Ухвала суду № 117545205, 07.03.2024, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/4805/23

Провадження №1-кс/463/1506/24

У Х В А Л А

07 березня 2024 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42022140000000164 від 23 червня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст.364,ч.3ст.212,ч.3ст.209 ККУкраїнипро скасування арешту майна,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова з клопотанням про скасування арешту майна, арешт на яке накладено згідно ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12 липня 2023 року, у кримінальному провадженні №42022140000000164 від 23 червня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст.364,ч.3ст.212,ч.3ст.209 КК України. ОСОБА_3 клопотання мотивує тим, що він є власником мобільного телефона Iphone 14 Pro Max с.н. НОМЕР_1 . Вважає, що арешт був накладений необґрунтовано та в подальшому відпала необхідність у збереженні арешту майна, оскільки при проведеному обшуку будь яких доказів того, що вказаний телефон є предметом кримінального правопорушення здобуто не було, не встановлено також і будь яких слідів злочину на ньому. Крім того відсутні докази, що вилучене та арештоване майно було набуте протиправним шляхом та отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Враховуючи наведене просить клопотання задовольнити.

Власник майна ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений, попередньо подав заяву про слухання справи у його відсутності, просив слідчого суддю задовольнити його у повному обсязі, з підстав у ньому наведених.

Прокурор подав заяву, про слухання справи у його відсутності.

Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Вирішуючи дане клопотання слідчий суддя виходить з наступного.

Слідчим відділом Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області,здійснюється досудоверозслідування укримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022140000000164 від 23 червня 2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2ст.364,ч.3ст.212,ч.3ст.209 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 організував схему з легалізації грошових коштів третіх осіб за кордоном. Треті особи звертаються до ОСОБА_4 для проведення різного роду фінансових операцій за кордоном. Відповідні операції з коштами проводяться через оплати за надання «IT» послуг компанією «LAR CAPITAL», що розташована за адресою: Республіка Польща, м. Варшава, вул. Модлінська 6А, кв. 223, власниками якої є ОСОБА_4 та громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ДРФО НОМЕР_2 , який також допомагає ОСОБА_6 у проведенні протиправних фінансових операцій. Встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (власником квартири є батько ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , код ДРФОУ НОМЕР_3 ).

Для виведення грошових коштів з рахунку підконтрольної ОСОБА_4 компанії «LAR CAPITAL», останній користується послугами громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Суми, який, шляхом проведення фінансових операцій в країнах ЄС, США через мережу фіктивних компаній виводить з рахунку компанії «LAR CAPITAL» грошові кошти та обготівковує їх на користь ОСОБА_4 за відповідну комісію. Встановлено, що ОСОБА_8 зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

В організації та проведенні протиправних фінансових операцій ОСОБА_4 допомагала громадянка України ОСОБА_9 (англ. ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 , яка здійснювала пошук осіб, яким ОСОБА_4 надавав вказані вище фінансові «послуги», та сприяла ОСОБА_4 в незаконному перетині кордону. Встановлено, що ОСОБА_9 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5 (власником будинку є батько вітчима ОСОБА_9 - ОСОБА_11 , код ДРФОУ НОМЕР_5 ).

Також, до протиправної схеми ОСОБА_4 причетні громадяни України: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,код ДРФО НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ДРФО НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 , які допомагають ОСОБА_4 в переміщенні грошових коштів через кордон України, а саме: прийом грошових коштів на фінансові рахунки фіктивних компаній, зареєстрованих в Україні та за кордоном, - імітація ведення підприємницької діяльності; вивід/заведення грошових коштів на прохання ОСОБА_4 в криптовалюту USDT, яка є еквівалентом долара 1:1. Встановлено, що ОСОБА_12 здійснює протиправну діяльність за адресою: АДРЕСА_8 (вказане приміщення ОСОБА_12 орендує в ОСОБА_13 , код ДРФОУ: НОМЕР_8 ). ОСОБА_3 здійснює протиправну діяльність за адресою: АДРЕСА_9 ( власники: Територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради, код ЄДРПОУ: 04055896; ОСОБА_14 , код ДРФОУ: НОМЕР_9 ; ОСОБА_15 , код ДРФОУ: НОМЕР_10 ) та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_10 (вказане житлове приміщення ОСОБА_3 орендує в ОСОБА_16 , код ДРФОУ: НОМЕР_11 ).

Слідчий звернувся з клопотанням до слідчого судді про накладення арешту на вилучене майно.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12липня 2023року було задоволено клопотання слідчої слідчого відділу Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_17 ,погодженого в.о. прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Львівської обласної прокуратури ОСОБА_18 , у кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022140000000164від 23червня 2022рокупро арешт майна та накладено арешт на майно, яке було вилучено під час проведення обшуків.

При накладенні арешту, суд покликався на ч.1ст. 98 КПК України, п.1 ч.2 та ч.3 ст. 170 КПК України. Тобто, підставою для накладення арешту була необхідність збереження вказаного майна, як речового доказу.

Дана ухвала набрала законної сили.

Як встановлено судом вказане кримінальне провадження передано за підслідністю до Відділу детективів (на правах самостійного відділу) Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області.

Наразі ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про скасування арешту на майно.

Під час судового розгляду встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, у вказаному кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлено.

Варто зауважити, що обраний захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування. Водночас, досудове розслідування розпочато 23 червня 2022 року.

Відповідно до ч.1 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься недоторканність права власності.

Згідно ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.1, ч.2 та абз.1 ч.3 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є: 1) доказом кримінального правопорушення, 2) підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, 3) конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч.2 ст. 170 КПК України).

Водночас відповідно до ст.11 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до вимог ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Заслуговують на увагу твердження й сторони обвинувачення, щодо повноважень, якими наділений слідчий суддя на стадії досудового розслідування, в частині того, що він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті.

Однак, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, метою арешту майна, є визначеною в п. 1 ч. 2ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речового доказу у кримінальному провадженні.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2ст. 173 КПК України.

Нормоюст. 41 Конституції Українивстановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до положеньст. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Слідчому судді також не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна.

Під час судового розгляду встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, у вказаному кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлено.

Варто зауважити, що зазначений захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування. Водночас, досудове розслідування розпочато 23 червня 2022 року.

Слідчим суддею при розгляді даного клопотання враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема правова позиція ЄСПЛ у справі «AKSHIN GARAYEV v. AZERBAIJAN» від 02.02.2023, заява №30352/11. Власник приватної компанії скаржився на те, що постійне і тривале утримання майна, що належить його компанії, в якості речових доказів у кримінальному провадженні, порушувало його право на мирне володіння своїм майном. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що оскільки утримання майна Заявника як доказу є заходом, який тимчасово обмежує користування та розпорядження майном, цей захід має бути передбачений національним законодавством, переслідувати законну мету та бути їй пропорційним. Водночас також повинно існувати розумне співвідношення пропорційності між засобами, що застосовуються, і метою, яку прагнуть досягти будь-які заходи, що застосовуються державою, в тому числі заходи, спрямовані на контроль за використанням майна приватної особи. Ця вимога виражається в понятті "справедливого балансу", який повинен бути досягнутий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав особи. Для того, щоб визначити пропорційність відповідного заходу, необхідно враховувати його тривалість, а також його необхідність з огляду на хід кримінального провадження, наслідки його застосування для відповідної особи та рішення, прийняті органами влади у зв`язку з цим. У справі Заявника Суд взяв до уваги, що кримінальне провадження залишалося призупиненим без проведення активних слідчих дій та без можливості переоцінити подальшу необхідність збереження речових доказів. При цьому Суд врахував значну вартість цього майна. Як наслідок, ЄСПЛ констатував, що у цій справі не було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та інтересами Заявника, оскільки він був зобов`язаний нести надмірний тягар внаслідок тривалого утримання його майна як доказу.

Беручи до уваги вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння власником належним йому майном, у застосуванні цього заходу відпала потреба, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна.

Керуючись вимогами ст. ст.170, 171, 173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

клопотання задовольнити

Скасувати арешт на мобільний телефон Iphone 14 Pro Max с.н. НОМЕР_1 , що належать ОСОБА_3 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1