Рішення № 117626817, 12.03.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 рокуСправа №160/25118/23

Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, призначення пенсії, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

02 жовтня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла вищевказана позовна заява, в якій заявник просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та незарахування періодів роботи відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV протиправною;

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та незарахування періодів роботи відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV протиправною;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та незарахуванні періодів роботи, про яке повідомлено в рішенні від 05.06.2023 № 047150022340;

- призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з урахуванням стажу роботи, зазначеного у трудовій книжці НОМЕР_1 від 17.11.1981, при цьому зарахувати періоди роботи згідно зазначеної трудової книжки з 26.10.1981 по 01.11.1982, з 19.11.1982 по 04.05.1983, з 01.09.1986 по 19.08.1987, з 08.06.1988 по 07.02.1989, з 15.04.1992 по 01.12.1992, з 18.06.1989 по 28.02.1992, з 21.07.2021 по 29.05.2023;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 29.05.2023 та призначити пенсію за віком з дати першого звернення, тобто з 29.05.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023 р. справу №160/25118/23 передано судді Вербі І.О.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 р. вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк десять днів для усунення недоліків, а саме: надати належним чином оформленого адміністративного позову з урахуванням вимог статті 160 КАС України, а саме із викладенням змісту позовних вимог до відповідача (відповідачів) та надати копії виправленого позову з додатками для направлення відповідачу (відповідачам).

На виконання вимог ухвали суду від 09.10.2023 р., позивач 17.10.2023 р. усунув означені недоліки позовної заяви, надав уточнену позовну заяву, в якій просив:

-визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком позивачу та незарахування періодів роботи відповідно до п. 1 статті 26 Закону Україпи «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 1058 -IV від 09.07.2003 року протиправною;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком позивачу та незарахуванні періодів роботи, про яке повідомлено в Рішенні №047150022340 від 05.06.2023 p;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з дати звернення, тобто з 29.05.2023 р., та зарахувати до страхового стажу періоди роботи, зазначені у трудовій книжці НОМЕР_1 від 17.11.1981 р. - з 26.10.1981 по 01.11.1982 роки, з 19.11.1982 по 04.05.1983 роки, з 01.09.1986 по 18.09. 1987 роки, з 08.06.1988 по 07.02.1989 роки, з 15.04.1992 по 01.12.1992 року, з 18.06.1989 р. по 28.02.1992 року, з 21.07.2021 р. по 29.05.2023 р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Крім того, цією ухвалою суд витребував у відповідача:

- заяву позивача про призначення пенсії з усіма доданими до неї документами;

- розрахунок стажу, який зарахований до пільгового/страхового стажу;

- пояснення із підтверджуючими доказами щодо періодів, які не зараховані до страхового стажу (у разі такого незарахування);

- рішення про відмову у призначенні пенсії.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 р. № 768д, у зв`язку із звільненням ОСОБА_2 з посади судді за її поданням заяви про відставку, ухваленим рішенням Вищої ради правосуддя від 28.11.2023 р. №1129/0/15-23, відповідно до підпункту 2.3.49 та підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №160/25118/23 за допомогою автоматизованої системи документообігу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2023 р. справу №160/25118/23 розподілено судді Савченку А.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 р. прийнято до провадження судді Савченка А.В. адміністративну справу №160/25118/23.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив призначити пенсію за віком відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV. Відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю страхового стажу. Позивач не погоджується із такою відмовою відповідача, оскільки відповідачем протиправно не зараховане періоди роботи позивача, у зв`язку з чим звернувся до суду.

14 листопада 2023 року від Головного управління ПФУ в Житомирській області надійшов відзив, в якому зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховані наступні періоди: 1981-1983, 1986-1987, 1988-1989, 1992 - через неможливість ідентифікувати печатки організацій на записах про звільнення 1989-1992 - через відсутність відомостей про трудову участь у колгоспі 01.04.2023 - 30.04.2023 - через відсутність сплати страхових внесків, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та докази, проаналізувавши зміст норм матеріального, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що позивач 29.05.2023 р. звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив призначити пенсію за віком відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Після реєстрації заяви позивачки від 29.05.2023 р. про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності цю заяву розглянуто Головним управлінням ПФУ в Житомирській області.

Відповідно до рішення Головного управління ПФУ в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії від 05.06.2023 р. №19057/03-16, за результатами розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не враховані періоди роботи з 26.10.1981 по 01.11.1982, з 19.11.1982 по 04.05.1983, з 01.09.1986 по 18.09.1987 та періоди роботи з 08.06.1988 по 07.02.1989, з 15.04.1992 по 01.12.1992 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 17.11.1981 оскільки неможливо ідентифікувати печатки організацій на записах про звільнення. Також до страховою стажу особи не врахований період роботи в колгоспі 18.06.1989 по 28.02.1992. оскільки відсутні відомості щодо встановленого та відпрацьованого мінімуму трудової участі у колгоспі та неможливо ідентифікувати печатку організації. Довідка щодо встановленого та виробленого мінімуму трудової участі у колгоспі відсутня. Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» в зв?язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Згідно із трудовою книжкою НОМЕР_1 від 17.11.1981 р. ОСОБА_1 у спірні періоди працював:

-з 26.10.1981 по 01.11.1982 роки працював теслерем 2 розр. в РСГ скляного виробництва;

-з 19.11.1982 по 04.05.1983 роки працював в цеху випалення помічником садчика 3 розряду;

- з 01.09.1986 по 18.09.1987 роки - виконання роботи в РБУ Трестру «Азздравремонбуд Мінздрава м. Баку Азербаджанської РСР;

- з 08.06.1988 по 07.02.1989 роки прийнятий водієм в автошколу;

- з 18.06.1989 р по 28.02.1992 р. прийнятий на роботу водієм в колгоспі;

- з 15.04.1992 по 01.12.1992 року прийнятий водієм в сільській раді;

- з 21.07.2021 р. прийнятий на роботу в ТОВ «Промфактор» на посаду водія;

Відповідно до довідки від 25.09.2023 року №100, позивач працює водієм в ТОВ «Промфактор» з 21.07.2021 року (Наказ від 20.07.2021 р. №028/ВК).

Відповідно до довідки (форма РС-право) номер ПС: 047150022340 страховий стаж позивача становить 23 років 8 місяців 11 дні, спірні періоди не зараховані до страхового стажу.

Не погоджуючись із відмовою відповідача у зарахуванні спірних періодів його роботи до страхового стражу, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Щодо не зарахування до стажу роботи періодів позивача з 26.10.1981 по 01.11.1982, з 19.11.1982 по 04.05.1983, з 01.09.1986 по 18.09.1987 та з 08.06.1988 по 07.02.1989, з 15.04.1992 по 01.12.1992 року, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частина перша статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Положенням частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Згідно з абзацом 1 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 9 частини третьої статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків; в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби; д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;

Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно із пунктом 2 Порядку № 637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Як встановлено судом, згідно із трудовою книжкою НОМЕР_1 від 17.11.1981 р. ОСОБА_1 у спірні періоди працював:

- з 26.10.1981 по 01.11.1982 роки працював теслерем 2 розр. в РСГ скляного виробництва;

- з 19.11.1982 по 04.05.1983 роки працював в цеху випалення помічником садчика 3 розряду;

- з 01.09.1986 по 18.09.1987 роки - виконання роботи в РБУ Трестру «Азздравремонбуд Мінздрава м. Баку Азербаджанської РСР;

- з 08.06.1988 по 07.02.1989 роки прийнятий водієм в автошколу;

- з 15.04.1992 по 01.12.1992 року прийнятий водієм в сільській раді;

В якості підстави для відмови у зарахуванні спірного періоду до стажу роботи, що враховується при призначення пенсії, відповідачем зазначено, що період роботи позивача у вказані періоди не зараховано, оскільки неможливо ідентифікувати печатку організації.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

Відповідні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №58 від 29.07.1993.

Так, відповідно п.2.1. Інструкції №58 трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

Відповідно до п. 2.2. Інструкції № 58 заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище,ім`я по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіху роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до п. 2.3. Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Пунктом з 2.4. Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пунктів 2.26.-2.27. Інструкції №58 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 р. №301 «Про трудові книжки» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, з вищенаведених норм права вбачається, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником. Обов`язок ведення трудових книжок (заповнення, внесення відповідних записів про прийом на роботу, переведення звільнення, наказів (розпоряджень), та їх засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноважений ним орган). Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17.

Неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 р. у справі №687/975/17.

Разом з цим, суд звертає увагу, що законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.

Підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Разом з цим, при вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа №208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа №688/947/17), від 30.09.2019 (справа №316/1392/16-а), від 23 березня 2020 року у справі №535/1031/16-а, відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Таким чином, з огляду на відповідні записи трудової книжки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача, суд приходить до висновку, що ГУ ПФУ в Житомирській області необґрунтовано та безпідставно не врахував до страхового стажу роботи позивача оскаржувані періоди.

Щодо не зарахування періоду роботи з 21.07.2021 року по 29.05.2023 року у ТОВ «Промфактор», суд зазначає таке.

Як зазначає ГУ ПФУ в Житомирській області у відзиві від 14 листопада 2023 року, періоди роботи з 21.07.2021 року по 29.05.2023 року у ТОВ «Промфактор» не зараховано оскільки відсутня сплата страхових внесків.

Відповідно до частини першоїстатті 15 Закону №1058-IVплатниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені встатті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першійстатті 12 цього Закону.

Згідно із частиною другоюстатті 20 Закону №1058-IVобчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цьогоЗаконунараховуються страхові внески.

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятоюстатті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цимЗаконом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового чи пільгового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Крім того, при вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа №208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа №688/947/17), від 30.09.2019 (справа №316/1392/16-а), від 23 березня 2020 року у справі №535/1031/16-а, відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник, зокрема, щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу для перерахунку пенсії окремих періодів роботи у зв`язку із відсутністю сплати страхових внесків.

Згідно вкладишу до трудової книжки НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з 21.07.2021 року працює водієм у ТОВ «Промфактор».

Як встановлено з матеріалів справи відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 21.07.2021 року по 29.05.2023.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, спірний період роботи позивача підтверджується формою ОК-5. Разом з тим, із вказаних відомостей також вбачається нарахування позивачу заробітної плати за цей період роботи.

Також, спірний період підтверджується довідкою від 25.09.2023 року №100, в якій підтверджено, що позивач дійсно працює з 21.07.2021 року у ТОВ «Промфактор» водієм ( наказ про прийняття від 20.07.2021 року №028/ВК).

Як вбачається з копії трудової книжки та Форми ОК-5, позивач дійсно працював на у ТОВ «Промфактор» з 21.07.2021р.

За таких обставин, суд дійшов висновку про неправомірність дій пенсійного органу щодо не врахування цього періоду.

Виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені, а у разі їх наявності - сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Суд зазначає, що, фактично, внаслідок невиконання роботодавцем обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наявність заборгованості роботодавця перед Пенсійним фондом України по страховим внескам не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи позивачці до страхового стажу, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працювала застрахована особа.

Оскільки, наявними у справі письмовими доказами підтверджується, що у спірний період позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, на яку в свою чергу нараховувалися страхувальником страхові внески, тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу позивачу вказаний період роботи. Суд наголошує, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства зі страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивачці періодів її роботи на такому підприємстві.

За таких обставин, суд дійшов висновку про невідповідність дій пенсійного органу щодо не врахування спірного періоду до стажу роботи позивача критеріям правомірності дій суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі з 18.06.1989 року по 28.02.1992 року, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставітрудовогодоговору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства вколгоспахта інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.При обчисленні стажу роботи вколгоспіза період після 1965 року, якщо членколгоспуне виконував без поважних причинвстановленого мінімуму трудової участів громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведені положення свідчать про те, що підставою для неврахування дотрудовогостажу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконаннявстановленого мінімуму трудової участібез поважних причин.Відповідно, для висновку про врахування до страхового стажу роботи колгоспника належить установити, що особа виконувалавстановлений мінімумабо не виконувала з поважних причин.У зв`язку з цим також належить мати інформацію про установлений вколгоспі мінімум трудової участі.

Відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члениколгоспуна підставі заяви, яка розглядалася спочатку правліннямколгоспу, після чого прийом у члениколгоспупроводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління.Допускається залучення на роботу затрудовимидоговорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли вколгоспінемає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).

Порядок веденнятрудовихкнижок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та веденнятрудовихкнижок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень,трудовакнижка колгоспника є основним документом протрудовудіяльність членівколгоспів.Трудовікнижки ведуться на всіх членівколгоспуз моменту їх вступу в члениколгоспу.

Дотрудовоїкнижки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості протрудову участь: прийнятий вколгоспірічниймінімум трудової участів громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).

Згідно з пунктом 6 Основних Положень, всі записи втрудовійкнижці засвідчуються у всіх розділах за час роботи вколгоспіпідписом головиколгоспуабо спеціально уповноваженої правліннямколгоспуособи та печаткою.

Також необхідно вказати навстановленийзразоктрудовоїкнижки колгоспника, відповідно до якоготрудовакнижка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство вколгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члениколгоспу, припинення членства вколгоспіта причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участьу громадському господарстві" -встановленийуколгоспірічниймінімум трудової участів громадському господарстві, виконання річногомінімуму трудової участі, причини невиконаннявстановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до пункту 8 Основних Положень,трудовікнижки зберігаються в правлінніколгоспуяк бланки суворої звітності, а при припиненні членства вколгоспівидаються їх власникам на руки.

Отже, виходячи з наведеного, можна дійти висновку про те, щотрудовадіяльність членівколгоспівпідтверджуєтьсятрудовоюкнижкою колгоспникавстановленогозразка, що є основним документом протрудовудіяльність членівколгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а такожтрудову участьу громадському господарстві (встановленийуколгоспірічниймінімум трудової участів громадському господарстві, виконання річногомінімуму трудової участі, причини невиконаннявстановленого мінімуму трудової участі).

У справі відсутні докази на підтвердження кількості відпрацьованих позивачем людиноднів та відомості про заробітну плату останнього уколгоспі«Дашкенд».

Трудовакнижка колгоспника, яка при звільненні мала бути видана власнику на руки, і яка (за умови внесення до неї зазначеної вище обов`язкової інформації) у безспірному порядку підтвердила бтрудовийстаж роботи позивача у вказаномуколгоспі, відсутня.

Трудовукнижку колгоспника позивач ані до органу Пенсійного фонду при призначенні пенсії, ані до суду як доказ не надав.

Будь-які докази, які б підтверджували виконання позивачем річногомінімуму трудової участіуколгоспіу спірний період, у справі відсутні.

У постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 у справі № 593/283/17 викладений правовий висновок, відповідно до якого формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Суд вказує, що відсутністьтрудовоїкнижки колгоспника з необхідними записами як належного доказутрудовогостажу в період з 18.06.1989 по 28.02.1992 та відсутність відомостей про виконання позивачем річногомінімуму трудової участіуколгоспіне можуть вважатися формальними неточностями, оскільки відсутність даних про установлений вколгоспі мінімум участів громадському господарстві, виконання позивачем річногомінімуму трудової участіуколгоспіу спірний період є підставою для незарахування такого періоду до страхового стажу позивача.

, колгоспі«» з 18.06.1989 по 28.02.1992 -2 .

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає таке.

Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 р. у справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов`язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У межах заявлених підстав позову, при розгляді цієї справи, судом надавалась оцінка питанню неврахування періодів стажу позивача при вирішенні питання про призначення пенсії. Вказане виключало можливість перевірки всіх умов, визначених законом для прийняття позитивного рішення в користь позивача. Тому, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача, Головне управління ПФУ в Житомирській області необхідно зобов`язати повторно розглянути заяву позивача від 29.05.2023 р. із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині судового рішення та про наявність підстав для врахування до пільгового стажу періодів роботи з 26.10.1981 по 01.11.1982, з 19.11.1982 по 04.05.1983, з 01.09.1986 по 18.09.1987 та з 08.06.1988 по 07.02.1989, з 15.04.1992 по 01.12.1992 року, які досліджувалися при розгляді цієї справи.

У зв`язку із наведеним, відсутні підстави для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах.

З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Частиною 3 статті 139 КАС України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому підлягає стягненню з Головного управління ПФУ в Житомирській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у сумі 536,80 грн.

Керуючись ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 КАС України суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003) про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, призначення пенсії, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 05.06.2023 р. № 047150022340.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 26.10.1981 по 01.11.1982, з 19.11.1982 по 04.05.1983, з 01.09.1986 по 18.09.1987 та з 08.06.1988 по 07.02.1989, з 15.04.1992 по 01.12.1992, з 21.07.2021 по 29.05.2023 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.05.2023 р. про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя А.В. Савченко