Рішення № 117576585, 04.03.2024, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/4324/23

2/189/129/24

РІШЕННЯ

Іменем України

04.03.2024 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Степанової О.С.

при секретарі Комеристій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Васильківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про виключення запису як батька дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виключення запису як батька дитини. В обґрунтування позову позивач зіслався на те, що 26.08.2017 року Покровським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області було зареєстровано шлюб між сторонами, про що зроблено актовий запис №96. Даний шлюб було розірвано рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області 24.04.2023 року справа №189/752/23. ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , про що Васильківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис під №313 від 24.10.2023 року. Однак, шлюбні стосунки між сторонами фактично припинились з 09.01.2023 року, коли позивач пішов на військову службу, де перебуває по теперішній час. Відповідачка народила доньку від іншого чоловіка, тому позивач не є її біологічним батьком. Враховуючи, що позивач не є батьком дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право оспорити своє батьківство. Враховуючи, що відповідачка - мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнає факт того, що позивач не є її батьком, хоча і записаний ним в свідоцтві про народження, то відповідно до вказаних приписів ст.82 ЦПК України, визнається сторонами по справі і доказуванню не підлягає. У зв`язку з чим, просить суд виключити його відомості, як батька з актового запису №313, вчиненого 24.10.2023 року Васильківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; судові витрати по справі стягнути з відповідачки.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позов підтримує, просить задовольнити. У поданих до суду поясненнях зазначив, що 26.08.2017 року Покровським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області було зареєстровано шлюб між ним та відповідачкою, про що зроблено актовий запис №96. Однак, шлюбні відносини між ним та відповідачкою фактично припинили своє існування з січня місяця 2023 року, тому що він пішов на військову службу, де перебуває і по теперішній час. З січня місяця 2023 року, у зв`язку з його знаходженням у лавах ЗСУ, у нього не було можливості приїжджати додому. У лютому місяці 2023 року, під час розмови, відповідачка повідомила, що зрадила йому та втратила до нього почуття любові. Вона повідомила, що зустріла іншого чоловіка, якого дуже покохала, що в них були часті інтимні стосунки та вони мають намір створити з ним сім`ю. Також відповідачка попросила його не заперечувати, щодо якнайшвидшого розірвання їхнього шлюбу, щоб це не було завадою для створення її нової родини, тому він погодився на розірвання шлюбу. У березні місяці 2023 року відповідачка зібрала свої речі та переїхала до своїх батьків. 24.04.2023 року шлюб між сторонами було розірвано. 07.10.2023 року відповідачка народила дівчинку від того чоловіка, з яким його зрадила та з яким мала намір створювати нову родину. Новонароджену дівчинку, Васильківським відділом ДРАЦС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було зареєстровано, як ОСОБА_3 , про що в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис за №313 від 24.10.2023 року, при цьому в графі батько зазначено його, ОСОБА_1 . Оскільки, він не є біологічним батьком дитини, просить суд виключити його відомості як батька з актового запису №313 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Позов визнає, не заперечує проти його задоволення. У поданих до суду поясненнях зазначила, що 26.08.2017 року Покровським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області було зареєстровано шлюб між нею та позивачем, про що зроблено актовий запис №96. Однак, шлюбні відносини між нею та позивачем фактично припинили своє існування з січня місяця 2023 року, тому що позивач пішов на військову службу, де перебуває і по теперішній час. Вона, як молода жінка потребувала чоловічої уваги, піклування, теплоти, добрих та ніжних слів. Оскільки позивач цього на той час не міг їй дати, вона познайомилась з молодим чоловіком, який дав їй усе необхідне, що вона потребувала на той час, як жінка. У лютому місяці 2023 року, під час розмови, вона повідомила позивачу, що зрадила йому та втратила до нього почуття любові. Вона повідомила, що зустріла іншого чоловіка, якого дуже покохала, що в них були часті інтимні стосунки та вони мають намір створити з ним сім`ю. Також вона попросила позивача не заперечувати, щодо якнайшвидшого розірвання їхнього шлюбу, щоб це не було завадою для створення її нової родини, тому він погодився на розірвання шлюбу. У березні місяці 2023 року вона зібрала свої речі та переїхала до своїх батьків. 24.04.2023 року шлюб між нею та позивачем було розірвано. 07.10.2023 року вона народила дівчинку від того чоловіка, з яким зрадила позивача та з яким мала намір створювати нову родину. Новонароджену дівчинку, Васильківським відділом ДРАЦС у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було зареєстровано, як ОСОБА_3 , про що в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис за №313 від 24.10.2023 року, при цьому в графі батько зазначено позивача - ОСОБА_1 . Оскільки, позивач не є біологічним батьком дитини, просить суд виключити його відомості як батька з актового запису №313 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник третьої особи Васильківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Рішення просить винести на розсуд суду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судом встановлено, що 26.08.2017 року Покровським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що зроблено відповідний актовий запис за №96.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24.04.2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний. Рішення суду набрало законної сили 25.05.2023 року.

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , матір`ю якої записана ОСОБА_2 , батьком ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 24.10.2023 року серії НОМЕР_1 , актовий запис №313.

Відповідно до частини 1 статті 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Статтею 133 СК України визначено, що якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Статтею 136 СК України визначено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статтей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведеності відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини. Не має право оспорювати батьківство особа записана батьком дитини, якщо на момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього, як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України в постанові № 3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», судам слід ураховувати, що відповідно до ст. 136 СК оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається. Оспорити батьківство має право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК), - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини.

Пунктами 2.13, 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.п.10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, котрий визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини (статті 126, 127 СК). Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК), - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Передумовою звернення до суду у справах про виключення запису про батьківство є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема, призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. У разі доведення за допомогою застосування спеціальних знань відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Вказаний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 676/1200/20.

Тобто, предметом у справах про оспорювання батьківства є саме відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Із зазначених положень цивільного законодавства встановлено, що позивач у відповідності до ч. 1 ст. 122 СК України записаний батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак вказує, що він не є батьком дитини, а отже він має право ставити на вирішення суду питання про виключення відомостей про батька з актового запису. Обраний позивачем спосіб захисту відповідає вимогам закону та змісту правовідносин.

При цьому для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зауважив, що "на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства" (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Таким чином, питання щодо походження дитини саме від конкретної особи, як батька, суд вирішує на підставі сукупності доказів.

Суд із вказаного приводу зазначає, що стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

В даному випадку, позивачем ОСОБА_1 не було подано суду будь-яких висновків експертів щодо відсутності кровного споріднення між ним та дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так само, суду з боку учасників справи не заявлялось клопотання про проведення експертизи щодо встановлення спорідненості між дитиною та ОСОБА_1 , і таке експертне дослідження судом відповідно не призначалось. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які інші достатні, належні та допустимі докази відсутності спорідненості між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 . Клопотань про виклик свідків сторонами не заявлено. Сама по собі заява такої особи про виключення запису як батька дитини та визнання позову відповідачкою не можуть вважатись такими достатніми доказами в силу вищенаведених положень чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, оскільки доказів відсутності кровного споріднення між позивачем ОСОБА_1 та дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суду не надано, суд приходь до висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами своїх позовних вимог, та відсутності підстав для задоволення позову про виключення запису як батька дитини, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати у виді судового збору віднести за рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.20,122, 133,136 СК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Васильківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про виключення запису як батька дитини - відмовити.

Судові витрати у вигляді понесеного судового збору - покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.03.2024 року.

Суддя: О.С. Степанова

04.03.2024