Рішення № 117584472, 05.03.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.03.2024Справа № 910/18650/23Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Електропівденьмонтаж"

до акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 3 487 023,52 грн.

При секретарі судового засідання: Габорак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Глухенький Сергій Олександрович - представник за ордером №1305314 від 05.03.2024;

від відповідача: Гриценко Вікторія Сергіївна - посадова особа (витяг з ЄДР).

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Електропівденьмонтаж" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 3 487 023,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору на виконання робіт №2711/2021 від 26.11.2021 року, не оплатив виконані позивачем за грудень 2021 року роботи на загальну суму 2 602 082,19 грн.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 2 602 082,19 грн., інфляційні втрати в розмірі 747 850,81 грн. та три проценти річних в розмірі 137 090,52 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 23.01.2024.

18.12.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

28.12.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

11.01.2024 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

23.01.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовче засідання 23.01.2024 не з`явився представник позивача, хоча про місце, дату та час засідання позивач повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 13.02.2024. Залучено до участі у справі правонаступника відповідача - акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

29.01.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

У підготовче засідання 13.02.2024 не з`явився представник позивача, хоча про місце, дату та час засідання позивач повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 05.03.2024.

В судовому засіданні 05.03.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

26.11.2021 року між державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж» (підрядник) укладено договір на виконання робіт: «Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 5. Турбінне відділення. Реконструкція пристроїв релейного захисту та автоматики блоку генератор-трансформатор № 5 (ГТ-5). Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи." № 2711/2021.

Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати на свій ризик власними силами в межах ціни робіт, визначеної на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації (далі - ПКД), роботи на об`єкті ВП ЗАЕС по темі: "Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 5. Турбінне відділення. Реконструкція пристроїв релейного захисту та автоматики блоку генератор-трансформатор № 5 (ГТ-5). Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи", і передати виконані роботи замовникові у встановлені строки у стані, який відповідає проектно-кошторисній документації, будівельним нормам та Технічним вимогам (додаток № 3 до цього договору).

Відповідно до ч.1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.2 статті 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна робіт за договором зазначається в «Протоколі погодження договірної ціни» (невід`ємний додаток №1 до договору) і визначена на підставі «договірної ціни» (невід`ємний додаток №2 до договору), є твердою і складає: 2 248 781,10 грн., крім того ПДВ 20%: 449 756,22 грн., разом 2 698 537,32 грн.

Згідно зі статтею 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Стаття 853 ЦК України встановлює обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 1 статті 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно з п.4.1 договору підрядник надає замовнику акт виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2В) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) в 5 екземплярів (1 екземпляр для підрядника, 4 екземпляри для замовника). Замовник протягом 5-ти робочих днів перевіряє реальність акту в частині об`ємів і вартості виконаних робіт, оформлює акт (ф. КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) у встановленому порядку або направляє мотивовану відмову від приймання робіт.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті по обсягу та якості роботи на суму 2 602 082,18, що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін актами виконаних будівельних робіт, а саме: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2021 року від 15.12.2021 на суму 2 602 082,19 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2021 року на суму 226 608,84 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт №2 за грудень 2021 року від 15.12.2021 на суму 203 974,58 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт №3 за грудень 2021 року від 15.12.2021 на суму 27 967,31 грн., актом приймання виконаних будівельних робіт №4 за грудень 2021 року від 15.12.2021 на суму 1 874 908,46 грн., актом №5 вартості устаткування від 15.12.2021 на суму 268 623,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами договору, документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов`язання з виконання робіт за завданням відповідача так і факт виникнення у останнього зобов`язання з їх оплати, є акт приймання виконаних будівельних робіт, який має бути сторонами належним чином оформлений та підписаний без будь - яких зауважень.

Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість виконаних робіт.

Таким чином, підписання та узгодження замовником (відповідачем) актів приймання виконаних будівельних робіт, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, виходячи з приписів чинного законодавства та умов договору є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані позивачем будівельні роботи.

Вищенаведене в сукупності дає змогу стверджувати, що виконаний позивачем обов`язок щодо виконання будівельних робіт за замовленням відповідача, кореспондує обов`язок відповідача як замовника із підписання актів наданих послуг в разі відсутності відмови від їх прийняття та своєчасної оплати виконаних підрядником робіт.

Як вбачається із наданих позивачем копій підписаних між сторонами актів виконаних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вказаними актами відсутні, зокрема, замовником претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт не висунуто.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання по виконанню робіт, обумовлених договором та в обсягах, зазначених в актах виконаних робіт, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.

21.01.2022 року між сторонами підписано додаткову угоду №1, відповідно до умов якої сторони погодились, що в зв`язку з підписанням технічного акту виконаних робіт від 28.01.2021р. №05.ЕЦ.GT.АК.13/22 (додаток №3 до цієї додаткової угоди), внести наступні зміни до договору №2711/2021 від 26.11.2021р.: п.2.1 договору №2711/2021 від 26.11.2021р. викласти в новій редакції: «Ціна робіт за договором зазначається в «Протоколі погодження договірної ціни» (невід`ємний додаток №1 до договору) і визначена на підставі «Договірної ціни» (невід`ємний додаток №2 до договору), є твердою і складає: 2 168 401,83 грн., крім того ПДВ 20%: 433 680,36 грн., разом: 2 602 082,19 грн.».

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п.2.5 договору оплата виконаних робіт замовником проводиться на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3), оформленої у встановленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, протягом 60 календарних днів з дати підписання довідки замовника.

Оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

При застосуванні підрядником касового методу нарахування ПДВ, у випадку відсутності реєстрації підрядником податкової накладної в ЄРПН протягом терміну, встановленого п.201.10 ПК України від дати перерахування грошових коштів замовником, підрядник на підставі письмової вимоги замовника повертає грошові кошти в розмірі суми ПДВ. У разі неповернення грошових коштів в розмірі суми ПДВ, підрядник зобов`язаний сплатити штраф за невиконання такого обов`язку в розмірі суми неповерненого ПДВ.

Згідно з п.2.6 договору підрядник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотримання вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги.

У випадку відсутності реєстрації у ЄРПН підрядником електронної податкової накладної у встановлений Податковим кодексом України строк, замовник має право в односторонньому порядку зменшити розмір оплати виконаних робіт на суму ПДВ, по документах оформлених відповідно до п.4.1 договору.

Листом №1476 від 30.12.2021 позивач повідомив позивача про те, що в рамках укладеного договору №2711/2021 від 26.11.2021, відповідно до оновленої норми з п.187.1 ст. 187 р. V Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, ТОВ «Корпорація Електропівденьмонтаж» буде застосовувати касовий метод податкового обліку для будівельних робіт з 26.11.2021р відповідно до пп.14.1.266 п.14.1 ст. 17 ПКУ.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V цього Кодексу - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку, відкритих в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг);

Враховуючи вищезазначене, позивач повинен був реєструвати податкові накладні після отримання відповідних оплат.

Отже, оплати повинні були бути проведені в повному обсязі на підставі відповідних актів, а податкові накладні складатися після цих плат.

У зв`язку з цим, посилання відповідача на відсутність податкових накладних та як наслідок одностороннє зменшення розмір оплат виконаних робіт на суму ПДВ, є необґрунтованим та спростовано матеріалами справи та умовами договору.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.2.5 договору оплата виконаних робіт замовником проводиться на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3), оформленої у встановленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника, протягом 60 календарних днів з дати підписання довідки замовника.

З довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2021 року на суму 2 602 082,19 грн. вбачається, що вона підписана сторонами 15.12.2021 року, а тому останнім днем оплати є 13.02.2021, а першим днем прострочення є 14.02.2021.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в розмірі 2 602 082,19 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 137 090,52 грн. та інфляційне збільшення в розмірі 747 850,81 грн. грн. нараховані за період з 30.01.2022 по 01.11.2023.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося раніше, відповідно до умов договору оплата повинна бути здійснена протягом 60 календарних днів з дати підписання довідки замовника (а не як зазначено позивачем протягом 45 днів з дати підписання довідки замовника), а тому першим днем прострочення є 14.02.2022.

Розрахунок 3% річних:

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 14/02/2022 до 01/11/2023 2 602 082,19 x 3 % x 626 : 365 : 100626133 882,48 грн.Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір трьох процентів річних становить 133 882,48 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 3 208,04 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

За перерахунком суду загальний розмір індексу інфляції за період з 14.02.2022 по 01.11.2023 становить 774 650,27 грн.. Проте, суд не може вийти за межі позовних вимог, тому погоджується з розрахунком інфляційних втрат в розмірі 747 850,81 грн. наданим позивачем, а вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що обставинами, що істотно ускладнюють виконання зобов`язань за договором є військова агресія російської федерації проти України.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Згідно із ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. (ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Відповідно до п.10.2 договору наявність форс-мажорних обставин засвідчується відповідним документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, відповідно до законодавства України.

Сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, письмово повідомляє іншу сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу (п. 10.3).

Доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є сертифікат (висновок), який видається Торгово-промисловою палатою України.

Судом враховано, що листом вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У той же час, Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх визначенні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення дії непереборної сили покладається на сторону, яка порушила зобов`язання.

В матеріалах справи відстуні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату (висновок), який видається Торгово-промисловою палатою України та його надання позивачу та повідомлення у відповідності з договором позивача про наявність форс-мажорних обставин.

Таким чином, наведені відповідачем обставини не звільняли останнього від обов`язку сплатити за виконані роботи, рівно як і від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Також, відповідач просив суд зменшити розмірі 3% річних та інфляційних втрат.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Суд зазначає, що позивачем заявлено до стягнення три проценти річних та інфляційні витрати, нарахування яких врегульовано статтею 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України вважається мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

А тому, суд не вбачає наявність правових підстав для застосування механізму зменшення, передбаченого ст. 551 ЦК України та 233 ГК України, до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Стосовно посилань відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 суд зазначає, що викладена правова позиція у вказаній справі щодо права суду зменшувати розмір процентів річних, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України, у даному випадку не може бути застосована, оскільки у зазначеній постанові судом була надана оцінка правовідносинам, в яких сторони в договорі збільшили розмір відсотків річних, передбачених ст. 625 ЦК України. У той же час у даній справі розмір відсотків річних сторонами у договорі не збільшувався, порівняно з розміром, визначеним у ст. 625 ЦК України, застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснено з урахуванням 3 % річних, що відповідає чинному законодавству України.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Електропівденьмонтаж" (03037, місто Київ, вулиця Максима Кривоноса, будинок 19-А, ідентифікаційний код 39440289) основного боргу в розмірі 2 602 082 (два мільйони шістсот дві тисячі вісімдесят дві) грн. 19 коп., 3% річних в розмірі 133 882 (сто тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 48 коп., інфляційні втрати в розмірі 747 850 (сімсот сорок сім тисяч вісімсот п`ятдесят) грн. 81 коп. та 52 258 (п`ятдесят дві тисячі двісті п`ятдесят вісім) грн. 28 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 12.03.2024 року.

Суддя С. М. Мудрий