Ухвала суду № 117540869, 11.03.2024, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/4445/24

УХВАЛА

11 березня 2024 року Рівненський міський суд

Рівненської області в особі судді Ковальова І.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання права на отримання підвищення до пенсії,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання права на отримання підвищення до пенсії звернувся ОСОБА_1 .

У своєму позові позивач просить суд визнати за позивачем ОСОБА_1 право на отримання підвищення до пенсії в серпні-грудні місяцях 2023 року, виходячи з розрахунку 13400 (дві мінімальні заробітні плати) щомісячно, відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі №460/21140/23 було визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 25.08.2023 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Цим же судовим рішенням було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 25.08.2023 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам. Відтак, він набув право на отримання підвищення до пенсії у відповідності до вищезазначеного рішення Рівненського окружного адміністративного суду.

За письмовим повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09.02.2024 року №2010-263/3-02/8-1700/24 на виконання вищевказаного рішення Рівненського окружного адміністративного суду з 25.08.2023 року по 31.12.2023 рік позивачу проведено нарахування до виплати виходячи з двох прожиткових мінімумів щомісячно, а не з двох мінімальних заробітних плат, як зазначено у рішенні суду, що складає значно меншу суму. Вважає, що рішення та дії відповідача щодо не нарахування та невиплату позивачу за 2023 рік підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» практично констатують про невизнання за ним права на щомісячні виплати двох мінімальних заробітних плат за вказаний період у 2023 році. При цьому грубо порушують право позивача на мирне володіння своїм майном та є такими, що не ґрунтується на нормах закону і практики ЄСПЛ, яка є джерелом права.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикціяце інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинствацивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Відповідно до частини першоїстатті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватно-правових відносин.

Відповідно до п.2 ч.1ст.4 КАС Українипублічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За роз`ясненнями, наданими судам у п.3 постанови Пленуму ВАСУ від 20 травня 2013 року № 8, суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Відповідно до ч.4ст.263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 686/6775/18 (провадження № 61-42631сво18) зазначено, що: «до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень».

Позовна заява про визнання права на пенсію, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки у своїй позовній заяві позивач зазначає, що категорично не погоджується з рішенням та діями відповідача щодо не нарахування та невиплати йому за 2023 рік підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» практично констатують про невизнання за ним права на щомісячні виплати двох мінімальних заробітних плат за вказаний період у 2023 році; спір між позивачем та відповідачем щодо неправомірності рішення та дій відповідача підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки вказаний спір є спором публічно-правовим.

Відповідно до п.1 ч.1ст.186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 заявлено вимоги, які не підлягають розгляду в порядкуЦПК України, вважаю за необхідне, на підставі п.1 ч.1ст.186 ЦПК України, відмовити у відкритті провадження у вказаній цивільній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.184-186,260,353,354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження по справі за його позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання права на отримання підвищення до пенсії.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов