Рішення № 117626812, 12.03.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року Справа № 160/910/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/910/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

09.01.2024 року через підсистему Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати такі податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області:

№00141224050462 від 12.07.2021 р. на суму податкового зобов`язання за 2018 р., 2019 р., 2020 р. у розмірі 5616 грн. 08 коп.,

№00014132050462 від 12.07.2021 р. на суму податкового зобов`язання за 2018 р., 2019 р., 2020 р. у розмірі 9603 грн. 64 коп.,

№000016124120462 від 20.02.2023 р. за 2021 р. на суму податкового зобов`язання у розмірі 1335,04 грн.,

№000016224120462 від 20.02.2023 р. за 2021 р. на суму податкового зобов`язання у розмірі 2282,96 гривень.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 09.01.2024 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 12.01.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 12.01.2024 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

-ППР №000141224050462 від 12.07.2021 р. на суму податкового зобов`язання за 2018 р., 2019 р., 2020 р. у розмірі 5616 грн. 08 коп.;

- ППР №000141324050462 від 12.07.2021 р. на суму податкового зобов`язання за 2018 р., 2019 р., 2020 р. у розмірі 9603 грн. 64 коп.;

- ППР №000016124120462 від 20.02.2023 р. за 2021 р. на суму податкового зобов`язання у розмірі 1335,04 грн.;

- ППР №000016224120462 від 20.02.2023 р. за 2021 р. на суму податкового зобов`язання у розмірі 2282,96 грн.;

- розрахунки податкових зобов`язань (по кожному ППР окремо)

- усі наявні документи, на підставі яких були сформовані ППР та всі наявні докази щодо суті спору.

02.02.2024 року відповідачем подано до суду відзив на позов позивача. Долучені додаткові докази по справі.

14.02.2024 року позивачем через підсистему Електронний суд подана письмова відповідь на відзив.

14.02.2024 року позивачем через підсистему Електронний суд подана письмова відповідь на відзив.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 12.03.2024 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог зазначено, 28.08.2023 р. позивач ОСОБА_1 отримала (в одному конверті) податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0014945-1305-0436 від 17.08.2023 р. та рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0014945-1305-0436 від 18.08.2023 р. про опис майна у податкову заставу, згідно яких вона повідомлялась про наявність у неї станом на 16 серпня 2023 року податкового боргу у сумі 18 837,72 грн. та про опис майна у податкову заставу.

Також, до вказаних документів було додано розрахунок суми податкового боргу до податкової вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області №0014945-1305-0436 від 17.08.2023 р., в якому зазначено податковий борг у сумі 18 837,72 грн. «за податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фіз. особ., які є власн. об`єктів житлов нерух».

Сума вищевказаного податкового боргу складається з суми чотирьох податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Дніпропетровській області (надалі «ППР»):

1) ППР №000141224050462 від 12.07.2021 р. на суму податкового зобов`язання за 2018 р., 2019 р., 2020 р. у розмірі 5616 грн. 08 коп.

2) ППР №000141324050462 від 12.07.2021 р. на суму податкового зобов`язання за 2018 р., 2019 р., 2020 р. у розмірі 9603 грн. 64 коп.

3) ППР №000016124120462 від 20.02.2023 р. за частину 2021 р. на суму податкового зобов`язання у розмірі 1335,04 грн.

4) ППР №000016224120462 від 20.02.2023 р. за частину 2021 р. на суму податкового зобов`язання у розмірі 2282,96 гривень.

Позивач вказує, що з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями вона не погоджується, так як вважає, що вони ґрунтуються на неправильних розрахунках її податкового зобов`язання, проведених відповідачем за період з 2018-2021 рр. та були надіслані їй з порушенням встановлених строків та порядку, передбачених ст. 42 та п.п.226.7.2 п. 226.7 ст.266 ПК

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що керуючись пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПКУ, податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України ФО ОСОБА_1 для проведення звірки даних по об`єктах нерухомого майна до контролюючого органу з письмовою заявою та оригіналами документів, які підтверджують право власності на нерухоме майно не зверталася.

Щодо строків надсилання податкових повідомлень-рішень.

Відповідач вказує про те, що лише сам факт затримки контролюючим органом строків направлення податкових повідомлень-рішень є лише підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої ПКУ за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання в частині нарахування штрафних санкцій та пені, однак, не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо сплати сум податку та бути підставою для визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Винесення позивачу податкових повідомлень-рішень після 01 липня року базового податкового періоду є лише підставою для сплати податкового зобов`язання в більш пізній термін відповідно п.п.266.10.1.а. п.266.10 ст.266 ПКУ (протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення), однак, не впливає на правомірність самого податкового повідомлення-рішення та не може бути підставою для його скасування.

Крім того, вказують, що відповідно до п.п.266.10.3 п.266.10 ст.266 ПКУ, податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено, що за даними ІКС «Податковий блок» та на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкту нерухомого майна встановлено, що платник є власником:

квартири загальною площею 51,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 1/1, право власності з 05.01.2011;

квартири загальною площею 88,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , частка власності 1/1, право власності 14.12.2012 -26.07.2021.

Згідно пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПКУ. платнику сформовані відповідні податкові повідомлення - рішення форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2018-2020 роки, а саме:

№000141224050462 від 12.07.2021 на загальну суму 5 616,08 грн.;

№000141324050462 від 12.07.2021 на загальну суму 9 603,64 гривень.

Ці податкові повідомлення-рішення направлено ГУ ДПС у Дніпропетровській області засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника, зазначеної в ІКС «Податковий блок». Дане поштове відправлення отримано платником 30.11.2021 року, що також підтверджуєтеся матеріалами справи.

Згідно положень пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПКУ, податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, граничний термін сплати за період 2018-2020 роки - 29.01.2022 року.

Ці ППР було оскаржено платником ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в адміністративному порядку.

Згідно рішення про результати розгляду скарги №7346/К/99-00-06-01-04-09 від 26.09.2022 року (вх. №2765/8 від 26.09.2022), керуючись главою 4 ПКУ, ДПС України залишила без змін вищезазначені податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області, а скаргу фізичної особи ОСОБА_1 - без задоволення.

У подальшому, керуючись положеннями пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України платнику сформовані відповідні податкові повідомлення - рішення форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2021 року, а саме:

№000016124120462 від 20.02.2023 на суму 1 335,04 грн.;

№000016224120462 від 20.02.2023 на суму 2 282,96 грн.

Дані податкові повідомлення-рішення направлено ГУ ДПС у Дніпропетровській області засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника. Зазначене поштове відправлення повернуто за зворотною адресою з відміткою Укрпошти «повертається за закінченням терміну зберігання» - 25.04.2023 року.

Позивач, не погодившись зі спірними ППР звернулась до суду із цим позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Згідно статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Положення підпункту 266.2.1, підпункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

У відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.4.2. п. 266.4. ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Абзацом сьомим підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Підпунктом 266.7.3. п. 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

З аналізу викладеного вбачається, що обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, здійснюється виходячи з загальної площі об`єкта нерухомості та відповідної ставки податку, шляхом множення бази оподаткування на ставку податку.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Судом встановлено, що Дніпровською міською радою були встановлені на території м. Дніпра пільги з податку на нерухомість, а саме були прийняті наступні рішення:

1. №12/27 від 06.12.2017 р. «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.01.2018року), Приміткою 2 якого встановлено, що житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб, а саме: квартира/квартири незалежно від їх кількості з площею від 60 кв. м до 85 кв. м оподатковуються податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нульовою ставкою (оподатковується на загальних підставах площа, що перевищує 85 кв.м).

Таким чином, з січня 2018 року по червень 2018 року міська рада своїм рішенням встановила нульову ставку податку на нерухоме майно на площу до 85 кв.м кожної з квартир на території м. Дніпра;

2. №4/32 від 23.05.2018 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.06.2018 року), Приміткою 2 якого встановлено, що житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб - платників податку, а саме: квартира/квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно не перевищує 85 кв. м, оподатковуються податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нульовою ставкою.

Якщо житлова нерухомість, що перебуває у власності фізичних осіб - платників податку, а саме: квартира/квартири, їх частки, незалежно від їх кількості, загальна площа яких сумарно перевищує 85 кв. м, то таке перевищення оподатковується податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальних підставах.

Таким чином, з червня 2018 року по січень 2022 року міська рада своїми рішеннями встановила нульову ставку Податку на нерухомість на площу до 85 кв.м тепер вже загальної площі квартир на території м. Дніпра, які знаходяться у власності одного платника податку;

3. №6/49 від 23.10.2019 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.11.2019 року), виклавши пункт 2.3. додатка 2 у новій редакції: "Окремо розташовані господарські (присадибні) будівлі, що перебувають у власності фізичних осіб, - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо".

Таким чином, з листопада 2019 року по січень 2022 року міська рада своїми рішеннями змінила податкові пільги щодо податку на нерухоме майно, а саме: залишила звільненими від оподаткування окуємо розташовані господарські (присадибні) будівлі (100% їх площі); прибрала звільнення від оподаткування допоміжних (нежитлових) приміщень, які не є окремо розташованими будівлями;

4. №10/7 від 26.05.2021 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.01.2022 року), яким викладено у новій редакції Додатки 1 та 2.

Таким чином, з січня 2022 року міська рада своїми рішеннями зменшила податкові пільги щодо податку на нерухомість, а саме: прибрала нульову ставку щодо площі квартир до 85 кв.м; залишила звільненими від оподаткування окремо розташовані господарські (присадибні) будівлі (100% їх площі); залишила зменшення загальної оподатковуваної площі на 180 кв.м.

Суд зазначає, що вищезазначені рішення Дніпровської міської ради не скасовані в судовому або іншому порядку, внаслідок чого вони є обов`язковими для врахування при нарахування податків.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що відповідач мав розрахувати позивачу суму податку на нерухомість у спірний період (2018-2021 р.р.) щодо нерухомого майна, зокрема квартири загальною площею 51,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 1/1, право власності з 05.01.2011 року та квартири загальною площею 88,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , частка власності 1/1, право власності 14.12.2012 -26.07.2021 р.р., з урахуванням пільг з податку на нерухомість на території м.Дніпра, встановлених рішеннями Дніпровської міської ради, а саме: №12/27 від 06.12.2017 р. «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.01.2018року); №4/32 від 23.05.2018 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.06.2018 року); №6/49 від 23.10.2019 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.11.2019 року); №10/7 від 26.05.2021 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.01.2022 року).

Однак, спірні податкові повідомлення-рішення за податковий період 2018 - 2021 року прийняті посадовими особами контролюючого органу без урахуванням пільг з податку на нерухомість на території м. Дніпра, встановлених рішеннями Дніпровської міської ради, а саме: №12/27 від 06.12.2017 р. «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.01.2018року); №4/32 від 23.05.2018 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.06.2018 року); №6/49 від 23.10.2019 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.11.2019 року); №10/7 від 26.05.2021 р. «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 №12/27 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста» (набрало чинності з 01.01.2022 року).

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Дніпропетровській області:

№000141224050462 від 12.07.2021 р. на суму податкового зобов`язання за 2018 р., 2019 р., 2020 р. у розмірі 5616 грн. 08 коп.,

№000141324050462 від 12.07.2021 р. на суму податкового зобов`язання за 2018 р., 2019 р., 2020 р. у розмірі 9603 грн. 64 коп.,

№000016124120462 від 20.02.2023 р. за 2021 р. на суму податкового зобов`язання у розмірі 1335,04 грн.,

№000016224120462 від 20.02.2023 р. за 2021 р. на суму податкового зобов`язання у розмірі 2282,96 гривень.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування ППР.

Щодо розподілу судових витрат, зокрема судового збору.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №000141224050462 від 12.07.2021 р. на суму податкового зобов`язання за 2018 р., 2019 р., 2020 р. у розмірі 5616,08 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №000141324050462 від 12.07.2021 року на суму податкового зобов`язання за 2018 року, 2019 року, 2020 року у розмірі 9603,64 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №000016124120462 від 20.02.2023 року за 2021 року на суму податкового зобов`язання у розмірі 1335,04 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №000016224120462 від 20.02.2023 року за 2021 року на суму податкового зобов`язання у розмірі 2282,96 гривень.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 968,96 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (адреса: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ ВП 44118658).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 12.03.2024 року.

Суддя В.В. Ільков