Рішення № 117590920, 04.03.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 рокуСправа №160/30412/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

20.11.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування періодів проходження військової служби з 26.11.1987 по 19.12.1989 та періодів роботи з 22.08.1992 по 14.03.1993 та з 23.05.1994 по 09.03.1998, з 18.03.1993 по 10.06.1993 до пільгового стажу за Списком № 1 при призначенні пенсії ОСОБА_1 з 13.05.2022.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад, показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 періодів проходження військової служби з 26.11.1987 по 19.12.1989 та періодів роботи з 22.08.1992 по 14.03.1993 та з 23.05.1994 по 09.03.1998, з 18.03.1993 по 10.06.1993, починаючи з дати призначення пенсії 13.05.2022р.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з додаванням пільгового стажу за Списком № 1 та з урахуванням частини 3 статті 24 Закону України № 1058, починаючи з дати призначення пенсії 13.05.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність не зарахування оскаржуваних періодів до пільгового стажу роботи, а також наголошує, що дії відповідачів порушують його право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою від 21.11.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, належним чином посвідчені копії пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвалою від 19.01.2024 року зупинено провадження в адміністративній справі № 160/30412/23 до отримання витребуваних доказів судом у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

06.02.2024 року до суду надійшов відзив представника ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яким заперечується проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

09.02.2024 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача.

Ухвалою від 19.02.2024 року поновлено провадження у справі №160/30412/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

26.02.2024 року до суду надійшов відзив представника ГУ ПФУ в Хмельницькій області, яким заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі..

28.02.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив якою представник позивача просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

08.08.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.

15.08.2022 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 046850010520 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з ти, що у позивача на дату звернення відсутній необхідний пільговий стаж. Також в рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 38 років 05 місяців 26 днів, а пільговий стаж 06 років 09 місяців 14 днів. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 22.08.1992 року по 14.03.1993 року та з 23.05.1994 року по 09.03.1998 року у ВАТ завод «Дніпропрес» відповідно до рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.11.2021 року № 1.

19.05.2023 року Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом № 0400-010306-9/69472 повідомило Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницій області та Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про необхідність перегляду документів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 в частині обчислення стажу для призначення пенсії за віком по Списку № 1.

09.06.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області листом від 09.06.2023 року № 2200-0302-9/49013 повідомило про перегляд пільгового стажу особи та зарахування періодів роботи по Списку № 1 з 11.06.1993 року по 10.05.1994 року згідно з довідкою від 24.09.2019 року № 1/16, виданою Державним науково-дослідним інститутом великогабаритних шин, пенсію призначено з 13.05.2022 року.

24.07.2023 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про надання інформації щодо розміру нарахованої та виплаченої пенсії ОСОБА_1 та підстав не зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періодів проходження військової служби з 26.11.1987 року по 19.12.1989 року та періодів роботи з 22.08.1992 року по 14.03.1993 року та з 23.05.1994 року по 09.03.1998 року з 18.03.1993 року по 10.06.1993 року.

31.07.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом № 0400-010304-8/115597 повідомило, зокрема наступне: відповідно до статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 року час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби зараховується до стажу роботу, що дає право на призначенням пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посада, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової служби військової служби, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Враховуючи зазначене, період проходження військової служби з 26.11.1987 року по 19.12.1989 року зараховано до страхового стажу заявника на загальних підставах. Комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення від 30.11.201 року № 1 про підтвердження періодів роботи з 22.01.1990 року по 21.08.1992 року, з 10.03.1998 року по 22.05.2002 року для зарахування до пільгового стажу за Списком № 1.

Позивач, не погоджуючись з рішенням пенсійного органу звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, прийнятий 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Як встановлено судом з матеріалів справи пенсійний орган зарахував до пільгового стажу позивача лише період роботи протягом 07 років 08 місяців 14 днів, чого не вистачає за умовами вищевказаної статті.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики №383 від 18.11.2005 року затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (надалі - Порядок №383).

Згідно з пунктом 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (пункт 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637).

Отже, уточнюючі довідки мають надаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 10.09.2013 року у справі №21-183а13 та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.04.2018 року у справі №164/1993/14-а, від 19.06.2018 року у справі №592/5846/17, від 25.09.2018 року у справі №242/65/17, від 28.03.2019 року у справа №194/712/17, від 18.04.2019 року у справі №156/173/17, від 11.07.2019 року у справі №423/1156/17 та від 11.07.2019 року у справі №225/3845/17.

Таким чином, документами, які підтверджують наявність у особи трудового (в тому числі пільгового) стажу, є трудова книжка або інші документи у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

Щодо періодів роботи з 22.08.1992 року по 14.03.1993 року та з 23.05.1994 року по 09.03.1998 року на ВАТ «Дніпропрес», суд зазначає наступне.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 в спірні періоди роботи містяться наступні записи (далі мовою оригіналу):

- 22.01.1990 принят в кузнечно-термический цех кузнецом на молотах и прессах 2 разряда, прессовый участок в «Днепропетровский ордена трудового красного знамени заводя тяжелых прессов»;

- 22.08.1990 присвоена вторая профессия стропольщик 2 разряда, продолжает работать кузнецом на молотах и прессах 2 разряда на прессовом участке в кузнечно-термическом цехе;

- 14.03.1993 уволен по собственному желанию ст. 38 КЗоТ Украины;

- 23.05.1994 принят в кузнечно-термический цех нагревальщиком металла 2 разряда, прессовый участок в «Днепропетровский ордена трудового красного знамени завод тяжелых прессов»;

- 07.07.1998 присвоена 2я профессия машиниста пресса и манипулятора 3 разряда, продолжает работать нагревальщиком металла 2 разряда, прессовый участок, в кузнечно-термическом цехе;

- 16.03.2001 присвоен 3 разряд нагревальщика метала в кузнечно-термическом цехе, прессовый участок;

- 22.05.2002 уволен по собственному желанию ст. 38 КЗоТ Украины.

Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 (далі Порядок № 383).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

В оскаржувані періоди позивач працював за професією «Коваль на молотах і пресах» та «Нагрівальник металу» чинними були списки, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10 та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року

За таких обставин, судом встановлено, що позивач у вищевказаних періодах займав посади передбачені Списком № 1.

Також судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем до пенсійного органу для підтвердження пільгового стажу роботи на ВАТ «Дніпроперс» у спірні періоди додатково були надані уточнюючі довідки № 287, 288, 289 від 15.10.2019 року видані ВАТ «Дніпропрес», якими уточнено записи трудової книжки про роботу за професіями, що передбачені Списком № 1. Пільгові довідки видані на підставі наказі в про проведення атестації робочих місць, про що є відмітки в самих довідках.

Вирішуючи питання про наявність підстав для такого зарахування, суд зазначає, що описані вище записи трудової книжки позивача та уточнюючі довідки містять необхідні відомості щодо умов праці та характеру виконуваної роботи, яка належить до Списку 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідачами не надано до суду жодних доказів на спростування факту пільгового стажу позивача в оскаржувані періоди.

Щодо не зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періоду проходження військової служби до пільгового стажу, суд зазначає наступне.

Згідно запису № 1 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 останній з 26.11.1987 року по 19.12.1989 року проходив службу у рядах Радянської армії.

Суд зазначає, що Конституційний суд України в своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Тому до спірних правовідносин має застосовуватись законодавство, чинне на момент їх виникнення.

На період проходження позивачем військової служби діяло «Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій», затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року № 590 (далі - Положення).

Пунктом "к" частини 1 пункту 109 вказаного вище Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.

При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти "а" та "б" пункту 16), та пенсії у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах "к" та "л", дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач після проходження військової служби працевлаштувався 22.01.1990 року на посаду, яка зарахована Головним управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до стажу роботи за Списком № 1.

Отже період служби позивача в Радянській армії з 26.11.1987 року по 19.12.1989 року повинен бути зарахований до пільгового стажу.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу позивача період проходження військової служби в лавах Радянської армії з 26.11.1987 року по 19.12.1989 року.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу; витрати, що пов`язані із прибуттям до суду.

Так, за змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як зазначалося вище, за правилами ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12200,00 грн., останнім надано:

- копію договору про надання правової допомоги № 07/23 від 09.06.2023 року;

- копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ № 1227120;

- копію додаткової угоди № 2 від до Договору про надання правової допомоги № 07/23 від 09.06.2023 року.

У матеріалах справи наявна квитанція, відповідно до якої ОСОБА_2 31.08.2023 року сплатив суму у розмірі 12200,00 грн.

Разом із тим, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy)», №34884/97).

Враховуючи складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціну позову та значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони та публічний інтерес до справи, суд приходить до висновку, що сума у загальному розмірі 5000,00 грн є співмірною з предметом спору, вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі, у зв`язку з чим у суду наявні підстави для стягнення сум судових витрат на правничу допомогу за нормою ст.143 КАС України

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 9, 72, 77,139, 242-246,250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Гната Чекірди, буд. 10, код ЄДРПОУ 21318350), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування періодів проходження військової служби з 26.11.1987 по 19.12.1989 та періодів роботи з 22.08.1992 по 14.03.1993 та з 23.05.1994 по 09.03.1998, з 18.03.1993 по 10.06.1993 до пільгового стажу за Списком № 1 при призначенні пенсії ОСОБА_1 з 13.05.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад, показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 періодів проходження військової служби з 26.11.1987 по 19.12.1989 та періодів роботи з 22.08.1992 по 14.03.1993 та з 23.05.1994 по 09.03.1998, з 18.03.1993 по 10.06.1993, починаючи з дати призначення пенсії 13.05.2022 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з додаванням пільгового стажу за Списком № 1 та з урахуванням частини 3 статті 24 Закону України № 1058, починаючи з дати призначення пенсії 13.05.2022 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко