Рішення № 117684098, 14.03.2024, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2024 Справа № 914/46/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Онищака Миколи Григоровича

про: стягнення 6 173,17 грн.,

без виклику учасників,

ВСТАНОВИВ:

02.01.2024р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява

Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до відповідача: Фізичної особи-підприємця Онищака Миколи Григоровича про стягнення 6 173,17 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

Дана ухвала суду була надіслана позивачу в його електронний кабінет, про отримання якої матеріали справи містять відповідну довідку, підписану відповідальним працівником.

Про розгляд справи відповідач належним чином повідомлений на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливих за даних обставин дій щодо належного повідомлення відповідача про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Враховуючи перебування судді Король М.Р. у відпустці в період з 29.02.2024р. по 12.03.2024р., рішення суду у даній справі ухвалено 14.03.2024р.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача, відповідно до положень ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» перейшло, в межах суми 6 173,17 грн., право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Позивач, покликаючись на приписи ст.1172 ЦК України, вважає, що відповідачем у даній справі є Фізична особа-підприємець Онищак Микола Григорович, як власник транспортного засобу, за участі якого сталася дорожньо-транспортна пригода.

В прохальній частині позову, позивач просить стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 6 173,17 грн.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

09.06.2023 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (Позивач) та ПП «ПЛАЗМАТЕК-ТРАНС» було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу АМ (д.р.н. НОМЕР_1 ). Договір укладено відповідно до Закону України «Про страхування» (надалі Закон).

10.07.2023р. в м. Вишневе сталася дорожньо-транспортна пригода за участю: транспортного засобу МАН (д.р.н. НОМЕР_2 ), з напівпричіпом SCHMIТZ (д.р.н. НОМЕР_3 ), яким керував водій ОСОБА_1 (власник автомобіля - ФОП Онищак М.Г.) та транспортного засобу АМ (д.р.н. НОМЕР_1 ), яким керував водій ОСОБА_2 , внаслідок чого було пошкоджено автомобіль АМ (д.р.н. НОМЕР_1 ), що був застрахований ПрАТ «СК «УНІКА» за Договором добровільного комплексного страхування на транспорті №003227/4011/0000545.

Згідно постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.07.2023р. року, яка набрала законної сили (справа №369/11334/23), дорожньо-транспортна пригода сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України.

Страхувальник звернувся до Позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту №11782382639 та умов Договору страхування, розмір страхового відшкодування склав - 25138,71 грн. (Платіжне Доручення №105259 від 09.08.2023р.).

На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу МАН (д.р.н. НОМЕР_2 ) була застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в АТ «СГ «ТАС» згідно полісу АТ/3572931. Ліміт відповідальності страховика відповідача становить - 160 000, 00 rрн., франшиза -1 600,00 rрн.

31.08.2023 року АТ «СГ «ТАС», на підставі заяви ПрАТ «СК «УНІКА», було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі - 18 965,54 грн. (Платіжне Доручення №359595), відповідний розрахунок позивачем долучено до матеріалів позовної заяви.

Згідно відповіді від НПУ, протоколу про адміністративне правопорушення, схеми місця ДТП - власником транспортного засобу МАН (д.р.н. НОМЕР_2 ) є ФОП Онищак М.Г., а ОСОБА_1 - є водієм відповідача.

Згідно договору (поліс) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальником транспортного засобу МАН (д.р.н. НОМЕР_2 ) є ОСОБА_3 .

Ціна позову дорівнює сумі виплаченого страхового відшкодування ПрАТ «СК «УНІКА» за вирахуванням ліміту відповідальності АТ «СГ «ТАС», а саме: 25 138,71 грн. (сума страхового відшкодування ПрАТ «СК «Уніка») - 18 965,54грн. (сума страхового відшкодування АТ «СГ «ТАС») = 6 173,17 грн.

Відтак, позивач вважає, що відповідно до положень ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до нього, межах суми 6 173,17 грн., перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічну норму містить ст.27 Закону України «Про страхування».

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України передбачає обов`язок особи, винної у заподіянні шкоди, відшкодувати її в повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п., п. 1, 3 ч. 1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем МАН (д.р.н. НОМЕР_2 ) - ОСОБА_1 (водія ФОП Онищак М.Г.), встановлена в судовому порядку.

З аналізу вищенаведених норм законодавства слідує, що у спірних правовідносинах відшкодування шкоди в порядку ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» має відбуватися з завдавача шкоди.

Підсумовуючи вище викладене, суд погоджується з доводами позивача, що відповідачем у даній справі, тобто особою яка зобов`язана відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, є ФОП Онищак М.Г., з яким заподіювач шкоди ( ОСОБА_1 ) на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що до позивача перейшло в межах суми 6 173,17 грн., право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів, приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте не надав жодних заперечень проти заявленого позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №4631 від 19.12.2023р. на суму 2 684,00 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач у позовній заяві зазначив про те, що ним понесено витрати в сумі 5 000,00 грн. на професійну правничу допомогу та просив відповідно стягнути з відповідача зазначену суму витрат.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, суд зазначає, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не відповідає складності справи.

Отже, підготовка цієї справи до розгляду в суді не потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин після відкриття провадження у справі не змінювалося, доказів на підтвердження ступеня складності справи, вирішення нових правових питань суду не надано.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує малозначність справи та її розгляд судом в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (Довіритель) та Фізичною особою підприємцем Волчек Н.М.(Повірений) було укладено договір доручення №1 ВНМ від 01.11.2023 року (далі ФОП Волчек Н.М.), відповідно до якого, ФОП Волчек Н.М. з метою виконання умов договору, має право залучати для виконання покладених на нього обовязків адвокатів, адвокатські бюро чи адвокатські об`єднання, оплачувати їх послуги, які підлягають відшкодуванню Довірителем на умовах, порядку та строки визначені ч.5 Договору.

02.11.2023 року між ФОП Волчек Н.М. та Адвокатським бюро «Білий» укладено договір про надання правової допомоги №2/23 ю (надалі - Договір), відповідно до якого, Адвокатське бюро «Білий» зобов`язується за дорученням ФОП Волчек Н.М. надати правову допомогу та послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», що підтверджується договором доручення №1 ВНМ від 02.11.2023 року та Додатком № 1до нього.

Згідно Договору про надання правової допомоги №2/23 ю та Додатку №2 (фіксований) позивачем (через повірену особу ФОП Волчек Н.М.) вже понесено витрати, за надану професійну правничу допомогу АБ «Білий» у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт відповідно до п.1 Додатку №2 до Договору.

В матеріалах справи міститься також свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та довіреність, видані адвокату Білий Віталій Сергійович.

Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі на зазначену ним суму.

Суд враховує висновок Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19, згідно з яким витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У даному випадку, розмір витрат на правову допомогу адвоката, які позивач просить суд покласти на відповідача, у розмірі 5 000,00 грн. не співмірний до предмета спору та складності цієї справи.

Відтак, надавши оцінку усім доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуючи, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (опрацювання матеріалів та складання тексту позовної заяви), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є 3 000,00 грн. витрат позивача на професійну правничу допомогу, котрі відповідно до вимог ст.129 ГПК України слід покласти на відповідача у зазначеному розмірі.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Онищака Миколи Григоровича (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (адреса: Україна, 04112, місто Київ, вул.Теліги Олени, будинок 6 літ.В; ідентифікаційний код 20033533) суму відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 6 173,17 грн., 2 684,00 грн. судового збору та 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Король М.Р.