Постанова № 11769401, 18.10.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2010 р. справа № 2а-19913/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Зекунова Е. В.

при секретаріКовальському А.В.

за участю представника позивачаТолстової О.В.,

представника відповідачане зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки до Державного підприємства “Шахта ім. Ю. О. Гагаріна” про стягнення заборгованості з відшкодування пенсій, сплачених внаслідок трудових каліцтв у розмірі 479716,31 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

УПФУ в Микитівському районі м. Горлівки звернулося до суду з позовом до Державного підприємства “Шахта ім. Ю. О. Гагаріна” про стягнення заборгованості з відшкодування пенсій, сплачених внаслідок трудових каліцтв у розмірі 479716,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДП “Шахта ім. Ю.О. Гагаріна”, за яким, в свою чергу, рахується заборгованість з відшкодування пенсій, призначених колишнім працівникам шахти у звязку з отриманням ними трудових каліцтв має заборгованість у розмірі 479716,31 грн.

Ухвалою Арбітражного суду Донецької області від 04.04.2001 № 5/207Б затверджено мирову угоду з Державним підприємством «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна щодо вимог кредиторів, які звернулися до суду. Заборгованість заявлена управлінням ПФУ в Микитівському районі м. Горлівки складала 2552662,35 грн. у тому числі збір на обовязкове державне пенсійне страхування 2026855,30 грн.; відшкодування пільгових пенсій (ст. 13 Закона України «Про пенсійне забезпечення») 46090,74 грн.; сума відшкодування пенсій виплачених у звязку з трудовим каліцтвом 479716,31 грн. Згідно затвердженого графіку погашення кредиторської заборгованості, ДП «Шахта ім. Ю.О. Гагаріна» повинна була погасити в період з липня 2003 року по липень 2005 року усю суму боргу по 106360,93 грн. щомісяця.

Оскільки сума заборгованості відшкодування пенсій виплачених у звязку з трудовим каліцтвом до теперішнього часу не погашена, позивач просив суд стягнути її з відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судові засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання судових повісток. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності представник відповідача суду не надавав. За таких обставин та враховуючи приписи ч. 4 ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач - Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

У відповідності до ст. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Відповідач Державне підприємство “Шахта імені Ю.О. Гагаріна” створено на базі індивідуально-визначеного майна державного підприємства “Шахта імені Ю.О. Гагаріна” згідно з наказом Міністерства вугільної промисловості України від 16.09.2008 № 477.

В свою чергу, державне підприємство “Шахта імені Ю.О. Гагаріна” було утворено шляхом виділення зі складу державного підприємства “Артемвугілля” на базі його структурної одиниці “Шахти ім. Ю.О. Гагаріна” згідно з наказом Міністерства палива та енергетики України від 02.08.2004 № 449. Державне підприємство “Шахта імені Ю.О. Гагаріна” було зареєстроване виконавчим комітетом Горлівської міської ради 03.09.2004 та включено до ЄДРПОУ за № 32782087, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 298090, довідкою Головного управління статистики у Донецькій області № 7-22-529 від 06.09.2004.

Згідно з ухвалами арбітражного суду Донецької області від 16.02.2000 та від 07.09.2000 Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки, був визнаний кредитором у справі про банкрутство ДП “Шахта ім. Ю.О. Гагаріна”.

Ухвалою арбітражного суду Донецької області від 04.04.2001 було припинено провадження по справі про банкрутство шахти ім. Гагаріна В/О “Артемвугілля” та затверджено мирову угоду (а.с. 11).

До графіку погашення кредиторської заборгованості (по реєстру кредиторів) було включено заборгованість державного підприємства “Шахта імені Ю.А. Гагаріна” перед Управлінням Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки, яка мала бути погашена протягом строку з 01.07.2003 року по 01.07.2005 року.

Частина 2 статті 37 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачає, що мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Згідно з ч. 5 ст. 38 цього Закону, з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.

За змістом ч. 8 цієї статті, у разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою.

Зі змісту ч. 8 ст. 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” випливає, що вказана норма передбачає, що при зверненні з вимогами про стягнення боргу у разі невиконання боржником мирової угоди, до уваги беруться лише обставини, які з'явилися після затвердження господарським судом мирової угоди в процедурі банкрутства. Кредитор не повинен доказувати наявність грошового зобов'язання, що існувало до затвердження мирової угоди.

Відповідно до п. 7 ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні може бути правонаступництво.

Зважаючи на зазначені положення та враховуючи, що мирова угода одночасно є і правочином і судовою процедурою у справі про банкрутство, позивач обґрунтовано звернувся до адміністративного суду з позовом до відповідача, який є правонаступником боржника у справі про банкрутство, про стягнення з останнього заборгованості, посилаючись на те, що боржник не виконав своїх зобов'язань за мировою угодою.

Разом із тим, позивачем було пропущено строк давності для заявлення такої вимоги про стягнення заборгованості.

Цивільним законодавством встановлено загальний строк давності у три роки. Крім того, спеціальним законодавством, яким у даному випадку є Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено строк предявлення вимоги про стягнення у 1095 календарних днів.

Відповідно до положень п.п. 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 цього Закону підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Під терміном "безнадійний" слід розуміти податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.

У даному випадку суд не бере до уваги ч. 15 ст. 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, оскільки нею визначено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Тобто, ця норма не поширюється на спірні правовідносини.

До того ж, положеннями ст. 57 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” було приписано Пенсійному фонду України списати недоїмку із страхових внесків, заборгованість з відшкодування пільгових пенсій (в тому числі витрат на їх доставку) та борг з фінансових санкцій та пені, що не погашені станом на 1 березня 2010 року на вугле- та торфодобувних підприємствах, які входять до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд бере до уваги положення ст. 94 КАС України та за відсутності доказів їх здійснення не стягує.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки до Державного підприємства “Шахта ім. Ю.О. Гагаріна” про стягнення заборгованості з відшкодування пенсій, сплачених внаслідок трудових каліцтв у розмірі 479716,31 грн.,- відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 18 жовтня 2010 року в присутності представника позивача.

Постанова у повному обсязі виготовлена 21 жовтня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Зекунов Е. В.