Ухвала суду № 117566861, 20.02.2024, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

20 лютого 2024 року справа № 925/636/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С. з помічником (за дорученням судді) Пастуховою О.С.,

представник АТ «Мегабанк» та боржник: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду заяву акціонерного товариства «Мегабанк» про визнання грошових вимог до боржника

у справі за заявою

боржника, ОСОБА_1 ,

про неплатоспроможність фізичної особи,

ВСТАНОВИВ:

18.07.2022 Господарський суд Черкаської області у складі судді Дорошенка М.В. відкрив провадження у справі №925/636/22 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , ввів процедуру реструктуризації його боргів, ввів мораторій на задоволення вимог його кредиторів, призначив керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Максимова Андрія Анатолійовича.

08.08.2022 до Господарського суду Черкаської області надійшла заява акціонерного товариства «Мегабанк» про визнання грошових вимог до ОСОБА_1 в сумі 247041,18 грн.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.12.2022 відхилено повністю грошові вимоги акціонерного товариства «Мегабанк» до боржника в сумі 247041,18 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського cуду від 08.03.2023 апеляційну скаргу АТ «Мегабанк» залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.12.2022 у справі №925/636/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2023 касаційну скаргу Акціонерного товариства «Мегабанк» задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.12.2022 в оскарженій частині вимог АТ «Мегабанк» скасовано повністю, справу в скасованій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2023 головуючим суддею по справі визначено Боровика С.С.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.07.2024 справу №925/636/22 в частині розгляду грошових вимог акціонерного товариства «Мегабанк» до боржника в сумі 247041,18 грн. прийнято до свого провадження, судове засідання призначено на 23.08.2023.

Ухвалою суду від 23.08.2023 судове засідання з розгляду заяви акціонерного товариства «Мегабанк» про визнання грошових вимог до боржника відкладено на 01.11.2023.

24.10.2023 від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просить суд:

1) витребувати у АТ «Мегабанк» оригінали правочинів щодо відчуження заставного автомобіля та первинні документи щодо оприбуткування виручки від продажу заставного автомобіля;

2) відкласти судове засідання, призначене на 01.11.2023 на іншу дату.

Від представника АТ «Мегабанк» Зінчука Я.В. надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою суду від 01.11.2023 судове засідання з розгляду заяви акціонерного товариства «Мегабанк» про визнання грошових вимог до боржника відкладено на 14.11.2023, витребувано у акціонерного товариства «Мегабанк» оригінали правочинів щодо відчуження заставного автомобіля та первинні документи щодо оприбуткування виручки від продажу заставного автомобіля.

14.11.2023 від представника АТ «Мегабанк» Зінчука Я.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 14.11.2023 клопотання представника АТ «Мегабанк» про відкладення розгляду справи задоволено, судове засідання з розгляду заяви акціонерного товариства «Мегабанк» про визнання грошових вимог до боржника відкладено на 09.01.2024, забезпечено проведення судового засідання у даній справі, призначеного на 11:00 годину 09.01.2024, для представника АТ «Мегабанк» Зінчука Я.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів.

09.01.2024 від представника АТ «Мегабанк» Зінчука Я.В. надійшло клопотання про долучення документів, витребуваних ухвалою суду від 01.11.2023.

09.01.2024 у судове засідання боржник не з`явився, подав заяву про відкладення судового засідання. У судовому засіданні представник АТ «Мегабанк» проти відкладення судового засідання не заперечував.

Ухвалою суду від 09.01.2024 заяву ОСОБА_1 про відкладення судового засідання задоволено, судове засідання з розгляду заяви акціонерного товариства «Мегабанк» про визнання грошових вимог до боржника відкладено на 20.02.2024, зобов`язано АТ «Мегабанк» надати додаткові пояснення в обґрунтування грошових вимог із посиланням на нові докази, які додані до матеріалів справи, зобов`язано ОСОБА_1 надати відзив на додаткові пояснення АТ «Мегабанк».

19.02.2024 від ОСОБА_1 надійшов додатковий відзив, в якому просить суд відмовити повністю у задоволенні заяви АТ «Мегабанк».

20.02.2024 від представника АТ «Мегабанк» надійшли додаткові пояснення відповідно до ухвали суду від 09.01.2024 в обґрунтування грошових вимог із посиланням на нові докази, в яких зазначив наступне.

Предмет застави - автомобіль CITROEN, модель С4 Picasso 1.81, рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_1 був реалізований на підставі рішення Придніпровського районного суду у м. Черкаси від 06.02.2014 у справі №711/4990/13-ц та рішення засідання кредитної комісії з питань кредитування фізичних осіб акціонерного товариства "МЕГАБАНК" від 17.07.2014, кошти від реалізації цього предмета застави було зараховано в рахунок погашення заборгованості по кредиту 15.06.2017 в сумі 90650,00 грн. Зазначене підтверджується витягом про реєстрацію вилучення транспортного засобу № 52569250 від 15.06.2017, розпорядженням Черкаського ЦРВ ПАТ «МЕГАБАНК» від 15.06.2017 та заявою на переказ готівки і квитанцією №2956-2 від 15.06.2017.

Платником в зазначених документах вказаний ОСОБА_2 (паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області, 29.05.2001), а отримувач ОСОБА_1 .

У витязі про реєстрацію вилучення транспортного засобу № 52569250 від 15.06.2017, як підставу вилучення майна з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вказаний договір застави майна № 171-23П/2007-3 від 26.11.2007, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «МЕГАБАНК».

Вказана сума реалізації (90 650,00 грн.) зазначена в розрахунку заборгованості та виписках по рахунках, які надавав AT «МЕГАБАНК» разом із заявою кредиторських вимог.

20.02.2024 від керуючого реструктуризацією надійшла заява про проведення судового засідання без його участі, у задоволенні грошових вимог АТ «Мегабанк» відмовити.

20.02.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява про проведення судового засідання без його участі, у задоволенні грошових вимог АТ «Мегабанк» відмовити.

У судове засідання учасники у справі про неплатоспроможність не з`явились, клопотань про відкладення розгляду справи від АТ «Мегабанк» не надходило, що не перешкоджає розгляду заяви по суті.

20.02.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Заявлені АТ «Мегабанк» грошові вимоги до боржника в сумі 247041,18 грн. являють собою заборгованість боржника як позичальника за кредитним договором від 22.11.2007 №171-23п/2007, укладеним ним з ВАТ «Мегабанк» як кредитодавцем, в тому числі: 52305,00 грн. залишок заборгованості з повернення кредиту, не покритої вирученою від реалізації предмета застави сумою коштів, 126298,82 грн. залишок нарахованих і не сплачених боржником процентів за користування кредитом, 67963, 65грн. штрафів і 473,71 грн. пені.

Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (подібний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 09.06.2022 у справі № 922/313/20 (922/3069/21).

Разом з тим, суд приймає до уваги, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.02.2014 у справі №711/4990/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства "МЕГАБАНК" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно, суд вирішив для задоволення вимог ПАТ "МЕГАБАНК" в розмірі 271254,09 грн. звернути стягнення на майно ОСОБА_1 , що є предметом застави за договором застави майна №171-23П/2007-з, укладеним 26.11.2007 між ОСОБА_1 та ПАТ "МЕГАБАНК", а саме: автомобіль CITROEN, модель С4 Picasso 1.81, рік випуску 2007, шляхом продажу ПАТ «Мегабанк» від імені заставодавця зазначувального предмету забезпечувального обтяження будь-якій особі на підставі договору купівлі - продажу за ціною, встановленою на підставі оцінки майна, проведеного суб`єктом оціночної діяльності на рівні не нижче за звичайну ціну на цей вид майна у порядку встановленому Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінку діяльності в Україні». Надати АТ «Мегабанк» право зняти вказаний транспортний засіб з обліку в органах ДАЇ при УМВС України в Черкаській області.

За змістом вказаного рішення, належними доказами його виконання мали б бути оцінка автомобіля проведена суб`єктом оціночної діяльності на рівні не нижче за звичайну ціну на цей вид майна у порядку встановленому Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінку діяльності в Україні», відповідні правочини щодо реалізації майна та оприбуткування коштів від такої реалізації.

На виконання ухвали суду від 01.11.2023 АТ «Мегабанк» направив до суду клопотання про долучення доказів, до яких у якості доказів долучив:

1)Витяг про реєстрацію вилучення запису обтяження рухомого майна - транспортного засобу ( № 52569250 від 15.06.2017);

2) розпорядження від 15.06.2017;

3) заяву на переказ готівки та квитанцію № 2956 -2 від 15.06.2017.

За статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються засобами доказування, передбаченими у частині другої цієї статті, зокрема, письмовими, речовими та електронним доказами.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (частина перша статті 76 ГПК України).

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Витяг про реєстрацію вилучення запису № 15510408 вказує на те, що обтяжувач майна боржника, вказуючи як підставу вилучення договір застави майна № 171-23П/2007 від 26.11.2007, самостійно вилучив запис про обтяження заставного майна.

Із матеріалів справи вбачається, що Черкаське Регіональне відділення АТ «Мегабанк» зверталось до суду щодо зняття арештів на заставне майно і суд задовольнив таке звернення.

Поза як саме заставодержатель - АТ «Мегабанк», самостійно здійснив належні дії щодо зняття арешту із заставного майна та вилучення запису про обтяження транспортного засобу, суд вважає, така дія може свідчити про звернення АТ «Мегабанк» стягнення на заставне майно.

Щодо наданої в якості доказу не засвідченої копії розпорядження АТ «Мегабанк» від 15.06.2017 суд вбачає, що наданий доказ створено Черкаським Регіональним відділенням АТ «Мегабанк», в якому зазначено, що «у звязку із реалізацією заставного майна по КД №171 -23П/2007 від 22.11.2007, укладеного із ОСОБА_1 , прийнято рішення здійснити перерахунок коштів згідно листа - узгодження ціни продажу від 12.05.2017 у розмірі 90 650 грн. При цьому, приймається рішення про списання суми застави з рахунку № НОМЕР_3 у розмірі 399888, 57 грн.

Заявник не надав суду пояснень щодо списання суми застави у розмірі 399 888, 57 грн., тому мова може йти про вірогідність «списання» заявником всього боргу, що обліковувався за боржником станом на 15.06.2017, та був забезпечений предметом застави, реалізованим заявником.

Разом з тим, із змісту вказаного доказу вбачається, що предмет застави за КД №171 -23П/2007 від 22.11.2007, укладеного із ОСОБА_1 , реалізовано, а нарахована сума боргу списана.

Суд приймає до уваги, що ухвалою суду від 01.11.2023 витребовувались оригінали документів, які заявник мав надати суду в якості доказу. Заявник не надав оригіналів правочинів щодо відчуження заставного автомобіля та первинні документи щодо оприбуткування доходу від продажу заставного автомобіля.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

У відповідності до п.8-10 ст. 81 ГПК України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Заяву на переказ готівки та квитанцію № 2956 -2 від 15.06.2017 суд вважає як неналежний доказ. З метою надання пояснень щодо того, яким чином надані докази стосуються заявленої вимоги АТ «Мегабанк», представник АТ «Мегабанк» 20.02.2024 надав суду письмові пояснення, що платником в вищевказаних документах є ОСОБА_2 ,, а отримувач ОСОБА_1 , що жодним чином не пояснює статус наданого доказу та не вказує на його вірогідність.

За змістом пояснень представника заявника, роздруківка з невідомого електронного носія має бути прийнята судом як належний доказ здійснення певних розрахунків між третіми особами на користь АТ «Мегабанк».

Суд критично ставиться до позиції заявника і має зауважити щодо використання електронних доказів наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Ухвалою суду від 18.10.2022 суд витребовував у акціонерного товариства "МЕГАБАНК" документи на підтвердження реалізації предмета застави - автомобіля CITROEN, модель С4 Picasso 1.81, рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , ціни його продажу, розміру одержаною від реалізації предмета застави суми та порядку (черговості) її зарахування в погашення заборгованості за кредитним договором від 22.11.2007 №171. Ухвалою суду від 01.11.2023 суд витребовував у АТ «Мегабанк» оригінали правочинів щодо відчуження заставного автомобіля та первинні документи щодо оприбуткування виручки від продажу заставного автомобіля.

Суд зауважує, що заявник ані на виконання ухвали суду від 18.10.2022, ані на виконання ухвали суду від 01.11.2023 - не надав суду первинних документів, у т.ч. ані оригіналів правочинів, ані первинних документів щодо оприбуткування доходу від продажу автомобіля, ані будь-яких інших первинних документів, які б підтверджували як факт так і спосіб реалізації заявником заставного майна.

Суд приймає до уваги, що на виконання ухвали суду від 18.10.2022 заявник подав доказ - рішення кредитної комісії з питань кредитування фізичних осіб ПАТ «Мегабанк» від 17.07.2014. За змістом вказаного доказу, комісія розглянула рішення Кредитної Комісії Черкаського ЦРВ ПАТ «Мегабанк» щодо реалізації заставного майна ( автомобіль CITROENPicasso, 2007 р.в. НОМЕР_1 ), що виступає забезпеченням за кредитним договором № 171 -23п/2007 від 22.11.2007, укладеним з ОСОБА_1 на загальну суму 7 500 дол. США з направленням коштів на погашення заборгованості за кредитом, та надання дозволу на підписання листа про виведення з державного з державного реєстру обтяжень рухомого майна та зняття арешту в органах ДАІ автотранспортного засобу автомобіль CITROEN C4 Picasso, 2007 р.в. НОМЕР_1 , що виступає забезпеченням за кредитним договором № 171 -23п/2007 від 22.11.2007, укладеним з ОСОБА_1 в зв`язку з реалізацією.

За змістом доказу, комісія вирішила погодити рішення Кредитної Комісії Черкаського ЦРВ ПАТ «Мегабанк» щодо реалізації заставного майна ( автомобіль CITROEN C4 Picasso, 2007 р.в. НОМЕР_1 та надати дозвіл на реалізацію заставного майна та підписання листа про виведення із державного реєстру обтяжень рухомого майна та зняття арешту з предмету застави.

Суд приймає до уваги, що вказаний документ є внутрішнім розпорядчим документом, який регламентує порядок дій щодо заставного майна для працівників ПАТ «Мегабанк», що вказане погодження прийнято 17.07.2014 та затверджує рішення Кредитної Комісії ЦРВ ПАТ «Мегабанк».

Разом з тим, суд вбачає, що вказаний доказ суперечить доказу №3, поданому заявником на виконання ухвали суду від 01.11.2023 - заяві на переказ готівки та квитанції № 2956 -2 від 15.06.2017, поза як:

· дата вказаного доказу - 15.06.2017 - через три роки після 17.07.2014 (дати погодження здійснення оперативних заходів самим ПАТ «Мегабанк» щодо заставного майна);

· внесення коштів позичальником за іншим кредитом від продажу заставного майна, яке за рішенням кредитного комітету реалізовано банком, вбачається, щонайменше, не вірогідним;

· сума у розмірі 7 500 дол.США станом на 15.06.2017 відповідає за курсом НБУ ціні заставного майна у розмірі 195 112 грн., а не заявленій заявником ціні реалізації майна у розмірі 90 650 грн.

Крім того, суд зазначає, що вказаний доказ - вірогідно за позицією заявника - це паперова копія електронного документу. Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

З наведеного вбачається, що Закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (постанови Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Суд приймає до уваги, що наданий у паперовому вигляді доказ «Заява на переказ готівки № 2956_2, дата здійснення касової операції 15 червня 2017 року» щодо здійснення платником ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 переказ на суму 90 650 грн. із призначенням платежу «внесення коштів для погашення заборгованості за КД №171-23п/2007 від 22.11.2007 ( у зв`язку із реалізацією майна) та квитанція № 2956_2 на здійснення касової операції на суму 90 650 грн. є неприйнятним як за формою так і за змістом.

За формою: вказаний паперовий документ не підписаний - ані платником, ані представником банку, не засвідчений.

За змістом - вказаний документ суперечить змісту іншого доказу (наданого суду у формі не засвідченої копії, у той час, як суд витребовував оригінали первинних документів) - розпорядженню від 15.06.2017 по Черкаському регіональному відділенню ПАТ «Мегабанк», за яким реалізація заставного майна здійснена самим банком за листом - узгодженням ціни продажу від 12.05.2017, а тому, за внутрішнім переконанням, суд не може прийняти його як за належний доказ.

Разом з тим, пояснення заявника від 19.02.2024 щодо наданих доказів не містять роз`яснення щодо другої частини наданої копії Розпорядження по Черкаському регіональному відділенню щодо списання суми застави з рахунку № НОМЕР_3 на суму 399888,57 грн. За текстом вказаної частини документа - борг за договором застави є списаним.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Виписка - роздруківка з невідомо коли і ким створеного документа щодо надходження коштів від боржника, на яку вказує заявник як на первісний документ надходження коштів від продажу заставного майна, не відповідає стандарту підвищеного доказування, покладеного на заявника по заяві, що розглядається.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по справі від 04.05.2023 зазначено наступне.

« 76.Системний аналіз статей 45 - 47 КУзПБ свідчить про те, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника - потенційного кредитора, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог.

77.Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

82.Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів у разі ненадання заявником - кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог зумовлює прийняття судом рішення про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

90.Системний аналіз приписів статей 1,9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та положень пунктів 2.1, 2.4 пункту 2 Положення № 88 свідчить, що за своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21).

Отже, саме первинними документами або ж рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору щодо заборгованості боржника перед кредитором підтверджується заборгованість суб`єкта господарювання, її розмір і саме ці докази мають подаватися кредитором для встановлення судом невиконаного зобов`язання боржника та визнання грошових вимог цього кредитора».

За змістом рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.02.2014 у справі №711/4990/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства "МЕГАБАНК" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно, яке виконано, заставне майно передано банку. За таких обставин і кошти, отримані від реалізації заставного майна, мали б вноситись банком, а не боржником чи від імені третьої особи на користь боржника. Пояснення заявника від 20.02.2024 щодо наданих доказів суперечать змісту правовідносин, які б мали відбутись на виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.02.2014 у справі №711/4990/13-ц.

Суд виходить з того, що у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance) або "перевага доказів" (preponderance); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear); "поза розумним сумнівом" (beyond).

Боржник та арбітражний керуючий поставили під сумнів як відповідність поданої до суду не засвідченої належним чином копії на відповідність оригіналу.

Разом з іншим, суд приймає до уваги, що у відзиві на апеляційну скаргу у справі АТ «Мегабанк» від 18.02.2023 боржник зауважив, що станом на день ймовірної реалізації банком заставного майна, автомобіль такої марки з відповідними характеристиками коштував від 310 тис. грн. до 360 тис. грн. Разом з тим, суд приймає до уваги, що оцінки заставного майна, яка мала б передувати продажу заставного майна, заявник не надав.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

З урахуванням вищевикладеного, суд констатує, що ним створено всі належні умови для заявника, АТ «Мегабанк», щодо надання суду належних первинних документів, які б суд мав можливість дослідити у судовому засіданні, забезпечити змагальність щодо розгляду таких доказів та винести мотивоване рішення за наслідком такого розгляду.

Надані ж заявником докази щодо наявного на його думку боргу боржника перед АТ «Мегабанк» не віповідають ані критеріям достовірності та допустимості, ані критеріям вірогідності, ані підвищенним вимогам до стандарту доказування вимог кредитора у справах про банкрутство.

Крім того, суд звертає увагу на те, що виписка, як копія електронного документа, має подаватись до суду виключно у встановленій законом електронній формі на електронному носії.

За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566 (зі змінами та доповненнями - в редакції, яка діяла станом на 15.06.2017), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням №254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Суд зауважує, що ним витребовувались у заявника оригінали первинних документів, які повинні були б містити підписи відповідальних осіб за створення документа, підписи платника, підпис банку та відповідну печатку банку. Зазначених доказів суду не надано.

Електронний документ повинен нести інформацію коли і ким він був створений та на підставі яких первинних документів.

Згідно з п.5.4. Положенням №254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п.5.6 Положення №254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Суд приймає до уваги, що доказу направлення боржнику «виписки від 15.06.2017» суду заявником не надано, що окремий раз знижує вірогідність існування первинного документа - заяви на переказ коштів та квитанції № 2956_2 взагалі.

Суд зауважує, що станом на день подання заяви АТ «Мегабанк», що розглядається, організація бухгалтерського обліку в банках регламентована «Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України», затвердженого Постановою Правління НБУ № 75 від 04.07.2018.

У відповідності до пп.5 п.6 «Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України», затвердженого Постановою Правління НБУ № 75 від 04.07.2018» банк зобов`язаний забезпечити формування та зберігання відокремленими підрозділами первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, звітів відповідно до вимог законодавства України.

У відповідності до п.9 «Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України», затвердженого Постановою Правління НБУ № 75 від 04.07.2018», право на підписання документів працівникам банку та право контрольного підпису за операціями, що підлягають додатковому контролю, визначаються внутрішніми розпорядчими документами банку. Зразки підписів відповідальних виконавців мають подаватися технологічно пов`язаним структурним підрозділам для здійснення контролю. Перевірка електронних цифрових підписів відповідальних виконавців здійснюється програмними засобами технологічно пов`язаних структурних підрозділів автоматично. Працівники банку, які без відповідних повноважень підписали документ, несуть відповідальність згідно із законодавством України.

Таким чином, первинний документ має бути посвідчений працівником банку, який має право на посвідчення власним підписом первинного документу, а банк зобов`язаний забезпечити формування та зберігання відокремленими підрозділами первинних документів.

З урахуванням наданого заявником суду доказів-розпорядження від 15.06.2017, копії квитанції № 2956_2 та заяви на переказ коштів від 15.06.2017 - суд приймає до уваги, що у вказаних доказах зазначається, що, вказані документи, за позицією заявника, повинні бути сформованими у Черкаському Регіональному відділенні АТ «Мегабанк», що розташоване у місті Черкаси. Надані у паперовому вигляді виписки із особового рахунку вказують на те, що виписки по рахункам обліковуються в Черкаському ЦРВ АТ «Мегабанк».

З урахуванням зазначено, суд вбачає, що у заявника не було зовнішніх перешкод для зібрання та надання суду належних первинних документів, які були сформовані у Черкаському Регіональному відділенні АТ «Мегабанк», для надання їх суду на виконання відповідних ухвал. У відповідності до «Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України», затвердженого Постановою Правління НБУ № 75 від 04.07.2018», заявник був зобов`язаний забезпечити формування та зберігання відокремленим підрозділом - Черкаським Регіональним відділенням АТ «Мегабанк» первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, звітів відповідно до вимог законодавства України.

Доказів впливу військової агресії РФ проти України на формування та збереження первинних документів у Черкаському Регіональному відділенні АТ «Мегабанк» суду не надано.

Суд звертає увагу на те, що поведінка заявника при поданні заяви щодо визнання кредиторських вимог є суперечливою, що є самостійною підставою для відмовою у задоволенні заяви про визнання кредиторських вимог.

«Доктрина venire(заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venireзнаходиться принцип добросовісності.

Якщо особа, яка має право на оскарження документа чи юридичного факту, безпосередньо висловилася або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати таке право, така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба згодом реалізувати право на оскарження суперечитиме попередній поведінці та має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заявник не довів законності та правомірності своїх вимог до боржника.

Суд приймає до уваги, що за змістом кредитного договору №171-23п/2007 від 22.11.2007 строк дії договору обмежений 21.11.2014 ( за п.8.3 та 1.1 кредитного договору № 171-23п/2007 від 22.11.2007).

Судом встановлено, що боржником - ОСОБА_1 та заявником - АТ «Мегабанк» 15.06.2017 виконано рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.02.2014 у справі №711/4990/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства "МЕГАБАНК" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно, на виконання якого заставодержателем було вилучено запис щодо обтяження заставного майна - автомобіля, а боржником передано автомобіль АТ «Мегабанк».

Суд приймає до уваги, що строк дії договору КД №171- 23п/2007 від 22.11.2007 обмежений 21.11.2014, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.02.2014 у справі №711/4990/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства "МЕГАБАНК" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно виконано у повному обсязі, та, разом з тим, у період до 19.08.2022 АТ «Мегабанк» у встановлений законом спосіб не звертався ані до ОСОБА_1 , ані до суду з вимогою про стягнення заборгованості.

Боржник звернувся до суду із клопотання про застосування строків позовної давності, яке суд вважає за необхідне задовольнити з урахуванням наступного.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі, гарантує стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР.

Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Разом з тим, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.06.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності».

Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, зокрема, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 09 вересня 2021 року у справі № 916/4644/15 викладені правові висновки про те, що у справі про банкрутство при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 "Позовна давність" Цивільного кодексу України. Під час розгляду грошових вимог кредитора в процедурі розпорядження майном боржника дійшов висновку, що для цілей застосування частин третьої, четвертої статті 267 Цивільного кодексу України під час розгляду таких вимог стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника.

Отож, з урахуванням згадуваних вище положень ст. 113 та ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, у справі про неплатоспроможність фізичної особи, фізичної особи-підприємця заяву про застосування позовної давності можуть зробити інші кредитори, боржник та керуючий реструктуризацією.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Крім того, у постанові по справі від 04.05.2023 щодо строків звернення до суду Касаційний Господарський суд зазначив:

« 112. Строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012).

113. Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

114. Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов`язаннях, визначені у главі 19 ЦК України.

115. Позовна давність відповідно до статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

134. Позовна давність у разі стягнення з боржника різниці між отриманою від реалізації заставного майна сумою та загальним розміром заборгованості, визначеним рішення суду з метою звернення стягнення на заставне майно, починає свій перебіг з моменту, коли кредитору стало відомо про те, що суми, вирученої від реалізації заставного майна, недостатньо для повного погашення заборгованості (подібний висновок, викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 467/395/16-ц, від 29.04.2022 у справі № 755/3345/20).

135. Тобто саме з моменту реалізації заставного майна та зарахування отриманих від продажу майна коштів в рахунок погашення заборгованості боржника, кредитор є обізнаним про недостатність, вирученої від реалізації заставного майна суми, для повного погашення заборгованості боржника».

Суд зазначає, що кредитор декларує, що «реалізація ним заставного майна» та зарахування коштів від такої реалізації відбулось 15.06.2017. Разом з тим, суд приймає до уваги те, що як належних та допустимих доказів, рівно як і вірогідних доказів, щодо такого юридичного факту - суду не надано.

Разом з тим, при розгляді питання щодо застосування до заявлених вимог строків позовної давності, суд враховує, що згідно з статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).

Разом з тим, суд констатує, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Вказана позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22.

З огляду на викладене слід відмітити, що запровадження на території України воєнного стану є обставиною, яка могла унеможливити дотримання строку звернення заявника до суду, однак за умови надання ним до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду із відповідними вимогами до боржника, та могла б бути визнаною поважною причиною для поновлення процесуального строку. Однак, вказаних доводів та доказів на підтвердження поважності підстав пропуску строку звернення до суду суд вважає представником заявника до заяви не додано.

Заявник не навів обставин, за яких банк дійсно не мав можливості у встановлений процесуальним законом строк, у тому числі після введення воєнного стану в Україні, звернутися до суду з позовом щодо невиконання боржником судового рішення або наявності боргу боржника перед заявником у будь-який зручний для нього спосіб (у тому числі засобами дистанційного зв`язку), та не надала доказів на їх підтвердження. При цьому суд повторно звертає увагу на те, що на підставі доказів, поданих як заявником так і боржником, обслуговування кредитного договору між заявником та боржником, а з тим, і ведення діловодства та бухгалтерський облік взаємовідносин між сторонами, здійснювалось Черкаським Регіональним Відділенням АТ «Мегабанк». Доказів того, що запровадження воєнного стану в Україні унеможливило зберігання первинних адміністративних та бухгалтерських документів у Черкаському Регіональному відділенні АТ «Мегабанк» суду не надано.

Що стосується врахування при розгляді питання щодо впливу на строки позовної давності введення карантинних обмежень, то суд зазначає таке.

Так, 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX. Вказаним законом доповнено розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". Отже, під час дії карантину, запровадженого з 12.03.2020 Кабінетом Міністрів України постановою від 11.03.2020 № 211, строки звернення до суду продовжуються на час його дії.

Суд враховує, що у подальшому, 17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-IX (далі - Закон України №731-IX). Згідно з п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Отже, законодавцем було поновлено перебіг процесуальних строків.

Разом з тим, з урахуванням правової позиції постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22, заявником не наведено, які саме карантинні обмеження перешкодили йому особисто в реалізації процесуальних прав та унеможливили його своєчасне звернення до суду.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що боржник заявив клопотання про застосування строків позовної давності щодо заявлеих вимог, таке клопотання суд задовольняє як таке, що не спростовано доказами, наданими заявником - АТ «Мегабанк».

Таким чином, у відповідності до пунктів 145 - 147 Постанови Касаційного Господарського суду у справі від 04.05.2023, суд належним чином дослідив заявлену грошову вимогу, перевірив її на відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду повністю відхиляє грошові вимоги кредитора, як необгрунтовані, оскільки АТ "Мегабанк" як належних та достовірних, так і вірогідних доказів ( в т.ч. - оригіналів первинних документів, що витребовувались судом) на підтвердження наявності грошових вимог до боржника - суду не надало.

На виконання п.166 постанови Касаційного Господарського суду у справі від 04.05.2023 суд належним чином дослідив всі подані заявником докази, перевірив їх, оцінив в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами та виконав свій процесуальний обов`язок - зазначив правові аргументи щодо неприйнятності доказів для доведення законності підстав грошових вимог заявника до боржника.

Щодо зазначеного у п. 169 Постанови КГС у справі від 04.05.2023, що «суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки відомостям щодо заявлених грошових вимог АТ "Мегабанк", наведеним керуючим реструктуризацією Максимовим А. А. у повідомленні про результати розгляду грошових вимог від 20.09.2022 б/н у їх взаємовідповідності (співвідношенні) з відомостями висвітленими ним, згодом, у долученому під час розгляду справи клопотанні від 07.10.2022 б/н звіті про результати перевірки декларації боржника у справі про банкрутство ОСОБА_1 стосовно наявної суми заборгованості ОСОБА_1 перед банком згідно даних зведеного виконавчого провадження № 55867527», суд зазначає, що зведене виконавче провадження № 55867527 стосувалось заборгованості ОСОБА_1 перед банком як поручителя у інших зобов`язаннях. Оцінку вказаним правовідносинах надано ухвалою суду від 08.12.2022 у справі № 925/636/22, якою суд першої інстанції визнав вказану заборгованість погашеною. Північний апеляційний господарський суд постановою від 28.09.2023 у справі № 925/636/22 залишив вказану ухвалу без змін.

Таким чином, вказані взаємовідносини досліджені належним чином, а судове рішення (ухвала) щодо визнання досліджених правовідносин припиненими набрало законної сили.

Згідно з ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду заяв кредиторів господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог кредиторів.

Таким чином, з урахуванням п.175 Постанови КГС від 04.05.2023 у справі щодо того, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (див. mutatisрішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії"), а завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatisрішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів"), суд всебічно і ретельно дослідив докази у справі щодо заяви АТ «Мегабанк» про грошові вимоги до боржника ОСОБА_1 в сумі 247 041,18 грн., і, відповідно до статті 236 ГПК України, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були надані заявником самостійно, витребовувались ухвалами суду та були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, вважає за необхідне відхилити повністю грошові вимоги акціонерного товариства "Мегабанк" до боржника, ОСОБА_1 , у справі №925/636/22 в сумі 247 041,18 грн.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відхилити повністю грошові вимоги акціонерного товариства «Мегабанк» до боржника, ОСОБА_1 , у справі №925/636/22 в сумі 247 041,18 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено 11.03.2024.

Суддя С.С.Боровик