Ухвала суду № 117695886, 15.03.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8203/24

УХВАЛА

15 березня 2024 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши заяву приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавель Миколи Володимировича про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавель Миколи Володимировича до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України про визнання протиправними дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 13 березня 2024 року надійшла позовна заява приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавель Миколи Володимировича до Міністерства юстиції України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України, у якій позивач просить суд визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо внесення подання до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7268, виданого Міністерством юстиції України 04.02.2009 на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2024, головуючим суддею у справі визначено суддю Скупінську О.В.

Питання щодо прийняття справи до розгляду та відкриття провадження у справі станом на 15.03.2024 суддею не вирішено.

15.03.2024 до суду (вх.№10845/24) від представника приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавель Миколи Володимировича надійшло клопотання про вжиття заходів забезпечення позову у кому заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову до подання позову, а саме заборонити Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України розгляд подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7268, виданого Міністерством юстиції України 04.02.2009 на ім`я ОСОБА_1 .

У поданому клопотанні заявник вказує на очевидність ознак протиправності спірних дій Міністерства юстиції України, а саме зазначає, що позивачем було подано позовну заяву до Одеського окружного адміністративного суду щодо оскарження подання до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7268, виданого Міністерством юстиції України 04.02.2009 на ім`я ОСОБА_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/8848/23 від 14.07.2023 та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/8848/23 від 19.01.2024 позов задоволено частково та у задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування подання до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7268, виданого Міністерством юстиції України 04.02.2009 на ім`я ОСОБА_1 відмовлено з підстав, що таке подання не є актом індивідуальної дії.

Заявник вказує, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, крім того, захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Щодо вжиття заходів забезпечення позову заявник вказує, що у випадку прийняття Комісією рішення про анулювання свідоцтва, позивач буде змушений вживати додаткових заходів для захисту свого права.

Вирішуючи порушене питання, суд виходить з такого.

16.03.2023 Центральна Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, розглянувши скаргу Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» від 17.02.2023 №2729, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 17.02.2023 за №СК-502-23, 20.02.2023 за №СК-512-23, склала висновок у якому рекомендувала: « 1. Скаргу Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» від 17.02.2023 №2729 задовольнити. 2. Скасувати рішення від 16.02.2023 №№ 66442846, 66443432, 66444027, 66444245, 66444501, 66444770, 66444915, 66445003, прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем Миколою Володимировичем. 3. Скасувати рішення від 01.03.2023 №№ 66613006, 66613632, 66613189, 66607142, 66613350, 66607445, 66613485, 66607679, 66608246, 66608460, 66608763, 66609055, 66615172, 66615228, 66615261, 66615298, прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною. 4. Анулювати доступ приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Журавлю Миколі Володимировичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 5. Направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавля Миколи Володимировича».

На підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 16.03.2023, Міністерство юстиції України прийняло наказ №1189/5 від 31.03.2023 «Про задоволення скарги», яким наказано:

« 1. Скаргу Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» від 17.02.2023 №2729 задовольнити.

2. Скасувати рішення від 16.02.2023 №№ 66442846, 66443432, 66444027, 66444245, 66444501, 66444770, 66444915, 66445003, прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем Миколою Володимировичем.

3. Скасувати рішення від 01.03.2023 №№ 66613006, 66613632, 66613189, 66607142, 66613350, 66607445, 66613485, 66607679, 66608246, 66608460, 66608763, 66609055, 66615172, 66615228, 66615261, 66615298, прийняті приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною.

4. Анулювати доступ приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Журавлю Миколі Володимировичу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

5. Направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавля Миколи Володимировича.

6. Виконання пунктів 2, 3 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.

7. Виконання пункту 4 наказу покласти на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».

8. Виконання пункту 5 наказу покласти на Департамент нотаріату».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/8848/23 від 14.07.2023 та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі №420/8848/23 від 19.01.2024 позов задоволено частково, у задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування подання до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7268, виданого Міністерством юстиції України 04.02.2009 на ім`я ОСОБА_1 відмовлено з підстав, що таке подання не є актом індивідуальної дії.

При цьому, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного наказу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме незаконне внесення подання на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Мінюсті, стало підставою для прийняття протиправного наказу.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

При цьому для прийняття рішення про забезпечення позову достатньо лише обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

За своєю правовою природою забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього та тимчасового судового захисту. Водночас, невжиття заходів, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутись, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Згідно з Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.

В даному випадку, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу може призведе до реалізації наданих Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату повноважень на ухвалення рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, що очевидно утруднить чи навіть унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позову.

На думку суду, на сьогодні існує реальна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по даній справі, оскільки у разі реалізації наданих Вищій кваліфікаційної комісії нотаріату повноважень, даний спір фактично втратить сенс та, з огляду на фактичні обставини, може призвести до виникнення нових спорів.

Суд враховує, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).

З урахуванням наведеного суд приймає до уваги наведені позивачем підстави для вжиття заходів забезпечення позову та зазначає, що існує реальна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити ефективний захист і поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звертається до суду, що є достатньою підставою для забезпечення позову відповідно до пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.

В той же час твердження заявника про очевидність неправомірності дій відповідача до розгляду справи по суті, яке фактично ґрунтується на тих самих аргументах, які покладені в підстави позову, є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед, а відтак фактично направлені на процесуальне вирішення спору по суті без розгляду справи і суперечить меті застосування приписів ст. 150 КАС України, а відтак суд їх відхиляє.

Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зокрема забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору (ч.1 п.4).

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги дії відповідачів щодо реалізації наданих їм повноважень на зупинення та можливе анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, з метою тимчасового зупинення настання негативних наслідків для позивача до перевірки правомірності вчинених відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, відповідних дій, суд вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову.

При цьому, суд враховує баланс інтересів сторін у справі та критерій «необхідності в демократичному суспільстві».

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Враховуючи зміст спірних правовідносин, можливі наслідки невжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.6 ст.154 КАС України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про нотаріат» розроблений Порядок внесення Міністерством юстиції України, територіальними органами Міністерства юстиції або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011 № 1904/5 (далі Порядок №1904/5).

Відповідно до абз.1,6 ч.2 Порядку №1904/5, подання Мін`юсту, територіальних органів Міністерства юстиції або Нотаріальної палати України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (далі - Подання) вноситься до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (далі - Комісія) не пізніше сорока п`яти днів з дня встановлення підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, якщо інший строк не передбачено законом. Оскарження Подання в судовому порядку не перешкоджає його розгляду Комісією.

За результатами розгляду Подання Комісія може ухвалити одне з таких рішень: про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; про відмову в анулюванні свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (п.12 Порядку №1904/5).

На підставі рішення Комісії про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю видається відповідний наказ Міністерства юстиції України (п.14 Порядку №1904/5).

Копія наказу Міністерства юстиції України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю направляється особі, щодо якої видано цей наказ, територіальному органу Міністерства юстиції, Нотаріальній палаті України, які внесли Подання.

У разі якщо Подання було внесено визначеним департаментом Мін`юсту або Нотаріальною палатою України, копія наказу Мін`юсту про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю також надсилається територіальному органу Міністерства юстиції для вжиття заходів, передбачених Законом (п.15 Порядку №1904/5).

Копії рішення Комісії про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та відповідного наказу Міністерства юстиції України оприлюднюються на офіційному вебсайті Мін`юсту не пізніше двох робочих днів з дати підписання наказу з урахуванням вимог законодавства про доступ до публічної інформації, захист персональних даних та збереження нотаріальної таємниці (п.16 Порядку №1904/5).

Анульоване свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю підлягає поверненню до Міністерства юстиції України (п.17 Порядку №1904/5).

Рішення Комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку (п.18 Порядку №1904/5).

Більш того, як вбачається з листа Міністерства юстиції України на адресу приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавель Миколи Володимировича від 07.03.2024 №36825/37.5/19-24, адресата повідомлено, що 18.03.2024 відбудеться засідання Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, порядком денним якого буде, серед іншого, розгляд подання Міністерства юстиції України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7268, виданого Міністерством юстиції України 04.02.2009 на ім`я ОСОБА_1 .

З наведеного вбачається, що дійсно у випадку прийняття рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю на підставі подання, дії щодо направлення якого оскаржує позивач, для відновлення попереднього стану приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1 необхідно бути докласти значних зусиль.

Отже, суд приходить до висновку, що обрані позивачем заходи забезпечення позову шляхом заборони Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України розгляд подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7268, виданого Міністерством юстиції України 04.02.2009 на ім`я ОСОБА_1 є співмірними із заявленими вимогами, не спричиняють негативних наслідків для інших осіб, не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані виключно на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд враховує, що відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях напрацював критерії, за якими втручання в особисте життя є порушенням прав людини у розумінні статті 8 Конвенції. Так, у пункті 266 рішення ЄСПЛ від 17 жовтня 2019 року у справі «Полях та інші проти України» (заява № 58812/15 та 4 інші заяви) зазначено, що втручання відповідає статті 8 Конвенції лише, якщо воно здійснювалося «згідно із законом» і було «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення однієї або більше цілей, зазначених у пункті 2 цієї статті Конвенції.

Професія є складовою права на приватне життя, що підтверджується усталеною практикою ЄСПЛ. Зокрема, у пункті 165 рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) ЄСПЛ зазначив, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру» (див. рішення від 07 серпня 1996 року у справі «С. проти Бельгії» (С. v. Belgium), пункт 25, Reports1996-III). Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом» (див. рішення від 29 квітня 2002 року у справі «Прітті проти Сполученого Королівства» (Pretty v. The UnitedKingdom), заява № 2346/02, пункт 61, ECHR 2002-III).

Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Урешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом (див. рішення від 16 грудня 1992 року у справі «Нємець проти Німеччини» (Niemietz v. Germany), пункт 29, Series А № 251-В). Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (див. рішення у справах «Сідабрас та Джяутас проти Литви» (Sidabras and Dziautas v. Lithuania) (), заяви № 55480/00, 59330/00, пункт 47, ECHR 2004-VIII та «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, пункти 22-25, від 28 травня 2009 року). Схожим чином, звільнення з посади було визнане втручанням у право на повагу до приватного життя (див. рішення від 19 жовтня 2010 року у справі «Озпінар проти Туреччини» (Ozp?nar v. Turkey) (), заява № 20999/04, пункти 43-48). Насамкінець, стаття 8 Конвенції охоплює питання захисту честі та репутації як частину захисту права на повагу до приватного життя (див. рішення у справах «Пфайфер проти Австрії» (Pfeifer v. Austria), заява № 12556/03, пункт 35, від 15 листопада 2007 року та «А. проти Норвегії» (А. v. Norway), заява № 28070/06, пункти 63, 64, від 09 квітня 2009 року).

Тому обмеження, що накладаються на право особи на професійну діяльність, можуть розглядатися як втручання у приватне життя, якщо такі обмеження не здійснювалися «згідно із законом» та не були «необхідними у демократичному суспільстві» в розумінні статті 8 Конвенції.

Суд наголошує, що під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову судом не досліджувалась, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, а ухвала про забезпечення позову у цьому випадку не вирішує питання про правомірність спірних дій, про намір оскаржити яких заявляє заявник, а лише тимчасово зупиняє настання негативних наслідків для заявника до перевірки їх правомірності до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Враховуючи зміст спірних правовідносин, можливі наслідки невжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.150, 151, 154 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавель Миколи Володимировича про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавель Миколи Володимировича до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача Державне підприємство «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України про визнання протиправними дії задовольнити.

Заборонити Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України розгляд подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7268, виданого Міністерством юстиції України 04.02.2009 на ім`я ОСОБА_1 .

Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Строк пред`явлення ухвали до виконання - до 16 березня 2027 року.

Стягувач: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Журавель Микола Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Боржник: Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України (01001, м.Київ, вул.Городецького, 13).

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги.

СуддяОлена СКУПІНСЬКА