Ухвала суду № 117676889, 08.03.2024, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/2835/24

Провадження № 1-кс/201/941/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 березня 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районнийсуд м.Дніпропетровська ускладі слідчогосудді ОСОБА_1 ,за участісекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Дніпрі клопотання слідчого СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202404165000340 від 06.03.2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

У судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_6 ,

підозрюваний ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором, до суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий вказав на те, що у провадженні СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12024041650000340 від 06.03.2024 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

В рамках зазначеного кримінального провадження 07.03.2024 про підозру повідомлено: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Дніпропетровськ, громадянину України, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого.

24.02.2022 указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 05 лютого 2024 року №10456 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи особою яка має не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість за злочин проти власності, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та достовірно знаючи про те, що на всій території України введено воєнний стан, повторно вчинив умисний корисливий злочин проти власності за таких обставин.

Так, 05.03.2024 року приблизно 15:00 год., перебуваючи за адресою: м. Дніпро по вул. Набережна Перемоги, напроти буд. 118, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна, поєднаному з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно в умовах воєнного стану.

Цього ж дня, о 15:05 год. перебуваючи за вищевказаною адресою ОСОБА_5 иеалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиняючи злочин повторно, в умовах воєнного стану, діючи умисно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, усвідомлюючи свої суспільно-небезпечні дії та передбачаючи їх наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_5 підійшов до потерпілого ОСОБА_7 і почав погрожувати застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, тим самим подавив волю до супротиву, після чого дістав своєю рукою з внутрішньої кишені одягнутої на ОСОБА_7 через плече чоловічої сумки мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note12, пам`ять 4/128, колір - Ice Blue (синій), imei1: НОМЕР_1 ; imei2: НОМЕР_2 та з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, не зважаючи на вимоги потерпілого припинити злочинне діяння та повернути мобільний телефон ОСОБА_5 утримуючи вищевказаний мобільний телефон, покинув місце скоєння злочину, тим самим спричинив потерпілому ОСОБА_7 , матеріальну шкоду в розмірі 6 628 гривень.

Своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечние для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно в умовах воєнного стану.

Таким чином, у вказаному кримінальному правопорушенні обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 уродженець м. Дніпропетровськ , зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .

Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого їй злочину підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами у своїй сукупності, а саме:

- Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від потерпілого 05.03.2024 року;

- Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 06.003 2024 року;

- Протокол огляду місця події від 05.03.2024 року;

- Протокол огляду місця події від 07.03.2024 року;

- Допитом свідка ОСОБА_8 від 07.03.2024 року;

- Допитом свідка ОСОБА_9 від 07.03.2024 року;

- Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.03.2024 року;

- Іншими матеріалами кримінального провадження.

Проаналізувавши матеріали даного кримінально провадження, слідство приходить до висновку про необхідність обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки наявні ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

Про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного, корисливого, тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років, що загрожує їй у разі визнання винуватим у інкримінованому їй злочину, вік та стан здоров`я підозрюваного не перешкоджають триманню під вартою, також, крім того, ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутніх міцних соціальних зв`язків. Останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Тому, існує необхідність запобігти спробам підозрюваного ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України свідчить те, що під час досудового розслідування підозрюваний, знає місце проживання потерпілої, також потерпіла надала до органу досудового розслідування заяву, в якій вказав, що боїться за своє життя та здоров`я, у зв`язку з вчиненням відносно нього вказаного злочину та прохає захистити його від подальшого тиску та можливих протиправних дій з боку причетних до вчинення злочинів осіб, що свідчить про те, що ОСОБА_5 може використовувати моральний та фізичний тиск відносно потерпілого, тобто незаконно впливати на потерпілу, з метою уникнення відповідальності по тяжкому злочину. Крім того, ОСОБА_5 вчинив злочин повторно, перебуваючи на свободі може незаконно впливати на осіб, які спільно вчинили грабіж з метою уникнення від кримінальної відповідальності та спотворення об`єктивних обставин вчинення злочину.

Про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що вивчаючи особу підозрюваного ОСОБА_5 встановлено, що останій офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність достатнього законного джерела доходу, підозрюється у вчиненні корисливого злочину. Крім того ОСОБА_5 раніше вчинив злочин проти власності, а саме останнього 29.09.20233 Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська засуджено за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнений з іспитовим строком 1 рік, однак належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти аналогічні корисливі злочини, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_5 може вчинити інші, в тому числі корисливі, злочини, а тому існує необхідність запобігання ризику вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Враховуючи обставини скоєння підозрюваним кримінального правопорушення, його тяжкість, вік та стан здоров`я підозрюваного, наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також наявність вищевказаних ризиків, вказує на те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, належну поведінку підозрюваного та запобіганню вищевказаних ризиків.

Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.178 КПК України, однією з обставин, що враховується судом при обранні запобіжного заходу є вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, на теперішній час зібрані докази, які мають суттєве значення для доказування вини ОСОБА_5 по вказаному кримінальному провадженню, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, тому вказана обставина може бути врахована судом, при обранні підозрюваному запобіжного заходу.

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.178 КПК України, однією з обставин, що враховується судом при обранні запобіжного заходу є тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчинені кримінального правопорушення в якому він підозрюється. Вказана обставина може бути врахована судом при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу, оскільки остання підозрюється у вчинені тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років.

Також, враховуючи п.4, п.5, п.7, п.8 ч.1 ст.178 КПК України, однією з обставин, що враховується судом при обранні запобіжного заходу є наявність постійного місця роботи, міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, наявність у підозрюваного родини та утриманців, постійного місця роботи, майновий стан. Так, підозрюваний не працевлаштований, вчиняє злочини, живе за рахунок своєї злочинної діяльності, що також може бути враховане судом.

У відповідності до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що до підозрюваного не може бути застосовано інші менш суворі запобіжні заходи згідно п. 1-4 ч.1 ст. 176 КПК України, бо вони не зможуть забезпечити виконання процесуальних обов`язків передбаченим чинним законодавством та забезпечити виконання процесуальних рішень, у тому числі вироку суду, що підтверджується вищезазначеними матеріалами досудового розслідування, слідчий просив обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 діб.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, на його задоволенні наполягав.

Підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання та просив суд застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вислухавши думку учасників, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до таких висновків.

У судовому засіданні встановлено, що у провадженні СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12024041650000340 від 06.03.2024 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

У рамках зазначеного кримінального провадження 07.03.2024 про підозру повідомлено: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що підтверджується: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.03.2024 року; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 06.03 2024 року; протоколом огляду місця події від 05.03.2024 року; протоколом огляду місця події від 07.03.2024 року; допитом свідка ОСОБА_8 від 07.03.2024 року; допитом свідка ОСОБА_9 від 07.03.2024 року; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.03.2024 року.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від З0.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007).

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Сукупність вказаних вище доказів дозволяє прийти до висновку, що підозра не є очевидно необґрунтованою і в межах доказування на досудовому слідстві, зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру. При цьому суд звертає увагу, що для повідомлення про підозру не потрібна така ж ступінь доведення як для визнання особи винною, достатньо щоб у стороннього спостерігача склалось враження, що злочин було вчинено і підозрювана особа причетна до його вчинення. Такого ступеню доведення у цій справі було досягнуто.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому про його продовження, суд зобов`язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; репутацію підозрюваного, наявність у нього судимостей.

Згідно ст.183 ч.1КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Суд вважає встановленим наявність ризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України), оскільки останній підозрюється у вчиненні умисного, корисливого, тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років, що загрожує йому у разі визнання винуватим у інкримінованому йому злочину. Також, крім того, ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, раніше судимий, не має міцних соціальних зв`язків. Тому, існує необхідність запобігти спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Тобто суворість покарання беззаперечно може слугувати приводом до переховування підозрюваного від слідства та суду. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього кодексу, мають враховуватись вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 186 КК України є тяжким, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, тобто суворість покарання беззаперечно може слугувати приводом до переховування підозрюваного від слідства та суду. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Також встановлено наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. Вказані особи судом не допитані, а підозрюваним може чинитись тиск на потерпілого, свідків щодо зміни показів в суді.

Також встановлено наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення. Перебуваючи на волі ОСОБА_5 може продовжити вчиняти аналогічні правопорушення, враховуючи те, що він офіційно не працевлаштований, раніше судимий, що свідчить про відсутність достатнього законного джерела доходу, підозрюється у вчиненні корисливого злочину. Тому, є достатні підстави вважати, що перебуваючи на свободі, підозрюваний може вчинити інші, у тому числі корисливі, злочини, а тому, існує необхідність запобігання ризику вчиняти інші кримінальні правопорушення.

У п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні. Подібна орієнтація законодавців та правозастосувачів зустрічається й у міжнародному праві. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, вчинений обвинуваченим. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Отже слідчим суддею встановлено ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. 1,3,5 частини 1 статті 177 КПК України.

Інші ризики в судовому засіданні прокурором не доведені.

Вирішуючи питання про вид запобіжного заходу суд враховує дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , який офіційно не працевлаштований, раніше судимий, види ризиків, які встановлено, тяжкість злочину в якому він підозрюється та обставини цього злочину, суд вважає, що жоден інший більш м`який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку підозрюваного, оскільки на початковій стадії слідства, коли вважливий максимально швидкий збір доказів, в тому числі за участі підозрюваного, уникнення слідства підозрюваним може призвести до втрати доказової бази, а інтереси суспільної небезпеки на даному етапі превалюють над правом особи на свободу.

Враховуючи наведені вище обставини, приходжу до переконання, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Одночасно застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 неможливе, оскільки менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії», ухваленому Великою Палатою від 28 вересня 2010 року за №12050/04, сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. У рішенні, у справі «Мангурас проти Іспанії», Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав: «Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується».

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного/обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки підозрюваного/обвинуваченого до слідчого або до суду суд достатнім стримуючим фактором для нього, щоб не здійснити втечу.

Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, дані, що характеризують його способу і наявність вищезазначених ризиків, суд вважає, що застава у зазначених у п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмірах здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків і зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що у разі сплати, підозрюваний вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене та особу підозрюваного, а також обґрунтованість підозри і встановлені ризики, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку підозрюваний чи інша особа має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого підозрюваний може бути звільнений з-під варти, при цьому, суд вважає за необхідне відповідно до ст.194 ч.5 КПК України покласти на нього ряд обов`язків.

У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку. Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202404165000340 від 06.03.2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 06 травня 2024 року.

Встановити,що уразі внесенняпідозрюваним ОСОБА_5 або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № UA158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, одержувач платежу ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі вісімдесятипрожиткових мінімумівдля працездатнихосіб,що складає242240(двістісорок двітисячі двістісорок)грн.00коп., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення вказаної застави та звільнення підозрюваного з-під варти покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки: за першим викликом з`являтися до слідчого, прокурора чи суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілим і експертами у цьому кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі не з`явлення його за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов`язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений і оголошений о 10:25 годині 12.03.2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1