Рішення № 117530247, 06.03.2024, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/21119/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши у закритому засіданні в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Служби безпеки України в Одеській області (вул. Єврейська, 43, м.Одеса, 65000, код ЄДРПОУ 20001645) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області, щодо ненарахування та невиплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 17.09.2021 по 28.07.2023;

зобов`язати Управління Служби безпеки України в Одеській області, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 17.09.2021 до дня фактичного розрахунку 28.07.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Наказом Управління Служби безпеки України в Одеській області від 15.09.2021 № 426- ос/дек підполковника ОСОБА_1 , який наказом першого заступника Голови Служби безпеки України від 10.09.2021 № 1202-ос/дск звільнений з військової служби за пп. «а» п. 61, пп. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у запас Служби безпеки України, виключено зі списків особового складу з 17 вересня 2021 року. При виключенні позивача із списків особового складу 17.09.2021 із затримкою проведено виплати належних позивачу коштів, що підтверджується листом Управління Служби безпеки України в Одеській області від 25.11.2021 № 65/14/К-113/389 та архівною відомістю з січня 2021 по листопад 2021 ОСОБА_1 : 20.09.2021 та 29.09.2021 грошова компенсація за 20 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2021 рік у розмірі 4 071,50 грн. та 5 502,44 грн.; 29.09.2021 грошова компенсація за невикористані 14 днів додаткової відпустки для учасника бойових дій у розмірі 40,211,64 грн.; 12.10.2021 одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби у розмірі 64 625,85 грн.; 23.11.2021 індексація за травень 2020 у розмірі 216,51 грн.; 28.07.2023 грошове забезпечення за період з 20.04.2021 по 17.09.2021 у розмірі 142 384,73 грн., виплачено на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 у справі № 420/15179/22 залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду 29.06.2023, що підтверджується випискою по картці рахунку АТ КБ ПРИВАТ БАНК.

Нараховуючи та виплачуючи заборгованість безспірних виплат належних ОСОБА_1 при звільненні, відповідач в порушення ч. 1 ст. 117 КЗпП не нарахував та не виплатив середнє грошове забезпечення за затримку розрахунку при звільненні.

З урахуванням того, що відповідачем на час виключення із списків частини повністю не проведено розрахунку при звільненні з військової служби, а виплачуючи заборгованість не нарахував та не виплатив середнє грошове забезпечення за затримку розрахунку при звільненні то позивач набув право на пред`явлення вимоги до відповідача про зобов`язання нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП у судовому порядку.

Виходячи із вищезазначеного, позивач вважає що за період із 17.09.2021 по 28.07.2023 відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь період затримки обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Відповідач звертає увагу на відсутність у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 у справі №420/15179/22 зобов`язання Управління нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача з військової служби.

Разом з тим, не отримавши відповідь на звернення вже 08.08.2023 (тобто через 17 днів після направлення до відповідача заяви), позивач звернувся з позовом до суду, в якому оскаржує бездіяльність Управління.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

А відтак, з цих підстав позовні вимоги про зобов`язання Управління провести нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку по виплаті грошового забезпечення за період з 17.09.2021 по 28.07.2023 є передчасними та необґрунтованими, а отже в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Також відповідач зазначає, що військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження військової служби в цілому, та зокрема в СБУ, врегульований спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на них додаткові обов`язки та відповідальність. Це, зокрема, Закони України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України», «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про Службу безпеки України» Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ (затверджене Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262), а також іншими спеціальними підзаконними нормативно-правовими актами. Позиції щодо непоширення на військовослужбовців трудового законодавства дотримуються й Міністерством соціальної політики України (листи від 24.07.2013 № 774/13/84-13, від 23.06.2015 № 21-63а15).

Відповідач вважає, що обов`язок роботодавця здійснити розрахунок з працівником у день його звільнення передбачений КЗпП, однак згідно норм законодавства, яким врегульовується проходження військової служби, положення КЗпП України на військовослужбовців не поширюються.

Також, відповідно до статті 21 Закону України Про Службу безпеки України законодавством України про працю регулюються лише трудові відносини працівників цивільних осіб, які уклали трудовий договір з СБУ. Такої ж позиції дотримується й Міністерство соціальної політики України (листи від 24.07.2013 № 774/13/84-13, від 23.06.2015 № 21-63а15).

Тобто, позиція Управління полягає у тому, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Таким чином, безпідставними та помилковими є посилання позивача в своїй позовній заяві на положення статей 116, 117 КЗпП, оскільки він проходив в органах СБУ саме військову службу, а не перебував на посаді державного службовця чи працівника.

Вказані обставини підтверджуються судовою практикою, зокрема постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/18248/19 від 17.09.2020 про відмову у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку звільненій з військової служби в СБУ особі за аналогічних обставин.

Відтак, вимога про стягнення середнього заробітку не підлягає задоволенню, оскільки позивач проходив саме військову службу, а законодавством про військову службу таких виплат не передбачено.

Відповідач зазначає, що позивач використовує редакцію статті 117 КЗпП, яка діяла до набрання чинності Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (набрала чинності 19.07.2022), яким текст статті 117 викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Позивач повністю цитує вказану статтю з урахуванням останніх змін в частині обмеження періоду затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, однак просить суд стягнути з Управління середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.09.2021 по 28.07.2023, що перевищу визначені максимальні шестимісячні обмеження.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з такого: ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні Служби безпеки України в Одеській області.

Наказом Управління Служби безпеки України в Одеській області від 15.09.2021 № 426- ос/дск підполковника ОСОБА_1 , який наказом першого заступника Голови Служби безпеки України від 10.09.2021 № 1202-ос/дск звільнений з військової служби за пп. «а» п. 61, пп. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у запас Служби безпеки України, виключено зі списків особового складу з 17 вересня 2021 року.

При виключенні позивача із списків особового складу 17.09.2021 із затримкою виплати належних позивачу коштів, що підтверджується листом Управління проведено Служби безпеки України в Одеській області від 25.11.2021 № 65/14/K-113/389 та архівною відомістю з січня 2021 по листопад 2021 ОСОБА_1 : 20.09.2021 та 29.09.2021 грошова компенсація за 20 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2021 рік у розмірі 4 071,50 грн. та 5 502,44 грн.; 29.09.2021 грошова компенсація за невикористані 14 днів додаткової відпустки для учасника бойових дій у розмірі 40,211,64 грн.; 12.10.2021 одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби у розмірі 64 625,85 грн.; 23.11.2021 індексація за травень 2020 у розмірі 216,51 грн.; 28.07.2023 грошове забезпечення за період з 20.04.2021 по 17.09.2021 у розмірі 142 384,73 грн., виплачено на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 у справі № 420/15179/22 залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду 29.06.2023, що підтверджується випискою по картці рахунку АТ КБ ПРИВАТ БАНК.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

За загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми КЗпП України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд приходить до висновку про можливість застосування норм ст.ст. 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців викладена в постановах Верховного Суду від 31 травня 2018 року по справі № 823/1023/16, від 30 січня 2019 року по справі № 807/3664/14, від 26 червня 2019 року по справі № 826/15235/16.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, що була підтримана у постанові від 13.05.2020 у справі № 810/451/17, висловлено правову позицію, відповідно до якої статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

При цьому, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

З вищевикладеного слідує, що передбачений частиною першою ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Визначаючись із розміром середнього заробітку, що належить сплатити позивачу за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Згідно з пунктом 2 Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

За правилами пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, як вказано у пункті 8 Порядку №100 можливість проведення обрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, виходячи із кількості саме календарних, а не робочих днів, має бути прямо передбачена законодавством. Таким законодавством у даному випадку є Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (який набрав чинності 20.07.2018) (далі - Порядок №260).

Тобто Порядок №260 є спеціальним у спірних правовідносинах в частині особливостей обчислення грошового забезпечення військовослужбовців.

Положеннями Порядку №260, серед іншого, визначено, що середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

З урахуванням викладеного, Порядком №100 врегульовані загальні засади алгоритму обчислення середньоденного заробітку та середньої заробітної плати (пункти 2,8), тоді як Порядком №260 встановлено особливості обчислення грошового забезпечення для військовослужбовців.

З огляду на довідку Управління Служби безпеки України в Одеській області №97 від 31.08.2023 року середньоденне грошове забезпечення позивача складає 750,64 грн.

Затримка розрахунку при звільненні становить 679 календарних днів (період з 17.09.2021 по 28.07.2023).

Водночас, суд враховує, що пунктом 16 частини 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, текст статті 117 викладено в такій редакції:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Таким чином, починаючи з 19.07.2022 року у КЗпП України стаття 117 передбачає відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, зокрема, виплату працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, однак не більш як за шість місяців.

З урахуванням дати проведення остаточного розрахунку з позивачем (28.07.2023), суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX. А відтак, позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні починаючи з 17.09.2021, проте не більш як за шість місяців, що становить 181 календарні дні (17.09.2021 по 17.03.2022).

Із наведеного слідує, що середнє грошове забезпечення позивача за час затримки розрахунку при звільненні в межах визначеного статтею 117 КЗпП України шестимісячного терміну становить 135865,84 грн. (750,64 грн х 181 календарні дні).

Застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати:

-розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

-період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

-ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

-інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

При вирішенні даного питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Вказаний підхід застосований Касаційним адміністративним судом під час вирішення справи № 806/2473/18 і наведений в постанові від 30.10.2019.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з урахуванням документів, що наявні у матеріалах справи, суд виходить з того, що загальна сума належних позивачу при звільненні виплат мала складати 257 012,67 грн. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2021 та 29.09.2021 грошова компенсація за 20 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2021 рік у розмірі 4 071,50 грн. та 5 502,44 грн.; 29.09.2021 грошова компенсація за невикористані 14 днів додаткової відпустки для учасника бойових дій у розмірі 40,211,64 грн.; 12.10.2021 одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби у розмірі 64 625,85 грн.; 23.11.2021 індексація за травень 2020 у розмірі 216,51 грн.; 28.07.2023 грошове забезпечення за період з 20.04.2021 по 17.09.2021 у розмірі 142 384,73 грн.

Відтак, з 17.09.2021 по 20.09.2021 сума невиплачених коштів при звільненні складала 257 012,67 грн., тобто 100% від загальної належної до виплати при звільненні суми;

з 20.09.2021 по 29.09.2021 ця сума складала 252 941,17 грн. (98,41%);

з 29.09.2021 по 12.10.2021 ця сума складала 207 227,09 грн. (80,63%).

з 12.10.2021 по 17.03.2022 ця сума складала 141 601,24 грн. (55,09%)

Отже, виходячи з принципу пропорційності та зважаючи за наведену вище судову практику в аналогічній категорії справ, суд приходить до висновку, що належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання нарахувати та виплатити:

2251,92 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.09.2021 по 20.09.2021 (750,64 грн. х 3 календарних дні х 100%),

6648,34 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.09.2021 по 29.09.2021 (750,64 грн. х 9 календарних дні х 98,41%),

8431,18 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період 29.09.2021 по 12.10.2021 (750,64 грн. х 13 календарних дні х 80,63%),

64510,30 грн. - за період з 12.10.2021 по 17.03.2022 (750,64 грн. х 156 календарних дні х 55,09%), що разом складає 81841,74 грн., який підлягає виплаті з відрахуванням усіх обов`язкових платежів.

Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, які висловлені у постановах від 26.01.2022 у справі №240/12167/20, від 10.02.2022 у справі №580/2264/20.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Служби безпеки України в Одеській області (вул. Єврейська, 43, м.Одеса, 65000, код ЄДРПОУ 20001645) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Одеській області, щодо ненарахування та невиплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні із 17.09.2021 по 17.03.2022.

Зобов`язати Управління Служби безпеки України в Одеській області, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 17.09.2021 по 17.03.2022 у розмірі 81841,74 грн., з відрахуванням усіх обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління Служби безпеки України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К. Василяка