Вирок № 117687330, 15.03.2024, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/1135/23

1-кп/706/52/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2024 року м.Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючого-судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Христинівка, кримінальне провадження №12023250000000317від 26.08.2023 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженким. Дніпропетровськ, з повною вищою освітою, непрацюючої, неодруженої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.286КК України,

- сторони та учасникикримінальногопровадження:

прокурор: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , потерпіла: ОСОБА_6 , обвинувачена: ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , 26.08.2023 близько 17 год. 20 хв. в світлий час доби, керуючи технічно справним належним їй транспортним засобом - автомобілем «FordFiesta»,реєстраційний номер НОМЕР_1 , всупереч вимог п.п. 2.3. б), 12.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, рухаючись по автодорозі сполученням «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка-Ізварене» зі сторони м. Умані в напрямку м. Вінниці, була не уважна, не стежила за дорожньою обстановкою та відповідно не відреагувала на її зміну у вигляді заокруглення автодороги вліво по напряму руху транспортного засобу, яким вона керувала, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахувала дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого нею транспортного засобу та безпечно керувати ним, в результаті чого, рухаючись по 530 км вказаної автодороги, на території Христинівської міської територіальної громади Уманського району Черкаської області, виїхала на праве узбіччя по напрямку свого руху, де в подальшому здійснила наїзд на нерухому перешкоду у вигляді металевого стовпа зовнішнього освітлення,після чого допустила перекидання автомобіля «FordFiesta» ,реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого пасажир, яка перебувала на задньомупасажирському сидінні вказаного транспортного засобу - неповнолітня ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження від яких померла на місці пригоди.

Унаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди: пасажир автомобіля «FordFiesta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 05-7-02/279 від 22.09.2023 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з розтрощенням кісток основи, склепіння черепа, ушкодженнями м?яких, твердих мозкових оболонок та забоєм - розміченням головного мозку; закритої тупої травми грудної клітки: множинних двосторонніх переломів ребер з розривами та забоями легень, двостороннім гемотораксом (накопиченням крові в плевральних порожнинах); закритої тупої травми органів черевної порожнини: розривів печінки з гемоперитонеумом (накопиченням крові в черевній порожнині). Поєднані травми в своєму перебігу ускладнилась внутрішньою та зовнішньою кровотечею, геморагічним, травматичним шоком. Вказані ушкодження утворились від дії твердих тупих предметів, можливо в час та при обставинах вказаних в постанові (ДТП 26.08.2023) і носятьознаки тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. Вказані тілесні ушкодження виявлені при судово-медичній експертизі у ОСОБА_7 знаходяться в прямому причинному зв?язку з настанням її смерті.

Крім того, при зовнішньому дослідженні ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження, що утворились від дії твердих тупих предметів можливо в час та при обставинах вказаних в постанові (ДТП 26.08.2023) і відносяться при житті до категорії легких тілесних ушкоджень, а саме: садна лобної ділянки справа, синець зовнішньої частини верхньої повіки лівого ока та внутрішньої частини верхньої повіки правого ока, садна правої скронево-виличної ділянки, садно лівої щоки; чотири садна лівого надпліччя, садна в середній третині лівого передпліччя по задньо-внутрішній поверхні, три садна тильної поверхні лівої кисті, два садна верхньої третини правого плеча по зовнішній поверхні та садно в середній третині по зовнішній поверхні; синець передньо-зовнішньої поверхні правого передпліччя, два садна тильної поверхні правої кисті, садно верхньої третини лівого стегна по зовнішній поверхні, синець передньо-внутрішньої поверхні верхньої третини лівого колінного суглобу, синець верхньої третини лівої гомілки по передньо-внутрішній поверхні, садно передньо-внутрішньої поверхні лівого гомілково-ступневого суглобу.

Згідно з висновком експерта № СТ/211Е-23 від 27.09.2023, за результатами проведеної судової автотехнічної експертизи, в діях водія автомобіля «FordFiesta»,реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 2.3. б), 12.1.Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, які,з технічної точки зору, перебували у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, та на виконання яких вона перешкод технічного характеруне мала.

Допущені водієм ОСОБА_3 , яка керувала транспортним засобом - автомобілем «FordFiesta» реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушення правил безпеки дорожнього руху, а саме вимог пунктів 2.3.б), 12.1Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо транспортної пригоди та настанням їїнаслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_7 .

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому їй злочині визнала повністю та дала пояснення, що вона дійсно 26.08.2023 близько 17 год. 20 хв., керуючи автомобілем «FordFiesta», та рухаючись по автодорозі сполученням «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка-Ізварене» зі сторони м. Умані в напрямку м. Вінниці, виїхала на праве узбіччя по напрямку свого руху, де в подальшому здійснила наїзд на металевий стовпзовнішнього освітлення, після чого автомобіль перекинувся, її донька, яка перебувала на задньому пасажирському сидінні ОСОБА_7 , отримала тілесні ушкодження від яких померла на місці пригоди. Вона усвідомлює свою провину у скоєному,щиро розкаялася та просила суворо не карати, а також зважити на те, що на її утриманні особа похилого віку її мама, яка потребує стороннього догляду.

Потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що про обставини ДТП їй нічого не відомо, однак просила суд призначити не пов`язане з позбавленням волі, оскільки дійсно обвинувачена є її донькою і здійснює за нею догляд.

Після допиту в судовому засіданні обвинуваченої, яка просила справу розглянути без дослідження письмових доказів по справі, правильно розуміючи зміст даних обставин справи і наявних доказів, згідно з пред`явленим їй обвинуваченням за ч.2ст.286 КК України. Інші учасники судового розгляду не заперечували проти цього, а тому суд, відповідно дост.349 КПК України, обмежив фактичні обставини справи допитом підсудної, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі, які ніким не оспорювались. Учасникам процесу роз`яснено, що в такому разі, вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Дослідивши та оцінивши вищенаведені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2ст286 КК України, та правильність кваліфікації дій обвинуваченої.

Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальностіпризначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Цяфункція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженої без відбування покарання.

Таким чином, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне: позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченої до вчиненого (визнання вини, щире каяття); ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином); особливості й обставини вчинення кримінального правопорушення (злочин вчинений з необережності); особу обвинуваченої (раніше несудима, на обліках в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання скарг щодо її неналежної поведінки немає, має на утриманні особу похилого віку її маму, яка потребує стороннього догляду.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, згідно зі ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченій, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також повну сплату процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування.

Щире каяття проявилося у визнанні обвинуваченою факту вчинення кримінального протиправного діяння, критичній оцінці своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні нести кримінальну відповідальність за вчинене.

Активне сприяння розкриттю кримінального правопорушенняполягає в тому, що після ДТП обвинувачена співпрацювала зі слідством та повідомляла про всі обставини вчинення цієї ДТП. Водночас, суд дійшов висновку, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченій, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують його суспільну небезпеку до рівня, який виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченої статті 69 КК України призначення більш м`якого покарання, ніж передбаченого законом.

Обставин, передбачених ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченої, не встановлено.

Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 судом враховано те, що хоча й злочин, який ставиться у вину ОСОБА_3 відноситься до тяжких, протее вчинений він з необережності. Також судом проаналізовано поведінку обвинуваченої, а саме: визнання неї вини, щире каяття, добровільне відшкодування процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування. Відтак, враховуючи відсутність обтяжуючих обставин, з метою захисту прав і законних інтересів особи, суспільства і держави, зважаючи на вимоги справедливості і мету правосуддя, враховуючи позицію прокурора, який вважає, що виправлення обвинуваченої та її перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, думку потерпілої, яка просила обвинувачену суворо не карати, суд дійшов переконання, що виправлення обвинуваченої та її перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому ОСОБА_3 необхідно і доцільно призначити основне покарання у виді позбавлення волі на певний строк у межах санкції статті з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк в межах санкції статті, із звільненням від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на неї відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішуючи питання щодо доцільності застосування до обвинуваченої ОСОБА_3 , додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд виходить з наступного.

Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» регламентовано, що у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Судом встановлено, що внаслідок керування транспортним засобом та порушення обвинуваченою ОСОБА_3 Правил дорожнього руху настала смерть потерпілої ОСОБА_7 . В той же час обвинувачена ніде не працює, не використовує автомобіль з метою отримання прибутку, тобто не буде позбавлена можливості забезпечувати свою сім`ю, а лише, як зазначила в своїх поясненнях, не буде мати можливості возити маму до лікарні.

Дані, які б істотно знижували ступінь суспільної небезпечності особи обвинуваченої у матеріалах судового провадження відсутні.

Підсумовуючи вищезазначене, враховуючи настання тяжких наслідків, суд вважає, що позбавлення права керування транспортним засобом буде необхідним та достатнім додатковим покаранням для дотримання балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи. А тому необхідно позбавити обвинувачену права керувати транспортними засобами.

Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої, а також для попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року. При цьому, визначене покарання не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу міжохоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Процесуальнівитратисплачені обвинуваченою під час досудового слідства а тому вони відсутні.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, а саме арешт на автомобіль«FordFiesta»,реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 29.08.2023.

Долю речових доказів, суд вирішує в порядкуст. 100 КПК України.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Керуючись статями368,371, ч. 2 ст.373,374,376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 286 КК України та призначити їй покарання у вигляді5(п`яти)роківпозбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на1(один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межу України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Скасувати арешт на автомобіль «FordFiesta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 29.08.2023 року.

Речовий доказ по справі: автомобіль «FordFiesta»,реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на спеціальному майданчику тимчасового утримання Христинівського ВПД №3 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області за адресою: вул. Шевченка, 42, м. Христинівка, Уманський район, Черкаська область, повернути ОСОБА_3 .

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Христинівський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок не скасовано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору.

Копію вироку інші учасники судового провадження можуть отримати після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1