Рішення № 117664900, 13.03.2024, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/2175/23

2/287/123/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2024 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Винара Л.В.

з участю секретаря Кострицької Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивачки адвокат Яресько Тарас Віталійович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Клименюк Андрій Миколайович про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

До Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , представник позивачки адвокат Яресько Тарас Віталійович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Клименюк Андрій Миколайович про захист прав споживачів. У поданій позовній заяві представник ОСОБА_1 адвокат Яресько Т.В. просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №103334, що виданий 20.11.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в розмірі 15707 грн. 34 коп. Також, адвокат Яресько Т.В. просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 7000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовної заяви адвокат Яресько Т.В. зазначив, що у червні 2023 року ОСОБА_1 дізналася про те, що щодо неї приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Клименюком А.М. було відкрито виконавче провадження №67536536. Вказане виконавче провадження було відкрите на підставі виконавчого напису нотаріуса №103334, що виданий 20.11.2020 року. Оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») заборгованості у розмірі 15707 грн. 34 коп. Позивачка та її представник вважають, що оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню в зв`язку з порушенням приватним нотаріусом порядку вчинення оспорюваного виконавчого напису. При ознайомлені з матеріалами виконавчого провадження позивачці стало відомо, що оскаржуваний виконавчий напис був вчинений на підставі Кредитного договору від 20.08.2019 року №819832204, що був укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». Стягнення за оспорюваним виконавчим написом відбувається на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», що нібито набуло право вимоги. Проте, ОСОБА_1 абсолютно випадково дізналася про наявність відкритого щодо неї виконавчого провадження, до цього моменту вона не отримувала від відповідача позасудову вимогу щодо дострокового повернення кредиту чи повідомлення-застереження про те, що відповідач розпочинає процедуру стягнення боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса. Адвокат Яресько Т.В. стверджує, що позивачка ОСОБА_1 не підписувала з відповідачем жодних договорів, в тому числі жодного нотаріально посвідченого договору. Також, у поданій позовній заяві адвокат Яресько Т.В. посилається на норми Закону України «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та практику Верховного суду, оскільки вважає, що приватний нотаріус Горай О.С. при винесенні оскаржуваного виконавчого напису порушив вимоги зазначених нормативно-правових актів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Щодо повернення безпідставно стягнутих коштів адвокат Яресько Т.В. зазначив, що приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження, відкритого на підставі незаконного виконавчого напису, було направлено до банків платіжні інструкції на примусове списання коштів. Таким чином, на користь відповідача перераховано загальну суму заборгованості у розмірі 15707 грн. 34 коп. Оскільки, підстава набуття відповідачем грошових коштів відпаде у зв`язку з визнанням виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 слід стягнути безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 15707 грн. 34 коп., що стягнуті у межах виконавчого провадження №67536536.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Винару Л.В.

Ухвалою суду від 18.10.2023 року позовну заяву залишено без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 175 ЦПК України та позивачці (її представнику) надано строк для усунення недоліків.

23.10.2023 року на адресу суду, засобами електронного зв`язку, від представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Яреська Т.В. надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 30.10.2023 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.01.2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

29.01.2024 року на адресу суду, засобами електронного зв`язку, від представника відповідача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Тимошенка О.О. надійшли додаткові пояснення у справі. У вказаних поясненнях представник відповідача вказав про те, що позичальник ОСОБА_1 за допомогою мережі Інтернет перейшла на офіційний сайт Товариства www.moneyveo.ua, ознайомилася з Правилами й Паспортом споживчого кредиту, що є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску заявила про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказала свої персональні дані, а саме прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Позивачка ОСОБА_1 підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора №6BZDS54. 20.08.2019 року, о 02 год. 45 хв., Товариство надіслало ідентифікатор на номер мобільного телефону вказаний позичальницею ОСОБА_1 в заявці на отримання грошових коштів. 20.08.2019 року, о 02 год. 46 хв., боржник ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснула кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Одночасно з підписанням договору, Товариство відправило на електронну адресу, вказану позичальницею у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронного договору, у формі що унеможливлює зміну його змісту. Таким чином, заповненням анкети-заяви позивачка підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. При цьому, представник відповідача ОСОБА_2 зазначив, що первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заяву на кредитування, не лише перевірив особисті дані позивачки, а і платіжну картку з метою ідентифікації, тобто перевірив чи дійсно платіжна картка належить позичальниці. В свою чергу позивачкою не було надано будь-яких належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на картковий рахунок ОСОБА_1 , вказані у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить, виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту не зарахування кредитних коштів на її рахунок, а також доказів повернення коштів чи спростування нарахованих кредитором процентів за період користування кредитними коштами. При цьому, всі необхідні документи на підтвердження отримання прав вимоги відповідачем та безспірності заборгованості ОСОБА_1 надавались приватному нотаріусу Горай О.С. Крім того, представник відповідача заперечив щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважає їх значно завищеними, необґрунтованими та недоведеними.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Яресько Т.В. у судове засідання не з`явилися, до суду від адвоката Яреська Т.В. надійшло клопотання з проханням проводити розгляд справи без участі позивачки та її представника. Позовні вимоги підтримують.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Клименюк Андрій Миколайович 08.02.2024 року та повторно 13.03.2024 року у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися шляхом направлення на їх адресу судових повісток та опублікування оголошення на веб-сайті суду. Причини неявки суду невідомі. Заяв про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вищенаведене, суд дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 20.11.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, на підставі ст. ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, стягнуто із ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження невідомо, реєстраційний номер облікової карти платника податків - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце роботи невідоме, який (-а) є Боржником за Кредитним договором №819832204 від 20.08.2019 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», ідентифікаційний код юридичної особи 38569246, правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №28/1118-01 від 28.11.2018 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», ідентифікаційний код юридичної особи 39700642, правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №05/0820-01 від 05.08.2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», ідентифікаційний код юридичної особи 42254696, місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, далі іменоване - Стягувач, заборгованість за Кредитним договором №819832204 від 20.08.2019 року. Строк платежу за Кредитним договором №819832204 від 20.08.2019 року настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 04.11.2020 року по 04.11.2020 року. Сума заборгованості складає 14507 грн. 34 коп., в тому числі: Прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5673 грн. 90 коп.; Прострочена заборгованість за комісією становить 00 грн. 00 коп.; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 6655 грн. 74 коп.; строкова заборгованість за сумою кредиту становить 00 грн. 00 коп.; строкова заборгованість за комісією становить 00 грн. 00 коп.; строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 00 грн. 00 коп.; строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 2177 грн. 70 коп. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із Стягувача, в розмірі 1200 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з Боржника на користь Стягувача. Загальна заборгованість Боржника становить 15707 грн. 34 коп. (а.с. 22).

16.11.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Клименюком Андрієм Миколайовичем було відкрито виконавче провадження №67536536 щодо примусового виконання виконавчого напису №103334, виданого 20.11.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 15707 грн. 34 коп. (а.с. 27-28).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Так, згідно із ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до положень цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

З тексту виконавчого напису вбачається, що нотаріус керувався ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172.

Пункт 2 вказаного Переліку було доповнено Постановою КМУ від 26.11.2014 року за № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Таким чином, вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису відбулося за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком і мали слугувати підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Разом із цим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року залишена без змін та яка набрала законної сили, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, в тому числі п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашений заборгованості», та зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17.

Згідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскаржуваний виконавчий напис, вчинений нотаріусом 20.11.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Як вбачається із Договору №819832204 від 20.08.2019 року, який став підставою для вчинення оспорюваного виконавчого напису, цей договір було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , та такий договір не посвідчений нотаріально (а.с. 23-26).

Таким чином, суд дійшов висновку, що Договір №819832204 від 20.08.2019 року, на підставі якого було вчинено оспорюваний виконавчий напис, не було посвідчено нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Кредитна заборгованість, у зв`язку з наявністю якої було вчинено оспорюваний виконавчий напис, не є безспірною, а тому виконавчий напис №103334 від 20.11.2020 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» заборгованості у розмірі 15707 грн. 34 коп., необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себеза рахунок іншої особи (потерпілого)без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Згідно висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18: «з урахуванням того, що виконавчий напис за реєстровим номером №4180 визнано таким, що не підлягає виконанню, а отже, підстава, на якій відповідач стягнув з позивача 442426,24 грн. відсутня, суд касаційної інстанції погоджується з правильним висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову у цій справі».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно довідки, виданої приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Клименюком А.М. від 14.09.2023 року №67536536 за період з 16.11.2021 року по 12.09.2023 року з боржника ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 стягнуто борг на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» в сумі 15707 грн. 34 коп. (а.с. 34).

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями цивільного законодавства, діючими на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь позивачки ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 15707 грн. 34 коп., - оскільки виконавчий напис нотаріуса від 20.11.2020 року №103334, на підставі якого проведено оспорюване стягнення, даним рішенням суду визнано таким, що не підлягає виконанню, тому відсутня підстава для подальшого проведення такого стягнення, а стягнуте за виконавчим написом підлягає поверненню позивачці.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

На підтвердження витрат на правничу допомогу надано: Договір №23045 про надання правничої (правової) допомоги від 13.09.2023 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Яреськом Т.В., Акт приймання-передачі послуг №1 від 15.09.2023 року, розрахункову квитанцію №15/09/23 про отримання гонорару до договору №23045 від 13.09.2023 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги (а.с. 43-49).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Також, у п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Представник відповідача заперечуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу вказав, що він є завищеним відносно складності справ, необґрунтованим та недоведеним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв. Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип змагальності сторін має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої статті 141 ЦПК України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Як вбачається із матеріалів справи, правова позиція позивачки та її представника була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спори, а адвокат Яресько Т.В. надавав правову допомогу позивачці, відповідно, був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають.

У Акті приймання-передачі послуг №1 від 15.09.2023 року зазначений фіксований розмір витрат на правову допомогу у цій справі у розмірі 7000 грн. 00 коп. При цьому в описі наданих правових послуг зазначені загальні фрази, що характеризують обсяг наданої правової допомоги, а саме: надання правничої допомоги щодо визнання виконавчого напису від 20.11.2020 року №103334 таким, що не підлягає виконанню в суді І інстанції. При цьому, слід зазначити, що по даній категорій справи, правова практика є усталеною, адвокат Яресько Т.В. безпосередньо не приймав участі у судових засіданнях, відповіді на письмові пояснення відповідача від сторони позивачки до суду не надходило.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат позивачки ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачкою ОСОБА_1 у розмірі 2000 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 2-4,12, 13, 89, 141,158, 259, 263-265,268 ЦПК України, ст.ст.11,15,18ЦК України, ст. ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , представник позивачки адвокат Яресько Тарас Віталійович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, Приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Клименюк Андрій Миколайович про захист прав споживачів задоволити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №103334 від 20 листопада 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості в загальній сумі 15707 грн. 34 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти у розмірі 15707 (п`ятнадцять тисяч сімсот сім) грн. 34 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 14.11.2017 року органом видачі №1828, РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Представник позивачки: Адвокат Яресько Тарас Віталійович, місце знаходження: 01019, м. Київ, а/с 230.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», код ЄДРПОУ 42254696, місцезнаходження: 02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради, буд. 34, офіс 511.

Треті особи:

Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, місцезнаходження: 1008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 35, Житомирської області.

Приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Клименюк Андрій Миколайович, місцезнаходження: 10014, м. Житомир, бульвар Новий, 5, офіс 2.8.

Суддя: Л.В.Винар