Рішення № 117636056, 14.03.2024, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/28/24

Провадження № 2/309/17/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Піцура Я.Я.,

за участю секретаря судового засідання Росоха Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа без самостійних вимог на предмет спору Хустська міська рада, про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , де третя особа без самостійних вимог на предмет спору Хустська міська рада, про визнання права власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26.11.1973 року вона уклала шлюб з ОСОБА_3 28.12.1988 року даний шлюб було розірвано. За час перебування у шлюбі спільними зусиллями та коштами побудовано будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . У липні 2022 рок їй стало відомо, що її старший син ОСОБА_2 переоформив на себе усе майно, що належало колишньому чоловіку та їй на праві спільної сумісної власності. Це порушує її прав на 1/2 частину спільного майна. Будинок побудований у 1975-1977 роках і тому згідно приписів КпШС України такий є спільною сумісної власністю.

Позивач у позовній заяві просить визнати за нею право власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 .

Відзиву на позов відповідач ОСОБА_2 не подавав.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися. Від представника позивача ОСОБА_4 надійшло клопотання назване як «про відкладення розгляду справи», у якому чітко просить справу розглянути без участі позивача та його представника.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, клопотань не заявляв, про час і місце судового розгляду повідомлявся шляхом направлення йому поштової кореспонденції за адресою реєстрації місця проживання, яка однак повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до приписів п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України свідчить про вручення йому відповідної кореспонденції.

В судове засіданні представник третьої особи Хустської міської ради не з`явився, клопотань не заявляв.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного .

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.1988 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , і після такого розірвання шлюбу жінці присвоєно прізвище « ОСОБА_6 » (а.с.8).

02.09.1989 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , внаслідок чого прізвище дружини змінилося на « ОСОБА_9 » (а.с.7).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 ставить питання про визнання за нею права власності на нерухоме майно, з посиланням на те, що таке було побудоване у період її перебування в шлюбі з ОСОБА_3 та є спільною сумісної власністю подружжя, однак подальшому старший син відповідач ОСОБА_2 переоформив це майно на себе.

З цього приводу слід зазначити наступне.

Згідно з приписами ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України перебачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже особа, яка звернулася до суду з відповідними позовними вимогами повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси особи безпосередньо порушені відповідачем (відповідачами), і які майнові права особи буде захищено та відновлено у разі задоволення позову.

Так, відповідно до приписів ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, згідно ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.

Повертаючись до обставин даної справ суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт наявності у неї майнових прав на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 (згідно прохальної частини позовної заяви).

Зокрема до позовної заяви долучено наступні документи видані на ім`я ОСОБА_3 (а.с.11-19): будівельний паспорт земельної ділянки 1975 року; свідоцтво на забудову садиби 1975 року; рішення про виділення земельної ділянки 1974 року; рішення про надання дозволу на будівництво від 14.08.1975; дозвіл на право виконання будівельних робіт (початок 14.08.1975 кінець 14.08.1977), - у яких адреса об`єкта нерухомого майна вказана АДРЕСА_2 . Водночас не надано жодних належних та допустимих доказів, що наразі вказаний об`єкт нерухомості має адресу саме АДРЕСА_1 . Окрім того позивачем також не надано належних та допустимих доказів, що відповідний будинок будувався у період її перебування в шлюбі з ОСОБА_3 , позаяк до позову долучено лише свідоцтво про розірвання шлюбу позивачки з ОСОБА_3 від 28.12.1988, водночас жодних доказів які б підтверджували коли саме такий шлюбу було зареєстровано позивачкою не надано.

Таким чином позивачкою не доведено наявність у неї майнових прав на майно яке є предметом спору.

Окрім того, позивачкою також не доведено, що відповідач ОСОБА_2 оформив за собою право власності на будинок, який є предметом спору, а всі її твердження у позовній заяві про таке є голослівними. При цьому згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відсутня інформація про реєстрацію права власності на нерухоме майно за фізичною особою з РНОКПП відповідача ОСОБА_2 .

Таким чином позивачем не доведено як факт порушення її прав чи законних інтересів, так і те, що вони безпосередньо порушені відповідачем.

З урахуванням вищенаведеного у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.392 ЦК України, ст. 22 КпШС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа без самостійних вимог на предмет спору Хустська міська рада, про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 14 березня 2024 року.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я.