Ухвала суду № 117587948, 04.03.2024, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/717/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2024 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області колегією суддів у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , судді ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

прокурора - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

обвинуваченого - ОСОБА_9 ,

захисника - ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, в залі суду, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 про відвід прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_11 від участі у кримінальному провадженні за обвинуваченням:

- ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 ч.3 ст.307, ч.3 ст.27 ч.3 ст.311, ч.3 ст.27 ч.3 ст.313 КК України;

- ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.3 ст.307, ч.2 ст.27 ч.3 ст.311, ч.2 ст.27 ч.3 ст.313 КК України;

- ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 313 КК України

ВСТАНОВИЛА:

Клопотання обгрунтовано зокрема тим, що неупередженість (об`єктивність) дослідження обставин провадження прокурором передбачає вчинення ними процесуальних дій, ухвалення процесуальних рішень лише з підстав, встановлених КПК, та на основі зібраних фактичних даних, без обвинувального ухилу та особистої зацікавленості у вирішенні справи.

Відповідно до Керівних принципів ООН щодо ролі обвинувачів, прийнятих восьмим Конгресом ООН із запобігання злочинності і поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня - 7 вересня 1990 р.), обвинувачі відповідно до закону виконують свої обов`язки справедливо, послідовно та швидко, поважають і захищають людську гідність й захищають права людини, сприяючи тим самим забезпеченню належного процесу і безперебійного функціонування системи кримінального правосуддя. При виконанні своїх обов`язків обвинувачі виконують свої функції неупереджено та уникають будь-якої дискримінації на основі політичних переконань, соціального походження, раси, культури, статі або будь-якої іншої дискримінації; захищають державні інтереси, діють об`єктивно, належним чином враховують становище підозрюваного та жертви і звертають увагу на всі обставини, що мають відношення до справи, незалежно від того, вигідні чи невигідні вони для підозрюваного (п. п. 12, 13).

Необ`єктивність, упереджене і дискримінаційне ставлення прокурора до учасників кримінального провадження і поєднання в одній особі різних процесуальних функцій є підставою для відводу (самовідводу) прокурора.

Отже, неупередженість прокурора є необхідною умовою успішного виконання своїх конституційних функцій (ст. 121 Конституції України) та виконання своїх повноважень, як на досудовому розслідуванні, так і в судовому провадженні (ст. 36 КПК) для здійснення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК) та забезпечення законності (ст. 9 КПК).

Так, 01.03.2024 року ним отримано клопотання старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 із домашнього арешту на тримання під вартою.

У клопотанні (стор. 5) прокурор стверджує, що ОСОБА_6 скоїв особливо тяжкий злочин.

У рішенні Конституційного Суду України № 3-р(іі)/2022 від 08.06.2022 зазначено, що «Конституційний Суд України зазначає, що конституційний принцип презумпції невинуватості є багатоаспектним, діє на всіх стадіях кримінального провадження та навіть після його завершення, адже сутність цього принципу полягає в тому, що презумпція стосовно непричетності особи до вчинення кримінального правопорушення має універсальний характер, поширюється на всі сфери суспільного життя особи та діє доти, доки її не спростовано належним чином, тобто, за приписами статті 62 Конституції України, у законному порядку й обвинувальним вироком суду. У розумінні зазначених конституційних приписів метою принципу презумпції невинуватості є захист особи, стосовно якої здійснюється/здійснювалось кримінальне провадження, від будь-яких виявлених у зв`язку із цим форм осуду від публічної влади, унаслідок чого піддано сумніву непричетність такої особи до вчинення кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. За частиною першою статті 62 Конституції України лише обвинувальний вирок суду є тим судовим актом, у якому повинна бути встановлена винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тому інші акти публічної влади не можуть містити жодних позицій щодо винуватості особи, навіть у вигляді припущень стосовно такої винуватості.

Принцип презумпції невинуватості, що визначений у приписах статті 62 Конституції України, визнано на міжнародному рівні, зокрема закріплено в Загальній декларації прав людини 1948 року (пункт 1 статті 11), Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (пункт 2 статті 14), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) (пункт 2 статті 6).

Конституційний Суд України бере до уваги пункт 2 статті 6 Конвениії. за яким кожного, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважають невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку, а також розуміння того пункту в практиці Європейського суду з прав людини».

Отже, твердження прокурора про винуватість ОСОБА_6 є умисними та здійснені прокурором в порушення ст. 62 Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім цього, у вищезазначеному клопотанні (стор. 5) зазначено, що ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні а також на інших підозрюваних, зокрема на показання ОСОБА_13 , який виготовляв психотропні речовини за вказівкою ОСОБА_6 .

У цій частині знов міститься твердження про вчинення ОСОБА_6 злочину: «виготовляв психотропні речовини за вказівкою ОСОБА_6 », а також посилання на вплив ОСОБА_6 на підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, яких не існує: після передання обвинувального акту до суду особа(особи) набуває статус обвинуваченого.

Зазначені факти можуть вказувати на те, що прокурор ОСОБА_11 особисто зацікавлений в результатах цього кримінального провадження, так як вже «засудив» ОСОБА_6 за особливо тяжкий злочин і вважає, що останній, в наслідок таких тверджень прокурора та інших вигаданих фактів обов`язково має бути під вартою.

Прокурор в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, обґрунтовуючи свою позицію тим, що у ході аналізу тексту заяви про відвід прокурора установлено, що стороною захисту вказується на особисту зацікавленість прокурора у результатах судового розгляду вказаного кримінального провадження, оскільки прокурор, у клопотанні про зміну запобіжного заходу, стверджує про вчинення ОСОБА_6 особливо тяжкого злочину, що є порушення ст. 62 Конституції України.

Відповідно до положень ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.

В наведеній заяві про відвід стороною захисту не наведено жодного аргументу про те, що прокурор є упередженим.

В клопотанні про зміну запобіжного заходу вказано на ризик переховування від суду, у зв`язку з вчиненням ОСОБА_6 особливо тяжких злочинів, передбачених ч. З ст. 307, ч. З ст. 313 КПК України, у зв`язку з чим останній і обвинувачується стороною обвинувачення.

Вказаний пункт в клопотаннях про продовження запобіжних заходів існував упродовж судового розгляду кримінального провадження в суді і у сторони захисту з даного приводу не виникало жодних питань про упередженість прокурора.

Суд, вислухавши сторін, дослідивши клопотання про відвід та заперечення прокурора, дослідивши матеріали справи, приходить такого висновку.

Положеннями ч. 2 ст. 81 КПК України встановлено, що відводи у тому числі прокурору під час судового провадження розглядає суд, який його здійснює.

Перелік підстав, за наявності яких може бути заявлено відвід прокурору, передбачений ст. 77 КПК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 77 КПК України прокурор, зокрема не має права брати участь у кримінальному провадженні якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Відповідно до ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.

Нормами ч. 5 ст. 80 КПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим. Тобто, має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Особа, що заявила відвід повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує усунення прокурора від участі у судовому провадженні. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.

З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити відвід, який повинен бути вмотивованим. Абстрактне зазначення мотивів відводу, без наведення конкретних обставин, які викликають саме обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора, є підставою для відмови у задоволенні відводу.

Отже, для відводу прокурора необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.

Обвинувачений, заявляючи відвід прокурору, посилався на те, що прокурор, не зазначаючи у клопотанні про продовження строку дії застосованого щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, порушив презумпцію невинуватості.

Водночас, у доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому (п. 2 постанови Верховного Суду України від 24.11.2016 у справі № 5-328кс16).

Отже, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладається в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне прокурор.

При цьому незгода сторони кримінального провадження з процесуальними діями чи бездіяльністю прокурора не є самостійними та безумовними підставами для відводу такого прокурора.

На переконання колегії суддів, заявлений відвід прокурору не містить належних даних, які б вказували на наявність підстав, передбачених ст. 77 КПК України, а містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності прокурора, при цьому жодних доказів на підтвердження таких доводів стороною захисту не надано.

Колегія суддів встановила, що заявлений обвинуваченим відвід прокурору зводиться до незгоди обвинуваченого з викладенням інформації та формулюванням обвинувачення, зокрема в клопотанні про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Проте, така незгода не дає підстав стверджувати про упередженість прокурора при розгляді зазначеного кримінального провадження і відповідно до норм КПК України не є підставою для його відводу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи обвинуваченого для відводу прокурору безпідставні та не ґрунтуються на законі.

Інших обставин, які б викликали сумнів в необ`єктивності та упередженості прокурора не встановлено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що наведені обвинуваченим в обґрунтування клопотання по відвід обставини не містять підстав, передбачених ст. 77 КПК України, для відводу прокурора, а тому у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 77, 80, 81, 372, 376 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 про відвід прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_11 від участі у кримінальному провадженню за обвинуваченням:

- ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 ч.3 ст.307, ч.3 ст.27 ч.3 ст.311, ч.3 ст.27 ч.3 ст.313 КК України;

- ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.3 ст.307, ч.2 ст.27 ч.3 ст.311, ч.2 ст.27 ч.3 ст.313 КК України;

- ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 313 КК України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3