Рішення № 117658, 04.09.2006, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2006 р. Справа № 35/189-06

вх. № 5176/5-35

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судового засідання Немикіна О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Антонова І.В., дов. № 149 від 30.06.2006 р.; Верещака Б.І., дов. № 83від 10.05.2006р. відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Агро - союз", с. Майське

до приватного підприємця ОСОБА_1, с. Шатівка  

про стягнення 394249,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу "Агро-союз" (позивач) звернувся до суду з позовною заявою щодо стягнення з відповідача - приватного підприємця ОСОБА_1 394 249,48 грн., в тому числі 258 765,99 грн. основного боргу, 118 773,59 грн. пені, 13 455,83 грн. інфляційних, 3 254,07 грн. 3% річних. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 3943,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 24.07.2006р. справу №35/189-06 було передано судді Светлічному Ю.В. у зв"язку з щорічною відпусткою судді Швед Е.Ю.

Представник ПП ОСОБА_1 надав через канцелярію господарського суду 21.07.2006р. зустрічну позовну заяву в якій просить суд стягнути з позивача за первісним позовом на користь позивача за зустрічним позовом збитків від продажу неякісного насіннєвого матеріалу у розмірі 84835грн. та накласти арешт на розрахунковий рахунок АТЗТ "Агро-Союз".

Суд розглянувши зустрічну позовну заяву ПП ОСОБА_1 вважає за необхідне відмовити в її задоволенні, оскільки позивачем за зустрічною позовною заявою були порушені вимоги п.3 та п. 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, а саме відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (позивачем надано не засвідчені ксерокопії документів), що надає суду підстави для повернення зустрічної позовної заяви та доданих до неї документів згідно п.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України .

Крім того позивачем при подачі позовної заяви були порушені вимоги п.10 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до позовної заяви додається оригінал платіжного доручення про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечееня судового поцесу, чого не було зроблено позивачем (за зустрічним позовом), що надає суду підставу для повернення зустрічної позовної заяви та доданих до неї документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.08.2006р. було повернуто зустрічну позовну заяву та додані до неї документи.

Відповідач надав через канцелярію господарського суду 21.07.2006р. відзив на позовну заяву в якому з позовними вимогами позивача не згоден з підстав зазначених у відзиві.

Позивач надав через канцелярію господарського суду 04.08.2006р. нормативне та правове обгрунтування своїх позовних вимог, яке було прийняте судом та залучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу НОМЕР_1 від 13.04.2005р. Відповідно до умов даного договору продавець передає у власність покупця товар, а покупець приймає та сплачує товар на умовах передбачених цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи позивач поставив відповідачу товар (ячмень, соя) згідно накладних НОМЕР_2 від 18.04.2005р. за довіреністю серії ЯВЯ НОМЕР_3 від 17.04.2005р., НОМЕР_4 від 22.04.2005р., НОМЕР_5 від 05.05.2005р. за довіреністю серії НОМЕР_6 від 05.05.2005р., НОМЕР_7 від 05.05.2005р., НОМЕР_8 від 21.05.2005р. за довіреністю серії НОМЕР_9 від 21.05.2005р. на загальну суму 258765,99грн.

Відповідно до п. 3.1. вищезазначеного договору позивач повинен був здійснити оплату за товар до 30.10.2005р., але відповідач отримав товар, а його вартість в установлений договором строк не сплатив.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача вимогу від 02.12.2005р. за НОМЕР_10 з прохання погасити заборгованість, але була залишена без розгляду.

При цьому, боржник відповідно до ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв.

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 258765,99грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних у розмірі 13455,83грн. та 3% річних, що становить суму у розмірі 3254,07грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Господарські відносини, які виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання регулюються Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.231 Господарського Кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені за просрочку платежу, встановлений у договорі за згодою сторін, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період ,за який сплачується пеня.

Отже, зазначеним законом встановлений максимальний розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, який не може збільшуватися за згодою сторін.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст.231 ГК України та Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” підлягає стягненню пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у сумі 20609,11грн., а в частині стягнення 98164,48грн. підлягає відмові.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 2960,85грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 88,62гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 530, ч.2 ст. 625, 611 Цивільного кодексу України, ст. 231 ГК України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_11) на користь Акціонерного товариства закритого типу "Агро-союз" (52511, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Майське, сул. Совхозна, 5, р/р 2600030195534 у відділенні "Промінвестбанку" м. Новомосковськ, МФО 305545, код 24437204) основної заборгованості у розмірі 258765,99грн., пені у розмірі 20609,11грн., інфляційних у розмірі 13455,83грн., 3% річних у розмірі 3254,07грн., держмита у розмірі 2960,85грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 88,62грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті частини позову у сумі 98164,48грн. відмовити.

Повний текст рішення підписано 06.09.2006р.

Суддя Светлічний Ю.В.