Рішення № 117678778, 14.03.2024, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Бугера О. В.

Справа № 644/3812/23

Провадження № 2/644/503/24

14.03.2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова в складі:

головуючого - судді Бугери О.В.,

за участю секретаря судового засідання Радченко І.Ю.,

за участю представника позивачів ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в Орджонікідзевському районному суді міста Харкова в режимі відео конференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди заподіяної джерелом підвищеної небезпеки в результаті дорожньо-транспортної пригоди, 3-я особа ПРАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», Моторне (транспортне) страхове бюро України, -

УСТАНОВИВ:

Представником позивачів, через систему «Електронний суд», 15.06.2023 року подано до суду позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 56453,24 гривень у якості відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , 5426,23 гривні, у якості відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також 20000 гривень у якості відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 сплачений судовий збір в сумі 1073,60 гривень, а також на користь позивача ОСОБА_4 судовий збір в сумі 1073,60 грн та 2684,00 гривень.

В обґрунтування позову посилались на те, що 07.10.2022 року відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб «RENAULT MODUS», р/н НОМЕР_3 , що належить на праві власності позивачці ОСОБА_3 , а водій ОСОБА_4 , який керував транспортним засобом момент пригоди, отримав тілесні ушкодження і для надання медичної допомоги в ургентному порядку був госпіталізований до медичного закладу.

Дорожньо-транспортна пригода трапилася внаслідок порушення відповідачем водієм автомобіля «HONDA CR-V», р/н НОМЕР_4 , вимог п. 16.11. Правил дорожнього руху України, та постановою Київського районного суду м. Полтави від 24.11.2022 року, що не оскаржувалась відповідачем, його було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «RENAULT MODUS», р/н НОМЕР_3 , 2007 року виробництва зазнав значних механічних пошкоджень, та за висновком транспортно-товарознавчого дослідження вартість матеріального збитку, складає 183337,59 гривень, за його проведення позивачкою ОСОБА_3 було сплачено 3624,38 гривень, а також було сплачено 75,00 гривень за відправку повідомлення про проведення огляду на адресу відповідача. Зазначені суми просила стягнути з відповідача на її користь.

З урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів відповідача застрахована не була, із заявою про відшкодування завданої шкоди позивачка ОСОБА_3 звернулась до МТСБУ та на її користь страховим бюро було здійснено виплату страхового відшкодування матеріального збитку у розмірі 130583,73 гривень. З урахуванням сплаченої суми, різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) 183337,59 грн. - 130583,73 гривень складає 52753,86 гривень, яку і просила стягнути з відповідача на свою користь.

Позивач ОСОБА_4 в період з 07.10.2022 р. по 12.10.2022 р. знаходився на стаціонарному лікуванні, отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій м`яких тканин тім`яної області голови та обличчя, після стаціонару лікувався амбулаторно, витратив на придбання ліків та медичних препаратів 5426,23 гривні, яку просить стягнути, яку суму завданої матеріальної шкоди. Окрім того, йому завдано значної моральної (немайнової) шкоди, яка полягає в тому, що в момент пригоди він перебував за кермом автомобіля, отримав тілесні ушкодження і з місця ДТП для надання медичної допомоги був доставлений до лікарні, де перебував в стаціонарі, зазнав фізичного болю і страждань у зв`язку із пошкодженням свого здоров`я. Головна біль у нього тривала протягом двох тижнів, супроводжувалась запамороченням та нудотою, у зв`язку із чим він був вимушений був пересуватися повільно на незначні відстані, що порушило звичний для нього ритм і спосіб життя, побуту, праці, дозвілля та відпочинку. В момент дорожньо-транспортної пригоди дуже сильно перелякався за своє життя та здоров`я, пережитий нервовий стрес негативним чином вплинув на його психоемоційний стан, що призвело до порушень сну, безпричинної дратівливості, безперервного стану неспокою та тривоги. Байдуже ставлення до наслідків ДТП з боку відповідача, почуття самовпевненості і безкарності, небажання принести свої вибачення та відшкодувати в добровільному порядку заподіяну шкоду зароджує у нього почуття незахищеності від протиправних посягань на здоров`я, що додає йому моральних страждань та переживань. Оцінив розмір моральної шкоди в 20000 гривень.

Представником відповідача ОСОБА_5 подано до суду відзив на позовну заяву. Просили в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що обраний спосіб захисту позивачами у вигляді стягнення грошових коштів не є способом захисту порушеного права, передбаченого ст. 16 ЦК України, окрім того, стороною позивача було надано письмові докази в копіях, які належним чином не засвідчені, а тому не можуть бути прийняті судом у якості доказів, оскільки не відповідають вимогам ст. 95 ЦПК України. Окрім того, позивачкою ОСОБА_3 не було надано суду правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб, всупереч вимогам ст. 334 ЦК України, ст. 34 ч.1 Закону України «Про дорожній рух», належним документом є договір купівлі-продажу чи договір комісії, а свідоцтво таким документом не є, а тому особа, яка не підтверджує своє право власності на транспортний засіб не має права на відшкодування. Також, не погоджувались із висновком експерта №23268 за результатами проведення транспортно-трасологічного дослідження, оскільки не зрозуміло, як здійснив дослідження експерт, чим керувався, як встановлював походження пошкоджень автомобіля тощо. Вважали даний доказ недопустимим, та не посвідченим у встановленому законом порядку.

Що стосується вимог позивача ОСОБА_4 посилались на те, що вимоги про стягнення коштів на ліки, є витратами які поніс позивач на придбання препаратів та медикаментів, є шкодою життю та здоров`ю, а не матеріальною шкодою, та із відповідною вимогою позивач повинен був звернутись до МТСБУ, а не до відповідача, але відповідних заходів ним вжито не було. Окрім того, сума до стягнення є некоректною та недоречною, а тому не підлягає задоволенню. Не погоджувались із наявністю моральної шкоди, оскільки вона не доведена, не обґрунтована та недоречна, жодних доказів на підтвердження завдання моральної шкоди позивачу надано не було.

В судовому засіданні представник позивачів доводи позову підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, з підстав визначених у відзиву та додаткових поясненнях.

Представник 3-ї особи ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування», в судове засідання не з`явився, про час та дату розгляду справи був повідомлений.

Представник 3-ї особи МТСБУ в судове засідання не з`явився, подав суду пояснення, в яких вважали обґрунтованими вимоги позивача ОСОБА_4 щодо відшкодування винуватцем ДТП витрат на лікування, щодо відшкодування моральної шкоди покладались на розсуд суду. Також, зазначали, що не погоджуються із позицією позивачки ОСОБА_3 , оскільки вимога про стягнення ринкової вартості транспортного засобу є такою, що суперечить законодавству України, оскільки у разі, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. В даному випадку, МТСБУ з дотриманням даних норм було проведено розрахунок регламентної виплати та відшкодовано шкоду в розмірі 130583,73 гривні. З урахуванням наведеного просили справу розглянути за відсутності їх представника, врахувати пояснення, про результати розгляду повідомити та розподілити судові витрати, які планує понести МТСБУ в сумі 1000 гривень у зв`язку із розглядом справи.

Суд, вислухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 24.11.2022 року у справі № 552/8415/22, провадження № 3/552/3468/22, відповідач у справі ОСОБА_5 , водій автомобіля «HONDA CR-V», р/н НОМЕР_4 , був визнаний винним за ст. 124 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 850 гривень. Дана постанова в

апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили 06.12.2022 року. Із змісту постанови вбачається, що до дорожньо-транспортної пригоди призвело порушення водієм ОСОБА_5 вимог п. 16.11. Правил дорожнього руху України, ДТП сталась 07.10.2022 року о 19.45 годині в м. Харків на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг вулиця Біблика та проспекта Архітектора Альошина, в м. Харкові за участю транспортного засобу «HONDA CR-V», р/н НОМЕР_4 , під керуванням відповідача водія ОСОБА_5 , та транспортного засобу «RENAULT MODUS», р/н НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_4 ..

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Та в даному випадку вимоги позивачів щодо стягнення суми завданої шкоди, є вірно обраним способом захисту.

За правилами ч.ч.1,2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1ч.1 ст.1188 ЦК України).

Згідно зі ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Позивач ОСОБА_4 в період часу з 07.10.2022 року по 12.10.2022 року перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мещанінова» Харківської міської ради, а саме в нейрохірургічному відділенні з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку та забій м`яких тканин тім`яної області голови, що підтверджується Випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 12528 від 12.10.2022 року. За час лікування в закладі ОСОБА_4 було придбано за власні кошти медичні препарати на загальну суму 5426,23 гривні, що підтверджується повідомленням мед закладу на запит №18/461-43 від 28.12.2022 року та копіями чеків. В судовому засіданні було оглянуто оригінали відповідних документів, тому суд вважає, що доводи сторони відповідача в частині не відповідності наданих суду доказів не є обґрунтованими.

Виходячи із наведеного, суд вважає, що вимоги позову ОСОБА_4 в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки досліджені в судовому засіданні докази свідчать про те, що витрати які ним понесені пов`язані із ДТП, містять рекомендації про придбання цих препаратів на лікування та їх придбання за власний кошт.

В частині відшкодування позивачу ОСОБА_4 моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд враховує, що в момент ДТП, позивач ОСОБА_4 перебував за кермом, пригода сталась внаслідок порушення відповідачем правил дорожнього руху. Позивач отримав тілесні ушкодження, зазнав фізичного болю, психологічного хвилювання, перебував на стаціонарному лікуванні протягом тижня, в подальшому мав потребу амбулаторного лікування, внаслідок чого було внесено корективи в його життя. Суд вважає, що розумний та справедливим буде визначення до відшкодування розміру завданої шкоди в сумі 5000 гривень, тобто задоволення позову частково.

Вирішуючи питання за заявленим позовом позивачка ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «RENAULT MODUS», р/н НОМЕР_3 , 2007 року виробництва. Власником зазначеного транспортного засобу є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка у справі, що підтверджується відповідною копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Суд вважає, що даний документ є підтвердженням наявності права вимоги позивача ОСОБА_3 , саме як власника транспортного засобу, оскільки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу є документом що видається після реєстрації транспортного засобу на підставі документів, що підтверджують правомірність отримання транспортного засобу, відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою КМУ від 07.09.1998 року №1388, а тому не погоджується із доводами представника відповідача що наявність свідоцтва про реєстрацію права власності не підтверджує набуття права власності позивача.

Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність позивачки була застрахована відповідно до полісу №208862895 в ПРАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування», а цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була.

Позивачка ОСОБА_3 звернулась до МТСБУ з приводу відшкодування шкоди, заподіяної їй внаслідок ДТП та відповідно до п.41.1. ст. 41 Закону України «Прр загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ було прийнято рішення про виплату їй відшкодування шкоди в розмірі 130583,73 гривні. Кошти, згідно до наказу №3/3129 від 17.02.2023 року були перераховані на карткових рахунок позивачки, про що свідчать надана квитанція та повідомлення. Окрім того, розрахунок розміру регламентної виплати проведений згідно до звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту №546 складеного ФОП ОСОБА_6 , на який міститься посилання у розрахунку. Також, у розрахунку зазначено, що розмір матеріального збитку становить 164583,73 гривень, що дорівнює ринковій вартості КТЗ до ДТП. Із відповідною виплатою позивачка погодилась та отримала відшкодування, розмір шкоди не оспорювала.

Відповідно до ст.28 ЗУ № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно ст.29 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, зокрема, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством,а згідно ст.30 - транспортний засіб вважається

У постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 643/4161/15-ц, Верховний Суд дійшов висновку про те, що відповідно до статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Згідно ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 цього Закону, відповідно до якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

Розмір страхового відшкодування залежить також від того, визнає власник транспортний засіб фізично знищеним чи ні. У разі визнання його таким власнику відшкодовується шкода у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам, пов`язаним з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро.

Згода чи незгода потерпілого передати залишки транспортного засобу винній у його пошкодженні особі, з огляду на те, що ліміт відповідальності страховика не перевищує розміру заподіяної потерпілій особі шкоди, не має правового значення, оскільки покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах ліміту відповідальності страховика на страхувальника, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Зазначений висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 14-176цс18 та у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 205/1314/16-ц (провадження № 61-6829св20).

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП.

Також, слід врахувати зміст п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992р. №6, у якому роз`яснено, що коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Позивач ОСОБА_3 звернулась до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.. Засл.проф. М.С. Бокаріуса» із заявою від 13.10.2022 року щодо проведення транспортно-товарознавчого дослідження. Відповідно до акту №23268 позивачкою ОСОБА_3 було сплачено вартість проведеного дослідження в сумі 3624,38 грн. та за дослідженим в судовому засіданні висновком експерта №23268 складеного 31.10.2022 року судовим експертом Дяченком А.С. було визначено вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля у розмірі його ринкової вартості на момент ДТП, що відбулось 07.10.2022 року в сумі 183337,59 грн.

Суд не погоджується із доводами сторони відповідача щодо недопустимості даного доказу, з урахуванням доводів наведених у відзиву, вважає даний висновок належним та допустимим доказом, що складений відповідно до вимог ЦПК України. У висновку зазначено, що він складений на підставі поданої заяви позивачки ОСОБА_3 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля, зазначено, що дослідженню підлягає автомобіль, висновок містить перелік матеріалів що використовувались при дослідженні, послідовність дослідження, об`єм пошкоджень та відповідні висновки. За даним висновком було визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля «RENAULT MODUS», р/н НОМЕР_3 яка складає 290955,50 гривень, що перевищує ринкову вартість автомобіля, яка визначена в 183337,59 гривень. З урахуванням того, що вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість, визначено вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля у розмірі його ринкової вартості на момент ДТП, що відбулось 07.10.2022 року та становить 183337,59 грн.

В ході розгляду справи представник позивача ОСОБА_3 суду пояснив, що позивачка не пропонувала передати відповідачу залишки транспортного засобу та автомобіль, що пошкоджений внаслідок ДТП, перебуває у неї вдома, ремонт вона не проводила, має намір здійснювати його відновлення, не зважаючи на висновок експертизи щодо перевищення вартості відновлювального ремонту ринкової вартості транспортного засобу.

Окрім того, відповідно до звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту №546 складеного ФОП ОСОБА_6 , на підставі якого проведено розрахунок матеріального збитку для регламентної виплати МТСБУ відповідний розмір становить 164583,73 гривень, що дорівнює ринковій вартості КТЗ до ДТП. Із відповідною виплатою позивачка погодилась та отримала відшкодування, розмір шкоди не оспорювала.

Як зазначено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20 (провадження № 14-25цс23), - порядок відшкодування завданої позивачу шкоди мав відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 Закону № 1961-IV, і позивач мав передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик (моторне транспортне страхове бюро), або інша особа, яка відповідає за завдану шкоду.

У випадку, його погодження з визнанням автомобіля фізично знищеним, він передає залишки транспортного засобу особі, яка відповідає за завдану шкоду, і тим самим набуває право отримати від останнього відшкодування шкоди у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачка ОСОБА_7 не набула права відшкодування від відповідача, оскільки отримавши страхове відшкодування від МТСБУ, в розмірі страхового відшкодування та заявивши вимоги про відшкодування різниці між відшкодованою сумою страховиком та дійсним матеріальним збитком не погодилась передати залишки пошкодженого транспортного засобу відповідачу, а зазначила, що має намір його відновлювати. Окрім того, розмір матеріального збитку був визначений звітом ФОП ОСОБА_6 при розрахунку регламентної виплати та позивачем не обґрунтовано застосування висновку експерта, а не звіту, для визначення різниці суми відшкодування між завданою шкодою та регламентною виплатою.

Тому, суд вважає, що вимоги позову ОСОБА_7 щодо відшкодування матеріального збиту задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.34.2 ЗУ № 1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) -ст.34.3 ЗУ № 1961-IV.

Суд вважає, що не підлягають стягненню з відповідача витрати, що понесені позивачкою ОСОБА_7 за проведення експертного дослідження та витрати на відправку повідомлення відповідачу для участі в проведенні огляду транспортного засобу. Фактично, як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_7 звернулась до МТСБУ, враховуючи відсутність страхування цивільно-правової відповідальності відповідача, та було проведено дослідження оцінки вартості відновлювального ремонту ФОП ОСОБА_6 , на підставі якого було здійснене страхове відшкодування ( і з сумою відшкодування погодилась позивач), а тому підстав для проведення експертизи Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім.засл. проф. М.С. Бокаріуса» не вбачалось та позивачкою не наведено обґрунтування потреби в проведенні відповідного дослідження, оскільки під час вирішення питання про регламенту виплату було визначено ринкову вартість транспортного засобу та вартість відновлювального ремонту.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача ОСОБА_3 суд вважає, що судові витрати стягненню з відповідача на її користь не підлягають.

Оскільки розмір судового збору визначається виходячи із загальної суми заявлених позовних вимог, а позивачем ОСОБА_4 заявлено до стягнення моральну шкоду в сумі 20000 грн та матеріальну шкоду в сумі 5426,23грн,а всьогона суму25426,23грн,підлягало сплатісума судовогозбору врозмірі 1073,60гривень. Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 440,24 гривні (10426,23/25426,23х1073,60 ). Сума судового збору в розмірі 2684 гривень підлягає поверненню, як надмірно сплачена. Керуючись ст.ст.22, 23, 1166, 1167, 1168, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 81, 82, 141, 259, 263, 264-268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 5426 гривень 23 копійки, моральну шкоду в сумі 5000 гривень, судовий збір в сумі 440 гривень 24 копійки, а всього 10866 (десять тисяч вісімсот шістдесят шість) гривень 47 копійок.

Зобов`язати Головне Управління Державної казначейської служби України у Харківській області (код ЄДРПОУ 37874947), повернути ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , надмірно сплачений судовий збір в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні відповідно до квитанції Таскомбанк від 15.06.2023 року №32528798800007106747.

Повний текст рішення виготовлений 14.03.2024 року.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Головуючий: суддя О.В. Бугера