Рішення № 117592674, 12.03.2024, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/626/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 36039, ЄДРПОУ 20987385)

третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, буд. 7а, м. Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 20632802)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач через уповноваженого представника адвоката Неверчака Є.Б. звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні пенсії від 16.01.2024 року №110130014543;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію за віком, на пільгових умовах пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 року за №1-р/2020, за заявою від 09.01.2024 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 09.01.2024 звернулася через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням відповідача від 16.01.2024 № 110130014543 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю необхідного віку 50 років, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI.

Рішення від 16.01.2024 №110130014543 позивач вважає протиправним, посилаючись на те, що він не звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та має право на призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020.

Ухвалою судді від 12.02.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) (а.с. 24).

Третьою особою надано пояснення щодо позовної заяви, відповідно до яких представник третьої особи зазначає, що вимоги позивача необґрунтовані, право на пенсію на пільгових умовах позивачка набуде по досягненні 50 річного віку.

Відповідачем до суду надано витребувані судом докази (а.с.35-68) та відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з тих підстав, що відповідно до статті 114 Закону №1058 права на пенсію за віком на пільгових умовах позивачка не має, адже остання при наявності необхідного стажу, що дає право на такий вид пенсії, не досягла пенсійного віку - 50 років. Вважає відмову у призначенні пенсії обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства (а.с. 69-77).

Представником позивача надано відповідь на відзив відповідача, зі змісту якої позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі обставин в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки Інгульської шахти ДП «СГЗК» від 08.01.2024 №1 працювала повний робочий день на шахті, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_2 (а.с. 14-15), і за період з 02 січня 1997 року по 31 березня 2016 року виконувала роботу з прибирання приміщень з відмиванням радіоактивних забруднень в умовах радіаційної шкідливості за професією: робітник виробничих лазень шахти, що передбачена Списком №1, розд. XXIV, пр. 17, позиція 12417000-1754в.

Заяву ОСОБА_1 розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, за результатами розгляду прийнято рішення про відмову у призначення пенсії №110130014543 від 16.01.2024 (а.с. 65) за змістом якого:

Вік заявника 47 років 9 місяців.

Страховий стаж особи з урахуванням кратності становить 46 років 0 місяців 3 дні.

Пільговий стаж особи за Списком №1 18 років 8 місяців 16 днів.

За наданими документами до пільгового стажу не зараховані період роботи згідно довідки ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» №1 від 08.01.2023, а саме:

- з липня по вересень 2007 року, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5 відсутні відомості про суми заробітку та сплату страхових внесків за зазначений період.

В призначені пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону відмовлено, оскільки заявниця не досягла 50 років.

Визначено дату з якої особа матиме право на пенсійну виплату 24.03.2026.

Вказане рішення мотивовано тим, що пенсійний вік, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має становити 50 років.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 23.01.2024 позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії та надано Рішення Відповідача від 16.01.2024 №110130014543 про відмову в призначенні пенсії.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом;.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

З жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.».

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місяця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 ( 36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік для жінок у 45 років, тоді як другий - у 50 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 по справі № 360/3611/20.

Зміни до правового регулювання щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком № 2 до Закону України № 1788 внесено Законом № 213-VІІІ від 02.03.2015 року.

Так, пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону № 1788 (у редакції, чинній до прийняття Закону № 213-VІІІ) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 ( 36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Тому суд вважає за можливе застосувати до даної справи висновок Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 по справі № 360/3611/20.

Тож, відмова відповідача в призначенні спірної пенсії є протиправною. Відтак, суд дійшов до висновку, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято необґрунтовано та нерозсудливо, що призвело до порушення права позивачки на призначення пенсії. Тож, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд вважає, що право позивачки, порушене незаконним рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо наявності у ОСОБА_1 загального страхового стажу, в тому числі пільгового, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача призначити їй пенсію з 09.01.2024 року (з дня звернення за пенсією) за правилами частин 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже здійснені позивачем судові витрати на сплату судового збору у сумі 1211,20 грн. (а.с.5) слід стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 132, 139, 242-246, 255, 263, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні пенсії №110130014543 від 16.01.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 09 січня 2024 та винести відповідне рішення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО