Ухвала суду № 117684040, 06.03.2024, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.03.2024 Справа№914/2404/19(914/533/24)

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Ансіл Інвестмент Кампані, Кайманові острови про забезпечення позову до подання позову

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілла Ріхтера», м. Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар», м. Городок, Львівська область

про: визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону

у межах справи про банкрутство № 914/2404/19

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ Сад», с. Братковичі, Городоцький район, Львівська область

та за заявою: Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Легран», м. Городок Львівської області

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 274А; ідентифікаційний код 32475074)

Суддя Артимович В.М.,

секретар судового засідання Лабай Х.А.

За участю представників:

від ТзОВ «ТБ Сад»: не з`явився;

від АТ«Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Легран»: не з`явився;

від ТзОВ «Яблуневий Дар»: не з`явився;

від ТзОВ «Пологівський хімічний завод «Коагулянт»: не з`явився;

від ТзОВ «Адвокат-Захист»: не з`явився;

від ТзОВ з іноземною інвестицією «Тетра Пак»: не з`явився;

від Ансіл Інвестмент Кампані: Метель О.Д. (у режимі відеоконференції);

від Cargill Financial Services International, Inc: не з`явився;

від Приватного підприємства Пласт Україна: не з`явився;

від Компанії СFSIT, Inc: не з`явився;

від ОСОБА_1 : не з`явився;

від Товариства з обмеженою відповідальністю Хімрезерв-7: не з`явився;

від Головного управління ДПС у Львівській області: не з`явився;

від Головного управління ДПС у Вінницькій області: не з`явився;

від Головного управління ДПС у Хмельницькій області: не з`явився;

від Управління виконавчої дирекції ФСС у Львівській області: не з`явився;

ліквідатор: Шимчишин І.С. арбітражний керуючий.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/2404/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 274А; ідентифікаційний код 32475074).

Постановою суду від 03.08.2022 визнано ТзОВ «Яблуневий Дар» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ТзОВ «Яблуневий Дар» арбітражного керуючого Шимчишина І.С.

Ансіл Інвестмент Кампані подано на розгляд суду заяву про забезпечення позову до подання позову, у якій просить забезпечити майбутній позов Ансіл Інвестмент Кампані, шляхом заборони ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю Шимчишину Ігорю Степановичу здійснювати будь-які дії, підписувати будь-які правочини та інші документи щодо предмету електронного аукціону № BRD001-UA-20240213-15337; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вілла Ріхтера» (ідентифікаційний код 44646464) здійснювати будь-які дії, підписувати будь-які правочини та інші документи щодо предмету електронного аукціону № BRD001-UA-20240213-15337; державним та/або приватним нотаріусам видавати свідоцтво про придбання майна з аукціону № BRD001-UA-20240213-15337; державним реєстраторам, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії щодо змін державної реєстрації права власності.

Ухвалою суду від 28.02.2024 заяву Ансіл Інвестмент Кампані призначено до розгляду у судовому засіданні 06.03.2024 о 11:30 год.

У заяві про забезпечення позову зазначено, що 22.02.2024 відбувся другий повторний аукціон № BRD001-UA-20240213-15337 з продажу майна (основні засоби 493 позиції) Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» (ідентифікаційний код: 32475074) у справі про банкрутство № 914/2404/19. Переможцем другого повторного аукціону № BRD001-UA-20240213-15337 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілла Ріхтера» (ідентифікаційний код 4466464).

У заяві про забезпечення позову заявник стверджує, що ним було виявлено численні порушення порядку підготовки аукціону в процедурі банкрутства, що, на його переконання, перешкодило, або могло перешкодити продажу майна за найвищою ціною.

Заявник зазначає, що предметом майбутнього позову є визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, таким чином, метою позову буде недопущення продажу майна боржника на аукціоні, проведеному з порушенням встановленого порядку його підготовки або проведення, що перешкодило або могло перешкодити продажу майна за найвищою ціною. Також заявник вказує, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову, відповідно до порядку проведення аукціонів з продажу майна боржника у справах про банкрутство відповідачами (Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» в особі ліквідатора та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вілла Ріхтера») укладається акт про придбання майна на аукціоні № BRD001-UA-20240213-15337, який було проведено з порушенням встановленого порядку його підготовки або проведення, що могло перешкодити продажу майна за найвищою ціною. Заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до завдання значної шкоди заявнику та кредиторам, що знайде своє відображення у значному недоотриманні коштів заявником та іншими кредиторами.

Заявник стверджує, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони ліквідатору здійснювати заходи щодо реалізації/відчуження будь-якого майна ТзОВ «Яблуневий Дар», може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав заявника, за захистом якого він планує звернутися до суду.

Ліквідатор ТзОВ «Яблуневий Дар» арбітражний керуючий Шимчишин І.С. у запереченнях на заяву про забезпечення позову наводить спростування щодо тверджень заявника про порушення порядку підготовки аукціону та зазначає, що заявником не вказано, яким чином такі порушення, які наведені у заяві про забезпечення позову, перешкодили продажу майна за найвищою ціною. Ліквідатор боржника також зазначає, що у заяві про забезпечення позову необґрунтовано, яким саме чином незабезпечення позову у спосіб заборони ліквідатору та переможцю підписувати будь-які правочини та інші документи щодо предмету електронного аукціону та заборони третім особам (державним та/або приватним нотаріусам, державним реєстраторам) видавати свідоцтво про придбання майна з аукціону та здійснювати реєстраційні дії щодо змін державної реєстрації права власності на майно, може мати наслідком ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника. Крім того, у запереченнях також вказано, що у заяві відсутнє обґрунтування зв`язку між запропонованим заходом забезпечення позову і предметом майбутнього позову, та не наведено підстав, не надано жодних доказів наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання судового рішення при можливому задоволенні вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову, вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи.

Слід зазначити, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, слід брати до уваги інтереси не лише позивача, а ще й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та з`ясувати чи застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Ансіл Інвестмент Компані Лімітед у заяві про забезпечення позову просить наступне: заборонити ліквідатору ТзОВ «Яблуневий Дар» Шимчишину Ігорю Степановичу здійснювати будь-які дії, підписувати будь-які правочини та інші документи щодо предмету електронного аукціону № BRD001-UA-20240213-15337; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вілла Ріхтера» (ідентифікаційний код 44646464) здійснювати будь-які дії, підписувати будь-які правочини та інші документи щодо предмету електронного аукціону № BRD001-UA-20240213-15337; заборонити державним та/або приватним нотаріусам видавати свідоцтво про придбання майна з аукціону № BRD001-UA-20240213-15337; заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії щодо змін державної реєстрації права власності або іншого майнового права на нерухоме майно та реєстрації права власності або іншого майнового права на рухоме майно, яке включено в Лот аукціону № BRD001-UA-20240213-15337.

З огляду на зміст заяви про забезпечення позову, заявник вказує, що предметом майбутнього позову буде визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, таким чином метою позову буде недопущення продажу майна боржника на аукціоні, проведеному з порушенням встановленого порядку його підготовки або проведення, що перешкодило або могло перешкодити продажу майна за найвищою ціною.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, у пунктах 33 та 34 якої зазначено: «Реалізація майна, зокрема майнових прав, на прилюдних торгах полягає у продажу цього майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на нього до покупця - переможця прилюдних торгів. Тому, враховуючи передбачені законодавством щодо прилюдних торгів особливості, проведення таких торгів є правочином. Такий висновок узгоджується з приписами статей 650, 655 і частини четвертої статті 656 Цивільного кодексу України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на публічних торгах визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.17-6.18) та від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункти 38-39), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 32), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66)). Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, - державна виконавча служба й організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є їхній переможець. Виходячи з наведеного, сторонами договору, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба й організатор цих торгів, та покупець - переможець торгів (див. постанови від 5 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (пункти 40-41), від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 56))».

Слід зазначити, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Суд зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (Правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 917/453/23).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що обґрунтування заявника щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову зводяться до цитування норм законодавства, посилання на судову практику Верховного Суду у подібних, на думку заявника, правовідносинах/спорах, а також тверджень/припущень самого заявника про наявність достатніх підстав для забезпечення позову, відповідності вжиття таких заходів майбутнім позовним вимогам та відсутність непропорційного обмеження прав і інтересів відповідачів.

Натомість, суд вважає за необхідне зауважити, що з огляду на зміст заяви про забезпечення позову, представником Ансіл Інвестмент Компані Лімітед наведено обґрунтування у більшій мірі майбутніх позовних вимог та деталізовано описано, які, на думку заявника, виявлено порушення порядку підготовки аукціону в процедурі банкрутства, що перешкодило або могло перешкодити продажу майна за найвищою ціною.

Отже, слід зазначити, що доводи заявника у даній справі не підтверджені жодними доказами, а є лише припущеннями щодо наявності певних обставин.

Покликання заявника на існування реальної загрози ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту його прав у разі невжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованим/недоведеним, адже заявником не наведено належних та допустимих доказів, якими б підтверджувалась реальна загроза ускладнення чи неможливості поновлення прав та інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду, доводи заявника ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідачів та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Також слід зазначити, що застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії з приводу спірного у справі майна повинно бути обґрунтовано не тільки лише одним припущенням заявника без підтвердження належними та допустимими доказами, а передусім таке застосування має бути виправданим та необхідним у конкретній ситуації. Позаяк, в іншому випадку суд втрутиться у право мирного володіння майном, що є недопустимим.

Крім того, суд зазначає, що постановою від 03.08.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю Яблуневий Дар (ідентифікаційний код 32475074) визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шимчишина І.С.

Суд вважає за необхідне зазначити, що після відкриття провадження у справі про банкрутство боржник набуває особливий правовий статус. Специфіка правовідносин у процедурі банкрутства полягає у необхідності комплексного та збалансованого регулювання приватно-правових та публічно-правових інтересів щодо неплатоспроможної особи, що вимагає застосування приватно-правових та публічно-правових механізмів у ході провадження у справі про банкрутство. У різні періоди свого розвитку законодавець по-різному проводив межу між приватним та публічним інтересом в регулюванні відносин неплатоспроможності. Законодавство про неплатоспроможність є комплексним, воно об`єднує правові норми приватного та публічного права заради досягнення єдиної мети - найбільш повного задоволення у процедурі банкрутства вимог приватних та публічних кредиторів (податкових органів, органів соціального забезпечення), оскільки по завершенню ліквідаційної процедури таке задоволення унеможливлюється ліквідацією юридичної особи чи використанням майна боржника для задоволення вимог інших кредиторів, які включені до реєстру вимог кредиторів в ході провадження у справі про банкрутство.

Отже, відносно боржника норми Кодексу України про процедури банкрутства мають пріоритет у застосуванні в порівнянні з іншими нормативно-правовими актами.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

З огляду на викладене, враховуючи наведені положення законодавства та обставини, суд дійшов висновку, що заява Ансіл Інвестмент Кампані про забезпечення позову не підлягає задоволенню, а судові витрати слід покласти на заявника.

Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні заяви Ансіл Інвестмент Кампані від 23.02.2024 про забезпечення позову (вх. № 580/24 від 26.02.2024) відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію у справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.

Повний текст ухвали складено 14.03.2024.

Суддя Артимович В.М.