Судом встановлено, що 14.08.2019 року між позивачем ТОВ Аквафрост (покупець) та компанією Fresh and Good B.V. (Берендрехт, Нідерланди) (постачальник) укладено контракт №14/08/19-20, відповідно до п.п. 1.1-1.2 якого постачальник постачає за цим контрактом товар, який зазначається у додатках до цього контракту. Постачання здійснюється на адресу покупця. Покупець приймає товар і бере на себе зобов`язання щодо розрахунків з Постачальником.

Згідно з п.п. 1.3 контракту товаросупровідні документи, які постачальник повинен надати покупцю на кожну партію товару: 1) товаротранспортна накладна (коносамент, CMR, авіанакладна, залізнична накладна); 2) сертифікат походження (загальної форми або EUR-1 якщо застосовно); 3) якісний сертифікат виробника; 4) декларація виробника; 5) ветеринарний сертифікат затвердженої в Україні форми; 6) пакувальний лист; 7) інвойс.

Терміни та умови поставки (у відповідно до Інкотермс-2010) обумовлюються інвойсами до цього Контракту (п.п.3.2 контракту).

Ціни товару, що поставляється, повинні бути узгоджені сторонами. Вони вказуються в інвойсі та/або додатку на кожну поставку товару. Загальна сума контракту складається із сум поставок, зазначених в інвойсах та/або додатках на кожну окрему поставку (п.п.4.1-4.2 контракту).

04.09.2023 року контрагентом позивача складено інвойс №1918 на поставку партії замороженого філе гігантського кальмару кількістю 5500,00 кг вартістю 10 175,00 дол. США на умовах Інкотермс 2010 - FCA Klaipeda (Клайпеда) Литва.

З метою митного оформлення вказаного товару ТОВ Аквафрост подано до Одеської митниці митну декларацію №23UA500110006802U9 від 19.12.2023 року, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору.

На підтвердження заявленої митної вартості товару, разом з митною декларацією декларантом були подані документи, а саме:

- Рахунок-фактура (export invoice) № 1918 від 04.09.2023 року;

- Автотранспортна накладна (CMR) № б/н від 11.11.2023 року;

- Міжнародний ветеринарний сертифікат (Veterinarijos certifikatas) № LT0340920/2374 від

11.11.2023 року;

- Сертифікат про походження товару (Certificate of Origin) № 2370113184 від 21.09.2023р;

- Сертифікат якості/декларація виробника (quality certificate/ producer declaration) від 11.09.2023 року;

- Довідка про транспортні витрати № 02/11/23 від 20.11.2023 року;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 14/08/19-20 від 14.08.2019 року;

- Договір про надання послуг митного брокера № 2/23-БР від 01.01.2023 року;

- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і, зборів, іншими державним органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий: декларанту в автоматичному режимі) № 10744646 від 20.11.2023 року;

- інші некласифіковані документи (Декларація виробника) від 11.09.2023.

Відповідачем запропоновано Позивачу надати додаткові документи, які б підтверджували визначену декларантом митну вартість товару, оскільки наданих недостатньо.

Інших документів крім наданих позивач не надавав.

За результатами здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих для підтвердження митної вартості товарів встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів та прийняте Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500110/2023/000079/1 від 20.12.2023, обґрунтування якого викладені у графі 33, а саме:

1) відповідно до п.п. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) відповідно до пункту 1.3. розділу 1 зовнішньоекономічного договору (контракту) № 14/08/19-20 від 14.08.2019, де вказаний обов`язковий перелік товаросупровідних документів, які постачальник повинен надавати, а саме: товарно-транспортну накладну, сертифікат походження, якісний сертифікат виробника, декларацію виробника, ветеринарний сертифікат, інвойс та пакувальний лист, проте до митного оформлення не було надано пакувального листа, якісного сертифіката виробника, що суперечить умовам контракту;

3) згідно п. 2 ст. 52 МКУ декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно п. 2 статті 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Згідно розділу ІІІ «Правила заповнення граф ДМВ декларантом або уповноваженою ним особою» наказу МФУ від 24.05.2012 № 599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296, у графі 20 зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Декларантом до митного оформлення жодного з вищезазначених документів надано не було. Таким чином виникли достатні підстави вважати, що документи, подані до митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що має вплив на правильність визначення митної вартості та потребують уточнення.

Позивач не погоджуючись з таким рішенням звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує такі приписи діючого законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до п. 6 ст. 54 МКУ, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: (далі йде їх перелік).

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено у цій справі, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника.

Однією з підстав коригування митної вартості митним органом зазначено відсутність даних про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Заперечуючи проти наведеного позивач зазначив, що згідно п. 15. «Пакування» Інкотермс 2010 - У більшості випадків сторони заздалегідь знають, яка упаковка необхідна для безпечного перевезення товару в місце призначення. Однак через те, що обов`язки продавця упакувати товар можуть значно варіюватися залежно від засобу та тривалості планованого перевезення, було визнано за необхідне передбачити обов`язок продавця упакувати товар відповідно умовам транспортування, але тільки в тій мірі, в якій йому до укладення договору купівлі-продажу стали відомі обставини, пов`язані з транспортуванням (пор. з ст. ст. 35(1) і 35 (2) (Ь) Конвенції ООН 1980 року про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, згідно яких товар, включаючи упаковку, повинен бути «придатний для будь-якої конкретної цілі, про яку продавцю було прямо чи посередньо повідомлено під час укладання договору, за винятком тих випадків, коли з обставин випливає, що покупець не покладався або, що для нього було нерозумним покладатися на компетентність і судження продавця»).

Суд вважає, що не може вважатися обґрунтованим сумнівом відсутність відомостей щодо даної складової митної вартості товару, оскільки встановлено, що поставка товарів здійснювалася на підставі Контракту та додаткових угод до нього, які надані митному органу у яких відображені положення щодо пакування..

Відповідно до п. 6.1 контракту №14/08/19-20 від 14.08.2019 товари повинні бути відправлені в експортній упаковці, що відповідає типу товару і стандарту країни постачальника. Визначені інвойсом умови поставки FCA ІНКОТЕРМС - 2010, передбачають обов`язок Постачальника поставити готовий товар до відправлення в місце прийому його перевізником.

Суд зазначає, що даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а відтак, у інвойсі та інших супровідних документах правомірно не зазначено окремо вартості пакування, оскільки їх вартість входить до вартості товару та є її складовою частиною.

Існування документів які визначають числові значення вартості упаковки взагалі не визначено законодавством, але вони можуть створюватись за власним розсудом продавця та жодним чином не можуть вимагатись покупцем чи митним органом в силу того, що це не передбачено законодавством. Ціна товару це фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару. Це кількісно визначена величина втіленої в ньому живої праці, важливою складовою якої є витрати виробництва, що визначаються після закінчення виробничого процесу, а також доведення товару до конкурентного вигляду, його оформлення в тому числі і пакування.

За певних умов, понесені на виготовлення товару витрати та інші складові його ціни є комерційною таємницею виробника, а тому у митного органу відсутні повноваження та законні підстави вимагати зазначення числових даних щодо вартості пакування за умови зазначення, що вартість пакування включена до ціни товару.

Згідно зовнішньоекономічного договору ціна товару, що був предметом поставки, вже включає в себе вартість упаковки та маркування, а тому за правилами частини десятої статті 58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості ( Постанова ВС № 815/6794/17 від 22,01.2019 року).

Суд зазначає, що з урахуванням вищенаведених обґрунтувань викладених судом щодо вартості пакування які чітко та зрозуміло викладені у контракті та інших документах наданих до митного оформлення, твердження відповідача про розбіжності при визначенні митної вартості є протиправними, а відповідно вимога про надання додаткових документів є необґрунтованою.

Щодо ненадання до митного оформлення пакувального листа, ветеринарного сертифіката, якісний сертифікат виробника, які передбачені умовами контракту, то позивач зазначає, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.

Суд вважає необґрунтованими посилання митного органу як на підставу непідтвердження ціни товару те, що до митного оформлення не надано пакувальний лист та якісний сертифікат виробника, які є обов`язковими товаросупровідними документами згідно п.1.3 розділу 1 контракту №14/08/19-20 від 14.08.2019.

Згідно п.п.1.3 контракту товаросупровідні документи, які постачальник повинен надати покупцю на кожну партію товару: 1) товаротранспортна накладна (коносамент, CMR, авіанакладна, залізнична накладна); 2) сертифікат походження (загальної форми або EUR-1 якщо застосовно); 3) якісний сертифікат виробника; 4) декларація виробника; 5) ветеринарний сертифікат затвердженої в Україні форми; 6) пакувальний лист; 7) інвойс.

Загальна сума контракту складається із сум поставок, зазначених в інвойсах та/або додатках на кожну окрему поставку (п.п.4.1-4.2 контракту).

Пакувальний лист та якісний сертифікат виробника не віднесені до переліку документів, обов`язкових для подання до митного оформлення товару згідно з ч.2 ст.53 МК України, тому не можуть бути використані для підтвердження митної вартості товару.

Крім того, суд зазначає, що підстави витребування додаткових документів передбачені ч. 3 ст. 53 МКУ відповідно до якої витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Серед іншого митний орган щодо обставин, які викликають сумніви у митній вартості товару, зазначив, що декларантом не подано передбачені наказом МФУ від 24.05.2012 №599 документи на підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактуру, банківські платіжні документи та калькуляцію транспортних витрат.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, на який посилається Одеська митниця в оскаржуваному рішенні, до документів які містять відомості про транспорті витрати можуть належати перелічені документи, однак цей перелік, з огляду на застосовану для його конкретизації конструкцію можуть належати, не є вичерпним та обов`язковим.

Оскільки законодавством не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, суд вважає, що надана контролюючому органу довідка про транспортні витрати №02/11/23 від 20.11.2023 р. є належним та допустимим доказом розміру таких витрат, з огляду на наступне.

Згідно п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Довідкою про транспортні витрати №02/11/23 від 20.11.2023 р підтверджується, що вартість транспортування вантажу, що перевозиться автопоїздом за маршрутом м. Клайпеда (Литва) - м. Чорноморськ (Україна) за перевезення вантажу з м. Клайпеда (Литва) - до пункту перетину кордону Ягодин (Україна), складає 45000 грн. Страхування вантажу не проводилось. Вартість навантажувальних робіт за рахунок відправника.

Між тим, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у заявленій митній вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та достовірності, зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх оформленні.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Між тим суб`єкту владних повноважень не достатньо лише вказати на обставини, які викликали у нього сумніви, а необхідно пояснити їх зв`язок з наявністю обґрунтованих сумнівів в митній вартості товару.

Водночас відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.

Таким чином, відповідачем не спростовано жодними належними, допустимими та достатніми доказами, що документи, надані позивачем до митної декларації №23UA500110006802U9 від 19.12.2023 не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що б могло надати митному органу підстави для висновку про неправильне визначення позивачем митної вартості.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).

МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.

Заявлена митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому Відповідач неправомірно відмовив у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів) та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Суд зазначає, що визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів за відсутності оцінки достатності документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості

Як вже було зазначено відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Приписи вказаної статті митним органом порушені, оскільки саме формальний підхід до наданих документів та їх опрацювання став причиною прийняття протиправного рішення.

Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не навів правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про те, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу з чим суд погоджується, оскільки це вимога закону. Але, на думку суду, такий обов`язок виникає тільки за умови неможливості визначення ціни товару на підставі поданих позивачем до митного органу документів. Оскільки суд приходить до висновку, що позивач разом з митною декларацією було подано достатньо документів які в повній мірі відображають ціну товару, то такий обов`язок позивач виконав ще до звернення до суду.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Аквафрост задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів№ UА500110/2023/000079/1 від 20.12.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафрост" (код ЄДРПОУ 33798852) судові витрати в сумі 3028,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.