Рішення № 117540820, 29.02.2024, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11116/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О.В.,

за участі секретаря судового засідання Янка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради

про усунення перешкод у спілкуванні з онукою,

В засіданні приймали участь:

представник: позивачів: ОСОБА_4 ;

відповідач: ОСОБА_3 ;

представник відповідача: ОСОБА_5 ;

представник третьої особи: Мазанович Н. П.

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2023 року в Рівненський міський суд Рівненської області звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з онукою.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 21 лютого 2014 року між відповідачкою та сином позивачів - ОСОБА_6 , було зареєстровано шлюб, під час шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька, ОСОБА_7 . Подружнє життя у відповідачки з сином позивачів не склалося, у зв`язку з чим рішенням Рівненського міського суду від 20.10.2022 у справі № 569/418/22 шлюб розірвано, визначено місце проживання онуки з відповідачкою та вирішено питання щодо стягнення аліментів. Позивачі зазначають, що між відповідачкою та сином позивачів останнім часом були неприязні стосунки, тому відповідачка вже майже два роки не дозволяє для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спілкуватися і бачитися з онукою. В період коли відповідачка проживала у шлюбі з сином позивачів, онука часто гостювала у баби з дідом, проводила з ними час, спілкувалася. Позивачі вказують, що вони не мають можливості звернутися в орган опіки та піклування для встановлення способів участі у вихованні внука, оскільки відповідно до частини першої статті 158 СК України орган опіки та піклування має право визначати способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, у зв`язку з чим спосіб участі інших родичів у спілкуванні з дитиною визначається виключно судом. Просять зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спілкуванні з онукою, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити порядок участі позивачів у спілкуванні і вихованні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити наступний графік побачень: один раз в місяць (останні субота та неділя в місяці) шляхом перебування ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позивачами у їхньому будинку з 18 години п`ятниці до 18 години неділі без відповідачки з обов`язком забрати та привезти дитину позивачами з місця проживання відповідачки; під час весняних, осінніх та зимових канікул по 5 днів перебувати з позивачами за місцем їх проживання; під час літніх канікул 20 днів перебувати з позивачами за місцем їх проживання; безперешкодне спілкування за допомогою телефону та різних програм для спілкування.

Ухвалою суду від 26 червня 2023 року у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження. Витребувано від Органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради письмовий висновок щодо розв`язання спору.

13 вересня 2023 року відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що насправді у позивачів не виникало бажання та необхідності бачитись з їхньою онукою протягом 6 років. Дитина не знає позивачів, вони для неї чужі люди, які ніколи не турбувалися її життям, здоров`ям. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також разом з відзивом подала заяву, в якій просить відмовити позивачам у задоволенні вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу.

25 січня 2024 року року на адресу суду надійшов висновок Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради від 24.01.2024 № 08-126, у якому вказано, що орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити спосіб участі бабусі ОСОБА_1 та дідуся ОСОБА_2 у спілкуванні з онукою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши можливість побачень з дитиною в останню суботу місяця з 10:00 год. до 18:00 год. без присутності мами дитини та безперешкодне спілкування бабусі та дідуся з дитиною засобами зв`язку.

Ухвалою суду від 25 січня 2024 року підготовче провадження у справі закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті.

Представниця позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідачка та представник відповідачки в судовому засіданні проти задоволення заявлених вимог заперечили.

Представниця органу опіки та піклування в судовому засіданні просила вирішити справу на користь дитини, з врахуванням висновку органу опіки і піклування № 08-126 від 24.01.2024.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та письмові докази у справі, дійшов такого висновку.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Луцьким міським відділом ЗАГС Волинської області 14.01.1983, позивачі у справі є батьками ОСОБА_6 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом ДРАЦС реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції 06.12.2014, відповідачка та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_7 , що народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання № 49680 від 13.11.2020, виданої ЦНАП у м.Рівному Рівненської міської ради, ОСОБА_7 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що між відповідачкою та сином позивачів - ОСОБА_6 , було зареєстровано шлюб, який рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20.10.2022 у справі № 569/418/22 було розірвано. Крім того, вказаним рішенням було визначено місце проживання онуки з відповідачкою та вирішено питання щодо стягнення аліментів.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 20.06.2023, складеного Службою у справах дітей виконавчого комітету Мирогощанської сільської ради, позивачі мають житло за адресою: АДРЕСА_2 , на першому поверсі одноповерхового будинку, яке складається з двох кімнат, кухні, коридору, туалету та душової кабіни, загальна площа 52,6 м.кв., житлова площа 48,6 м.кв. Для дитини є в наявності окреме місце для сну, кімнати мебльовані, облаштовані побутовою технікою, є місце виконання домашнього завдання і розвитку дитини.

Згідно характеристик від 15.06.2023 № 47 та № 48, що видані Мирогощанською сільською радою Дубенського району Рівненської області, позивачі зарекомендували себе з позитивної сторони, в громадських місцях та побуті поводять добре, в конфліктних ситуаціях не помічені.

Як стверджується довідкою від 09.06.2023, що видана ТОВ "Вест Петрол Маркет", ОСОБА_2 дійсно працює у ТОВ "Вест Петрол Маркет" на посаді помічника оператора станцій АЗС " 16-01 "Привільне" з 02.02.2023.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, у справі «М. С. проти України» та у рішенні ЄСПЛ від 16 липня 2015 року № 10383/09, § 100 «Мамчур проти України», ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються у тому числі і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (Рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, п. 108).

ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (Рішення ЄСПЛ «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, п. 82).

Згідно зі статтею 257 СК України, баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Тлумачення частини другої та третьої статті 257 СК України свідчить, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Відповідно до статті 263 СК України, спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України.

У статті 159 СК України зазначено, що суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання, тощо), місце та час спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Право на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює щонайменше зв`язки між близькими родичами, наприклад, між дідусями, бабусями та онуками, оскільки такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу роль.

Тривалість часу, проведеного дитиною з бабусею чи дідусем може бути важливим фактором у забезпеченні найкращих інтересів дитини (справа «Гокканнен проти Фінляндії», ЄСПЛ від 23 вересня 1994 року, справа «Мамчур проти України» ЄСПЛ від 16 липня 2015 року, справа «Крапівін проти Росії», ЄСПЛ від 12 липня 2016 року).

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що баба, дід мають право на особисте спілкування з онуками, а мати не має права перешкоджати їм спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідачка стверджує, що не заперечує проти зустрічей позивачів з дитиною. Проте, такі твердження відповідачки фактично зводиться до того, що вона не чинить перешкод у спілкуванні бабусі та дідуся з дитиною, які суд не бере до уваги, оскільки відсутність таких перешкод не призвели б до звернення позивачів до суду за захистом своїх прав на спілкування з онукою.

При цьому, будь-яких вагомих аргументів, які б свідчили про те, що таке спілкування було можливе та з її боку вчинялися якісь дії для того, щоб позивачі мали змогу поспілкуватися з онукою, відповідачка не надала.

Також під час судового розгляду не встановлено, що позивачі впливатимуть на дитину негативно, щоб не мати права підтримувати звичайні стосунки з онукою.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» роз`яснено, що при розгляді вимог про визначення порядку участі у вихованні дітей і спілкуванні з ними того з батьків, який проживає окремо від них, порядку спілкування діда й баби з онуками, якщо батьки не підкоряються рішенню органів опіки і піклування з цих питань, спорів між батьками про місце проживання дітей, вимог про відібрання батьками дітей в інших осіб, про позбавлення або поновлення батьківських прав та інших спорів, пов`язаних із вихованням дітей, обов`язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні.

Отже, виходячи з аналізу вказаних норм законодавства України, при розгляді позовних вимог про визначення порядку спілкування бабусі і дідуся із онукою обов`язковим є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у судовому засіданні.

В ході розгляду справи було встановлено, що відповідно до висновку служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради від 24.01.2024 № 08-126, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити спосіб участі бабусі ОСОБА_1 та дідуся ОСОБА_2 у спілкуванні з онукою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши можливість побачень з дитиною в останню суботу місяця з 10:00 год. до 18:00 год. без присутності мами дитини та безперешкодне спілкування бабусі та дідуся з дитиною засобами зв`язку.

Суд вважає, що наявні у справі докази та надані сторонами пояснення свідчать про те, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування бабусі і дідуся з онукою, позивачі були вимушені звернутися до суду із відповідним позовом, а тому доводи позивачів про те, що відповідачкою їм чиняться перешкоди у вільному спілкуванні та у вихованні онуки є обґрунтованими та доведеними.

При визначенні способу участі баби і діда у вихованні онуки, з метою забезпечення позитивного психоемоційного стану дитини, у відповідності до вимог та норм СК України, суд враховує законодавчо закріплені права батьків та інших родичів брати участь у вихованні дитини.

Вирішуючи питання про усунення перешкод у спілкуванні з онукою та її вихованні, суд виходить з того, що одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання.

Це право полягає, перш за все, у наданні дитині можливості жити і виховуватися в сім`ї. Пріоритетним інтересом є проживання дітей у сім`ї своїх батьків, проте право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.

Таким чином, позивачі мають безумовне на рівні з відповідачкою право на спілкування з онукою, а також законодавчо закріплений обов`язок на виховання дитини.

При ухваленні рішення, суд враховує, що відносини між сторонами емоційно напружені, а тому суд виходить із того, що особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, через що має бути визначений спосіб участі позивачів у вихованні малолітньої онуки, що не суперечить інтересам дитини. При цьому, суд наголошує, що законодавством передбачено право бабусі і дідуся на участь у вихованні онуки.

Суд, реалізуючи повноваження щодо сприяння сторонам у їх примиренні, вважає за потрібне зазначити, що сторони перш за все в інтересах самої дитини повинні докладати спільних зусиль для досягнення порозуміння та налагодження відносин між ними, що у наслідку матиме позитивний вплив на дитину та її виховання.

Вимоги позивачів про визначення способу їхньої участь у вихованні та спілкуванні з онуком, суд вважає обґрунтованими, проте, бажаний ними спосіб такої участі не у повній мірі відповідає інтересам дитини та призведе до порушення балансу рівності прав всіх членів сім`ї на участь у вихованні дитини.

Крім того, в ході розгляду справи судом не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивачів з онукою буде перешкоджати нормальному її розвитку, у зв`язку з чим, суд приходить до переконання, що спілкування позивачів із онукою буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, задоволенню життєво-важливих потреб, зростанню під опікою і відповідальністю як матері, так і бабусі та дідуся, що забезпечить її виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.

Встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні між бабусею, дідусем та онукою, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково та визначити спосіб участі бабусі ОСОБА_1 та дідуся ОСОБА_2 у спілкуванні з онукою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши можливість побачень з дитиною в останню суботу місяця з 10:00 год. до 18:00 год. без присутності мами дитини та безперешкодне спілкування бабусі та дідуся з дитиною засобами зв`язку.

Визначаючи часи спілкування бабусі і дідуся без участі матері, суд враховує відсутність доказів негативного впливу бабусі і дідуся на неї та вважає, що присутність обох сторін під час зустрічей позивачів із дитиною не сприятиме перебуванню дитини у цей час у спокійному та стійкому середовищі, може негативно впливати на її психоемоційний стан, з огляду на стосунки, які склались між сторонами.

Окремо суд вважає за необхідне звернути уваги на те, що матері дитини та бабусі і дідусю слід налагодити відносини між собою в частині досягнення належного спільного виховання дитини та знайти спільні мирні шляхи вирішення питання щодо можливості періодичного рівномірного спілкування матері, та бабусіі дідуся із онукою.

Також слід вказати, що визначений судом спосіб участі бабусі і дідуся у спілкуванні та вихованні дитини не є перешкодою для підтримки зв`язків між бабусею, дідусем і онукою у інших формах за погодженням матері або ж зміни компетентним органом встановленого порядку за наявності обставин, що мають істотне значення.

Об`єктом правосуддя у справах щодо піклування про дитину є одвічні, гостро емоційні і постійно мінливі стосунки між бабусею, дідусем та їхньою онукою, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі встановлювати сталі чутливі людські стосунки та приписувати почуття прихильності. У той же час суд у межах своїх повноважень спрямовує учасників сімейного конфлікту до його вирішення.

З урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, сторони не позбавлені права в майбутньому змінити встановлений судом порядок спілкування бабусі і дідуся з онукою, що буде відповідати інтересам дитини.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруСлужба усправах дітейвиконавчого комітетуРівненської міськоїради проусунення перешкоду спілкуванніз онукою задовольнити частково.

Визначити спосіб участі бабусі ОСОБА_1 та дідуся ОСОБА_2 у спілкуванні з онукою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши можливість побачень з дитиною в останню суботу місяця з 10:00 год. до 18:00 год. без присутності мами дитини та безперешкодне спілкування бабусі та дідуся з дитиною засобами зв`язку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 );

позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідачка: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 );

третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, м.Рівне вул.Поштова 2, 33000, код ЄДРПОУ 25675397).

Повне судове рішення складене та підписане 11.03.2024.

Суддя Левчук О. В.