Рішення № 117590991, 24.01.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 рокуСправа №160/25332/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності, дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн; з 1 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно, нарахованої виходячи із встановленого на 01 січня 2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2270 грн; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн; з 1 січня 2023 року по 30 вересня 2023 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 гривні 00 копійок;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року на підставі частин 2-5, 7 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року, а саме в сумі 2270 гривень 00 копійок, регіонального коефіцієнту - 1,2, надбавки за вислугу років - 20 відсотків, доплати за перебування на адміністративній посаді - 10 відсотків, з Утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 1 січня 2021 року по 24 вересня 2021 року;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року на підставі частин 2-5, 7 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року, а саме в сумі 2270 гривень 00 копійок, надбавки за вислугу років - 20 відсотків, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 25 вересня 2021 року по 31 грудня 2021 року;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2022 року в розмірі 2102 гривні 00 копійок;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року на підставі частин 2-5 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2022 року, а саме в сумі 2481 гривня 00 копійок, надбавки за вислугу років - 20 відсотків, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 1 січня 2022 року по 31 січня 2022 року;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року на підставі частин 2-5, 7 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2022 року, а саме в сумі 2481 гривня 00 копійок, надбавки за вислугу років - 20 відсотків, доплати за науковий ступінь - 15 відсотків, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 01 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року;

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1 січня 2023 року по 30 вересня 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суллі з 1 січня 2023 року в розмірі 2102 гривні 00 копійок;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1 січня 2023 року по 31 липня 2023 року на підставі частин 2-5, 7 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2023 року, а саме в сумі 2684 гривні 00 копійок, надбавки за вислугу років - 20 відсотків, доплати за науковий ступінь - 15 відсотків, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 1 січня 2023 року по 30 вересня 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він працює на посаді судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. ТУ ДСА України в Дніпропетровській області в порушення ст.130 Конституції України та ст. 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів за період з 01.01.2021р. по 31.12.2021р., з 01.01.2022р. по 31.12.2022р., з 01.01.2023 р. по 31.07.2023 р. нараховано позивачу суддівську винагороду, обраховану виходячи з розміру прожиткового мінімуму 2102,00 грн., що є меншим, ніж гарантовано спеціальним законодавством, оскільки на думку позивача, відповідач повинен був нарахувати суддівську винагороду виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021 року в розмірі 2270 грн. (за період з 01.01.2021р по 31.12.2021р.), та на 01.01.2022 року в розмірі 2481 грн. (за період з 01.01.2022р. по 31.12.2022р), в розмірі 2684 грн. (за період з 01.01.2023 р. по 31.07.2023 р.). Позивач вважає, що розмір його винагороди не відповідає розміру, установленому спеціальним Законом, у зв`язку із чим не погоджується із сумою виплаченої йому суддівської винагороди, відповідно відповідачами порушено його право на належне матеріальне забезпечення та право на володіння майном в розумінні ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року прийнято до свого провадження вказану позовну заяву та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем-1 (Територіальне управління ДСА України в Дніпропетровській області) подано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що Законом України«Про судоустрій і статус суддів» (Закон № 1402-VIIІ) визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому, представник відповідача вказує, що норма ч.3 ст.135 Закону№ 1402-VIII є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. Як стверджує представник відповідача, нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року №1082-ІХ та Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року № 1928-IX. Так, ст.7Закону №1082-ІХ встановлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць. З огляду на це, представник відповідача звертає увагу, що оскільки ст.7 Закону №1082-ІХ містить спеціальну норму щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн., то відсутні підстави для застосування іншої (загальної) норми ст.7 вказаного Закону, якою установлено, що у 2021 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня становить 2270,00 грн. Разом з тим, ст.7 Закону № 1928-IX встановлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць. З огляду на це, представник відповідача звертає увагу, що оскільки ст.7 Закону № 1928-IX містить спеціальну норму щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн., то відсутні підстави для застосування іншої (загальної) норми ст.7 вказаного Закону, якою установлено, що у 2022 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня становить 2481 грн.Таким чином, за наявності в спеціальному законі (який встановлює конкретні розміри прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року) спеціальної норми щодо розміру прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді, територіальне управління не вправі було застосовувати загальну норму щодо розміру прожиткового мінімуму для (всіх інших) працездатних осіб, навіть якщо розмір прожиткового мінімуму в загальній нормі більший за розмір прожиткового мінімуму в спеціальній нормі. На підставі викладеного, відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Від відповідача-2 (Державної судової адміністрації України) до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що Частина третя статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює базові розміри посадового окладу суддів судів різних інстанцій, розрахунковою величиною яких є прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З огляду на це, застосуванню підлягають норми законів України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та Про Державний бюджет України на 2022 рік, Про Державний бюджет України на 2023 рік, якими визначено, що у 2021-2023 роках прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 1 січня становить 2102 грн. Відтак, у відповідача не було жодних правових підстав для обрахунку розміру суддівської винагороди без урахування положень зазначених законів.

У відзиві також заявлено клопотання про залучення до участі у справі Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Клопотання вмотивоване тим, що під час формування бюджетного запиту головні розпорядники бюджетних коштів здійснюють обрахунки своїх потреб з суми, яку доведено Міністерством фінансів України до відома, а прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд зазначає наступне.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли між позивачем і ТУ ДСА в Дніпропетровській області, на яке законом покладено обов`язок виплачувати позивачу суддівську винагороду та ДСА України, як розпорядником бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів. Водночас відносини між ТУ ДСА в Дніпропетровській області, ДСА України та Міністерством фінансів України і Кабінетом Міністрів України щодо надання бюджетних асигнувань, затвердження і виконання кошторису тощо за своєю правовою природою є бюджетними правовідносинами, які виникають між учасниками бюджетного процесу стосовно реалізації їхніх бюджетних повноважень (прав та обов`язків з управління бюджетними коштами), та які безпосередньо не стосуються спірних правовідносин і не впливають на виконання рішення суду за результатом розгляду цього спору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року призначено справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії до розгляду за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Позивач у позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача-1 у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу без їх участі.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання, враховуючи вимоги ст.205 КАС України, суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Указом Президента України «Про призначення суддів» від 24.09.2016 №410/2016 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області строком на п`ять років.

Наказом голови Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дніпропетровської області Дніпропетровської області №5- к від 09.01.2023 «Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років суддям Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області» ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату з 29.09.2023 за вислугу років в розмірі 30 відсотків посадового окладу.

Наказом голови Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дніпропетровської області Дніпропетровської області №38-к від 21.03.2022 «Про встановлення судді ОСОБА_1 щомісячної доплати за науковий ступінь» ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату з 01.02.2022 за науковий ступінь доктора філософії в галузі «Право» в розмірі 15 % від посадового окладу.

За період з січня 2021 року по грудень 2021 року включно ТУ ДСА в Дніпропетровській області нарахувало позивачу суддівську винагороду для визначення суми якої використовувалася величина під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року», в розмірі 2102,00грн.

За період з січня 2022 року по грудень 2022 року включно ТУ ДСА в Дніпропетровській області нарахувало позивачу суддівську винагороду, для визначення суми якої використовувалася величина під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року», у розмірі 2102,00грн.

За період з січня по квітень 2023 року ТУ ДСА в Дніпропетровській області нарахувало позивачу суддівську винагороду і виплачено допомогу на оздоровлення, для визначення суми яких використовувалася величина під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2023 року» в розмірі 2102,00грн.

Вказані обставини відповідачем не заперечуються та підтверджуються у відзивах на позовну заяву.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Закону України "Про внесення змін до Закону України "про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13.04.2020 року.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Приписами статті 43 Конституції України визначено, зокрема, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється Законом №1402-VIII.

У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною 1 статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Частиною 1 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 135 цього Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Приписами частини 3 статті 135 вказаного Закону визначено, що базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

На підставі пункту 2 частини 4 статті 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Відповідно до частини 5 статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Згідно зі статтею 7 Закону №1082-ІХ у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189 гривень, з 01 липня - 2294 гривні, з 01 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону №1928-ІХ установлено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Також, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 №2710-ІХ (надалі - Закон №2710-IX) установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі, крім іншого, для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Так, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 суддівську винагороду у спірних періодах обчислено на підставі приписів статті 7 Закону №1082-ІХ, статті 7 Закону № 1928-IX та статті 7 Закону №2710-IX виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.

Суд зазначає, що визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом, а саме, Законом № 1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці Рішень Конституційного Суду України, зокрема в Рішеннях від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 01.12.2004 року № 19-рп/2004, від 11.10.2005 року № 8-рп/2005, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, від 03.06.2013 року № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 року № 11-р/2018.

При вирішенні спору суд виходить із того, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

З 30.09.2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України на підставі Закону України від 02.06.2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)".

Цим Законом, зокрема, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище.

Конституція України у редакції Закону № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини третьої та пунктом 1 частини четвертої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Водночас, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, насамперед залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України Про прожитковий мінімум від 15 липня 1999 року № 966-XIV (далі Закон № 966-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Суд зазначає, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Разом з тим, судді Законом № 966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість, статтею 7 Закону №1082-ІХ, разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, зокрема, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.

Згідно зі статтею 7 Закону №1928-ІХ разом із встановленням на 01 січня 2022 року прожиткових мінімумів, зокрема, для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн., був такий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.

Також, відповідно до статті 7 Закону №2710-IX разом із встановленням на 01 січня 2023 року прожиткових мінімумів, зокрема, для працездатних осіб в розмірі 2684,00 грн., був такий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.

Відповідачем у спірному періоді для розрахунку базового розміру посадового окладу позивача застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону № 1402-VIII.

При цьому, суд зауважує, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, а тому, законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Крім того, суд звертає увагу на те, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №1082-ІХ та Закону №1928-ІХ.

Так, у Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 року № 5-рп(II)/2020 визначено, що до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) - закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) - закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Водночас, Закон №1082-ІХ та Закон №1928-ІХ фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону № 1402-VIII.

Суд зауважує, що Закон №1082-ІХ та Закон №1928-ІХ не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.

Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права спеціальний закон скасовує дію загального закону. Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону № 1402-VIII, а положення Закону № 966-XIV вважати загальними нормами.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року (2270 грн.), на 1 січня 2022 року (2481,00 грн.), на 1 січня 2023 року (2684,00 грн.), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.) у спірному періоді, на підставі статті 7 Закону №1082-ІХ, на підставі статті 7 Закону №1928-ІХ, на підставі статті 7 Закону №2710-IX є неправомірною.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі № 400/2031/21 та від 30.11.2021 року у справі № 360/503/21.

Таким чином, Верховний Суд у вказаних постановах від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21 вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування положень статті 135 Закону № 1402-VIII та статті 7 закону про державний бюджет при обчисленні суддівської винагороди, які у подальшому були підтримані Верховним Судом у постановах від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 15.08.2023 у справі № 120/19262/21-а.

Згідно з позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII (постанови від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а та від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону № 1402-VIII, а тому, позивач має право на перерахунок та виплату недоотриманих сум винагороди, яка повинна обчислюватися з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2021 року складає 2270 грн, станом на 01.01.2022 року складає 2481,00 грн., станом на 01.01.2023 року складає 2684,00 грн.

Отже, підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача-1 щодо нарахування позивачу суддівської винагороди за спірний період, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року, а саме 2102,00 грн., та зобов`язання відповідача-1 провести нарахування суддівської винагороди позивачу за спірний період на підставі частин 2-5 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного року, надбавки за вислугу років - 20 відсотків, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, з урахуванням вже виплачених сум.

Суд зазначає, що згідно із частинами третьою та четвертою статті 148 Закону № 1402-VIII Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

В силу частини першої та другої статті 22 БК України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Так, Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів.

Пунктами 2 та 4 частини п`ятої статті 22 БК України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно із частиною першою статті 23 БК України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 1 «Положення про Державну судову адміністрацію України», що затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19, Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

Державна судова адміністрація України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів (пункт 2 Положення).

Пунктом 3 Положення передбачено, що територіальні управління Державної судової адміністрації України є територіальними органами Державної судової адміністрації України.

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першою, другою та п`ятою статті 22, частини першої статті 23 БК України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.

Тобто, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровські області здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі на 2021, 2022, 2023 роки.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області у відзиві на позовну заяву зазначило, що територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування норм законів, якими визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу, оскільки Територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі.

Враховуючи надані сторонами пояснення, судом встановлено, що Державною судовою адміністрацією України, як головним розпорядником бюджетних коштів, була виділена сума коштів у недостатньому розмірі для забезпечення виплати Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області суддівської винагороди, обчисленої з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня відповідного року.

Відтак, невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов`язана з бездіяльністю Державної судової адміністрації України, як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів, крім Верховного Суду (стаття 148 Закону № 1402-VIII).

Застосовуючи практику Верховного Суду щодо аналогічних правовідносинах, суд зазначає, що у постанові від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, Верховний Суд, розглядаючи спір у подібних правовідносинах щодо обчислення суддівської винагороди із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн, дійшов таких висновків: «виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач (ТУ ДСА України) як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі.

Тому для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав судам потрібно з`ясувати також участь ДСА України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні прожиткового мінімуму «для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» при виплаті суддівської винагороди, передбачених абзацом 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», відтак визначити правовий статус цього державного органу в адміністративному спорі - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору чи відповідач (другий відповідач)».

З урахуванням статусу ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 року у справі № 280/788/19 дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі "щодо розміру суддівської винагороди", яким зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.

Також аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 року у справі № 160/10554/20.

Таким чином, позовні вимоги звернуті до ДСА України щодо здійснення фінансування ТУ ДСА України в Дніпропетровській області з єдиного рахунку Державного бюджету України передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи відповідачів щодо необхідності застосування у спірних правовідносинах правових висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 26.09.2018 у справі № 820/1853/17, суд вважає необґрунтованими, оскільки спірні правовідносини у цій справі, та справі № 820/1853/17 врегульовані різними нормами права та спір стосувався інших підстав, зокрема судом касаційної інстанції було розглянуто спір щодо застосування частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, в якій встановлений посадовий оклад судді місцевого суду на рівні 10 мінімальних заробітних плат, та зазначено, що пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» установлено, що мінімальна заробітна плата (3200 грн) після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Щодо клопотання позивача про допущення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи, що за наслідком розгляду справи не вирішувалося питання про стягнення з відповідачів будь-яких коштів, пов`язаних з оплатою праці позивача, судом визначено належний спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача нарахувати позивачу суддівську винагороду, клопотання позивача про звернення рішення суду до негайного виконання в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (пр. Дмитра Яворницького, 57, м. Дніпро, 49000; ЄДРПОУ: 26239738), Державної судової адміністрації України (вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01601, ЄДРПОУ: 26255795) про визнання бездіяльності, дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн; з 1 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно, нарахованої виходячи із встановленого на 01 січня 2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2270 грн; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн; з 1 січня 2023 року по 30 вересня 2023 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 гривні 00 копійок.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року на підставі частин 2-5, 7 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року, а саме в сумі 2270 гривень 00 копійок, регіонального коефіцієнту - 1,2, надбавки за вислугу років - 20 відсотків, доплати за перебування на адміністративній посаді - 10 відсотків, з Утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 1 січня 2021 року по 24 вересня 2021 року.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року на підставі частин 2-5, 7 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року, а саме в сумі 2270 гривень 00 копійок, надбавки за вислугу років - 20 відсотків, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 25 вересня 2021 року по 31 грудня 2021 року.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2022 року в розмірі 2102 гривні 00 копійок.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року на підставі частин 2-5 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2022 року, а саме в сумі 2481 гривня 00 копійок, надбавки за вислугу років - 20 відсотків, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 1 січня 2022 року по 31 січня 2022 року.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року на підставі частин 2-5, 7 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2022 року, а саме в сумі 2481 гривня 00 копійок, надбавки за вислугу років - 20 відсотків, доплати за науковий ступінь - 15 відсотків, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 01 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1 січня 2023 року по 30 вересня 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2023 року в розмірі 2102 гривні 00 копійок.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 1 січня 2023 року по 31 липня 2023 року на підставі частин 2-5, 7 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2023 року, а саме в сумі 2684 гривні 00 копійок, надбавки за вислугу років - 20 відсотків, доплати за науковий ступінь - 15 відсотків, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 1 січня 2023 року по 30 вересня 2023 року, з урахуванням виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова