Рішення № 117544367, 11.03.2024, Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/436/24

Провадження №2-а/726/21/24

Категорія 140

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2024 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Асташева С. А.,

з участю секретаря судових засідань Сківернічук А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Джосул Віктор Степанович, до старшого інспектора батальйону № 1 роти № 3 УПП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції Ткачук Тетяни Василівни та Управління патрульної поліції у Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення (в порядку ст. 286 КАС України),

У С Т А Н О В И В:

23.02.2024 до Садгірського районного суду м. Чернівці надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Джосул Віктор Степанович, до старшого інспектора батальйону № 1 роти № 3 УПП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції Ткачук Тетяни Василівни та Управління патрульної поліції у Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення (в порядку ст. 286 КАС України) у якому представник позивача просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №?1440292 від 14 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Представник позивача вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, винесена неповноваженою особою та підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку із тим, що диспозицією ч.2 ст.122 КУпАП не передбачена адміністративна відповідальність за не виконання вимоги про зупинку транспортного засобу подану поліцейським за допомогою руки, який вказав на його транспортний засіб та подальше місце зупинки. Таким чином, в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення невірно зазначено статтю КУпАП за якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.

Інкриміноване йому порушення правил дорожнього руху України прописано в диспозиції ч.1 ст.122-2 КУпАП, а саме: невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу і розгляд справи про таке правопорушення відноситься виключно до повноважень Шевченківського районного суду м. Чернівців, а не до компетенції працівника поліції. Тому в даному випадку працівники поліції повинні були скласти відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, а не виносити постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за вище зазначене правопорушення.

Отже, враховуючи вищевикладене, вважає, що працівниками поліції винесено постанову про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 з грубим порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУПАП, однак фабула правопорушення чітко визначена в диспозиції ч.1 ст. 122-2 КУпАП і жодним чином не вказана в диспозиції ч.2 ст.122 КУпАП, а винесення вище оскаржуваної постанови працівниками поліції та притягнення до адміністративної відповідальності не входило до компетенції працівників поліції, оскільки відносно ОСОБА_1 працівники поліції повинні були скласти протокол про адміністративне правопорушення, а не притягувати його до адміністративної відповідальності.

Також просить стягнути з Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції на користь позивача судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.

Такий адміністративний позов згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2024 переданий на розгляд головуючого судді Асташева С.А.

Ухвалою судді Садгірського районного суду м. Чернівці Асташева С.А. від 26.02.2024 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 11.03.2024.

05.03.2024 до суду надійшов відзив на адміністративний позов від представника відповідачів у справі Маланчука М.В. у якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Зазначає, що під час несення служби, в м. Чернівці, по вул. Рівненській, 5а, 14.02.2024 екіпажем патрульної поліції було виявлено транспортний засіб ГАЗ 3302, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , при цьому, водій не виконав вимогу про зупинку транспортного засобу, подану поліцейським за допомогою руки, що вказав на даний транспортний засіб та подальше місце його зупинки, чим порушив пункт 8.9 а Правил дорожнього руху, якими визначено, що вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою: а) сигнального диска з червоним сигналом чи світлоповертачем або руки, що вказує на відповідний транспортний засіб та подильше місце його зупинки. Після чого, в ході переслідування та подальшого блокування автомобіля позивача патрульним авто, водій був затриманий та йому було повідомлено про причину його зупинки та підставу перевірки документів та було подано законну вимогу пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 3акону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4.а ПДР України. Водій не виконував законну вимогу патрульних та не надавав запитувані документи для перевірки. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 8.9.а ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме за проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача, якому роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та в подальшому старший лейтенант поліції винесла постанову за ч. 2 ст. 122 КУПАП та наклала стягнення на правопорушника в розмірі 510 грн., відповідно до санкції статті.

Вважає також, що позивачем не доведено недотримання яких критеріїв, при здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх функцій, які є підставою для скасування відповідного рішення (скасування постанови).

Надані відповідачем докази на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови підтверджують факт керування позивачем транспортним засобом (що фіксує відеозапис із нагрудних камер поліцейських із назвою Clip-1, диск 1, на якому зафіксовано момент не зупинки автомобіля ГАЗ 3302). Також при перегляді відеозапису вбачається як 14.02.2024 старший лейтенант поліції Юрій Б.Р. подає сигнал про зупинку з за допомогою руки (00 год. 00 хв. 12 сек. відеозапису), Помітивши, що автомобіль ГА3 3302, реєстраційний номер НОМЕР_1 не зупинився, поліцейськими прийнято рішення про переслідування даного транспортного засобу, який намагається втекти. Крім того, в процесі переслідування працівники поліції включали як проблискові маячки синього та червоного кольору, також застосовували звуковий водія, однак на усі вимоги поліцейських водій не реагував, продовжував рух.

Стягнення за адміністративне правопорушення накладено на позивача відповідно до статті 33 КУПАП та у межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 122 КУпАП.

З приводу зазначеного стороною позивача розміру судових витрат на професійну правову допомогу 4 000 гривень, вважає, що такі витрати не є співмірними з складністю справи та виконаних ним робіт а також ціною позову. Послуги адвоката не можуть коштувати 4 000 гривень за підготовку позову, метою якого є скасування постанови про адміністративне правопорушення, а підготовка цієї справи у суді першої інстанції не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Долучає до відзиву документи на підтвердження повноважень та диск із відеозаписами.

У судове засідання сторони не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до вимог КАС України, що підтверджується матеріалами справи.

Від представника позивача Джосула В.С. надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.

Відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися у судове засідання, про поважні причини неявки суд не повідомили. Скерували до суду відзив.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, в силу ч.4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи надану справу без участі сторін за наявними у справі доказами, суд доходить таких висновків.

Судом встановлено, що 14 лютого 2024 року старшим інспектором батальйону №1 роти №3 Управління патрульної поліції в Чернівецькій області старшим лейтенантом поліції Ткачук Тетяною Василівною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не а автоматичному режимі серії ЕНА №?1440292 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, за те, що 14 лютого 2024 року о 14 годині 08 хвилин у м. Чернівці вул. Рівненська, буд.5-А, водій керуючи транспортним засобом (ГАЗ 3302 д.н.з. НОМЕР_1 ), не виконав вимогу про зупинку транспортного засобу подану поліцейським за допомогою руки, який вказав на його транспортний засіб та подальше місце зупинки, чим порушив п.8.9.а ПДР України (порушення вимог зупинки працівника поліції поданої жезлом або рукою).

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень.

Крім того, разом із відзивом, відповідачем долучено два диски на яких містяться відеозаписи із боді камер (нагрудних реєстраторів) поліцейських № 476898, № 476965, №476900 та № 476066, що також вказаний в п. 7 оскаржуваної постанови.

Так на долученому відеозаписі із боді камери № 476066 зафіксовано, як поліцейське авто стоїть з боку дороги та поліцейський подає сигнал про зупинку за допомогою руки, однак автомобіль ГАЗ не зупиняється та проїжджає далі дорогою, а тому поліцейський та напарниця сідають до авто та почитають переслідування.

В процесі переслідування транспортного засобу, який втікає працівники поліції вмикали проблискові маячки синього та червоного кольору, застосовували звуковий сигнал, а також у рупор було сказано водію автомобіля із номерним знаком НОМЕР_2 зупинитися, однак водій ніяк не реагував. Також по рації поліцейські викликають допомогу щодо переслідування водія, який не зупинився на їх вимогу та втікає. В подальшому, автомобіль ГАЗ зупинений, а водія, яким виявився позивач, - затримано.

Також на відео зафіксовано як о 16:22 поліцейський розпочинає розгляд справи за ч.2 ст. 122 КУпАП та вказує ОСОБА_1 про те, що він не виконав вимогу про зупинку, чим порушив вимоги п.8.9.а ПДР України. Водію роз`яснюють зміст ст. 63 Конституції України та права, передбачені ст. 268 КУпАП, а також запитують про те, чи не бажає він скористатися якимись правами. Після цього поліцейський повідомляє водію, що на нього буде винесено постанову за ч.2 ст. 122 КУпАП, накладено штраф 510 грн. Також роз`яснює порядок сплати штрафу та оскарження дій поліцейського.

Вирішуючи вказану справу суд керується наступними правовими нормами.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Згідно із п. 8.9.а ПДР України, вимога про зупинку транспортного засобу подається поліцейським за допомогою сигнального диска з червоним сигналом чи світлоповертачем або руки, що вказує на відповідний транспортний засіб та подальше місце його зупинки.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Натомість ч.1 ст. 122-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Натомість згідно із ст. 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 122-2 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зауважує, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вказаних критеріїв не в повній мірі було дотримано поліцейським при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП.

Як зазначено вище, ч.2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за проїзд на заборонний жест регулювальника.

Даних про те, що на тій ділянці дороги (м. Чернівці вул. Рівненська, буд.5-А), де перебували поліцейські у той день (14 лютого 2024 року о 14 годині 08 хвилин), поліцейський діяв як регулювальник, тобто виконував регулювання дорожнього руху у форменому одязі підвищеної видимості з елементами із світлоповертального матеріалу за допомогою жезлу, свистка, - до матеріалів справи не надано.

Тобто, матеріалами справи не підтверджено наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.

Разом із тим, ОСОБА_1 ставиться за провину порушення ним вимог п.8.9.а ПДР України, що передбачає порядок подачі поліцейським вимоги про зупинку транспортного засобу, тобто невиконання позивачем, як водієм, вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу. Відповідальність за вказане правопорушення передбачена ч.1 ст. 122-2 КУпАП.

Виключний перелік органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення міститься в ст. 213 КпАП, до яких відносяться як суди, так і органи Національної поліції. Проте, розмежування підвідомчості спорів між даними органами зазначене у ст. 221-222 КУпАП.

Згідно з приписами ст. 222 КпАП, розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачених ч. 2 статті 122 КпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Поряд із цим, відповідно до ст. 221 КУпАП, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 122-2 КУпАП.

Тобто, згідно з ст.221 КУпАП лише суддям підвідомчі справи про адміністративні правопорушення вчинені за ч.1 ст. 122-2 КУпАП, а працівник поліції повинен лише скласти відповідний протокол про адміністративне правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 року у справі за №826/13000/18 зазначено, що правова процедура є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності. Безспірним є те, що принципи законності та верховенства права покладені в основу провадження у справі про адміністративне правопорушення, а тому в аспекті дотримання належної правової процедури суд звертає увагу, що здійснення розгляду справи не уповноваженим суб`єктом владних повноважень безумовно свідчить про протиправність його подальшого рішення (незалежно від результату) як такого, що ухвалено поза межами повноважень. Зазначені обставини тягнуть за собою протиправність рішення та його подальше скасування.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини та докази, суд дійшов висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано вимоги КУпАП.

Наведене вище свідчить, що під час винесення постанови були грубо порушені норми діючого законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності право на об`єктивний та справедливий розгляд справи.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в діях позивача був відсутній склад адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП - відсутня об`єктивна сторона цього правопорушення, а тому оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем УПП в Чернівецькій області, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів щодо правомірності притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч.2 ст. 122 КУпАП, відповідно до норм чинного законодавства.

Беручи до уваги вищенаведене, на думку суду, поліцейський діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, однак не з`ясував при розгляді справи про адміністративне правопорушення усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 , що свідчить про незаконність прийнятої ним постанови, а тому суд знаходить правові підстави для скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 122 КУпАП.

Згідно із приписами частини 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відтак, за вказаними положеннями КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний не наділений повноваженнями визнати протиправною постанову.

Обґрунтовуючи цю постанову, суд звертає увагу на практику Європейський суд з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вказаного, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача понесені ним витрати на оплату судового збору в сумі 605,60 грн.

Також позивач вказує, що у зв`язку із розглядом справи поніс витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 грн та додає докази на їх підтвердження.

Статтею 59 Конституції України гарантується право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС витрати, пов`язані з оплатою допомоги адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат, згідно з ч.3 ст. 134 КАС України:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим, чинне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6, 7 ст. 134 КАС України).

Вирішуючи питання щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи витяг із договору № 18/24 про надання юридичної (правової) допомоги від 15 лютого 2024 року та додаткова угода до нього, копія ордеру та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, замовлення № 1, звіт (акт про надані послуги) від 23 лютого 2024 року та квитанція на суму 4 000 грн, доводять понесені ОСОБА_1 витрати, пов`язані з правничою допомогою адвокатського об`єднання «Кирилюк і партери».

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд також враховує, що вони безпосередньо пов`язані з розглядом справи, а також бере до уваги поведінку сторони під час розгляду справи, яка не призводила до затягування розгляду справи.

Однак визначений представником позивача розмір витрат у сумі 4 000 грн не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Крім того представник відповідача вказує на те, що підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, тим самим заперечуючи проти заявленого розміру витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У звіті № 1 до Договору № 18/24 про надання правової допомоги (акті про надані послуги) від 23 лютого 2024 року вказано, що на підготовку адвокатського запиту щодо отримання копії постанови витрачено 30 хв, на аналіз і вивчення постанови 15 хв, на підготовку позовної заяви 2 год. 30 хв. та на її подачу 1 год.

Згідно з Додатковою угодою №1 до Договору № 18/24 про надання правової допомоги, вартість послуг адвокатського об`єднання сторони погодили у фіксованому розмірі, а саме 4 000 грн.

У постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18 Верховний Суд висловив думку, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Перевіряючи розмір заявлених витрат на правничу допомогу суд вважає їх явно завищеним та таким, що не відповідає критеріям розумності та реальності адвокатських витрат. З позиції суду підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи. Заявлені витрати не відповідають рівню складності справи та не відповідають принципу співрозмірності. Стягнення з відповідача заявленого розміру витрат може становити надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Враховуючи зазначені обставини справи та перелік наданих адвокатом для позивача послуг, суд доходить висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у розмірі 2000 грн, що відповідає складності справи та обсягу наданих позивачу послуг.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 55, 62 Конституції України, Правил дорожнього руху, Законом України «Про національну поліцію», п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 9, 122, 122-2, 221, 222, 245, 247, 251-252, 274, 280, 283, 288 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 12, 19, 20, 72, 77, 90, 132, 134, 139, 159, 205, 229, 241-246, 250, 255, 268, 286, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Джосул Віктор Степанович, до старшого інспектора батальйону № 1 роти № 3 УПП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції Ткачук Тетяни Василівни та Управління патрульної поліції у Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення (в порядку ст. 286 КАС України) - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1440292 від 14 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 (п`ятсот десять) гривень 00 копійок - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (юридична адреса: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ: 40108646) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , витрати на оплату судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок та 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення, в той же строк з дня отримання копії рішення.

Головуючий суддя С. А. Асташев