Рішення № 117677481, 15.03.2024, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/22007/23

Провадження № 2/344/1035/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Антоняка Т.М.,

секретаря Мрічко Н.І.,

представників позивача: Голєвої О.Я., Булгакова С.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом Національного банку України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та три проценти річних, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Національного банку України звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та три проценти річних, покликаючись на те, що 13.03.2012 між Національним банком України та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання кредиту на споживчі та соціально-побутові цілі № 4. Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору позивач надав відповідачу-1 довгостроковий кредит на споживчі цілі в сумі 75 000,00 грн. строком користування на 10 років. Позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором, що підтверджується меморіальним ордером від 13.03.2012 № 1. Пунктом 2.3 Кредитного договору встановлено, що забезпеченням повернення наданого Національним банком кредиту є договір поруки. 13.03.2012 між Національним банком та ОСОБА_2 , в рахунок забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором, укладено Договір поруки № 4/П. Відповідно до пункту 1 Договору поруки, Поручитель зобов`язується перед Національним банком відповідати у повному обсязі за виконання зобов`язань Позичальника щодо своєчасного повернення кредиту, наданого Національним банком за Кредитним договором. Згідно пункту 2 Договору поруки у випадку невиконання Позичальником обов`язків за Кредитним договором, Позичальник і Поручитель відповідають перед Національним банком як солідарні боржники. Відповідальність Поручителя настає з моменту порушення зобов`язань Позичальника за Кредитним договором.

Представник позивача зазначає, що з 22.07.2019 припинилося надходження коштів від Позичальника на погашення кредиту, а з 21.10.2019 - на погашення процентів. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.02.2020 у справі № 344/4430/20 задоволено позов Національного банку та з відповідачів стягнуто заборгованість за Кредитним договором на підставі статті 1050 ЦК України станом на 15.11.2017 у розмірі 21158,08 грн.

З метою досудового врегулювання спору, Національний банк 10.12.2019 направив Позичальнику та Поручителю лист від 05.12.2019 № 55-0052/63618 з вимогою про погашення простроченої заборгованості та нарахованої пені за Кредитним договором. У цьому листі встановлений 31-денний строк для повного погашення заборгованості. Направлені Позичальнику та Поручителю листи повернуто за закінченням терміну зберігання, а у встановлений Національним банком термін - 10.01.2020 - заборгованість погашена не була. Натомість заборгованість погашена 23.11.2022 у примусовому порядку.

Також зазначається, що, керуючись статтею 625 ЦК України, Національний банк направив відповідачам лист від 15.08.2023 № 55-0045/59649 з вимогою про погашення за період з 10.01.2020 до 22.11.2022 інфляційних втрат у розмірі 9099,15 грн та трьох процентів річних у розмірі 1731,66 грн. Ці листи також повернуті за закінченням терміну зберігання.

У зв`язку з вищенаведеним позивач просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Національного банку України за період з 10.01.2020 до 22.11.2022 інфляційні втрати у розмірі 9099,15 грн та три проценти річних у розмірі 1731,66 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2684,00 гривні.

Представники позивача в судовому засіданні (у режимі відеоконференцзв`язку) позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Просили задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував стосовно позовних вимог, покликаючись на те, що заборгованість виплачена, а тому немає підстав для стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заслухавши представників позивача, відповідача-1, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 13.03.2012 року між Національним банком України та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту на споживчі та соціально-побутові цілі № 4, згідно якого позивач надав позичальнику довгостроковий кредит на споживчі цілі: на ремонт квартири у сумі 75 000 грн строком користування на 10 років з дати виникнення заборгованості на рахунку з обліку наданого кредиту (а.с. 8-10).

Згідно п. 2.1 Договору Національний банк надає Позичальнику кредит на умовах повернення, платності, забезпечення, строковості та цільового використання.

Відповідно до п. 2.2 Договору кредит надається шляхом зарахування на особовий рахунок позичальника № НОМЕР_1 , який відкритий в ОПЕРУ Національного банку України.

Згідно меморіального ордеру № 1 від 13.03.2012 року ОСОБА_1 було зараховано на безвідсотковий рахунок грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн, згідно договору № 4 від 13.03.2012 року (а.с. 29).

Згідно п. 2.3 Кредитного договору встановлено, що забезпеченням повернення наданого Національним банком кредиту є договір поруки № 4/П від 13.03.2012 року.

13.03.2012 року між Національним банком України та ОСОБА_2 , в рахунок забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором, укладено Договір поруки № 4/П (а.с. 12).

Відповідно до пункту 1 Договору поруки, Поручитель зобов`язується перед Національним банком відповідати в повному обсязі за виконання зобов`язань ОСОБА_1 щодо своєчасного повернення кредиту, наданого Національним банком за Кредитним договором ві 13.03.2012 року № 4 у сплаті 75 000 грн. строком до 13.03.2022 року, оплати за користування ним, сплати пені штрафу (у разі їх нарахування) у встановлений строк.

Згідно пункту 2 Договору поруки у випадку невиконання Позичальником обов`язків за Кредитним договором, Позичальник і Поручитель відповідають перед Національним банком як солідарні боржники. Відповідальність Поручителя настає з моменту порушення зобов`язань Позичальника за Кредитним договором.

30.09.2015 між Національним банком України та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір № 15 Згідно п.1.1 додаткового договору абзац 1 підпункту 4.1.4 пункту 4.1 розділу 4 Кредитного договору від 13.03.2013 року був викладений у новій редакції, яка передбачала, що Позичальник у разі звільнення з Національного банку у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 5 статті 36, пунктами 1 (у тому числі у зв`язку із скороченням штатної чисельності або реорганізацією), 2, 5, 6 статті 40 Кодексу законів про працю України, за власним бажанням з поважних причин Позичальник повинен відповідно до умов укладеного договору про надання кредиту перераховувати на рахунок Національного банку щомісячну суму повернення кредиту та оплату за користування ним, пеню (у разі її нарахування) до 20 числа (включно) кожного місяця (а.с. 11-12).

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.02.2020 у справі № 344/4430/20 задоволено позов Національного банку України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Вказаним рішенням суду стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Національного банку України заборгованість станом на 07.02.2020 року за Договором про надання кредиту на споживчі цілі №4 від 13.03.2012 року у розмірі 21 158 ( двадцять одна тисяча сто пятдесят вісім) гривень 08 копійок, з яких строкова заборгованість за кредитом в розмірі 16 194,73 грн; прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 3927,26 грн; строкова заборгованість за процентами в розмірі 136,35 грн; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 539,54 грн; пеня за простроченим кредитом в розмірі 325,36 грн; пеня за простроченими процентами в розмірі 34,84 грн. та витрати по оплаті судового збору в сумі по 1051 (одна тисяча пятдесят одна) гривня 00 копійок з кожного відповідача.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 599 ЦК України говорить, що зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином, тобто, винесене рішення про стягнення заборгованості не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошових зобов`язань.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно дост. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 також викладена правова позиція, у відповідності до якої, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК Україниі охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Позивач скористався правом звернення з вимогою про дострокове повернення кредиту, звернувшись у 2020 році до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, вимоги якого задоволено заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.02.2020 року.

З ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, нарахування відсотків, разом із тим виникає грошове зобов`язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 14.02.2018 по справі № 564/2199/15-ц.

Національний банк України 10.12.2019 направив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лист від 05.12.2019 № 55-0052/63618 з вимогою про погашення простроченої заборгованості та нарахованої пені за Кредитним договором. У листі встановлений 31-денний строк для повного погашення заборгованості (а.с. 38).

Як слідує з матеріалів справи, заборгованість погашена ОСОБА_1 23.11.2022 у примусовму порядку (а.с. 37)

Позивачем проведено розрахунок, відповідно до якого за період з 10.01.2020 до 22.11.2022 розмір інфляційних втрат розраховано у розмірі 9099,15 грн. та три проценти річних розраховано у розмірі 1731,66 грн. Такий розрахунок суд вважає обґрунтованим.

Національний банк направив відповідачам лист від 15.08.2023 № 55-0045/59649 з вимогою про погашення за період з 10.01.2020 до 22.11.2022 інфляційних втрат у розмірі 9099,15 грн та трьох процентів річних у розмірі 1731,66 грн. (а.с. 31).

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, враховуючи, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося зі зверненням до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України та з цього часу інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, а також аналізуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Національного банку України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому слід стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача за період з 10.01.2020 по 22.11.2022 інфляційні втрати у розмірі 9099 (дев`ять тисяч дев`яносто дев`ять) гривень 15 копійок та три проценти річних у розмірі 1731 (одну тисячу сімсот тридцять одну) гривню 66 копійок.

Позивачем понесені судові витрати, що становлять 2684,00 грн. судового збору, сплаченого на час подання до суду позовної заяви. Відтак, такі витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 263-266, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Національного банку України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Інститутська, 9, ЄДРПОУ 00032106) за період з 10.01.2020 по 22.11.2022 інфляційні втрати у розмірі 9099 (дев`ять тисяч дев`яносто дев`ять) гривень 15 копійок та три проценти річних у розмірі 1731 (одну тисячу сімсот тридцять одну) гривню 66 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Національного банку України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Інститутська, 9, ЄДРПОУ 00032106) витрати по оплаті судового збору в сумі по 1342 гривні 00 копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 15.03.2024 року.