Рішення № 117611274, 27.02.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23013/23-ц

Категорія 67

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Остапчук Т.В.,

за участі секретаря Гаманюк О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування вимог посилається на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 17.10.1992 року по 2018 рік перебували у шлюбі.

Від спільного подружнього життя позивача та відповідача мають двох повнолітніх дітей: ОСОБА_3 , 2003 року народження, ОСОБА_4 1997 року народження, а також малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач вказує, що відповідач з серпня 2015 року не проживає з сім`єю, не займається вихованням, утриманням дитини, матеріально не допомагає, аліменти на дитину не сплачує, а відтак просить позов задовольнити, позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 19.06.2023 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі.

Ухвалою підготовчого судового засідання від 23.01.2024 розгляд справи призначено по суті в судове засідання.

Позивач надав заяву про розгляд справи без участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти прийняття заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлений в установленому законом порядку. Заяв про участь у розгляді справи не надійшло.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.164 СК України батько, мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від своїх обов`язків по вихованню дитини.

Стаття 150 цього Кодексу перелічує обов`язки батьків щодо виховання дитини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

28.11.2018 року рішенням Печерського районного суду м. Києва шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 01.06.2010 року у відділі РАЦС Печерського районного управління юстиції, актовий запис № 838 розірвано.

Встановлено, що ОСОБА_2 не бере участі у вихованні, розвитку та утриманні доньки, не цікавиться її навчальними досягненнями, не готує дитину до самостійного життя. Не проживає разом із родиною із серпня 2015 року.

Відповідно до Висновку Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 23.01.2024 року комісія вважає за доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати до самостійного життя та праці.

Згідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 2 ст. 154 СК України, батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою держаного контролю, що встановлена законом.

Згідно ч.1-3 ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З суд вважає, що позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків.

Виходячи з характеру такого засобу, суд вважає, що його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Згідно п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 16 вказаної вище Постанови ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У цьому випадку особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, повинна довести, що батьки (один із батьків) ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один із батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов`язки.

Відповідно до ст. 39 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави - учасниці вживають всіх необхідних заходів для сприяння фізичному та психологічному відновленню та соціальній інтеграції дитини, яка є жертвою будь-яких видів нехтування, експлуатації чи зловживань, катувань чи будь-яких жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження, покарання чи збройних конфліктів. Таке відновлення і реінтеграція мають здійснюватися в умовах, що забезпечують здоров`я, самоповагу і гідність дитини.

Відповідно до вищенаведених роз`яснень та норм закону тільки винна поведінка батьків, може бути підставою для позбавлення їх батьківських прав.

Відповідно до положень принципу № 6, принципу № 7 абз. 2 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1385 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, дитина заради повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та порозуміння. Вона має, коли це є можливим, зростати під опікою і відповідальністю її батьків і в будь-якому випадку в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її навчання, ця відповідальність покладена перш за все на батьків.

Згідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав. Разом з тим, позивачем надано докази, що підтверджують ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Зважаючи на наведені обставини, Висновок третьої особи суд покладає в обґрунтування рішення як такий, що відповідає внутрішньому переконанню суду і базується на оцінці сукупності досліджених доказів, які дають підстави вважати, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

На думку суду позбавлення відповідача батьківських прав відповідає також інтересам дитини, оскільки відсутність будь-якої участі батька у житті доньки є фактором, що травмує її психіку, а збереження батьківства може привести до одержання відповідачем в майбутньому майнових та особистих немайнових прав, заснованих на спорідненості з дитиною, що, враховуючи ухилення його від виконання батьківських обов`язків, призведе до порушення прав та інтересів дитини.

За таких обставини, суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав є доведеними та підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Отже, суд вважає необхідним стягнути з відповідача судовий збір на користь держави в сумі 1 073 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 19, 150, 152, 154-155, 164, 165 Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією ООН про права дитини, Пленумом Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав", ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76- 83, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, Ідентифікаційний код 37451524, 01010, місто Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 15

Дата складання повного тексту 7.03.2024р.

Суддя Т.В.Остапчук