Рішення № 117602605, 13.03.2024, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/167/24

Провадження № 2/131/39/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2024 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Коваля А.М.,

за участю секретаря судового засідання Чех Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати та мати відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .

На день смерті ОСОБА_3 мала у власності, зокрема, житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташовний по АДРЕСА_1 .

За життя все своє майно ОСОБА_3 заповіла своїм дітям - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що свідчить складений нею заповіт, посвідчений 25 січня 2017 року секретарем Китайгородської сільської ради Іллінецького району Вінницької області Сігнаєвською Т.М., зареєстрований в реєстрі за №9.

У встановлений законом строк позивач звернувся до державного нотаріуса Гайсинської державної нотаріальної контори Петух Н.П., де було заведено спадкову справу №77/2022 від 25 травня 2022 року. Позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна, при цьому, у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину спадкового житлового будинку позивачу було відмовлено, оскільки у свідоцтві на право особистої власності на вищевказаний житловий будинок неможливо встановити, яка частка житлового будинку належала голові колгоспного двору, також неможливо встановити які частки житлового будинку належать решті членам колгоспного двору, форма власності на будинок зазначена як особиста та колгоспний двір.

Позивач просить суд визнати за ним право власності на 1/2 частку житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 ., в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, натомість подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задовільнити та розглянути справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, натомість подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав повністю, щодо їх задоволення не заперечує.

Представник відповідача Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області в судове засідання не з`явився, натомість селищний голова подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає повністю, проти їх задоволення не заперечує та просить розглянути справу у відсутність їх представника.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до положень статей 1268-1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Так, судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.7), після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно.

До спадкового майна покійної входить, зокрема, житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом № 289 про право особистої власності на жилий будинок від 10 січня 1992 року (а.с.9).

За життя все своє майно ОСОБА_3 заповіла своїм дітям - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що свідчить складений нею заповіт, посвідчений 25 січня 2017 року секретарем Китайгородської сільської ради Іллінецького району Вінницької області Сігнаєвською Т.М., зареєстрований в реєстрі за №9 (а.с.11).

У встановлений законом шестимісячний строк позивач звернувся до державного нотаріуса Гайсинської державної нотаріальної контори Петух Н.П., де було заведено спадкову справу №77/2022 від 25 травня 2022 року (а.с.31-119). Позивачу було видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна (земельні ділянки) (а.с.106-109).

При цьому, постановою державного нотаріуса Гайсинської державної нотаріальної контори Петух Н.П. за №1486/02-31 від 16 листопада 2023 року, у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину вказаного спадкового житлового будинку позивачу було відмовлено, оскільки у свідоцтві на право особистої власності на вищевказаний житловий будинок неможливо встановити, яка частка житлового будинку належала голові колгоспного двору, також неможливо встановити які частки житлового будинку належать решті членам колгоспного двору, форма власності на будинок зазначена як особиста та колгоспний двір (а.с.12).

Згідно довідки виконавчого комітету Дашівської селищної ради №139 від 13 червня 2023 року, житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до категорії колгоспних дворів, станом на 15 квітня 1991 року склад двору: ОСОБА_3 (а.с.10).

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є спадкоємцями за заповітом після смерті матері в рівних частках, інших спадкоємців немає.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» з наступними змінами, до правовідносин, що виникли раніше, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору.

Частиною першою ст. 112 ЦК УРСР у редакції 1963 року, передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Тобто, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь у його придбанні.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року за № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалася залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Відповідно до абзацу другого пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників. Члени колгоспу, які працюють у міжгосподарських організаціях, відносяться до суспільної групи колгоспників.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до вимог ст.ст. 120, 123, 563 ЦК України в редакції 1963 року, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, а у разі смерті члена колгоспного двору спадщина в майні двору не відкривалася до смерті останнього члена колгоспного двору, а майно залишалось на праві сумісної власності в рівних частках членів двору, що в ньому проживають. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів не залишається, до майна двору застосовуються правила розділу «Спадкове право» ЦК України в редакції 1963 року.

Згідно ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Колгоспний двір був припинений 15.04.1991, коли був введений в дію Закон України «Про власність», а тому станом на 15.04.1991 житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_3 , яка входила до складу колгоспного двору, що підтверджується довідкою виконкому Дашівської селищної ради №139 від 13 червня 2023 року (а.с.10). У свідоцтві на право особистої власності (а.с.9) також зазначено, що будинок дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво на право особистої власності № 289 від 10 січня 1992 року, що зареєстровано в реєстрову книгу №2 за номером 286.

Таким чином, після смерті члена колгоспного двору відкрилася спадщина на належне їй нерухоме майно.

Положеннями статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається після смерті фізичної особи, або оголошення її померлою.

Відповідно статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Положеннями статей 1268-1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до статтей 1216 та 1218 ЦК України спадкування є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно статті 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК визнання права є одним із способів цивільних прав та інтересів.

Якщо спадкоємець не має змоги оформити спадщину відповідно до вимог законодавства у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів або наявністю розбіжностей в таких документах, питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають тільки у тому випадку, якщо наявні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, а при відмові нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи викладене вище, а також повне визнання позовних вимог відповідачем Дашівською селищною радою Гайсинського району Вінницької області, суд вважає, що задоволення позову не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, тому приходить до висновку, що за позивачем слід визнати право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Керуючись ст.ст. 112, 120, 123, 563 ЦК УРСР 1963 року, ст.ст. 1216, 1223, 1261, 1268 ЦК України, ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 263 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дашівської селищної ради Гайсинського району Вінницької області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом - задовільнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач 2: Дашівська селищна рада Гайсинського району Вінницької області, код ЄДРПОУ: 04326081, адреса: 22740, адреса: смт. Дашів Гайсинського району Вінницької області, вул. Горького, 9.

Суддя: