Рішення № 117606089, 13.03.2024, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/2599/24

Провадження № 2/947/1866/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2024 року Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючогосудді Куриленко О.М.,

за участю секретарясудового засідання Солтановської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства«Страхова компанія«УНІКА» сплаченестрахове відшкодування у розмірі 20930, 27 гривень, судовий збір у розмірі 3028 гривень та витрати на професійну правову допомогу 5000 гривень.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що 12.10.2022 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 був укладений Договір добровільного страхування транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Представник позивача вказує на те, що 24.08.2023 року в м. Одеса сталося ДТП за участю автомобіля Шкода (д.р.н. НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Фольксваген (д.р.н. НОМЕР_1 ), внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Фольксваген (д.р.н. НОМЕР_1 ), що був застрахований ПрАТ «СК «УНІКА» за Договором добровільного страхування наземного транспорту №245011/4088/0000003.

Згідно постанови Київського районного суду від 02.10.2023 року (справа №947/27913/23), ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України.

Як стверджує представник позивача, на підставі заяви потерпілої особи, Договору добровільного страхування транспортного засобу та на підставі вимог Закону України «Про страхування», ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування в сумі 20930,27грн. (ПД №113990 від 25.09.2023).

З урахуванням викладеного, оскільки відповідач не відшкодував страхове відшкодування у розмірі 20930,27 грн., ПАТ «СК «УНІКА» звернулося до Київського районного суду м. Одеси із відповідним позовом.

Ухвалою судді від 08.02.2024 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд даноїсправи увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопозовного провадження.

У судове засідання, призначене на 13.02.2024 року представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином шляхом надсилання судової ухвали та повістки на адресу, зазначену позові та шляхом оголошення на вебсайті судової влади України, відповідно до ч.11ст.128 ЦПК України, у судове засідання не з`явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщався про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, оскільки надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 12.10.2022 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 був укладений Договір добровільного страхування транспортного засобу «Фольксваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

24.08.2023 року о 15.50 год. в м. Одеса сталося ДТП за участю автомобіля Skoda Fabia, д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Volkswagen Tiguan, д.р.н. НОМЕР_1 , внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Volkswagen Tiguan (д.р.н. НОМЕР_1 ), що був застрахований ПрАТ «СК «УНІКА» за Договором добровільного страхування наземного транспорту №245011/4088/0000003.

Згідно постанови Київського районного суду від 02.10.2023 року (справа №947/27913/23), ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПКУкраїни вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ремонтної калькуляції №1273224234 від 21.09.2023 року та страхового акту №12732242341 від 22.09.2023 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Tiguan», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 20930,27 грн.

Таким чином, на підставі заяви ОСОБА_2 про подію, що має ознаки страхового випадку №245011/4088/0000003/1 від 20.09.2023 року, акту огляду транспортного засобу №12732242341, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» було виплачено страхове відшкодування в розмірі 20930,27 грн., що підтверджується платіжним дорученням №113990 від 25.09.2023 року (а.с. 7).

У зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 станом на момент скоєння ДТП застрахована не була, а до ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» перейшло право зворотної вимоги (суброгації) до ОСОБА_1 як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяних збитків, ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» звернулося до суду із відповідним позовом.

Відповідно дост. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зістаттею 1194 ЦК України- відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті36,37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов`язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, застаттею 1194 ЦК України.

Таким чином розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідностатті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди) відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №754/1114/15-ц.

У зв`язку із зазначеним деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, не припинилось виконанням, проведеним належним чином (статті 599 ЦК України), і особа, яка завдала шкоди, зобов`язана відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018р. по справі 760/19377/15-ц.

Відповідно дост. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідност. 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З урахуванням викладеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах Закону, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до вимогст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені матеріалами справи, підлягають стягненню з відповідача. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133ЦПК України).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1ст. 137ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст.141ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія «УНІКА» та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір доручення №1 ВНМ від 01.11.2023 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3 , з метою виконання умов договору, має право залучати для виконання покладених на нього обов`язків адвокатів, адвокатські бюро чи адвокатські об`єднання, оплачувати їх послуги, які підлягають відшкодуванню Довірителем на умовах, порядку та строки визначені ч. 5 Договору.

02.11.2023 року між ФОП ОСОБА_3 та Адвокатським бюро «Білий» укладено договір про надання правової допомоги №2/23ю, відповідно до якого, Адвокатське бюро «Білий» зобов`язується за дорученням ФОП ОСОБА_3 надати правову допомогу та послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", що підтверджується договором доручення №1 ВНМ від 02.11.2023 року та Додатком № 1 до нього.

Згідно Договору про надання правової допомоги №2/23ю та Додатку № 2 (фіксований) позивачем (через повірену особу ФОП ОСОБА_3 ) вже понесено витрати, за надану професійну правничу допомогу АБ «Білий» у розмірі 5000 грн.

Адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі. Відповідне положення міститься у Постанові ВП ВС від 12.05.2020 №904/4507/18 (12-171гс19), де суд зазначив: «Відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн, передбаченому пунктом 4.2 додаткової угоди № 2 від 28 вересня 2018 року, суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, то ж належить до судових витрат, не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача. При цьому загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, складає 12 000 грн, що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару».

Верховний Суд у справі №201/14495/16-ц від 30.09.2020 приходить до висновку, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позов задоволено, а позивач отримав адвокатські послуги, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.10,12,19,81,141,258-260,263-265,274-279,280-282 ЦПК України,суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства«Страхова компанія«УНІКА» до ОСОБА_1 провідшкодування шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Приватного акціонерного товариства«Страхова компанія«УНІКА» (ідентифікаційнийкод:20033533) шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 20930,27 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Приватного акціонерного товариства«Страхова компанія«УНІКА» (ідентифікаційнийкод:20033533) судовий збір у розмірі 3028 гривень та витрати на професійну правову допомогу у сумі 5000 гривень.

Заочне рішенняможе бутипереглянуте судом,що йогоухвалив,за письмовоюзаявою відповідача. Заяву проперегляд заочногорішення можебути поданопротягом тридцятиднів здня йогопроголошення. Учасник справи,якому повнезаочне рішеннясуду небуло врученеу деньйого проголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви пройого перегляд-якщо таказаява поданапротягом двадцятиднів здня врученняйому повногозаочного рішеннясуду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: КуриленкоО.М.