Рішення № 117580811, 12.03.2024, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 947/39210/23

Провадження № 2/947/1331/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2024 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Солтановської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна та Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

14 грудня 2023 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила ухвалити рішення, яким: визнати Виконавчий напис, вчинений 06.08.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною зареєстрований в реєстрі № 2356 про звернення стягнення на нерухоме майно квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код №. НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (Код ЄДРПрУ 14360570), таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (Код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 20 000,00 гривень. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (Код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1 073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Ухвалою судді від 18.12.2023 року позовну заяву було залишено без руху, у зв`язку з ненаданням доказів сплати судового збору.

На виконання вимог даної ухвали, 19 грудня 2023 року представником позивача надано на адресу суду квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 22.12.2023 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду впорядку спрощеногопозовного провадження.

Крім того, судом було витребувано від Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» наступні документи та відомості: - Документи та відомості подані приватному нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. для вчинення виконавчого напису; - Кредитний договір № ODMLGL01420007 від 08.02.2008 року укладений між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 - копія; - Заяву про видачу готівки виготовлену з оригіналу - належним чином завірену копію за підписом відповідальної особи з зазначенням посади, прізвища, ім`я та по батькові; - Виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною відносно ОСОБА_1 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1 ) - копію; - Повноваження особи яка зверталась до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни від імені АТ КБ «Приватбанк» - копію. - Розрахунок заборгованості за Кредитним договором № ODMLGL01420007 від 08.02.2008 року - копія; - Вимога про усунення порушення та попередження про стягнення заборгованості у разі невиконання цієї вимоги на ім`я ОСОБА_1 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1 ) копія; - Документи, які підтверджують надсилання вимоги про усунення порушення та попередження про стягнення заборгованості у разі невиконання цієї вимоги ОСОБА_1 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1 ) з описами вкладення - копія; - Документи, які підтверджують отримання вимоги про усунення порушення та попередження про стягнення заборгованості у разі невиконання цієї вимоги ОСОБА_1 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1 ) з описами вкладення - копія; - Виписку з відкритого на ім`я ОСОБА_1 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1 ) рахунку.

Також витребувано від Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірині Михайлівні наступні документи та відомості: - Нотаріальну справу щодо звернення АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) для отримання виконавчого напису про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1 ) копію.

Витребувано від Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) копію виконавчого провадження.

01.02.2024 року до канцелярії суду надійшла заява третьої особи приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, в якій вона повідомила, що надати на виконання ухвали суду належним чином засвідчені копії виконавчого напису та документів, на підставі яких його вчинено 06.08.2019 року за р.№ 2356, не має можливості так як за Типовою номенклатурою справ приватного нотаріуса, строк зберігання справи 02-20 «копії виконавчих написів та документи на підставі яких вони вчиненні», - складає 3 роки. Правилами ведення нотаріального діловодства затвердженими Наказом Міністерства юстиції України № 3253/5 від 22.12.2010 року, передбачено знищення документів після закінчення строку їх зберігання.

Згідно акту від 03.01.2023 року № 10 схваленого Протоколом засідання ЕК Південно-Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 31.03.2023 року № 4, про вилучення для знищення документів не внесених до Національного архівного фонду, копії виконавчих написів та документи, на підставі яких вони вчиненні за 2019 рік було знищено.

28.02.2024 року від представника третьої особи Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) на електронну пошту суду надійшли скан-копії матеріалів виконавчого провадження АСВП №67629866.

У судове засідання, призначене на 12.03.2024 року, ОСОБА_1 не з`явилася, 07.03.2024 року надала до канцелярії суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, справу просила розглядати за її відсутністю.

11.03.2024 року до канцелярії суду засобами поштового зв`язку надійшла заява від третьої особи приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про розгляд справи за її відсутності.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Заяв, клопотань щодо розгляду справи за їх відсутністю суду не було надано.

Відповідно до ч.8ст.178 ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно зістаттею 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Верховний Суд у постанові від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 виходив із того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Зважаючи на межі розгляду справи, а також належне сповіщення сторін, з урахування клопотання позивача, у зв`язку з неявкою відповідача і третіх осіб та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Судом встановлено, щоприватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною було вчинено Виконавчий напис № 2356 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 .

10.12.2021 року державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гуменюком Валентином Вікторовичем відкрито виконавче провадження № 67629866 на підставі Виконавчого напису № 2356 від 06.08.2019 року вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною.

Між тим, із законністю вказаного виконавчого напису позивачка не згодна, тому звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно дост.16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно дост.18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (частина першастатті 39 Закону України «Про нотаріат»).

Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N296/5.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвяченаГлава 14 Закону України «Про нотаріат»та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зіст.87 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогамст.89 Закону України «Про нотаріат». Зокрема, згідно з Порядком, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису це - нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами, згідно із Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Згідно підпунктів 3.2. і 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбаченіпостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженомупостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Відповідно до підпункту 5.1. пункту 5 глави 16 розділу ІІ Порядку, виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

При цьому, згідно підпунктів 6.1. і 6.2. пункту 6 глави 16 розділу ІІ Порядку, за заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.

Відповідно до підпунктів 7.1. і 7.3. пункту 7 глави 16 розділу ІІ Порядку, у справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.

Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов`язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.

Згідно із пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

За змістом вищевказаних норм права на підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора, тобто нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх.

Зокрема, документом, що підтверджує цей факт, є отримання боржником вимоги стягувача щодо усунення порушень зобов`язання з підписом боржника про його отримання, що свідчить про ознайомлення боржника з поданою вимогою.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17 і від 09 вересня 2020 року у справі № 202/2506/17-ц з подібних правовідносин.

Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти стягненню на кошти боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19) та застосований Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 202/2506/17-ц (провадження № 61-35277св18).

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

Із тексту оспорюваного виконавчого напису №2356 від 06.08.2019 року вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувавсяст.87 Закону України «Про нотаріат»та пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженогопостановою КМУ від 29.06.1999 за №1172.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 рокузатверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Постановою КабінетуМіністрів Українивід 26листопада 2014року №662 були внесені зміни до Переліку документів, відповідно до яких, серед іншого, Перелік було доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та пунктом 2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, залишеною ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року без змін, пункти 1 і 2 Постанови №662 були визнані незаконними і нечинними в наведеній частині з моменту прийняття.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених устатті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваноюпостановоювиключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбаченістаттею 88 Закону України «Про нотаріат»умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положеннямстатті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22 лютого 2017 року судом застосовано вимоги положення п. 10.2постановиПленуму ВАС України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати не чинноюПостанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»в частині доповнення Переліку новим розділом Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», з моменту її прийняття.

Відповідно дост. 124 Конституції України,ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відомості про визнання судом незаконними та нечинними п.1 та п.2 постанови №662 були оприлюднені в Офіційному віснику України 21 березня 2017 року.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/20084/14 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, за відсутності підстав для такого перегляду.

Відтак, вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, є порушенням вимогст.87 Закону України «Про нотаріат»,Постанови КМУ №1172 від 29.06.1999, а тому такий виконавчий напис виконанню не підлягає.

Відповідно дост. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина першастатті 89 ЦПК України).

Задовольняючи позов, суд зазначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем Акціонерним товариством«Комерційний банк«Приватбанк» суду не було надано доказів того, що Кредитний договір №ODMLGL01420007 від 08.02.2008 року був посвідчений нотаріально.

Також, матеріали справи не містять підтвердження того, що відповідачем Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» позивачу поштою направлялася письмова претензія про погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису), «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання».

Відповідач Акціонерне товариство Комерційний банк«Приватбанк» у серпні 2019 року звернулось до приватного нотаріусаДніпровського міськогонотаріального округуБондар ІриниМихайлівни із заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості за Кредитним договором № ODMLGL01420007 від 08.02.2008 року з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк».

Установлені судом обставини у цій справі свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 06.08.2019 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 та без належного отримання боржником повідомлення Акціонерного товариства Комерційний банк«Приватбанк» щодо погашення заборгованості у відповідний строк.

Таким чином, вчинивши спірний виконавчий напис від 06.08.2019 року, приватний нотаріус Бондар І.М. не дотримала встановленої процедури, що потягло порушення законних прав позивача.

Витребувані судом належним чином завірені копії документів, на підставі яких АТ КБ «Приватбанк» звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міськогонотаріального округуБондар ІриниМихайлівни за вчиненням нотаріальної дії, та за якими приватний нотаріус Дніпровського міськогонотаріального округуБондар ІринаМихайлівна вчинила 03.02.2021 року виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2356 про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 ані з АТ БК «Приватбанк», ані від приватного нотаріуса Бондар ІриниМихайлівни на адресу суду не надійшли.

Крім того, матеріали справи взагалі не містять Договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк».

Згідност.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормоюст.49 Закону України «Про нотаріат»встановлено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.

Відповідачем, в свою чергу, не доведено у встановленому законом порядку, що є обов`язковим в силу принципу змагальності, передбаченогост.12 ЦПК України, факту його правомірної поведінки, не спростовано тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові. Розглядаючи справу, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.76-81 ЦПК України. Своїми правами, визначенимиЦПК Українивідповідач також не скористався.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивачки щодо порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, недоведеності безспірності вимог стягувача, відтак позов знайшов своє підтвердження під час розгляду справи,а тому позов у цій частині слід задовольнити повністю.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від31.03.1995року №4«Про судовупрактику всправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушення нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Стороною позивача не надано доказів на підтвердження вимог про те, що діями відповідача їй було завдано моральну шкоду, яка спричинила моральні страждання, що виникли в зв`язку з вчиненням Виконавчого напису від 06.08.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, у зв`язку з чим суд вважає вимоги в цій частині необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до п.1 ч.2ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У зв`язку з наведеним з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

КеруючисьЗаконом України «Про нотаріат», ст.ст.11,15,16,18,1054,1212 ЦК України, ст.ст.2,4,7,10,12,13,19,43,49,76,81,89,133,141,206,210, ч.4 ст.23, ст.ст. 247, 258, 259, 263, 265, 268,354,355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 доАкціонерного товариства«Комерційний банк«Приватбанк»,треті особи-приватний нотаріусДніпровського міськогонотаріального округуБондар ІринаМихайлівна таКиївський відділдержавної виконавчоїслужби умісті ОдесіПівденного міжрегіональногоуправління міністерстваюстиції (м.Одеса)про визнаннявиконавчого написутаким,що непідлягає виконанню задовольнити частково.

Виконавчий напис, вчинений 06.08.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі № 2356 про звернення стягнення на нерухоме майно квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (Код ЄДРПОУ 14360570) - визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства«Комерційний банк«Приватбанк» (кодЄДРПОУ 14360570,адреса:м.Київ,вул.Грушевського,1Д) на користь ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ,сплачений приподанні позову судовий збір у розмірі 1073,60 гривень.

В решті позовних вимог, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Куриленко О. М.