Рішення № 117544799, 11.03.2024, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

11 березня 2024 рокуСправа № 317/5809/23

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Гасанбекова С.С. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу

за позовом:Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС»до:ОСОБА_1 про:стягнення суми страхового відшкодування.

21 листопада 2023 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Юнівес» (код за ЄДРПОУ 32638319, рахунок НОМЕР_1 в АТ «Піреус Банк МКБ») в порядку регресу компенсацію 50 відсотків суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 32 750,96 грн., інфляційні втрати в розмірі 718,08 грн., 3% річних від суми заборгованості в розмірі 694,50 грн., а всього - 34 163,54 грн.;

- стягнути з з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Юнівес» (код за ЄДРПОУ 32638319, рахунок НОМЕР_1 в АТ «Піреус Банк МКБ») судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

11.04.2022 о 06 год. 40 хв. в смт. Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області по вул. Соборності, 121 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ЗАЗ 11030742, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по другорядній дорозі, не надала переваги в русі автомобілю Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , що рухався по головній дорозі, чим порушила вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху, внаслідок чого відбулося зіткнення вищезазначених транспортних засобів та їх пошкодження.

05.05.2022 постановою Новомиколаївського районного суду Запорізької області по справі № 322/182/22 відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

На момент ДТП транспортний засіб ЗАЗ 11030742, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був застрахований в ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» на підставі полісу № АР/2287803 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 65 501,92 грн.

Страхувальником за полісом № АР/2287803 є громадянка України - пенсіонер ОСОБА_3 . Даний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів був укладений із урахуванням пільги 50% пенсіонеру, що передбачена п. 13.2 ст. 13 ЗаконуУкраїни «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV). Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Під час настання дорожньо-транспортної пригоди забезпеченим транспортним засобом керував відповідач, який не є страхувальником, власником забезпеченого ТЗ та пенсіонером, відтак умови п. 13.2 ст. 13 Закону № 1961-IV були порушені.

Таким чином, у відповідача, відповідального за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на підставі п. 38-1.1 ст. 38-1 Закону № 1961-IV виник обов`язок компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування, що складає 32750,96 грн.

18.01.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію № ГО-15478/ЗП (доповнена) за вих. № 32/01/16-08 від 16.01.2023 про відшкодування завданих збитків в розмірі 32 750,96 грн. в досудовому порядку в семиденний строк, яка залишена відповідачем без відповіді та без задоволення. Дата направлення претензії підтверджується копією фіскального чеку про поштове відправлення від 18.01.2023. У зв`язку з цим позивач вважає, що прострочення зобов`язання відповідача почалось з 26.01.2023, а відтак позивачем на підставі ст. 625 ЦК України обчислено інфляційні втрати за період з 26.01.2023 по 10.10.2023 в розмірі 718,08 грн. та 3% річних за період з 14.09.2022 по 04.10.2023 в розмірі 694,50 грн.

Ухвалою судді від 27.11.2023, після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, було відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у строк, встановлений судом, не надав відзиву на позов, а також не надіслав до суду будь-яких заяв чи клопотань.

Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін учасники справи на заявили.

Згідно з ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи з наведених норм ЦПК України, враховуючи відсутність будь-яких клопотань сторін, судом вирішено продовжити розгляд даної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання. З огляду на викладене, суд також не вбачає підстав, передбачених ч. 4 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України, для заочного розгляду справи, який може проводитися лише у випадку розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини цивільної справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

Постановою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 05.05.2022 по справі № 322/182/22, що набрала законної сили 17.05.2022, до ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.

Постановою Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 05.05.2022 по справі № 322/182/22 встановлено, що 11.04.2022 о 06 год. 40 хв. в смт. Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області по вул. Соборності, 121 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ЗАЗ 11030742, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по другорядній дорозі, не надала переваги в русі автомобілю Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , що рухався по головній дорозі, чим порушила вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху, внаслідок чого відбулося зіткнення вищезазначених транспортних засобів та їх пошкодження.

На момент вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб ЗАЗ 11030742, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був застрахований в ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» на підставі полісу № АР/2287803 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Страхувальником за полісом № АР/2287803 є громадянка України - пенсіонер ОСОБА_3 . Зазначений поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів був укладений із урахуванням пільги 50% пенсіонеру, що передбачена п. 13.2 ст. 13 Закону№ 1961-IV.

Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ЮНІВЕС» потерпілому ОСОБА_2 було виплачене страхове відшкодування в розмірі 65 501,92 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 05.07.2022 № 482.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною шостою статті 82 ЦПК України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Пунктом 13.2 статті 13 Закону № 1961-IV передбачено, що розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Згідно з п. 38-1.1 ст. 38-1 Закону № 1961-IV, у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Отже, керування транспортним засобом, забезпеченим договором страхування, укладеним із застосуванням пункту 13.2 статті 13 Закону № 1961-IV, особою, що не є громадянином України - учасником війни, особою з інвалідністю II групи, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеною до I або II категорії, пенсіонером, є порушенням умов, передбачених цим пунктом.

Зі змісту п. 13.2 ст. 13 та п. 38-1.1 ст. 38-1 Закону № 1961-IV випливає, що у випадку, коли страхувальником за внутрішнім договором страхування є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, та такий договір страхування укладений із застосуванням 50-відсоткової знижки суми страхового платежу, а керування транспортним засобом, забезпеченим таким договором страхування, здійснює особа, що не належить до перелічених пільгових категорій, то в разі вини водія у заподіянні шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у нього (водія) виникає обов`язок з компенсації страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Оскільки відповідач не надав суду доказів того, що він станом на 11.04.2022 належав до однієї з пільгових категорій громадян, передбачених п. 13.2 ст. 13 Закону № 1961-IV, суд дійшов висновку про те, що в момент вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди використання транспортного засобу ЗАЗ 11030742, реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснювалося відповідачем з порушенням вимог п. 13.2 ст. 13 Закону № 1961-IV, а відтак у нього виник обов`язок, передбачений п. 38-1.1 ст. 38-1 Закону № 1961-IV, з компенсації позивачу 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування, а саме: 65 501,92/2 = 32 750,96 грн.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що позов в частині вимог про стягнення з відповідача 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування в розмірі 32 750,96 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В обґрунтування виникнення прострочення у відповідача позивач послався на направлення йому претензії № ГО-15478/ЗП (доповнена) за вих. № 32/01/16-08 від 16.01.2023, на підтвердження чого надав суду фіскальний чек оператора поштового зв`язку «Укрпошта» від 18.01.2023.

Суд відхиляє наданий позивачем доказ - фіскальний чек оператора поштового зв`язку «Укрпошта» від 18.01.2023 в якості підтвердження факту направлення відповідачу претензії, оскільки цей доказ не підтверджує вмісту поштового відправлення, а також його отримання відповідачем.

Отже, позивачем не доведено те, що відповідач був обізнаний про його претензію №ГО-15478/ЗП (доповнена) за вих. № 32/01/16-08 від 16.01.2023, а відтак і про строк виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим підстави для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України у цьому випадку відсутні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у вищезазначеній частині.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. До позовної заяви додано платіжну інструкцію від 06.10.2023, якою підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 2147,20 грн.

Отже, у зв`язку з частковим задоволенням позову на суму 32 750,96 грн., що становить 95,87% від ціни позову, розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2147,20*95,87% = 2058,52грн.

Інші документально підтверджені судові витрати, понесені учасниками справи, відсутні. У позовній заяві позивачем заявлено про те, що ним очікується понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн., докази стосовно яких позивач зобов`язався подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування в розмірі 32 750,96 грн. (тридцять дві тисячі сімсот п`ятдесят гривень 96 коп.).

3. В задоволенні решти позову - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» судовий збір в сумі 2058,52 грн. (дві тисячі п`ятдесят вісім гривень 52 коп.).

5. Реквізити учасників справи:

- позивач: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ЮНІВЕС», вул. Велика Васильківська, 72, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 32638319;

- відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 11 березня 2024 року.

Суддя С.С. Гасанбеков