Постанова № 11769420, 06.10.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2010 р. справа № 2а-19609/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10.00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретарі Авраиченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000301312/0/10110/10/15-16-23/3 та № 0000301312/1/14536/10/15-16-23/3 від 28.04.2010р.

за участі представника позивача Широкової Є.І.

представника відповідача Панкова К.М.

ВСТАНОВИВ

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у м. Донецьку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.03.2010р. № 0000301312/0/10110/10/15-16-23/3 про застосування штрафної санкції у розмірі 106016,56 грн.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнання недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000301312/0/10110/10/15-16-23/3 та № 0000301312/1/14536/10/15-16-23/3 від 28.04.2010р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ним були самостійно сплачені податкові зобов’язання зі збору за забруднення природного навколишнього середовища із зазначенням у платіжних документах періоду їх виникнення. Позивач зазначає, що він вправі вільно розпоряджатися належними йому коштами, тому висновки відповідача щодо сплати підприємством податкового боргу, а не визначених позивачем зобов’язань, є неправомірними. Відповідач, за твердженням позивача, не вправі самостійно визначати зобов’язання, в погашення яких спрямовуються сплачені позивачем суми, тому з посиланням на Цивільний кодекс України, Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань з зі збору за забруднення навколишнього природного середовища. Додатково пояснив, що наведеним в акті перевірки платіжними документами позивач сплачував суми зобов’язань, які виникли у зв’язку з розстроченням згідно ухвал Донецького окружного адміністративного суду від 30.11.2007р. №2а-7026/07, від 29.12.2007р. №2а-9419/07 та графіків. Наведені графіки узгоджені з відповідачем, тому на думку відповідача можуть змінювати встановлені законом строки сплати зазначених у них податкових зобов’язань. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує за тих підстав, що твердження позивача про наявність у нього права самостійно визначати черговість оплати податкових зобов’язань не відповідає чинному законодавству. З посиланням на норми Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач зазначає, що податковий борг погашається пропорційно погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. У відповідності з цим приписом відповідач визначив, які податкові зобов’язання сплачені позивачем, та встановив факт порушення строків сплати узгодженої суми податкових зобов’язань більш, ніж на 90 днів. У зв’язку з цим, відповідно до п. 17.1.7 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. відповідач застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 212033,07 грн. за спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, наведених у запереченнях №35091/10/10-1 від 21.09.10р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

Позивач, Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» є суб’єктом підприємницької діяльності – юридичною особою, ідентифікаційний код 33161769, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 304081.

Позивач має свої відокремлені підрозділи, одним з яких є «Шахта «Жовтневий рудник», що не є юридичною особою і є платником податків.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 48 КАС України здатність мати процесуальні права та обов’язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

У зв’язку з цим, саме Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія», яке є юридичною особою, звертається з даним позовом.

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка Відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» з питання своєчасності сплати до бюджету збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2008 рік. Результати перевірки відображені у акті №248/15-16-23/3-33577425 від 15.03.2010р. (надалі – акт перевірки). За змістом цього акту відповідач встановив, що у порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині несвоєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 212033,07 грн. з затримкою більш 90 календарних днів.

На підставі цього акту, відповідно до п.17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р. за затримку на 90 календарних днів узгодженої суми податкового зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього середовища до позивача застосований штраф у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу, що складає 106016,56 грн., про що було прийняте податкове повідомлення рішення № 0000301312/0/10110/10/15-16-23/3 від 25.03.2010р.

Позивачем у порядку п.5.2 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ була подана до відповідача скарга №05/317 від 01.04.2010р на вказане повідомлення-рішення. Рішенням СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку № 13079/10/25-013 від 16.04.2010р., у задоволенні скарги позивача було відмовлено. У зв’язку з цим відповідно до ч.3 п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 р. N 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 р. N 247) відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000301312/1/14536/10/15-16-23/3 на аналогічну суму.

Як вбачається з акту перевірки відповідач виходив з того, що несвоєчасно сплачені податкові зобов’язання, які виникли на підставі податкового розрахунку зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2008 рік від 22.01.2009р. № 16664.

При цьому відповідач посилається на сплату цих податкових зобов’язань згідно платіжних доручень: №978 від 27.08.2009р. на суму 3926,06 грн.; №950 від 27.08.2009р. на суму 3926,06 грн.; №920 від 27.08.2009р. на суму 3926,06 грн.; №913 від 27.08.2009р. на суму 3926,06 грн. ; №925 від 27.08.2009р. на суму 3926,06 грн.; №2151 від 30.11.2009р. на суму 1376,85 грн.; №2150 від 30.11.2009р. на суму 3926,06 грн.; №92761 від 28.01.2010р. на суму 1376,85 грн.; №2760 від 28.01.2010р. на суму 3926,06 грн.; № 7035 від 21.09.2009р. на суму 50000,00 грн.;№ 1700 від 22.10.2009р. на суму 50000,00 грн.; № 2022 від 18.11.2009р. на суму 17800,00 грн.; № 10114 від 18.11.2009р. на суму 20000,00 грн.; № 2132 від 30.11.2009р. на суму 6000,00 грн.; № 12583 від 19.01.2010р. на суму 20000,00 грн.; № 2714 від 19.01.2010р. на суму 20000,00 грн.; № 2770 від 28.01.2010р. на суму 15000,00 грн.

Усі надані платіжні доручення були відображені відповідачем у картці особового рахунку позивача зі збору за забруднення навколишнього природного середовища.

З аналізу позовної заяви та заперечень на неї вбачається, що причиною виникнення даного спору є різне тлумачення сторонами податкового боргу, який позивач погашав протягом 2009-2010 років. Суд дійшов висновків, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції, до яких відноситься відповідач, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Крім того, на них покладена функція із забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.

Здійснюючи ці повноваження відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення, яким застосував до позивача штрафні санкції на підставі п. 17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Згідно із зазначеною нормою у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, та якщо така затримка складає від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З цієї норми Закону випливає, що для її застосування обов’язковим є встановлення боргу, який був погашений.

Погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» може бути самостійним з боку платника податків (п. 7.1 ст. 7) або за рішенням органу стягнення (п. 7.2 ст. 7).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є суб’єктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.11.2007р. позовні вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» про стягнення податкового боргу, зокрема зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за періоди 1 квартал 2006р., 1 півріччя 2006р., 9 місяців 2006р., 2006 р., 1 квартал 2007р. у розмірі 471126,63 грн. по справі № 2а-7026/07 були задоволені.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.11.2007р. було розстрочене виконання зазначеної вище постанови згідно графіка погашення.

Також, Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.12.2007р. позовні вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» про стягнення податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за періоди 2005р., 1 квартал 2007р., 9 місяців 2007р. у розмірі 619380,95 грн. по справі № 2а-9419/07 були задоволені.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2007р. було розстрочене виконання зазначеної вище постанови згідно графіка погашення.

Відповідно до ч. 1 до 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень на перерахування зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, у реквізиті «Призначення платежу» ним вказані:

· у платіжному дорученні №978 від 27.08.2009р. на суму 3926,06 грн. «розстрочка податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 05.2009р. згідно рішення суду №2а-7026/07»;

· у платіжному дорученні №950 від 27.08.2009р. на суму 3926,06 грн. «розстрочка податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 07.2009р. згідно рішення суду №2а-7026/07»;

· у платіжному дорученні №920 від 27.08.2009р. на суму 3926,06 грн. «розстрочка податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 03.2009р. згідно рішення суду №2а-7026/07»;

· у платіжному дорученні №913 від 27.08.2009р. на суму 3926,06 грн. «розстрочка податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 04.2009р. згідно рішення суду №2а-7026/07»;

· у платіжному дорученні №925 від 27.08.2009р. на суму 3926,06 грн. «розстрочка податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 06.2009р. згідно рішення суду №2а-7026/07»;

· у платіжному дорученні №2151 від 30.11.2009р. на суму 1376,85 грн. «розстрочка податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища згідно ухвали адміністративного суду №2а-9419/07»;

· у платіжному дорученні №2150 від 30.11.2009р. на суму 3926,06 грн. «розстрочка податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища згідно ухвали адміністративного суду №2а-7026/07»;

· у платіжному дорученні №92761 від 28.01.2010р. на суму 1376,85 грн. «розстрочка податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища згідно ухвали адміністративного суду №2а-9419/07»;

· у платіжному дорученні №2760 від 28.01.2010р. на суму 3926,06 грн. «розстрочка податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища згідно ухвали адміністративного суду №2а-7026/07».

Наведені у перелічених платіжних дорученнях податкові зобов’язання відрізняються від податкових зобов’язань (податковий розрахунок зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2008 рік від 22.01.2009р. № 16664), з погашення яких виходив відповідач при застосуванні штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Зважаючи на це, висновки акту перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та інших наведених вище нормативно-правових актів.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платниківи податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідач дійшов неправильного висновку про погашення податкового боргу у сумі 25723,47 грн.

У зв’язку з цим прийняті на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення в частині застосування штрафу у сумі 12861,76 грн. є незаконним та таким, що підлягає визнанню недійсними.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як вже зазначалося, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма не може бути застосована як обмеження права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений. Обов’язковість встановлення способів обмеження права власності саме законами України випливає з п.7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч.3 ст. 134 ГК України згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Посилання позивача на платіжні доручення на погашення зобов’язань із вказівкою в призначенні платежу погашення податкового боргу за забруднення навколишнього природного середовища згідно договору №1-24-013 від 27.07.2009р. та графіків також судом до уваги не приймає з наступних підстав.

Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень на перерахування з збору за забруднення навколишнього природного середовища, у реквізиті «Призначення платежу», частини з них зазначено:

· у платіжному дорученні № 7035 від 21.09.2009р. на суму 50000,00 грн. «погашення податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища згідно договору №1-24-013 від 28.07.2009р.»;

· у платіжному дорученні № 1700 від 22.10.2009р. на суму 50000,00 грн. «погашення податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища згідно графіку»;

· у платіжному дорученні № 2022 від 18.11.2009р. на суму 17800,00 грн. «погашення податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища згідно графіку»;

· у платіжному дорученні № 10114 від 18.11.2009р. на суму 20000,00 грн. «погашення податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища згідно графіку»;

· у платіжному дорученні № 2132 від 30.11.2009р. на суму 6000,00 грн. «погашення податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища згідно графіку»;

· у платіжному дорученні № 12583 від 19.01.2010р. на суму 20000,00 грн. «погашення податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища згідно графіку»;

· у платіжному дорученні № 2714 від 19.01.2010р. на суму 20000,00 грн. «погашення податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища згідно графіку»;

· у платіжному дорученні № 2770 від 28.01.2010р. на суму 15000,00 грн. «погашення податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища згідно графіку».

Позивач на вимогу суду не надав договір №1-24-013 від 28.07.2009р. про розстрочення податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища. У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення (а.с.117), згідно з якими наведеного договору не існує.

Щодо посилання позивача на графіки погашення заборгованості зі збору за забруднення навколишнього середовища по ДП «ДВЕК» та відокремленим підрозділам, суд не погоджується з твердженням позивача про зміну ними строків сплати податкових зобов’язань.

Порядок розстрочення чи відстрочення податкових зобов'язань визначений статтею 14 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п.п. 14.1.1. п. 14.1 ст. 14 цієї статті розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти. Порядок реалізації статті 14 наведеного Закону встановлюється центральним податковим органом.

Так, наказом Державної податкової адміністрації України від 18 вересня 2001 р. N378, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 2001 р. за N912/6103, затверджений Порядок розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платників податків (надалі – Порядок).

Згідно з ч.3 п.1.3 цього Порядку узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені законом, визнається сумою податкового боргу платника податків, яку може бути розстрочено або відстрочено на умовах, визначених цим Порядком.

Пунктом 2.2. Порядку встановлено, що рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань у межах одного бюджетного року стосовно загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів) приймається керівником (його заступником) податкового органу.

Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань на термін, що виходить за межі одного бюджетного року, щодо загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) приймається Головою (заступником Голови) Державної податкової адміністрації України за узгодженням з Міністерством фінансів України (п. 2.3. Порядку).

Відповідно до 3.2. Порядку за результатами розгляду заяви платника податків про розстрочення податкових зобов’язань (податкового боргу) керівник (його заступник) органу державної податкової служби в місячний термін приймає рішення про розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань, яке оформляється на бланку відповідного податкового органу за формою згідно з додатком 1 або відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) в письмовій формі з викладенням причин відмови.

Згідно з п. 3.5, 3.6 Порядку після прийняття або отримання рішення орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків (або за місцем обліку його податкового зобов'язання) укладає з цим платником договір про розстрочення (відстрочення) за формою згідно з додатком 3. Відомості про укладений договір про розстрочення (відстрочення) вносяться до журналу (додаток 2) та автоматично переносяться до картки особового рахунку платника.

З наведених норм випливає, що підтвердженням перенесення строків сплати податкових зобов’язань (податкового боргу) платників податків відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є рішення податкового органу та укладений з платником податків договір.

Частиною 4 статті 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

На підтвердження доводів про наявність розстрочення сплати податкового боргу позивачем не надано відповідного рішення податкового органу та договору про розстрочення. Надана позивачем копія графіку не може підтверджувати розстрочення сплати податкового боргу, оскільки не є належним доказом у розумінні п. 2.2, 3.2, 3.5 Порядку розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платників податків.

За таких обставин, суд не приймає до уваги доводи позивача про сплату ним розстрочених згідно з графіком податкових зобов’язань.

Таким чином, надані позивачем копії графіків не можуть вважатися документом, який встановлює строки сплати податкових зобов’язань. Тому посилання позивача на сплату поточних податкових зобов’язань судом до уваги не приймається. У перелічених вище платіжних дорученнях позивач посилається на погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Таким чином, встановлена черговість погашення сум податкового боргу.

Враховуючи, що позивач платіжними дорученнями № 7035 від 21.09.2009р. на суму 50000,00 грн., № 1700 від 22.10.2009р. на суму 50000,00 грн., № 2022 від 18.11.2009р. на суму 17800,00 грн., № 10114 від 18.11.2009р. на суму 20000,00 грн., № 2132 від 30.11.2009р. на суму 6000,00 грн., № 12583 від 19.01.2010р. на суму 20000,00 грн., № 2714 від 19.01.2010р. на суму 20000,00 грн., № 2770 від 28.01.2010р. на суму 15000,00 грн. сплачував саме податковий борг, висновки останнього щодо неправомірності дій відповідача не ґрунтуються на правилах законодавства та не відповідають фактичним обставинам справи.

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання податкових повідомлень-рішень в частині застосування штрафу у розмірі 93154,80 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з судового збору пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 4, 7, 94, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000301312/0/10110/10/15-16-23/3 та № 0000301312/1/14536/10/15-16-23/3 від 28.04.2010р. задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку № 0000301312/0/10110/10/15-16-23/3, № 0000301312/1/14536/10/15-16-23/3 від 28.04.2010р. в частині застосування штрафу у розмірі 12861,76 грн. (дванадцять тисяч вісімсот шістдесят одна гривні сімдесят шість копійок).

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Жовтневий рудник» (83071, м. Донецьк, вул. Маршала Жукова,1, ЄДРПОУ 3577425) судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 1 грн. 70 коп. (одна гривні сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 06 жовтня 2010р. Постанова складена у повному обсязі 11 жовтня 2010р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.