Рішення № 117635992, 01.03.2024, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 309/2179/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі судді Бедьо В.І.,

з участю секретаря судового засідання Молдован Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ Державної міграційної служби України, начальника Хустського Головного управління Державної міграційної служби про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ГУ Державної міграційної служби України, начальника Хустського Головного управління Державної міграційної служби про скасування постанови начальника Хустського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, від 25.04.2023 року якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.

З даною постановою позивач не погоджується, оскільки вона, на його думку, є протиправною та підлягає скасуванню. Зокрема в постанові зазначено, що позивач з 25 квітня 2023 року проживав в с. Рокосово Хустського району Закарпатської області без документів на право проживання в Україні.

Однак позивач вказує, що він проживав в Україні на підставі тимчасового посвідчення громадянина Україні № ОТ002760 виданого 18.09.2019 р, органом 2100, яке було видано на строк до 05 червня 2021 року, тому в даному випадку має місце факт проживання позивача в Україні за документом, термін дії якого закінчився, а не факт його проживання без документів на право проживання в Україні.

Отже вважає, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності його діям надана не вірна кваліфікація, оскільки він не вчиняв інкриміновані йому дії, а саме не проживав без документів на право проживання в Україні.

Крім того, позивач вказує, що в оскаржуваній постанові зазначено, що інкримінованими діями Позивач порушив вимоги ч.ч. 1, 3 ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» і п. 68 постанови КМУ від 25.04.2018р. №322.

Натомість частини 1 та 3 статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» містять загальні положення щодо в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну за наявності відповідного паспортного документа і одержаної у встановленому порядку візи та щодо встановлення строку перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні на підставі візи, законодавства України чи міжнародного договору України.

А пункт 68 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018р. №322, передбачає обов`язок іноземця або особи без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання, здати таку посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення.

Оскільки інкриміновані Позивачеві дії не стосуються безпосереднього в`їзду до України на підставі певних паспортних документів та не пов`язані з візою чи посвідкою на тимчасове проживання в Україні, Позивач не порушував і не міг порушити приписи ч.ч.І і З ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» і п.68 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018р. №322, оскільки такі приписи цих законодавчих актів не мають жодного відношення до обставин справи.

Позивач також зазначає в позові, що звертався до дипломатичних установ рф в Україні для отримання відповідного документа про припинення громадянства рф, де йому повідомили, що для отримання такого документа необхідно їхати до рф, і зняти з реєстрації місце свого проживання на території рф. Однак, з початком у 2014 військової операції рф, з міркувань особистої безпеки, не наважився їхати до рф.

Просить суд скасувати постанову начальника Хустського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, від 25.04.2023 року серії ПН МЗК № 001314 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

У відзиві сторона відповідача зазначає, що 25 квітня 2023 у ході проведення цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням у міграційній сфері у м. Хуст працівниками Хустського відділу ГУ ДМС у Закарпатській області виявлено громадянина рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який посвідчує особу, а саме паспортом громадянина рф № НОМЕР_1 . термін дії до 04.09.2024 року.

У ході розгляду матеріалів та обставин перебування позивача в Україні встановлено наступне.

Так, 06 березня 2019 року позивач подав заяву про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням до Хустського районного відділу ГУ ДМС України в Закарпатській області.

При цьому, разом із заявою та встановленим переліком документів, позивач подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, в якому зазначав про те, що зобов`язується протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити громадянство росії.

За результатом розгляду поданих документів, 05 червня 2019 ГУ ДМС України в Закарпатській області прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України" та видано тимчасове посвідчення громадянина України НОМЕР_2 строком дії з 18.09.2019 по 05.06.2021. Водночас, у ході моніторингу виконання зобов`язань іноземними громадянами, щодо припинення попередніх громадянств, 25 січня 2022 Головним управлінням ДМС у Закарпатській області встановлено не виконання позивачем зобов`язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з моменту набуття громадянства України, що є підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону України "Про громадянство України". Про що було складено довідку та надіслано для відповідного реагування до Хустського районного відділу ГУ ДМС у Закарпатській області.

Як наслідок, Хустським РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області 15 лютого 2022 року сформовано подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України позивача.

Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 11 квітня 2022 року скасовано рішення ГУ ДМС України Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 05.06.2019 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 , у зв`язку з невиконанням зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Відтак, за порушення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме проживання без документів на право проживання в Україні 25 квітня 2023 - позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою 1 статті 203 КУпАП.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши досліджені докази в сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою начальника Хустського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, від 25.04.2023 року ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.203 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.

Згідно пункту 7 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773 (Далі - Закон №3773) - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах - це іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Частиною 1 статті 26 Конституції та статтею 3 Закону № 3773 визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України,- за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно з приписами статті 2 Закону 3773-VI іноземці та особи без громадянства мають тіж права і свободи та виконують ті ж обов`язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Частиною третьою статті 9 Закону 3773-VI визначено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України .

Згідно п.2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. N° 150 - іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в`їзду з держав з безвізовим порядком в 'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Держприкордонслужби, продовжується територіальними органами або підрозділами ДМС.

Згідно статті 23 Закону №3773 нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ст.222-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, законодавства про перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, про транзитний проїзд через територію України, а також питання щодо реєстрації місця проживання (статті 200, 201, частина перша статті 203, статті 204, 205, 206).

Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник, заступники керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, інші уповноважені керівником посадові особи цього органу.

Згідно з пунктом 2.1. Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, затвердженої наказом МВС України від 28.08.2013 № 825 (далі - Інструкція) визначено перелік посадових осіб, а саме уповноваженими посадовими особами, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, є працівники апарату ДМС України, головних управлінь (управлінь) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь (відділів, секторів) міграційної служби у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, які є державними службовцями (далі - уповноважені посадові особи).

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з позову, позивач вказує, що він проживав в Україні на підставі тимчасового посвідчення громадянина Україні № ОТ002760 виданого 18.09.2019 р, органом 2100, яке було видано на строк до 05 червня 2021 року, тому в даному випадку має місце факт проживання позивача в Україні за документом, термін дії якого закінчився, а не факт його проживання без документів на право проживання в Україні.

Однак, суд не погоджується з доводами позивача, оскільки 05.06.2021 термін дії зазначеного посвідчення закінчився і з цього часу позивач проживав фактично без документів в Україні.

Що стосується посилання позивача, не можливості виїхати в РФ для припинення громадянства РФ, з міркувань особистої безпеки, у зв`язку з військовим станом суд погодитись не може, оскільки вказані позивачем обставини з часу припинення дії тимчасового посвідчення громадянина Україні з 05.06.2021 жодним чином не виключали його можливості припинити громадянство РФ, тобто виконати взяте на себе зобов`язання щодо припинення громадянства РФ протягом двох років.

Отже, відповідачем правомірно, в порядку та в межах законодавства притягнуто позивача до вказаної адміністративної відповідальності з накладенням мінімального розміру штрафу.

Керуючись ст. 286 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ГУ Державної міграційної служби України, начальника Хустського Головного управління Державної міграційної служби про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до адміністративного суду апеляційної інстанції в 10-денний строк з дня його проголошення (складання).

Суддя В.І.Бедьо