Ухвала суду № 117637654, 13.03.2024, Дружківський міський суд Донецької області

Номер провадження 1-кп/229/1010/2024

ЄУН 219/1750/22

У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2024 року м.Дружківка

Дружківський міськийсудДонецькоїобласті у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України,

встановив:

У провадженні Дружківського міського суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за №12022052150000169 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ОСОБА_4 ), у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 Кримінального кодексу України.

У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що є достатні підстави вважати, що ризики, передбаченіст.177 Кримінального процесуального кодексу України,продовжують існуватина цейчас,а саме:можливість переховуваннявід судувраховуючи тяжкістьпокарання,незаконного впливуна свідківу цьомуж кримінальномупровадженні,в томучислі тих,яких натеперішній часне допитаноу судовомузасіданні,вчинення іншогозлочину,що виключаєможливість змінизапобіжного заходуна більшм`який.Також прокурорзазначив,що обвинувачений схильний до зловживання спиртними напоями та прояву агресії перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, був звільнений з лав Збройних Сил України у зв`язку з непридатністю до несення військової служби, не працевлаштований, неодружений, дітей не має, що вказує на відсутність стійких соціальних зв`язків.

Захисник, якого підтримав обвинувачений, проти продовження строків тримання під вартою заперечував, посилаючись при цьому на те, що існування ризиків, передбаченихст.177 Кримінального процесуального кодексу України, прокурором не доведені, тому підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на разі немає. Заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт за адресою проживання матері обвинуваченого у АДРЕСА_1 , у нічний час доби для можливості заробітку грошових коштів, оскільки пенсія матері замала. Вказує, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, переховуватись від суду наміру не має, а запобіжний заходу має не меті не кару, а забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, які, якщо і були, на даний час зникли або суттєво зменшились.

Установлено, що ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 лютого 2022 року щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зі строком до 18 квітня 2022 року. Слідчий суддя, обираючи такий запобіжний захід, дійшов висновку про доведеність прокурором наявності ризиків, передбачених ст.177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме ризиків втечі та впливу на свідків, а також неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів. Керівником Бахмутської окружної прокуратури строк дії вказаного запобіжного заходу у відповідності до положень ст.615 Кримінального процесуального кодексу України був продовжений до 18 травня 2022 року. Ухвалами Дружківського міського суду Донецької області від 02 лютого 2023 року,від 28 березня 2023 року, від 24 травня 2023 року, від 20 липня 2023 року, від 17 серпня 2023 року, від 02 жовтня 2023 року, від 20 листопада 2023 року та від 19 січня 2024 року продовжено строк триманняпід вартою до 18 березня 2024 року включно.

Розглядаючи питанняпро продовженнявідносно обвинуваченого ОСОБА_4 строків тримання під вартою, суд ураховує, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я людини, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд також приймає до уваги те, що обвинувачений неодружений, не працює, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не має стійких соціальних зв`язків, а також його вік, обставини злочину, в якому обвинувачується, що пов`язаний із застосуванням насильства та позбавлення людини життя, що зумовлює значний суспільний інтерес у переслідуванні за його вчинення.

Ураховуючи викладене, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, оскільки прокурор довів наявність ризику переховування від суду з урахуванням тяжкості покарання за інкримінований злочин, який не зменшився, та у сукупності з іншими встановленими обставинами вказане виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою. Незважаючи на тривале провадження суд вважає ризики втечі в умовах воєнного стану та активних бойових дій на території, зокрема, Донецької області настільки суттєвим, що унеможливлює застосування більш м`яких запобіжних заходів і створює умови для можливого неналежного виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Отже, суд вважає за можливе продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 .

Водночас суд не вбачає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки питання особистої поруки вирішується лише за наявності поручителя, чого на час розгляду клопотання не було та відповідних заяв не заявлено; а особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та його застосування недостатнє для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків у цьому кримінальному провадженні.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зважаючи на високі ризики втечі та переховування від суду, також не зможе достатньою мірою забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків, особливо на певний період доби. Також суд приймає до уваги відсутність доказів можливості забезпечення побутових потреб обвинуваченого під час перебування його під домашнім арештом в разі обрання його судом цілодобовим зважаючи на відсутність працевлаштування і доказів можливості інших осіб забезпечувати ці потреби.Отже, у задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу на домашній арешт слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.177, 183, 194, 372Кримінального процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 11 травня 2024 року включно.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий суддя (під( ОСОБА_1

13 березня 2024 р.