Рішення № 117591324, 06.03.2024, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року м. Житомир справа № 240/35233/23

категорія 102090000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

з участю секретаря судового засідання Федорчук Д.В.,

представника позивача Слободяника П.В., представника відповідача Козак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 №18014500000366 від 03 серпня 2023 р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про скасування посвідки на постійне проживання ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 03 серпня 2023 р.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач та вся його родина виїхали за межі України, а тому не могли отримати рекомендованим листом надіслані оскаржувані рішення; в рішенні не міститься посилань на конкретні обставини, встановлені щодо ОСОБА_1 , які відповідно до пп. 3, 4, 6 Закону України "Про імміграцію" можуть бути підставами для скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну.

Ухвалою від 08.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с. 79-84), в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що дії ОСОБА_1 направлені на ускладнення реалізації національних інтересів України, фундаментальною цінністю яких є державний суверенітет, територіальна цілісність, недопущення втручання у внутрішні справи України, а відтак несе загрозу громадській безпеці та порядку відповідно загрозу національній безпеці України; інформація наведена у подані УСР у Житомирській області не спростовна, а відтак обставини викладені в ньому не підлягають сумніву внаслідок зазначення їх поважним органом; законодавцем не уповноважено органи міграційної служби на перевірку мігранта отримати відповідні рішення; факт проживання сім`ї ОСОБА_2 разом в ФРН не заперечується позивачем, а тому прийняття спірних рішень жодним чином не порушує ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; чинним законодавством передбачено повторне подання заяви про надання дозволу на імміграцію.

Представник позивача подав відповідь на відзив (а.с. 92-105), в якому просив задовольнити позов в повному обсязі, оскільки відповідачем, всупереч вказівки Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України Управлінням ДМС у Житомирській області перевірка фактів, викладених у поданні не робилася (в основу висновку покладений текст подання і наведення норм чинного законодавства); Управління ДМС у Житомирській області не робило запитів ініціатору подання про надання доказів на підтвердження викладених фактів, а саме: протоколів допиту свідків, пояснень очевидців і інших осіб, зафіксованих і оформлених відповідно до вимог чинного законодавства результатів оперативного спостереження; не надіслано запит до Управління СБУ в Житомирській області щодо наявності у них даних щодо зв`язків ОСОБА_1 зі спецслужбами РФ та наявності в них зареєстрованих кримінальних проваджень відносно ОСОБА_1 ; перебуваючи тривалий час на території України ОСОБА_1 адміністративних і кримінальних правопорушень не вчиняв.

Відповідач подав додаткові пояснення у справі (а.с. 110-111), в яких зазначив, що заходи забезпечення громадської безпеки та порядку, охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидія злочинності, є превентивними, а тому уповноважені на вчинення певних дій органи, не мають обов`язку доводити факту вчинення іноземцем дій, що загрожують в т.ч. громадській безпеці, таким чином, обставини, викладені в поданні не підлягають сумніву внаслідок зазначення їх повноважним органом.

Представник позивача подав додаткові пояснення у справі (а.с. 117-119), в яких зазначив, що ДМС не забороняється отримувати додаткову інформацію від органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність; посилання на норми Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» не заслуговують на увагу за відсутності зроблених запитів і відмови Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області в наданні додаткової інформації та документів; вирішення питання передачі і розголошення результатів оперативно- розшукової діяльності знаходилось у виключній компетенції Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області; в поданні не вказано про наявність зареєстрованих кримінальних проваджень в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань щодо вчинення їх ОСОБА_1 , про оголошення йому підозри в учиненні кримінальних правопорушень, не наведено конкретних фактів і обставин вчинення ним інших правопорушень, протиправної поведінки, які не містять ознак кримінальних правопорушень.

В судовому засіданні:

- представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі;

- представник відповідача щодо задоволення позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином РФ (а.с. 36).

18.03.2020 Корольовським районним відділом у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області Рижкову С.В. видано дозвіл на імміграцію в Україну № НОМЕР_2 (а.с. 35) та видано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_3 (а.с.39).

19.07.2023 Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області Департамент стратегічних розслідувань НПУ надіслав лист голові ДМС України № 5127/55/105/01-2023 (а.с. 22-23), в якому зазначив про повторне клопотання про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні громадянину РФ ОСОБА_1 , оскільки підтримуючи тісний зв`язок зі спецслужбами Російської Федерації, ОСОБА_1 , використовуючи потужні зв`язки з «авторитетними» представниками криміналітету та «ворами в законі», намагалися створити потужну агентурну мережу на території України, з метою передавання розвід даних країні агресору (рф), щодо стратегічних економічних проектів, критичної інфраструктури та соціально-політичної ситуації в Україні. Також суспільна небезпечність ОСОБА_1 полягала у встановленні контролю за протиправною діяльністю організованих злочинних угрупувань, які вчиняють тяжкі та особливо тяжкі злочини, зберіганні і розвитку злочинних традицій, ідей, залученні до злочинної діяльності молоді, намаганні контролювати лідерів організованих злочинних угрупувань, які діють на території одного (декількох) регіонів та збільшені масштабів їх злочинної діяльності, координації і узгодженні своїх дій з лідерами криміногенного середовища, так званими злодіями у законі, впливі на криміногенні процеси у злочинному середовищі регіону. Обґрунтуванням протиправної діяльності ОСОБА_1 є свідки, очевидці, оперативне спостереження та агентурна інформація, тощо; 06.03.2022 ОСОБА_1 здійснив виїзд через польську ділянку кордону ПГТ перетину «Ягодин», оскільки намагається уникати перевірок на предмет причини перебування на території України та прямих контактів з правоохоронними органами України; ОСОБА_1 встановлено заборону в`їзду в Україну на 3 роки з 29.07.2022 по 29.07.2025

Відповідачем 03.08.2023 прийнято рішення про скасування ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну № 18014500000366 (а.с. 17) на підставі п. 3, 4, 6, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію" та рішення про скасування ОСОБА_1 посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 (а.с. 18).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України, кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 3 Закону України "Про імміграцію" (далі - Закон № 2491-III) встановлено, що правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Дозвіл на імміграцію може бути скасовано з підстав, передбачених статтею 12 Закону № 2491-III, а саме, якщо:

1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Згідно з пунктами 2123 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України Про імміграцію, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України Про імміграцію, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію.

Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.

Як зазначалося вище, 03.08.2023 відповідачем прийнято рішення про скасування ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну № 18014500000366 та рішення про скасування ОСОБА_1 посвідки на постійне проживання № НОМЕР_1 на підставі клопотання Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області Департамент стратегічних розслідувань НПУ надіслав клопотання/лист голові ДМС України № 5127/55/105/01-2023 (а.с. 22-23).

У цьому клопотанні вказано, що позивач є особою, яка становить загрозу охорони громадського порядку, а такожохорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

У той же час, Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 480/296/19 наголошував, що подання спеціально уповноважених органів про скасування особі дозволу на імміграцію не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб`єктів права, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, на відміну від рішення органу ДМС. Тож обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, як суб`єктом управлінської діяльності, який на підставі цього подання приймає рішення, що є предметом перевірки у адміністративному судочинстві. У свою чергу, рішення ДМС як суб`єкта управлінської діяльності повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, розуміння змісту вимог щодо дотримання яких має бути однаковим для усіх суб`єктів управлінської (адміністративної) діяльності, що регулюється іншими нормативними актами.

Зокрема, якщо йдеться про критерій обґрунтованості рішення ДМС, то таке рішення має прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення дій). Дискреція дозволяє адміністративному органу прийняти найбільш зважене в конкретних умовах рішення, засноване на особистих (власних) оцінках обставин, а не на чіткому приписі норми права (не формально).

Одночасно, суд зауважує, що оскільки клопотання Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області Департамент стратегічних розслідувань НПУ, надано в межах своєї компетенції, не містить ознак управлінського акта з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб`єктів права та не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, тож обґрунтованість зазначеної у такому листі інформації має перевірятися органом ДМС як суб`єктом управлінської діяльності, який на підставі цього листа приймає рішення, що є предметом перевірки у адміністративному судочинстві. У свою чергу рішення ДМС як суб`єкта управлінської діяльності повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, розуміння змісту вимог щодо дотримання яких має бути однаковим для усіх суб`єктів управлінської (адміністративної) діяльності, що регулюється іншими нормативними актами.

Зокрема, якщо йдеться про критерій обґрунтованості рішення ДМС, то таке рішення має прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення дій). Дискреція дозволяє адміністративному органу прийняти найбільш зважене в конкретних умовах рішення, засноване на особистих (власних) оцінках обставин, а не на чіткому приписі норми права, (не формально).

Для цього законодавець у пункті 14 Порядку №1983 передбачив, що територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ та Держприкордонслужби. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Тобто, Порядок №1983 передбачає своєрідний алгоритм дій органів ДМС задля прийняття обґрунтованого рішення.

Суд погоджується з тим, що вказана норма Порядку № 1983 не містить імперативних приписів щодо запитування органом ДМС додаткової інформації чи запрошення іммігранта для надання ним пояснень.

Втім, саме органи ДМС, володіючи дискрецією щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинні визначати потребу в отриманні додаткової інформації, документів тощо чи у наданні іммігрантом пояснень, ураховуючи фактичні обставини, як-от наприклад: довготривале проживання особи в Україні, наявність стійких соціальних зв`язків, сім`ї, роботи, тобто встановлення особи іммігранта. Це дасть змогу визначити чи є необхідність у застосуванні до особи обмеження у вигляді скасування дозволу на імміграцію.

Більше того, дослідження такої інформації буде свідчити, що при прийнятті відповідного рішення орган ДМС діяв розсудливо, сумлінно та обґрунтовано.

Отже, орган ДМС при прийнятті рішення повинен виходити із конкретних обставин, ураховувати особу іммігранта, його спосіб життя та поведінку, а також оцінити чи є достатньою наявна у нього інформація для прийняття відповідного рішення з огляду на те, які наслідки воно матиме для іммігранта.

Однак, з наявних в справі матеріалів не вбачається, чи використав відповідач надані йому повноваження з метою ухвалення рішення, яке б відповідало критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, не надано доказів дослідження відповідачем будь-яких інших документів чи доказів, окрім клопотання Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області Департамент стратегічних розслідувань НПУ.

Натомість, відповідач обмежився лише констатацією факту наявності цього клопотання, як достатньої підстави для прийняття спірних рішень.

До того ж, не варто залишати поза увагою й те, що позивач одружений та виховує спільних дітей (а.с. 42-45), а відтак, скасування йому дозволу на імміграцію в Україну становить аспект права на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого статтею 8 Конвенції.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 260/5694/22 та від 21.02.2024 у справі № 500/1254/23.

Суд зазначає, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України, а не просто констатувати, що оскаржуване рішення прийняте суб`єктом владних повноважень в межах наданих йому законом повноважень.

Подібний підхід застосовано у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2020 року в справі №480/296/19.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено чи вчинялися позивачем дії, які загрожують національній безпеці України, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що тут проживають; не надано доказів які саме дії вчинялися відповідачем, якщо вчинялися, і як наслідок це не дає можливості суду оцінити співмірність та пропорційність між застосованими до позивача заходами і його правами та інтересами, а тому позов підлягає задоволенню.

Беручи до уваги задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь ОСОБА_1 належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 2148,00 грн (а.с.7) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_4 ) до Управління державної міграційної служби України в Житомирській області (м-н С.П. Корольова, 12, м. Житомир, 10014, код 37808497) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 03.08.2023 №18014500000366 та про скасування посвідки на постійне проживання від 03.08.2023 № 18012500076500.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2148,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної міграційної служби України в Житомирській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк

Повне судове рішення складене 12 березня 2024 року