Рішення № 117594637, 11.03.2024, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/20307/23

РІШЕННЯ

іменем України

11 березня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області , Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення, постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області, Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправними та скасування рішення та постанови.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у червні 2022 одним з підрозділів Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області було прийняте рішення про заборону в`їзду ОСОБА_1 в Україну. Вказане рішення прийняте на підставі інформації, викладеної у листі Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 2785/55/01-2022 від 18.04.2022, у якому йдеться про те, що щодо позивача існує оперативна інформація, що свідчить про ймовірні наміри останнього займатись протиправною діяльністю, яка може призвести до дестабілізації громадського порядку. Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки вважає, що подібної інформації не існує, як і обставин, про які йдеться у вказаному листі. Натомість, рішення не містить посилань на докази того, що дії позивача становлять загрозу інтересам національної безпеки або охорони громадського порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян. Також позивач посилається на протиправність постанови Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції №4500/55/01-2023 від 12.04.2023, оскільки у мотивувальній частині документа зазначається про начебто незаконну діяльність позивача та його участь у злочинних формуваннях. Позивач вказує на те, що прибув до України з метою возз`єднання сім`ї, за період проживання в Україні зарекомендував себе позитивно, до відповідальності протягом останнього часу не притягувався, алкогольними напоями не зловживає. Зважаючи на вказане вважає, що спірні рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

У відзиві Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що на підставі отриманої від Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України за №2785/55/01-2022 від 18.04.2022 інформації щодо загрози інтересам національної безпеки та охороні громадського порядку, охороні здоров`я, захисту прав та законних інтересів громадян України та інших осіб, уповноваженою особою ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийняте рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_2 строком на три роки. Вважає рішення правомірним, посилаючись на ст. 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", Інструкцію, затверджену наказом МВС України від 17.12.2013 № 1235.

Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України у відзиві також просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що підставою для винесення постанови є матеріали проведення оперативних заходів, доступ до яких обмежено. Водночас, відповідно до Стратегії боротьби з організованою злочинністю, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 №1126-р, в умовах складного безпекового середовища навколо України та криміногенної ситуації всередині держави, діяльність організованих угрупувань становить пряму загрозу національній безпеці України. Під час перевірки інформації, отриманої у оперативному порядку, було встановлено, що з метою подальшої легалізації на територію України прибув громадянин Азербайджанської республіки ОСОБА_3 , який є суб`єктом підвищеного криміногенного впливу, членом організованої групи. У зв`язку з тим, що останній негативно впливає на криміногенну обстановку на території Хмельницької області і його дії суперечать інтересам боротьби з організованою злочинністю, Департаментом прийнято спірну постанову. Відповідач зазначає, що оперативна інформація свідчить про наміри іноземця щодо подальшої дестабілізації громадського порядку та стану безпеки, що може призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово або постійно проживають в Україні. Зазначене, на думку відповідача, є самостійною достатньою підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Відповідно до ст. 3 Закону іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду. За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.

Порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи), перебування яких на території України не дозволяється, визначає Інструкція про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 № 1235.

Відповідно до п. 3 Інструкції № 1235 рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому та сьомому частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Згідно з п. 4-6 Інструкції № 1235 рішення про заборону в`їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою: а) підрозділів Робочого апарату Укрбюро Інтерполу - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам у процесі співробітництва з правоохоронними органами інших держав та міжнародних правоохоронних організацій; б) підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності; в) органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження; г) підрозділів патрульної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну особам під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку; ґ) органів охорони здоров`я - у разі встановлення підстав для заборони в`їзду в Україну якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; д) за власною ініціативою або за поданням державного, приватного виконавця у разі якщо під час попереднього перебування на території України особа не виконала рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або має інші невиконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну.

Після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в`їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), в якому зазначають такі відомості про особу: а) громадянство (підданство); б) прізвище, ім`я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку в) дата народження (день, місяць, рік); г) стать; ґ) місце проживання; д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий; е) відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в`їзду в Україну; є) запропонований строк заборони в`їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов`язань перед юридичними або фізичними особами в Україні). Рішення про заборону в`їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в`їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_1 прибув в Україну та 16.09.2020 звернувся до Хмельницького відділу УДМС у Хмельницькій області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію» як особі, яка має право на отримання дозволу на імміграцію поза квотою, оскільки перебуває у шлюбі з громадянкою України понад два роки.

22.04.2021 ОСОБА_4 надано дозвіл на імміграцію в Україну № НОМЕР_1 та 09.06.2021 документовано посвідкою на постійне проживання (орган видачі 6801) терміном дії до 08.06.2031.

Листом Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України від 01.03.2023 №8.1/289/8.1.1-23 Управління ДМС України в Хмельницькій області інформоване про подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 15.02.2023 №918/55/128/01-2023 про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 відповідно до пунктів 3 та 4 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію".

07.03.2023 Управління направило Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України копії матеріалів та проект висновку про скасування дозволу на імміграцію громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 (№6801.4/3059-23). 10.03.2023 Управлінням отримана відповідь (№8.1/1146-23) про погодження Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України проекту висновку про скасування дозволу на імміграцію та рекомендацію його затвердження. 13.03.2023 Управлінням прийняте рішення №68014500000209 про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_4 на підставі п.3,4 ч.1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», скасовано посвідку на постійне проживання.

07 червня 2022 Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області прийняте рішення №59 про заборону в`їзду в Україну громадянину Азербайджану ОСОБА_1 .

У вказаному рішенні зазначається про те, що 19.04.2022 до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшов лист (подання) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України вих. № 2785/55/01-2022 від 18.04.2022 "Про розгляд питання щодо прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну строком на 3 роки", з якого вбачалось наступне. Відповідно до пункту 1 статті 1, пунктів 1-3 статті 2, підпунктів 1,2 пункту 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України відповідно до Стратегії боротьби з організованою злочинністю, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2020 року №1126-р, в умовах складного безпекового середовища навколо України та криміногенної ситуації всередині держави, за результатами реалізації отриманої оперативної інформації встановлено громадянина Азербайджану ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прибув в Україну з метою вчинення протиправної діяльності, направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні шляхом підбурення до масових безпорядків, організацію масових протестів та заколотів, які можуть призвести до підриву державності та направлені на повалення державного ладу України. Крім того, з метою попередження порушення іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства та дестабілізації криміногенної обстановки в Україні, у ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що громадянин Азербайджану ОСОБА_5 має намір прибути до західних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців з Азербайджану та близьких їм осіб, планує створити масові протести та спротиви біля місцевих державних адміністрацій. Вказане може призвести до порушень громадського порядку та дестабілізації всередині держави, тим самим до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасово чи постійно проживають в Україні. Оскільки громадянин Азербайджану ОСОБА_3 становить загрозу інтересам національної безпеки або охороні громадського порядку, а також охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, керуючись п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Інструкцією «Про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особами без громадянства», затвердженої наказом МВС №1235 від 17.12.2013, вирішено заборонити громадянину ОСОБА_6 в`їзд в Україну строком на три роки.

З оскаржуваного рішення вбачається, що його прийнято на підставі подання уповноваженого органу, відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», тобто в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю, та оскільки це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

Водночас, вказані пункти 1 та 2 ч. 1 ст. 13 Закону не вимагають детального розкриття конкретних/фактичних обставин, які пов`язані з діяльністю особи, щодо якої розглядається питання, які свідчать або можуть свідчити про вчинення нею дій, що становлять загрозу відповідним охоронюваним правам чи інтересам.

У даному випадку необхідність заборони в`їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами самостійно на підставі наявної у них оперативної інформації, має превентивний характер, що не потребує обов`язкового підтвердження того, що особа вже вчинила відповідне правопорушення або злочин на території України.

12.04.2023 Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України прийнято постанову №4500/55/01-2023 про заборону ОСОБА_1 в`їзду в Україну.

Зі змісту постанови № 4500/55/01-2023 від 12.04.2023 встановлено, що перевіркою отриманої органами Нацполіції інформації встановлено, що з метою легалізації на територію України прибув громадянин республіки Азербайджан ОСОБА_1 , який є суб`єктом підвищеного злочинного впливу, членом організованої злочинної групи. Оскільки це суперечить інтересам боротьби з організованою злочинністю, постановлено заборонити останньому в`їзд на територію України строком на 3 роки.

Згідно з пунктами 9, 10 статті 1 Закону України "Про основи національної безпеки України" від 21.06.2018 №2469-VІІІ (далі - Закон №2469-VІІІ) національна безпека України - це стан захищеності державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз; національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.

Стратегія національної безпеки України - документ, що визначає актуальні загрози національній безпеці України та відповідні цілі, завдання, механізми захисту національних інтересів України та є основою для планування і реалізації державної політики у сфері національної безпеки. Загрози національній безпеці України та відповідні пріоритети державної політики у сферах національної безпеки і оборони визначаються у Стратегії національної безпеки України, Стратегії воєнної безпеки України, Стратегії кібербезпеки України, інших документах з питань національної безпеки і оборони, які схвалюються Радою національної безпеки і оборони України і затверджуються указами Президента України.

Сектор безпеки і оборони України складається з чотирьох взаємопов`язаних складових: сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни та громадські об`єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки. Функції та повноваження складових сектору безпеки і оборони визначаються законодавством України. До складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Служба судової охорони, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику.

Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до Закону України Про національну поліцію завданнями поліції є забезпечення публічної безпеки і порядку; охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидія злочинності. Поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення.

Указом Президента України від 14.09.2020 №329/2020 введено в дію Стратегію національної безпеки України, відповідно до п. 19 якої Спеціальні служби іноземних держав, насамперед Російської Федерації, продовжують розвідувально-підривну діяльність проти України, намагаються підживлювати сепаратистські настрої, використовують організовані злочинні угруповання і корумпованих посадових осіб, прагнуть зміцнити інфраструктуру впливу.

Наказом Національної поліції України від 23.10.2019 №1077 затверджене Положення про Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, який є міжрегіональним територіальним органом у складі кримінальної поліції Національної поліції України, що бере участь у реалізації державної політики з питань боротьби з організованою злочинністю та згідно із законодавством України здійснює оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, Національна поліція України наділена компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб`єктів загроз (реальних та/або потенційних) державним інтересам, громадській безпеці та приймати за результатами такої оцінки відповідне рішення, спрямоване, окрім іншого, на попередження загроз, прямий або опосередкований вплив на фактори запобігання їх виникненню, а також локалізацію та усунення загроз.

Необхідність заборони в`їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний (попереджувальний) характер, відповідно, прийняттю такого рішення не обов`язково має передувати здійснення особою порушення законодавства та наявність кримінальних проваджень.

Зазначену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у справі №320/8499/20 від 29.07.2021.

Суд звертає увагу на те, що право на обмеження доступу до території держави для осіб, які не є громадянами цієї держави, є суверенним правом держави, тому наявність обґрунтованого припущення щодо можливого заподіяння шкоди інтересам держави, її громадянам та іншим особам, які проживають на її території, є достатнім для формування відповідного висновку з метою подальшого прийняття рішення про заборону в`їзду на територію України.

Доводи позивача щодо того, що міграційним органом не враховані обставини його сімейного стану суд оцінює критично, оскільки право позивача на особисте життя ставиться у противагу інтересам національної безпеки, охорони громадського порядку, захисту здоров`я, прав і законних інтересів громадян, що, на думку суду, виправдовує застосовані до позивача заходи втручання у його права.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 263/14519/20, від 13.04.2021 у справі № 211/1113/18, від 26.01.2022 у справі № 200/9761/20-а.

Також, з огляду на те, що на території України з 24.02.2022 триває військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, суд вважає, що здійснення міграційними та правоохоронними органами посиленого контролю у сфері дотримання іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства України є необхідним, виправданим та таким, що відповідає легітимній меті - ефективного реагування держави на загрози її безпеці. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.05.2023 у справі № 522/5683/22.

Водночас, надані позивачем копії характеристики, доручення від благодійної організації на право проведення волонтерської та представницької діяльності, особистої подяки та копії службового посвідчення волонтера не спростовують обставини, що стали підставою для прийняття спірних актів.

Крім того, рішенням від 26 червня 2023 у справі №560/5955/23, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023, Хмельницький окружний адміністративний суд у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, посвідки на постійне проживання відмовив.

Колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи рішення у цій справі, погодилась з доводами відповідача щодо того, що ОСОБА_1 становить загрозу інтересам охорони громадського порядку, охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. Колегія суддів встановила, що у відповідача були достатні підстави для прийняття рішень про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання. Суд зазначив, що оскільки необхідність заборони в`їзду позивача визначена компетентним органом, у відповідача були відсутні обґрунтовані сумніви щодо недостовірності такої інформації та підстави для її перевірки.

Зважаючи на вказане, спірні рішення та постанова прийняті відповідачами з метою виконання вимог та завдань Закону, в межах компетенції та у порядку, передбаченому законом, відтак є правомірними. Таким чином, оскільки у цій справі відповідачі довели, що діяли в межах вимог закону та відповідно до наданих повноважень, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 11 березня 2024 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області (вул. Березняківська, 4а,Київ 152,02152 , код ЄДРПОУ - 42552598) Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул. Богомольця Академіка, 10,м. Київ,01024 , код ЄДРПОУ - 43305056)

Головуючий суддя І.С. Козачок