Ухвала суду № 117611344, 04.03.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/8963/24-к

У Х В А Л А

04 березня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 ,

захисників обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно вчинення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 злочинів, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_12 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України,

В С Т А Н О В И В:

23.02.2024 року до Печерського районного суду м. Києва від прокурора Офісу Генерального прокурора надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.10.2022 року за № 22022000000000583 стосовно вчинення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 злочинів, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_12 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурор вважала за необхідне призначити провадження до судового розгляду.

Захисники заперечували проти призначення провадження до судового розгляду, просили повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки він не відповідає вимогам КПК України, обвинувачені підтримали думку захисника.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, приходить наступних висновків.

Статтею 7 КПК України передбачено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься законність, що в силу ч. 2 ст. 9 КПК України передбачає обов`язок прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити, як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, що виходячи з суті цієї статті має відображатися в обвинувальному акті, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

У відповідності до п. 3 ч.3 ст. 314 КПК України суд за результатами проведення підготовчого судового засідання повертає обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Судом береться до уваги, що обвинувальний акт згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України підлягає поверненню прокурору, не лише у разі недотримання при складанні обвинувального акта вимог ст. 291 КПК України, а і взагалі вимог цього кодексу.

Зокрема, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.

Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення щодо особи позбавляє її права на ефективний захист.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, яке висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.

Разом з цим, ч. 1 ст. 337 КПК передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах, крім випадків, передбачених цією статтею.

Отже, розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним.

У пункті 3 (а) ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно й детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення

Європейський суд з прав людини у п. 59 справи «Матточчіа проти Італії» (рішення від 25 липня 2000 року, заява №23969/94) зазначає, що пункт 3 (а) ст.6 Конвенції вказує на необхідність приділяти особливої уваги до повідомлення особи про обвинувачення; деталі злочину відіграють вирішальну роль у кримінальному процесі, тому що саме з моменту вручення обвинувального акту підозрюваний офіційно повідомляється про фактичні та юридичні підстави для його обвинувачення (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Камасінські проти Австрії» від 19 грудня 1989 року, серія А, №168, п.79). Обвинувачений має бути повідомлений негайно і детально про причину обвинувачення, тобто реальні факти проти нього, які становлять основу обвинувачення, та про характер обвинувачення, а саме правову кваліфікацію цих фактів. У кримінальних справах вимога надання повної та докладної інформації стосовно обвинувачення проти підсудного є суттєвою передумовою для забезпечення справедливого провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» від 25 березня 1999 року, заява №25444/94, п. 51-52).

З огляду на те, що обсяг детальної інформації, про яку йдеться у цьому положенні, змінюється залежно від конкретних обставин кожної справи, у будь-якому разі обвинуваченому має надаватися достатня інформація, необхідна для того, щоб повністю зрозуміти зміст висунутого проти нього обвинувачення з метою підготовки належного захисту. У зв`язку з цим достатність інформації має оцінюватися згідно з пунктом 3 (b) ст.6 Конвенції, який надає кожному право на необхідний час та заходи щодо підготовки захисту, а також у контексті більш загального права на справедливе судове провадження, яке містить у собі пункт 1 ст.6 Конвенції (п.60 рішення у справі «Матточчіа проти Італії»).

Також, як вбачається з позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 24 листопада 2016 року у справі №5-328кс16, важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 обвинувачуються у вчиненні контрабанди психотропних речовин, тобто їх переміщенні через митний кордон України поза митним контролем, вчиненій за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, що передбачено ч. 3 ст. 305 КК України.

Відповідно до обставин, викладених у обвинувальному акті, зазначене кримінальне правопорушення кваліфікується як закінчене.

Об`єктивна сторона контрабанди психотропних речовин передбачає дві альтернативні форми дій: переміщення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів через митний кордон України поза митним контролем та переміщення зазначених предметів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони контрабанди є місце вчинення злочину - митний кордон.

Крім того, в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року № 8 "Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил" зазначено, що злочин, передбачений ч. 5 ст. 305 КК України, вважається закінченим з моменту незаконного переміщення предметів контрабанди через митний кордон України.

Однак, в обвинувальному акті відсутнє визначення місця, часу, дати скоєння вказаного кримінального правопорушення, способу перетину митного кордону, що є обов`язковою ознакою складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України.

Натомість зазначено, що на ділянці траси Е101 неподалік автомобільної заправки «ОККО» поряд із с. Миколаївка Ніжинського району Чернігівській області, громадянин України ОСОБА_13 в присутності понятих добровільно видав оперативному співробітнику ГУ «Д» ДЗНД СБУ два чорних поліетиленових пакети перев`язані скотчем, які він отримав від громадян України ОСОБА_10 та ОСОБА_11 для подальшого переміщення через митний кордон України поза митним контролем на територію російської федерації.

Разом з тим, у судовому засіданні прокурор вважала злочин контрабанди психотропних речовин закінченим у момент зустрічі ОСОБА_10 з ОСОБА_13 , та затримання ОСОБА_10 на території Печерського району м. Києва, згідно обвинувачення.

Також, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, тобто у незаконному перевезенні з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, вчинених за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

У формулюванні обвинувачення вказано, що ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_11 , на транспортному засобі «Porsche Cayenne», д.н.з. НОМЕР_1 , виїхали з міста Києва до автомобільної заправки «ОККО», розташованої за адресою: Чернігівська область, Бахмацький район, с. Городище, вул. Городищенська, 1, яку визначив ОСОБА_10 для зустрічі з ОСОБА_13 .

О 14 год. 49 хв. 20.02.2023 відбулась зустріч між ОСОБА_13 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 . Під час вказаної зустрічі ОСОБА_10 , спільно діючи зі ОСОБА_11 , дотримуючись заходів конспірації, дістали з багажного відділення транспортного засобу «Porsche Cayenne», д.н.з. НОМЕР_1 , приховані під ковриком у відсіку запасного колеса, два пакети з особливо небезпечною психотропною речовиною та передали їх ОСОБА_13 .

Відсутність у формулюванні обвинувачення посилання щодо умислу на збут, збут як такий та у чому він полягав, робить незрозумілим його пов`язаність з подіями, що зазначені у цій частині обвинувачення. За таких обставин, вказівка про наявність мети збуту є суто формальною, а виклад фактичних обставин відтворює попередній епізод кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України.

Вказана неконкретність обвинувачення за епізодах за ч. 3 ст. 307 КК України свідчить про відсутність логічного зв`язку між фактичними обставинами, що вказані у обвинуваченні, з версією досудового розслідування про існування умислу на збут та наявністю певної мети щодо його реалізації, оскільки обвинувальний акт містить лише посилання про мету збуту, а не його збут.

Разом з тим, обвинувальний акт взагалі не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, які встановлені під час досудового розслідування по епізоду, який відбувся 21.02.2023, хоча на у обвинувальному акті наведено формулювання обвинувачення та визначена його правова кваліфікація.

Також, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_14 з корисливих мотивів, розробив злочинний план по переміщенню через митний кордон України, поза митним контролем ,особливо небезпечної психотропної речовини - мефедрон, в особливо великому розмірі, на територію російської федерації.

В той же час, обвинувальний акт не містить посилань, за яких мотивів було вчинено кримінальне правопорушення, оскільки відсутня будь-яка інформація щодо отримання учасниками кримінального провадження чи то готівкових коштів, чи коштів в електронному вигляді (перекази на банківські карти, криптогаманці тощо). Таким чином, фактичні обставини, які викладені обвинувальному акті, в частині того, що кримінальні правопорушення вчинені з корисливих мотивів не мають конкретного вираження.

Відсутність конкретного викладення формулювання обвинувачення в обвинувальному акті може істотно вплинути на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд та свідчить про порушення права на захист обвинуваченого. Надалі це позбавить суд можливості належним чином роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення на виконання вимог ст. 348 КПК України та розглянути кримінальне провадження у його межах.

Зазначені обставини свідчать про суперечність між формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення.

За таких обставин розгляд справи без належного та чіткого формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним.

Суд вважає наявними підстави для повернення обвинувального акту у даному провадженні, оскільки вони не відповідають наведеним вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , необхідно повернути прокурору для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. 91, 291, 314, 369, 376 КПК України

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.10.2022 року за № 22022000000000583 стосовно вчинення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 злочинів, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_12 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК України, повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом семи днів з моменту її проголошення.

Суддя ОСОБА_1