Ухвала суду № 117651105, 13.03.2024, Краснопільський районний суд Сумської області

Ухвала

Іменем України

13 березня 2024 року

селище Краснопілля

справа № 578/1016/20

провадження № 1-кп/578/3/24

Краснопільський районний суд Сумської області в складі головуючого судді ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Краснопілля Сумського району Сумської області у кримінальному провадженні за № 12020200180000200 від 13.07.2020 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 187, частиною третьою статті 357 Кримінального кодексу України,

клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та йогозахисника адвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт

учасники судового провадження:

секретар судового засідання ОСОБА_6 ,

сторони кримінального провадження:

з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_7

з повідомленням потерпілого ОСОБА_8

з боку захисту: обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_10

захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5

з повідомленням захисникf обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_12

та установив:

Кримінальне провадження за № 12020200180000200 за обвинуваченням ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 187, частиною третьою статті 357 Кримінального кодексу України, надійшло до суду з обвинувальним актом із Сумської обласної прокуратури у вересні 2020 року.

Під час розгляду кримінального провадження прокурор, який приймав участь у судовому засіданні, підтримавподане 12.03.2024 через канцелярію суду клопотання прокурора Сумськоїобласної прокуратури ОСОБА_15 про продовженняобвинуваченому ОСОБА_13 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, який закінчується 17.03.2024, без визначення розміру застави.

Захисник обвинуваченогоадвокат ОСОБА_16 та обвинуваченийОСОБА_13 заперечували щодо задоволенняклопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу ОСОБА_13 у виді тримання під вартою та просили змінити обвинуваченомузапобіжний захід на більш м`який - цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю , оскільки на даний час відсутні ризики, зазначені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України /далі по тексту також «КПК»/, є лишеприпущення. Крім того, як зазначив обвинувачений, у батька погіршився стан здоров"я, тому вдома його близькі потребують допомоги по господарству.

Прокурор з приводу клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_13 на цілодобовий домашній арешт, заперечував.

Інші учасники судового провадження утрималися від висловлення процесуальної позиції з цього питання.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що Ухвалою Краснопільського районного суду Сумської області від 18.01.2024, продовжено дію раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_13 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 17 березня 2024 року, без визначення розміру застави.

Згідно зі статтею 331 КПК, суд зобов"язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходженнядо суду обвинувального акту.

За наслідками розгляду питання, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно з частиною першою статті 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати судовому розгляду.

У частині першій статті 183 КПК визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 129 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це робиться з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Враховуються, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Також, суд враховує наявність дійсної необхідності захисту суспільних інтересів, яка, незважаючи на презумпцію невинуватості, має переважне значення порівняно з вимогою поваги до особистої свободи відповідно до статті 5 Конвенції (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень п. "С" статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою міститься і в положеннях стст.177,178,183 КПК.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Як встановлено в чч. першій, третій статті 194 КПК, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом досліджено питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак доказів, які б підтверджували вказані обставини, суду не надано та не зазначено про існування таких доказів. Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_13 , суд на теперішній час не встановив.

Суд, у відповідності до статті 178 КПК, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК, враховує той факт, що ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі до десяти років.

ОСОБА_13 не працює,схильний довчинення кримінальнихправопорушень.

Усі дані щодо особи обвинуваченого та його соціальних зв`язків у місці проживання також були предметом дослідження суду, але таких, які б були достатнім стримуючим фактором його поведінки, не встановлено. Перебуваючи на волі, з метою уникнення покарання ОСОБА_13 матимереальну можливістьнегативно впливатина свідківсторони обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, показання яких суд має сприймати безпосередньо, залишаються не допитаними за списком не менше п`яти осіб; переховуватися від суду, що свідчить про існування ризиків, які не зменшились.

Жодних об`єктивних даних, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та даних , які свідчать про наявність обставин, що можуть істотно вплинути на можливість продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_13 та стати підставою для скасування запобіжного заходу чи зміни запобіжного заходу на інший більш м`який, стороною захисту не надано та в ході судового розгляду справи не встановлено .

Таким чином, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого ОСОБА_13 , враховуючи доведеність існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК, запобігання яким було підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_13 , та які на теперішній час не зникли, а також те, що, на переконання суду, застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, в тому числі домашнього арешту, є неможливим, позаяк з огляду на дані про особу обвинуваченого, зміст пред`явленого обвинувачення та інші конкретні обставини справи не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку та реалізацію завдань кримінального провадження, визначених в статті 2 КПК, суд доходить висновку про доведеність підстав для продовження застосування раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_13 , з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також повного, всебічного та об`єктивного судового розгляду даної справи, вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою відносно нього на 60 днів та не знаходить підстав для визначення розміру застави, з урахуванням положень пункту 1 частини четвертої статті 183 КПК.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, враховуючи вищезазначене, тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_13 , особу ОСОБА_13 , суд вважає, що інші більш м`які запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК, не забезпечать виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і його належну поведінку та відмовляє у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_13 , на більш м`який.

Керуючись ст. 7, 9, 177-178. 181,193 - 196, 331, 350, 370, 372, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України,

Постановив:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_17 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 , датаі місценародження: ІНФОРМАЦІЯ_3 ,село ВерхняСироватка Сумськогорайону Сумськоїобласті,громадянство:України;адреса реєстраціїта проживання: АДРЕСА_1 ,строком на60(шістдесят)днів до 11травня 2024 року,включно, з утриманням в Державній установі «Сумський слідчий ізолятор».

Встановити строк дії ухвали в частині продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 11травня 2024 року, включно.

У клопотанніобвинуваченого ОСОБА_4 та йогозахисника адвоката ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому запобіжного заходуна цілодобовийдомашній арештвідмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом п`яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Краснопільський районний суд Сумської області, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали складений і оголошений 14.03.2024 о 09:30 год.

Суддя ОСОБА_18