Рішення № 117687777, 28.02.2024, Дніпровський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/13130/23

Провадження №: 2-а/755/32/24

"28" лютого 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Гончарука В.П.

за участі секретаря Гриценко О.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Лебедєва В.В.,

представника відповідача Луценко Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, суд, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в особі представника Лебедєва В.В. звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним і скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 24 серпня 2023 р. №302 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24 серпня 2023 року заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Петровим Д.М. за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача про порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України , а саме проживання на території України без документів на право проживання ( перебування ) в Україні та винесено постанову про накладання адміністративного стягнення за порушення Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

У позові зазначається, що позивач 31 липня 2019 року уклав шлюб із громадянкою України ОСОБА_4 , який було зареєстровано Подільським районним у м. Києві Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . З метою возз`єднання сім`ї з особою, яка є громадянкою України, позивач офіційно переїхав в Україну та звернувся за отриманням документу на право проживання в Україні та отримав посвідку на тимчасове проживання, строк дії якої закінчився 13.07.2022 .

Позивач офіційно зареєстрований за адресою по АДРЕСА_1 .

Крім того, 05 серпня 2021 року позивач також звернувся до Державної міграційної служби України за отриманням дозволу на імміграцію, але рішенням від 7 квітня 2023 р. Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області йому було відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну.

Отримавши дану відповідь 26 травня 2023 р. позивач оскаржив дії відповідача Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в даній частині до Київського окружного адміністративного суду.

7 червня 2023 р. Київським окружним адміністративним судом було відкрито провадження за даним позовом.

Свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на вимоги статті 13 Закону України «Про імміграцію», та вважає, що дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності є передчасними.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 7 вересня 2023 року відкрите провадження у справі .

Відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволені позову з обставин викладених в позовній заяві та з врахуванням рішень Дніпровського районного суду м.Києва від 14 грудня 2022 р. та 12 січня 2023 р. за позовом ОСОБА_1 де останній також оскаржував дії Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.

А також те, що рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 23.10.2023 р. було визнано протиправною та скасовано постанову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 24 серпня 2023 року ПН МКМ № 013569 про накладення адміністративного стягнення на громадянина російської федерації ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Представник відповідача заперечувала щодо задоволення позову , але при цьому зазначила, що при винесені оскаржуваної постанови суб`єкту оскарження не було відомо про факт відкриття провадження Київським окружним адміністративним судом по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 про оскарження рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну.

Судом встановлено, що 24 серпня 2023 року головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Манько В.В. складено протокол № ПР МКМ № 013616 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого 24 серпня 2023 року об 13 год. за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив правила перебування іноземців на території України, а саме перевищення іноземцем перебування в Україні більш ніж на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання ( перебування ) в Україні

24 серпня 2023 року на підставі вказаного протоколу, заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Петровим Д.М. прийнято постанову ПН МКМ № 013569, відповідно до якої громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП за порушення ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та накладено адміністративне стягнення у розмір 5 100,00 грн.

24 серпня 2023 р. головним спеціалістом відділу протидії нелегальної міграції , забезпечення видворення та реадмісії Управління організації запобуігання нелегальній міграції ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській обл. В.Безатосним було винесено рішення, що було затверджене заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Петровим Д.М. про примусове повернення до країни походження або третьої країни гр. російської федерації ОСОБА_1 за порушення вимоги чинного законодавства України, а саме перевищення іноземцем перебування в Україні більш ніж на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання ( перебування ) в Україні

Також за матеріалами справи слідує, що 31 липня 2019 року між позивачем - громадянином російської федерації ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_4 укладено шлюб, про що Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві здійснено актовий запис № 989, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи за відомостями Відділу з питань реєстрації місце проживання/перебування фізичних осіб Дарницької РДА № 43042521 від 16 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

У відповідності до вимог статті 13 Закону України «Про імміграцію» слідує, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, разом із рішенням про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання одночасно приймає рішення про примусове повернення. Копії рішень про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання і примірник рішення про примусове повернення протягом п`яти календарних днів з дня прийняття надсилаються рекомендованим листом особі, стосовно якої вони прийняті, або вручаються їй. Скасована посвідка підлягає вилученню центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону.

Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, повинна виїхати з України протягом строку, визначеного рішенням про примусове повернення.

Якщо за цей час особа не виїхала з України і не оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, вона підлягає примусовому видворенню в порядку, передбаченому законом України.

Якщо після скасування дозволу на імміграцію з`ясуються обставини, що можуть свідчити про наявність умов для визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", виконання рішення про її примусове повернення призупиняється, а рішення про примусове видворення не приймається до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Якщо особа оскаржила рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання до суду, виконання рішення про її примусове повернення призупиняється до набрання рішенням суду законної сили.

У разі визнання судом протиправним та скасування рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання дозвіл на імміграцію вважається чинним та є підставою для звернення за отриманням посвідки на постійне проживання у порядку обміну.

У разі прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання за заявою іммігранта особа повинна виїхати протягом одного місяця з дня отримання такого рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає примусовому поверненню чи видворенню в порядку, передбаченому законом України.

У разі прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання у зв`язку із засудженням до позбавлення волі за вироком суду особа повинна виїхати з України протягом 10 календарних днів з дня звільнення.

Якщо особа, стосовно якої прийнято рішення про відмову у наданні їй дозволу на імміграцію, за час розгляду її заяви втратила інші законні підстави для перебування в Україні, на неї поширюються положення частин другої - четвертої цієї статті.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 23.10.2023 р. було визнано протиправною та скасовано постанову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 24 серпня 2023 року ПН МКМ № 013569 про накладення адміністративного стягнення на громадянина російської федерації ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

05 серпня 2021 року, тобто після спливу двох років перебування у зареєстрованому шлюбі, позивач звернувся до відповідача з приводу отримання дозволу на імміграцію в Україну, що підтверджується наданими до суду документами та судовими рішеннями.

Факт оскарження позивачем ОСОБА_1 рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про відмову в отриманні дозволу на імміграцію також підтверджується ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 7 червня 2023 р., з чого можна дійти висновку, що вказане рішення не набуло законної сили.

Відповідно положень частини 15 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.

Відтак, висновок посадової особи відповідача в оскаржуваній постанові щодо порушення позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , правил перебування іноземних громадян на території України не ґрунтується на встановлених судом фактах..

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну зокрема на підставі рішення територіальних органів, територіальних підрозділів ДМС, про примусове повернення або примусово видворенні на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду про примусове видворення.

Пункт 1.6 Інструкції вказує, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є:

- дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

- дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку;

- якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

Відповідно до Конституції України, а саме, відповідно до Статті 26. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Статтею 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

В Конституції та Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вказано, що здійснення іноземцями своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.

Іноземці зобов`язані поважати та додержуватися Конституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу України.

Закон України "«Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає статус іноземців, які іммігрують в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на певний строк, та іноземців, які тимчасово перебувають в Україні.

Статтею 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Статтею 4 Закону чітко визначені підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України

Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства віз для в`їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, а також вимоги до перебування іноземців і осіб без громадянства в Україні регулюється низкою нормативно-правових актів, серед яких, зокрема:

- Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»;

- Правила оформлення віз для в`їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2017 року № 118;

- Порядок підтвердження достатнього фінансового забезпечення іноземців та осіб без громадянства для в`їзду в Україну, перебування на території України, транзитного проїзду через територію України і виїзду за її межі та визначення розміру такого забезпечення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2013 року № 884;

- Вимоги до організації роботи з оформлення віз для в`їзду в Україну і транзитного проїзду через її територію, затверджені наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України від ЗО жовтня 2017 року № 469/897/605;

- Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150;

- Порядок оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року №251.

Іноземці в`їжджають в Україну і виїжджають з України через пункти пропуску на державному кордоні за національним паспортом і у разі наявності візи, якщо інший порядок в`їзду не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.

Паспортний документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби. Реєстрація проводиться на термін не більш як 90 днів протягом 180 днів.

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Державної прикордонної служби України, продовжується територіальними органами або підрозділами Державної міграційної служби України відповідно до Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150.

Оформлення іноземцям та особам без громадянства посвідок на тимчасове або постійне проживання здійснюється територіальними органами або підрозділами Державної міграційної служби України згідно з Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 25 Д.

Так, згідно ст. 17 Закону іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150, іноземець або особа без громадянства та приймаюча сторона для продовження строку перебування в Україні подають письмові звернення не пізніш як за три робочі дні до закінчення встановленого строку перебування на території України.

Відповідно до Указу Президента України № 64, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Так, в період воєнного стану в Україні тимчасово обмежено гарантоване статтею 33 Конституції України право кожного, хто на законних підставах перебуває на території України, на свободу пересування.

Механізм оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання врегульований спеціальним нормативно-правовим актом - Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 322 (далі - Порядок №322).

Згідно пункту 1 Порядку №322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до вимог пунктів 16 та 17 Порядку №322 Документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт) та територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства. Документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні.

Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №165 «Деякі питання реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб», було постановлено: 1) зупинити строки надання адміністративних послуг суб`єктами їх надання та видачу дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні; 2) поновити зупинені строки у місячний строк після припинення чи скасування воєнного стану на відповідній території України.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 01.11.2022 «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану» установлено, що у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей: розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

У разі звернення громадянина російської федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. А також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Завданнями КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій. Встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Положення ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги громадянина російської федерації ОСОБА_6 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни - підлягають задоволенню.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 9, 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. ст. 1, 3 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», ст. ст. 2, 5, 6-11, 13-15, 72-79, 90, 241-246, 268-271, 288 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області від 24 серпня 2023 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення суду набирає законної сили після розгляду справи Шостим апеляційним адміністративним судом.

Повний текст рішення суду складено 28 лютого 2024 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, місцезнаходження: м. Київ, вул. Березняківська, 4-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42552598.

Суддя