Вирок № 117615167, 12.03.2024, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/24485/23

Провадження № 1-кп/344/612/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретарів ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_8 вчинив порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що знижує увагу та швидкість реакції, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.

Так, 24.09.2023, близько 22 години 20 хвилин, ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, що значно знижує реакцію і унеможливлює здатність належним чином реагувати на зміну дорожньої обстановки, керуючи технічно справним автомобілем марки «Vollkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по вул. Надрічна, зі сторони перехрестя вул. Вовчинецька-Івасюка-Надрічна в напрямку вул. Максимовича в м. Івано-Франківську.

В той час, попереду автомобіля марки «Vollkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , проїзною частиною дороги, із увімкнутим світлом ліхтаря та світловим сигналом із задньої частини, в правій смузі руху, прямолінійно у попутному напрямку, на електричному самокаті марки «Е- wings» рухався ОСОБА_4 .

Водій ОСОБА_8 під час руху, проявив неуважність, не урахував дорожню обстановку, яка склалася та не обрав безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, з моменту виникнення перешкоди для руху, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, унаслідок чого вчинив наїзд на ОСОБА_4 .

При цьому, водій ОСОБА_8 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, технічним станом транспортного засобу, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п. 2.9 а), відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

п. 12.1., в якому зазначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п. 12.3., згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

п. 1.10., в частині визначення терміну «перешкода для руху», який вказує, що нерухомий об`єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об`єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу.

У результаті порушення ОСОБА_8 Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломом потиличної кістки, крововиливом під тверду мозкову оболонку, забоєм головного мозку легкого ступеня, ранами в лівій лобно-тім`яній ділянці та лівій тім`яно-потиличній ділянці, саднами в лівій лобній, лівій виличній ділянках, ділянці правої щоки та синцем в лівій завушній ділянці, яка відповідно до висновку експерта відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент спричинення.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та беззастережно, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини. Суду пояснив, що сів за кермо після того, як випив невелику кількість алкоголю, щоб відігнати машину на парковку. Під час виконання маневру скоїв наїзд на потерпілого, який рухався на електричному самокаті, однак самого наїзду не відчув та не побачив, бо була темна пора доби. Про ДТП дізнався від працівників поліції і відразу ж намагався уладнати із потерпілим наслідки своєї неправомірної поведінки. На сьогоднішній день він повністю відшкодував потерпілому всі заподіяні збитки. До вчиненого обвинувачений ставиться критично, щиро кається, та просить суд його суворо не карати, запевняючи суд, що такого більше не повториться.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу, дають можливість вирішити долю речових доказів та питання процесуальних витрат. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує її дії за ч.2 ст.286-1 КК України як порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що знижує увагу та швидкість реакції, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття ОСОБА_8 , добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного, зокрема його вік, те, що обвинувачений раніше не судимий, одружений, на утриманні має одну малолітню дитину, на диспансерному обліку лікарів нарколога та психіатра КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» та КНП «ПНЦ ІФ ОР» не перебуває; відсутність у потерпілого претензій, щире каяття, як обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Як вбачається з досудової доповіді, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушення, а також середній рівень ризику вчинення повторного правопорушення та середній рівень ймовірної небезпеки для суспільства (в тому числі для окремих осіб), Івано-Франківський РВ філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покласти на обвинуваченого обов`язки відповідно до ч.3 ст.76 КК України, а саме не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Потерпілий ОСОБА_4 подав до суду заяву, відповідно до якої вказує, що будь яких претензій до обвинуваченого не має, заподіяна шкода йому відшкодована в повному обсязі, просить обвинуваченого суворо не карати.

З огляду на викладене, враховуючи позицію прокурора, що просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 8 років, позицію обвинуваченого та його захисників, які просили суд суворо не карати, врахувати особу обвинуваченого та добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілому, щире каяття, та відсутність претензій у потерпілого, та призначити покарання у межах санкції статті із застосування ст.69 КК України у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами, враховуючи також досудову доповідь про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання за ч.2 ст.286 КК України із застосуванням положень ст. 69 Кримінального кодексу України, перейти до більш м`якого виду, не зазначеного в санкції статті.

Положеннями ст. 50 Кримінального кодексу України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Виходячи із засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

У ході кримінального провадження суд вважає за можливим визнати у відповідності до ст. 66 КК України - повне визнання своєї вини, щире каяття обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні, добровільне відшкодування завданого потерпілому збитку, перебування на утриманні обвинуваченого малолітньої дитини,- обставинами, що пом`якшують покарання за скоєне.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Отже, судом встановлено, цілий ряд обставин, які пом`якшують покарання за скоєне, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та жодної обставини, яка обтяжує покарання (оскільки перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння є кваліфікуючою ознакою ст. 286-1 КК України, а не обтяжуючою). Зважаючи на позиції потерпілого та його представника, які висловився, щодо призначення обвинуваченому покарання виключно не пов`язаного з реальним позбавленням волі, суд не може безпідставно ігнорувати таку позицію потерпілого та його представника.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК, водієм, який керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, зазвичай виключає застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням (Постанова колегії Другої судової палати ККС ВС від 15.06.2023 у справі № 170/667/21). За таких обставин, навіть позитивна характеристика, наявність на утриманні малолітньої дитини і відшкодування шкоди потерпілому не можуть бути визнані достатніми підставами для застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК та звільнення від відбування призначеного покарання.

Як вбачається із послідовної практики Верховного Суду, розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Враховуючи наведені обставини щодо тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини кримінального провадження, зокрема, вік обвинуваченого, відсутність судимостей, щире каяття, відсутність претензій з боку потерпілого, критичне ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає, що виправлення ОСОБА_8 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, призначити йому покарання за ч.2 ст. 286-1 КК України із застосуванням положень ст. 69 Кримінального кодексу України перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання. Таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідними для його виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Визначене обвинуваченому покарання на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому злочину.

Процесуальні витрати покласти на обвинуваченого.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід не обирався.

Питання речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 370, 373, 374, 393, ч. 15 ст. 615 КПК України, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, із застосуванням положень ст. 69 КК України, призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 5 000 (п`яти тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на п`ять років.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави 20 229 гривень 18 копійок процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення експертиз.

Речові докази:

-п`ять уламків пластмаси (постанова від 25 вересня 2023 року) - знищити;

-електричний самокат марки Wings (постанова від 25 вересня 2023 року) повернути належному користувачу ОСОБА_4 ;

-два змиви речовини бурого кольору, три змиви із поверхонь внутрішньої ручки лівих передніх дверей автомобіля, із поверхні ручки переключання передач та руля, зішкріби лакофарбового покриття із днища автомобіля, фрагмент металу сріблястого кольору неправильно овальної форми із гострими краями (постанова від 27.09.2023 року) знищити;

-передню рамку номерного знаку та передній номерний знак автомобіля (постанова від 27.09.2023 року) - повернути власнику ОСОБА_10 ;

-автомобіль марки Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_2 (постанова від 27.09.2023 року) - повернути власнику ОСОБА_10 ;

-взірці букального епітелію ОСОБА_8 (постанова від 02.10.2023 року) знищити;

-одяг потерпілого ОСОБА_4 (постанова від 17.11.2023 року) повернути власнику ОСОБА_4 ;

-оптичний DVD-диск (постанова від 25.09.2023 року) зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення;

-оптичний DVD-диск (постанова від 25.09.2023 року) зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення;

-оптичний DVD-диск (постанова від 26.09.2023 року) зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення;

-оптичний DVD-диск (постанова від 26.09.2023 року) зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення;

-оптичний DVD-диск (постанова від 29.09.2023 року) зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення;

-оптичний DVD-диск (постанова від 04.10.2023 року) зберігати при матеріалах кримінального провадження сторони обвинувачення.

Арешти накладені ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.09.2023 року (справа № 344/17803/23) та ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.09.2023 року (справа № 344/18145/23), - скасувати.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Івано-Франківський міський суд.

Суддя ОСОБА_11