Ухвала суду № 117666769, 14.03.2024, Дружківський міський суд Донецької області

ЄУН 219/10584/21

Провадження № 1-кп/229/382/2024

УХВАЛА

іменем України

14 березня 2024 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ «Житомирська УВП (№ 8)» клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12021052150000822 від 21 серпня 2021 року за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,

У С Т А Н О В И В :

Прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою. У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити. Прокурор вказав,що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшилися. Просив задовольнити клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував проти продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_6 підтримав позицію підзахисного ОСОБА_7 .

Обвинувачений ОСОБА_5 повідомив суду, що "в принципі не заперечує проти продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але краще якби суд змінив запобіжний захід на більш м`який не пов`язаний з триманням під вартою: домашній арешт чи заставу", вказавши, що в нього є родичі та друзі, які б могли внести за нього заставу. Також повідомив, що його батько є інвалідом 3 групи та проживає у Токмаку Запорізької області.

Захисник ОСОБА_4 підтримав обвинуваченого та просив змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, а у разі задоволення клопотання прокурора застосувати альтернативний запобіжний захід у виді застави у мінімальному розмірі, що визначається для кримінальних правопорушень, в якому обвинувачується його підзахисний.

Прокурор заперечував проти зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , звернувши увагу суду на те, що на його переконання саме запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Розглянувши вищевказане клопотання прокурора, вислухавши думку учасників судового провадження, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що ухвалою судді Дружківського міського суду Донецької області від 16 січня 2024 року обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком до 15 березня 2024 року включно.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для продовження запобіжного заходу, так само як і для його застосування, є зокрема, наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до вимог ст. ст.178, 199 КПК Українита практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Питання про продовження строку тримання обвинуваченим під вартою вже неодноразово вирішувалося на стадії судового провадження.

Суд враховує лист Верховного Суду від 03.03.2022 р. № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», в якому звернуто увагу суддів на те, що вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд може зважати на попередню оцінку окремих фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні попередніх клопотань у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних матеріалів, і не здійснювати надмірного витребування матеріалів у сторін кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Лабіта проти Італії»).

При розгляді клопотання суд, зокрема, враховує те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, який є особливо тяжким та за який законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.

Також суд враховує те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, який є тяжким та за який законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, або продовжити строк дії запобіжного заходу.

На час розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою продовжують існувати ризики, передбаченіст. 177 КПК України, які не зменшились і в сукупності з даними про особу обвинуваченого, на даному етапі провадження, вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного обвинуваченому запобіжного заходу. Жодних обставин, які б свідчили про те, що продовжений обвинувачений ОСОБА_5 та ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, - не встановлено.

Суд вважає, що на даний час жоден із більш м`яких запобіжних заходів не є достатнім для запобігання ризикам, визначеним ст. 177 КПК України.

Щодо застосування застави.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою.

Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

Враховуючи особистість обвинуваченого, його сімейний стан, зокрема те, що він не одружений, офіційно до затримання не працевлаштований, тобто законних засобів до існування не має, доказів існування поручителів та їх доходів суду не надано, а також зважаючи на існування в зазначеному кримінальному провадженні ризику переховування від суду, з урахуванням того, що за порядком та обсягу дослідження доказів залишився допит обвинуваченого ОСОБА_5 і суд задовольнив його клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, суд не вбачає за можливе визначати розмір застави обвинуваченому ОСОБА_5 .

На переконання суду більш м`які запобіжні заходи не будуть ефективними запобіжними заходами і не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та виконання покладених на них обов`язків буде залежати виключно від волі самих обвинувачених як ОСОБА_5 , так і ОСОБА_7 . При цьому, суд ще раз наголошує, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачені обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватимуть відповідні дії щодо ухилення від суду, достатньо обґрунтованого припущення та така оцінка, що стосується перспективних фактів, що обвинувачені мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - продовженню на термін 60 (шістдесят) днів. В задоволенні клопотання обвинуваченого, підтримане захисником про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, слід відмовити.

Керуючись ст. 131, 177, 183, 199, 331, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора Бахмутської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на термін 60 (шістдесят) днів, тобто з 14 березня 2024 року до 12 травня 2024 року.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на термін 60 (шістдесят) днів, тобто з 14 березня 2024 року до 12 травня 2024 року.

В задоволенні клопотання обвинуваченого, підтримане захисником про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, - відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» для виконання та вручення обвинуваченим.

Розписку про вручення ухвали обвинуваченому надіслати на електронну адресу судуinbox@dr.dn.court.gov.ua.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Ухвалу підписано 15.03.2024.

Суддя ОСОБА_1