Рішення № 117562517, 11.03.2024, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/21096/23

РІШЕННЯ

іменем України

11 березня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не прийняття до розгляду рапорту ОСОБА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , щодо звільнення з військової служби на підставі Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" абз. 6 пп г п. 2 ч. 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи.

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за 6 пп г п. 2 ч. 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи, а саме ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю I групи підгрупи А та потребує постійного стороннього догляду та нездатний до самообслуговування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що виявив бажання звільнитися з військової служби за підпунктом «г» підпункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Вказує, що неодноразово звертався до відповідача із рапортами про звільнення, однак відповідач протиправно не розглядає подані ним рапорти, зокрема, останній рапорт, поданий засобами поштового зв`язку. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 11.12.2023 суд залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 18.12.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що рапорт позивача неможливо було розглянути, оскільки останній не надходив до військової частини НОМЕР_1 , відповідно вимога щодо визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не прийняття до розгляду рапорту є неприйнятною та не може бути задоволена, оскільки будь яка бездіяльність відповідача відсутня. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач призваний на військову за призовом під час мобілізації, на особливий період та прибув для подальшого проходження служби з НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону, згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.05.2023 №268-ОС «Про особовий склад» зарахований у розпорядження начальника загону.

В подальшому, наказом начальника загону від 03.06.2023 №276-ОС «Про особовий склад» призначений на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії номером обслуги зенітної групи першого зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітно-ракетної застави третьої прикордонної комендатури швидкого реагування.

Наказом начальника загону від 18.09.2023 №601-ОС «Про особовий склад» призначений на посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії фельдшером медичного пункту прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки.

Позивач вказує, що звернувся з рапортом про звільнення від 21.11.2023 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 .

Вказаний рапорт був надісланий засобами поштового зв`язку, про що свідчить долучена до позову копія накладної Укр. пошти №2900505647937 від 22.11.2023, адреса місто Рівне, 33024.

Позивач зазначає, що станом на день звернення до суду з цим позовом, відповідач не надав рішення по суті поданого рапорту.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно зі статтею 1 вищезазначеного Закону встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно із частиною 2 статті 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

Статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу піл час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період є день, визначений статтею 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Перелік підстав для звільнення з військової служби закріплено в ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до абз. 12 пп. г) п. 2 ч.4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану у зв`язку перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

При цьому відповідно до ч.7 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Так, порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений Положенням "Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженим Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 (далі - Положення), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до абз. 2 п. 12 Положення право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно з абз.2 п.225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу":

у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини НОМЕР_3 , начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського;

у військових званнях до бригадного генерала (коммодора) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Головнокомандувачем Збройних Сил України;

у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Міністром оборони України;

у військових званнях генерала (адмірала) та прирівняному до них згідно із пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військовому званні - Президентом України.

Відповідно до п.233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Положенням про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України затвердженого наказом МВС України 30.11.2018 року № 971 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2018 року за №1468/32920 (далі Положення №971) визначено призначення, основні завдання, повноваження, організацію управління, взаємодію і забезпечення діяльності органу охорони державного кордону Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба).

Відповідно до п.п. 18 п. 6 Положення №971 начальник органу охорони державного кордону в межах повноважень: у встановленому законодавством порядку призначає військовослужбовців на посади в органі охорони державного кордону, звільняє їх з посад, зараховує в розпорядження та звільняє з військової служби. Пунктом 270 Положення, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби з підстав, передбачених частинами другою - шостою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", здійснюється, зокрема:

1) начальниками органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних центрів, науково-дослідних установ, а також органів забезпечення, які мають право видання наказів по особовому складу, - усіх військовослужбовців, у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно, які проходять військову службу в цих органах Держприкордонслужби.

Відтак, начальник органу охорони кордону в межах наданих повноважень призначає, звільняє, зараховує в розпорядження та звільняє з військової служби в межах органу охорони державного кордону, в якому він є начальником (командиром).

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Відповідно до п.1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.

Згідно із п.14.10 розд. XIV Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до п.5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом "г" пункту 1 частини четвертої, підпунктом "ґ" пункту 2 частини п`ятої, підпунктом "г" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються: копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що розгляд рапорту про звільнення зі служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірка документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин щодо дотримання абз.3 п.14.10 розд. XIV Інструкції №170, уточнюються дані про проходження особою військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби. Проект наказу про звільнення зі служби до подання їх на підпис командирам перевіряється безпосереднім керівником кадрового органу або особою, на яку відповідно до письмового наказу покладено тимчасове виконання обов`язків за цією посадою та проходить правову експертизу в юридичній службі.

Подання рапорту "по команді" означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.

У спірних правовідносинах рапорт позивача про його звільнення з військової служби було направлено засобами поштового зв`язку командиру військової частини НОМЕР_1 , оскільки, як зазначає позивач, його попередні рапорти не приймались та не реєструвались.

Слід зазначити, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, відповідач зареєстрований за кодом ЄДРПОУ 14321736 як юридична особа - військова частина НОМЕР_4 . Юридична адреса військової частини НОМЕР_4 : АДРЕСА_1 .

Представник відповідача у відзиві вказує, що через перебування м. Лисичанськ у складі тимчасово окупованих територій військова частина НОМЕР_4 тимчасово дислокується в місті Черкаси, та приймає поштову кореспонденцію за адресою: АДРЕСА_2 , до запитання.

Позивач же направив рапорт про звільнення на поштову адресу м. Рівне, 33024 за номером відправлення №2900505647937.

Згідно трекінгу із сайту Укрпошта вбачається, що поштове відправлення №2900505647937 12.12.2023 повернуто за закінченням встановленого терміну зберігання.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь які відомості щодо місцезнаходження відповідача за адресою м. Рівне, 33024.

Представник відповідача також зазначає, що з 01.07.2023 військова частина користується Системою електронного документообігу, відповідно всі документи розміщуються у цій Системі електронного документообігу. Однак, за даними відділу документального забезпечення штабу рапорт ОСОБА_1 про звільнення у військовій частині НОМЕР_1 не зареєстрований.

Окрім того, до відзиву надано рапорт позивача від 21.10.2023 №2.3/28408/23-Вн (який зареєстрований в Системі електронного документообігу), згідно якого він звернувся з проханням надати частину щорічної відпустки.

Беручи до уваги наведене вище, суд зазначає, що доводи позивача, що його рапорти не приймаються та не реєструються, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Отже, враховуючи встановлені обставини та наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність належних доказів отримання відповідачем рапорту позивача про звільнення з військової служби, та, як наслідок, відсутність підстав вважати, що військовою частиною НОМЕР_1 допущено бездіяльність щодо розгляду рапорту позивача про його звільнення з військової служби.

З огляду на викладене, суд констатує, що підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає.

Таким чином, оскільки військовою частиною НОМЕР_1 не допущено протиправної бездіяльності, похідна вимога зобов`язального характеру про зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби також задоволенню не підлягає.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі щодо їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 ) Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 )

Головуючий суддя В.К. Блонський