Ухвала суду № 117601762, 08.03.2024, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/1559/23

№ провадження 1-кс/208/448/24

УХВАЛА

Іменем України

08 березня 2024 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчої СВКам`янського РУПГУНП вДніпропетровській областістаршого лейтенантаполіції ОСОБА_3 ,погоджене прокуроромКам`янської окружноїпрокуратури ОСОБА_4 про арештмайна вмежах кримінальногопровадження № 12023041160000119внесеного 26.01.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 361, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 185 КК України, -

встановив:

Слідча СВ Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області звернулася до слідчого судді із погодженим з прокурором клопотанням, в якому просить накласти арешт на речові докази, вилучені 07.03.2024 року, під час обшуку на території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти: у сумі 10000 (десять тисяч) гривень, а саме: 6 купюр номіналом 1000 гривень, 19 купюр номіналом 200 гривень, 1 купюра номіналом 100 гривень та 2 купюри номіналом 50 гривень.

Прокурором та слідчий до початку судового засідання подано заяву про проведення розгляду клопотання про арешт майна за їх відсутністю, підтримують клопотання за зазначеними в ньому підставами.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, кримінального провадження, приходить до наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Зі змісту клопотання та доданих документів вбачається, що у провадженні СВ Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження за № 12023041160000119 від 26.01.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 361, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 185 КК України за фактом того, що 25.01.2023 до ЧЧ Кам`янського РУП надійшов рапорт начальника сектору ВКП Кам`янського РУП ОСОБА_5 про те, що на території міста Кам`янське діє група осіб, які вчиняють шахрайські шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

04.07.2023 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повідомлено про підозру у вчиненні вказаних правопорушень. 19 та 20 липня 2023 вказаним особам вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри з наступною кваліфікацією: ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 361, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 185 КК України, а також 29 грудня 2023 та 08 січня 2024 вказаним особам вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри з наступною кваліфікацією: ч. 3 ст. 28 ч. 5 ст. 361, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 185 КК України.

28.02.2024 під час допиту підозрювана ОСОБА_7 визнала свою та вказала, що учасники злочинної групи, заховали грошові кошти отриманні злочинним шляхом у садовому будинку в с. Правобережне, що знаходиться в м. Верхньодніпровськ. Даний садовий будинок належить прабабусі підозрюваної - ОСОБА_10 .

Допитана в якості свідка ОСОБА_11 , вказала, що в неї у спадок від матері ОСОБА_10 залишився будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Даний будинок на себе не переоформляла. Покійній ОСОБА_12 будинок належав на підставі договору купівлі-продажу від 04.09.1996 року. До даного будинку мають доступ всі члени родини ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

07.03.2024 року під час проведення обшуку на території домоволодіння розташованого за адресою АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено грошові кошти: у сумі 10000 (десять тисяч) гривень: 6 купюр номіналом 1000 гривень, 19 купюр номіналом 200 гривень, 1 купюра номіналом 100 гривень та 2 купюри номіналом 50 гривень.

В той же день 07.03.2024 року Постановою слідчого вилучені купюри, які мають суттєве значення по кримінальному провадженню, визнані речовимидоказами в цьому кримінальному провадженні.

Згідно з ч.2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Частиною 2 ст. 91 КПК України передбачено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч.2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, а також шляхом проведення інших процесуальних дій, передбаченим цим Кодексом.

Згідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт.

Відповідно до ст. 132 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбаченим цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Вказані грошові кошти містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та є об`єктом кримінально протиправних дій, оскільки безпосередньо вказують на вчинення крадіжки.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При цьому, ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Характер та обсяг доказів, що збираються стороною обвинувачення, мають відповідати фактичним обставинам справи та правовій кваліфікації кримінального провадження.

Об`єктивна сторона злочину включає такі обов`язкові ознаки: 1) діяння, 2) обстановку, 3) наслідки та 4) причинний зв`язок між діянням і наслідками.

У відповідності до ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Згідно зістаттею 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою, другоюстатті 321 ЦК Українивстановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього.

Дослідив матеріали клопотання, з`ясував обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна, перевірив відповідність вимогам ст. ст. 170, 173 КПК України, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню.

Тому враховуючи вимоги ст. 170 КПК України, обставини встановлені під час розгляду клопотання у їх сукупності, позиції дізнавача, оскільки підставою клопотання є збереження речових доказів; спеціальна конфіскація; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, а тому з метою швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування, з можливою в подальшому спеціальною конфіскацією та збереження речових доказів, клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 36, 131-132, 170-171, 173 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання слідчого задовольнити.

Накласти арешт на речові докази, вилучені 07.03.2024 року, під час обшуку на території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти: у сумі 10000 (десять тисяч) гривень, а саме: 6 купюр номіналом 1000 гривень, 19 купюр номіналом 200 гривень, 1 купюра номіналом 100 гривень та 2 купюри номіналом 50 гривень, тимчасово, на час накладення арешту.

Виконання ухвали про арешт майна покласти на слідчу СВ Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 .

Скасування арешту майна проводиться в порядку передбаченому ст. 174 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з моменту її проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1