Рішення № 117528717, 07.03.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 рокуСправа №160/30724/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Командувача оперативного угруповання військ ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

23.23.11.2023 року (до відділення поштового зв`язку таку подано 19.11.2023 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Командувача оперативного угруповання військ ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказної частини наказу командувача оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 27.10.2023 року №149 Про результати службового розслідування щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачу стало відомо з наказу, що оскаржується, що службовим розслідуванням встановлено те, що командир військової частини НОМЕР_1 не організував бойові завдання підрозділам, не поставив завдання підлеглим, не організував взаємодію, управління і всебічне забезпечення, а також безпосередню підготовку підрозділів до бою, не керував підлеглими наполегливо добиваючись виконання поставлених завдань, не керував підрозділами особисто або через своїх заступників і штаб, не володів станом справ, в результаті чого були втрачені позиції - взводного опорного пункту, були загибелі, поранення та зниклі безвісти. Далі вказано, що така ситуація склалась внаслідок недостатнього контролю з боку ОСОБА_1 . За результатами службового розслідування позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. В оскаржуваному наказі зазначено, що позивач порушив статті 11, 16, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби, пункту 1 Додатку 5 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ ЗС України. Дані статті Статутів встановлюють диспозитивні норми бланкетного характеру, тобто в них закріплюються лише загальні ознаки правил поведінки, а для встановлення ознак, яких бракує, слід звертатися до норм іншого нормативного акту або іншої галузі права. Така конкретизація, як видно з наказу, міститься у пункті 1 Додатку 5 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ ЗС України. Але даний додаток має назву: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ПІЗНАВАЛЬНІ ЗНАКИ И УМОВНІ НОМЕРИ (що наносяться на бойові машини). А пункт 1 додатку містить вимоги: Для пізнавання своїх бойових машин і визначення їхньої належності до Збройних Сил України та відповідної частини і підрозділу на них наносяться державні символи, умовні номери й пізнавальні знаки. Що свідчить про формальний підхід до видання наказу та оголошення дисциплінарного стягнення відносно позивача. Аналізуючи текст даного оскаржуваного наказу, слід дійти до висновку, що командир батальйону можливо дійсно порушив вимоги військових нормативно-правових актів, так як керував бойовими діями, в той час як командир бригади лише здійснював контроль. За недоліки по втраті позицій та особового складу в окремій військовій частині притягнуто посадову особу вищестоящої військової частини, залишивши поза увагою відповідальність посадових осіб військової частини НОМЕР_2 (крім командира даної частини), в якій і було виявлено недоліки. Даний факт свідчить про безумовне упереджене ставлення керівництва ОУВ ІНФОРМАЦІЯ_1 " до командира бригади ОСОБА_1 . З аналізу наказу можна прийти до висновку, що посадовими особами не встановлювались обставини виникнення порушень, а саме текст наказу про результати проведення службового розслідування містить досить абстрактні поняття, що не підкріплені відповідними аргументами та документами. Тобто, проігноровано правові підстави для прийняття законного рішення. Також, у наказі не визначено ступінь вини та як наслідок не аргументовано застосування саме стягнення догана. Крім того, в процесі службового розслідування керівником розслідування не було відібрано у позивача пояснення щодо даного порушення, не надано останньому можливість дізнатися про суть призначеного розслідування, пояснити свою позицію, заперечити провину. Натомість військова служба правопорядку, що проводила службове розслідування, встановила провину без участі позивача, що суперечить Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608.

31.01.2024 року від Командувача оперативного угруповання військ ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В мотивування своєї правої позиції відповідач зазначив наступне.

Командир бригади (ким є позивач) несе особисту відповідальність за бойову готовність і підготовку підлеглих йому підрозділів та успішне виконання бригадою бойових завдань у встановлений термін. Він зобов`язаний організовувати планування бою та керувати ним, своєчасно визначати замисел бою та бойові завдання підрозділам, ставити завдання підлеглим, організовувати взаємодію, управління і всебічне забезпечення, а також безпосередню підготовку підрозділів до бою, вміло керувати підлеглими, наполегливо добиваючись виконання поставлених завдань, зобов`язання командира і заступників командира бригади у воєнний час, керувати підрозділами особисто або через своїх заступників і штаб, завжди знати стан, місце знаходження та вирішувані завдання підлеглих йому підрозділів та спрямовувати їх зусилля на досягнення мети бою. По результатам розгляду акту службового розслідування, командувач оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » прийняв рішення застосувати дисциплінарні стягнення для винних осіб, в тому числі і до позивача, що було оформлено наказом від 27.10.2023 року №149 «Про результати службового розслідування». Пунктом 3 Наказу №149, за неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог статей 11, 16, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 1 додатку 5 Бойового статуту Сухопутних військ (Частина 1), командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Наразі відповідач може надати суду тільки проект акту службового розслідування, оскільки його оригінал разом із усіма матеріалами було передано на зберігання до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, прийняті службою фельд`єгерського зв`язку (військова частина НОМЕР_3 ) згідно реєстру №10 від 16.01.2024 року. Разом з тим, відповідач засвідчив, що текст наданого акту відповідає оригіналу. Також відповідач підтвердив, що наданий позивачем наказ командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 27.10.2023 року №149 «Про результати службового розслідування» відповідає оригіналу. За необхідності дані документи можуть бути витребувані з Галузевого державного архіву Міністерства оборони України (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 16).

В своїй позовній заяві, позивач стверджує про порушення процедури проведення службового розслідування у зв`язку з тим, що письмові пояснення у нього не було відібрано та позбавлено його права на захист. Проте, згідно постанови Верховного Суду у постанові від 18.02.2021 року у справі №1.380.2019.000616 Верховний Суд зауважив, що надання пояснень військовослужбовцем є лише одним з джерел отримання інформації, необхідної для встановлення обставин в межах службового розслідування, однак відсутність таких не перешкоджає проведенню службового розслідування та, за умови дотримання вимог щодо всебічності, повноти, своєчасності та об`єктивності проведення службового розслідування, притягненню військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Також Верховний Суд зазначив, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Отже порядок проведення службового розслідування не був порушений.

Що стосується відсутності дисциплінарної влади командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », відповідач зазначив наступне. Відповідно до статей 28, 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Згідно статей 30, 31 начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Щодо повноважень командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відповідач зазначив наступне. Згідно наказу командувача оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (по стройовій частині) від 18.06.2022 №157 ОСОБА_2 вибув до оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (станом на даний час ОУВ Запоріжжя) для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з боку російської федерації, виконання бойових (службових завдань). На підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.06.2022 року №3979/ЗПУ/2 оперативний склад приступив до виконання службових обов`язків в складі оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з 20.06.2022 року. Відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.06.2022 року №3794 та планової ротації військ в районі проведення операції актом прийому-передачі операційної зони від 20.06.2022 року №313/791т/ОУВ військову частину НОМЕР_1 передано в оперативне підпорядкування до оперативного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Відповідно до оперативної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 14.11.2022 року №8557 ЗПУ-2 оперативне угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з 19.11.2022 року №8557 ЗПУ-2 оперативне угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з 19.11.2022 року реорганізовано в оперативне угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Згідно наказу від 19.11.2022 року №1 генерал-майор ОСОБА_2 виконує обов`язки командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Відповідно до Інструкції про порядок прийняття (передачі) в підпорядкування, входження під оперативний контроль або в оперативну взаємодію військових частин (підрозділів) угруповань військ (сил) Збройних Сил України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 29.03.2019 року № 127 (далі Інструкція №127). Оперативне підпорядкування це відносини, за яких визначені з`єднання (частини, сили і засоби) передаються командувачу угрупування об`єднаних сил у тимчасове підпорядкування на період підготовки і ведення об`єднаної операції або виконання окремих оперативних завдань. Згідно розділу I Інструкції №127 угруповання військ (сил), військові частини (підрозділи), які передаються в підпорядкування командувачам (командирам), начальникам на період підготовки і ведення операцій, бойових (спеціальних) дій. Вони застосовуються за планами відповідних командувачів (командирів), начальників, які визначають для них завдання, організовують і контролюють їх виконання, а в ході операції керують їх діями, підтримують, забезпечують своїми силами і засобами та вживають заходів щодо підтримання їх боєздатності.

Під час виконання обов`язків військової служби позивачем на посаді командира військової частини НОМЕР_1 , яка перебувала в оперативному підпорядкуванні оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », командувач військ оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » має право віддавати накази з метою виконання окремих оперативних завдань, що не заперечується сторонами. Відтак, право віддавати накази кореспондується із обов`язком старшого начальника перевіряти їх виконання та вживати заходів реагування щодо їх не виконання або допущення інших порушень вимог встановлених вимог законодавства. Статутами Збройних Сил України надано право старшому начальнику, в тому числі і у випадку тимчасово підпорядкування, щодо віддання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, як механізму впливу разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни. Інструкцією №127 також надано право командувача оперативного угрупування військ щодо віддання наказів, за виключенням використання оперативно підпорядкованих і засобів не за призначенням, перепризначення або перевищення встановленого їм ресурсу, зміни їх організаційної структури.

Наказ командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 27.10.2023 року №149 був сформований чітко, не мав подвійного тлумачення, виданий в межах компетенції відповідної службової особи, за своїм змістом не суперечить чинному законодавству, не пов`язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина, що свідчить про правомірність останнього.

Оскільки пунктом 3 наказу командувача військ оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №149 від 27.10.2023 року до полковника ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення «догана», тобто стягнення, передбачене підпунктом «б» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, то дії відповідача в повній мірі відповідають вимогам статті 56 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Правовий статус військовослужбовців суттєво відрізняється від загального, у зв`язку з чим відповідальність за вчинені ними правопорушення має певні особливості. Зокрема, це пояснюється додатковими вимогами, що покладаються на військовослужбовців як представників Збройних Сил України, завданням яких є захист території держави, що передбачає максимальну відповідальність такої особи і чіткий контроль її діяльності з боку державних органів. Стаття 26 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі Статут внутрішньої служби) закріплює, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовою дисципліною згідно з п. 1 розділу І (Загальні положення) цього Статуту визнається бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Оскільки у Дисциплінарному статуті Збройних Сил України відсутнє поняття об`єктивної сторони військового дисциплінарного проступку, то з`ясування її ознак (дія, бездіяльність, причинний зв`язок) стосовно скоєного делікту не має значення для вирішення питання про відповідальність. При притягненні до дисциплінарної відповідальності жодним нормативним документом у військовій сфері не вимагається з`ясування форми і виду вини правопорушника. Про це, зокрема, свідчать положення ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Накладення стягнень за дисциплінарні проступки є правом командира (начальника), і використовується воно лише у разі необхідності (ст. 45 Дисциплінарного статуту). Рішення вважається прийнятим начальником у межах компетенції у разі, якщо: а) посадова особа, яка накладає дисциплінарне стягнення, є прямим (або безпосереднім) начальником правопорушника; б) при накладенні стягнення не перевищено дисциплінарну владу. За її перевищення командир несе відповідальність. Старший командир не має права скасувати або пом`якшити дисциплінарні стягнення, накладені молодшим командиром з причини суворості стягнення, якщо останній не перевищив наданої йому влади. Водночас командир вищого рівня вправі скасувати прийняте рішення, якщо, на його думку, воно не відповідає тяжкості вчиненого правопорушення. У цьому разі він зобов`язаний накласти більш суворе стягнення. Таким чином, рішення про застосування та вид дисциплінарного стягнення майже повністю залежать від розсуду командира (начальника). Дисциплінарний статут Збройних Сил України не можна вважати кодифікованим нормативним актом з притягнення військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності. Він не встановлює загальних засад призначення дисциплінарних стягнень, їх переліку та процедури виконання. У цьому статуті відсутні поняття військового дисциплінарного правопорушення, його складу, дисциплінарної відповідальності, дисциплінарного стягнення; обставин, що виключають, пом`якшують або обтяжують його, тощо. Незважаючи на наявність різних категорій військовослужбовців (рядового, сержантського, старшинського складу, прапорщиків (мічманів), молодших, старших та вищих офіцерів), до яких застосовуються як загальні, так і спеціальні види стягнень, у статуті взагалі не визначено критерії, за якими здійснюється накладення цих заходів впливу. Наказ від 27.10.2023 року № 149 в цілому, як і окремі його положення, є актом одноразової дії, яким затверджено нормативний документ акт про результати службового розслідування, відтак не підлягає скасуванню з підстав, що зазначені у позовній заяві.

Отже, на час перебування військової частини НОМЕР_1 у оперативному підпорядкуванні в оперативному угрупуванні військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », генерал-майор ОСОБА_3 був старшим начальником для позивача та користувався усією повнотою дисциплінарної влади стосовно підлеглих а твердження позивача про необхідність клопотання відповідача перед його безпосереднім начальником (командиром) не відповідає обставинам справи, оскільки позивач перебував в оперативному підпорядкуванні відповідача.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2023 року, зазначена вище справа була розподілена та передана судді Пруднику С.В.

Одночасно із поданою до суду позовною заявою позивачем до суду було подано заяву про забезпечення доказів, в якій заявник просив суд забезпечити докази шляхом зобов`язання відповідача - командувача ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " надати до суду та позивачу витяг з акту службового розслідування у частині, що стосується ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 року означену заяву про забезпечення доказів ОСОБА_1 було залишено без руху та надано було заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 805,30 грн.; або документів (посвідчення або іншого документу), які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору; заяви про забезпечення доказів, в якій слід навести обставини та факти, підтверджені належними доказами, які свідчать про існування очевидної небезпеки знищення, приховування доказів чи інших обставин, які свідчили б про можливе ускладнення або неможливість отримання таких доказів у майбутньому; із зазначенням номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти Командувача оперативного угруповання військ ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Командувача оперативного угруповання військ ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності було залишено без руху. Позивачу надано було строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн.; або документів (посвідчення або іншого документу), які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору; позовної заяви та її копії відповідно до кількості учасників справи із зазначенням номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти Командувача оперативного угруповання військ ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Копії ухвал суду від 27.11.2023 року направлялася позивачу за адресою вказаною у позовній заяві поштовим відправленням. Однак, на адресу суду повернулося поштове відправлення з відміткою на конверті від 08.01.2024 року "за закінченням терміну зберігання".

04.01.2024 року від ОСОБА_1 до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява про усунення недоліків, до якої позивачем було долучено клопотання про звільнення від сплати судового збору з огляду на п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір та позовна заява з її копією відповідно до кількості учасників справи.

В період з 25.12.2023 року по 12.01.2024 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 року заяву про забезпечення доказів ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Щодо клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви, суддя зазначає, що оскільки позивач є військовослужбовцем, то з огляду на приписи п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір останній звільняється від сплати судового збору.

Відтак, у встановлений ухвалою суду від 27.11.2023 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у Командувача оперативного угруповання військ ІНФОРМАЦІЯ_1 засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України: копію матеріалів особової справи відносно ОСОБА_1 ; копію наказу командувача оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 27.10.2023 року №149 Про результати службового розслідування щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності; копії усіх письмових доказів, які слугували підставою задля складання наказу командувача оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 27.10.2023 року № 149 Про результати службового розслідування щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності; копії матеріалів справи та акту службового розслідування, які слугували підставою задля складання наказу командувача оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 27.10.2023 року № 149 Про результати службового розслідування щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності; копії письмових доказів щодо ознайомлення позивача із наказом командувача оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 27.10.2023 року № 149 Про результати службового розслідування щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 15.02.2024 року. Судом попереджено Командувача оперативного угруповання військ ІНФОРМАЦІЯ_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвалисуду.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленогостаттею 258 Кодексу адміністративного судочинства України- в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді командира військової частини НОМЕР_1 з 20.02.2023 року. Позивач займає посаду командира окремої бригади територіальної оборони.

Як зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву, наразі надано для суду тільки проєкт акту службового розслідування, оскільки його оригінал разом із усіма матеріалами було передано на зберігання до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, прийняті службою фельд`єгерського зв`язку (військова частина НОМЕР_3 ) згідно реєстру №10 від 16.01.2024 року. Разом з тим, відповідач засвідчив, що текст наданого акту відповідає оригіналу. Також відповідач підтвердив, що наданий позивачем наказ командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 27.10.2023 року №149 «Про результати службового розслідування» відповідає оригіналу.

Так, з проєкту акту службового розслідування убачається наступне. Відповідно до вимог статей 84, 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (із змінами), розпорядження командувача оперативного угруповання військ ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ОУВ ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 29.08.2023 №109, начальником Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку полковником ОСОБА_4 було проведено службове розслідування, з метою встановлення причин і умов, що призвели до втрати військовою частиною НОМЕР_1 позицій відділення ВІСМУТ, а також встановлення ступеня вини посадових осіб військової частини.

Вина військовослужбовця:

Виходячи з матеріалів службового розслідування, вбачається, що вина командира військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_5 , виражається у формі непрямого умислу. Командир військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_5 від надання пояснень щодо обставин та причин Під час накладення дисциплінарного стягнення слід врахувати характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередню поведінку військовослужбовців, тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Обставин, що обтяжують відповідальність, або знімають вину в ході проведення службового розслідування не встановлено. Під час проведення розслідування заперечень, заяв та клопотань не надходило.

Відомості про осіб, стосовно яких призначено службове розслідування.

Полковник ОСОБА_1 , командир військової частини НОМЕР_1 , громадянин України, освіта вища. Старший лейтенант ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , командир військової частини НОМЕР_2 , громадянин України, освіта вища.

Неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв`язок між діями військовослужбовця та подією, що трапилась:

неправомірні дії командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_1 , полягають в неналежному виконанні своїх службових обов`язків, порушення вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині сумлінного і чесного виконання військового обов`язку, статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині зобов`язання військовослужбовця виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, статей 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині відповідальності командира за внутрішній порядок та бойову готовність ввіреної йому військової частини, зобов`язання встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України, а також зобов`язанні командира здійснювати заходи щодо безпеки особового складу; командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бригадою (полком, кораблем 1 і 2 рангу, окремим батальйоном) бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення бригади; пункту 1 Додатку 5 Бойового статуту (Частина І), в частині того, що Командир бригади несе особисту відповідальність за бойову готовність і підготовку підлеглих йому підрозділів та успішне виконання бригадою бойових завдань у встановлений термін. Він зобов`язаний організовувати планування бою та керувати ним, своєчасно визначати замисел бою та бойові завдання підрозділам, ставити завдання підлеглим, організовувати взаємодію, управління і всебічне забезпечення, а також безпосередню підготовку підрозділів до бою, вміло керувати підлеглими, наполегливо добиваючись виконання поставлених завдань, зобов`язання командира і заступників командира бригади у воєнний час, керувати підрозділами особисто або через своїх заступників і штаб, завжди знати стан, місце знаходження та вирішувані завдання підлеглих йому підрозділів та спрямовувати їх зусилля на досягнення мети бою; статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в частині, того, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України.

неправомірні дії командира військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_5 , полягають в неналежному виконанні своїх службових обов`язків, порушення вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині сумлінного і чесного виконання військового обов`язку, статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині зобов`язання військовослужбовця виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, статей 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині відповідальності командира за внутрішній порядок та бойову готовність ввіреної йому військової частини, зобов`язання встановлювати у військовій частині, такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України, знати стан справ у дорученій йому військовій частині, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, вміло керувати військовою частиною, як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; статей 101,102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині зобов`язання командира батальйону підтримувати особовий склад батальйону (корабля), озброєння, бойову та іншу техніку у бойовій готовності, знати тактику дій батальйону в різних видах бою, управляти підрозділами під час навчання і в бою; пункту 15 розділу 1 Бойового статуту, в частині зобов`язання керувати підрозділами особисто або через своїх заступників і штаб, у вирішальні моменти бою перебувати на найважливішому напрямку і вчасно впливати на хід виконання завдання силами та засобами, які є в його розпорядженні, пункту 12 розділу 10 Бойового статуту, в частині зобов`язання організовувати розвідку, пункту 1.1 Додатку № 1 Бойового статуту, в частині зобов`язання ставити завдання підпорядкованим підрозділам, організовувати взаємодію, управління та вміло керувати ними, наполегливо добиваючись виконання поставлених завдань, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в частині, того, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України.

Причинами та умовами, що призвели до вищевказаної події є:

обстріл з боку російських окупаційних військ;

відсутність належного контролю за підпорядкованим особовим складом командирами підрозділів в частині знання особовим складом тактики дій під час ведення бою, підтримання в бойовій готовності озброєння, радіозв`язку та інших засобів ураження ворога;

неналежний рівень знань особового складу щодо тактики дій в різних видах бою, управління підрозділами;

низький рівень організації виконання бойових завдань підпорядкованими підрозділами;

незадовільний рівень підготовки особового складу, який виконує бойові завдання безпосередньо на спостережних постах.

Висновки.

В ході проведення службового розслідування встановлено та підтверджено, що основними причинами і умовами, що призвели до втрати взводного опорного пункту ВІСМУТ та понесених втрат серед особового складу, стали обстріли з боку російських окупаційних військ та відсутність контролю за підпорядкованим особовим складом з боку командування.

Пропозиції.

Службове розслідування вважати завершеним.

За неналежне виконання службових обов`язків та порушення вимог статей 11, 16, 58, 59, 101, 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 15 розділу 1, пункту 12 розділу 10, пункту 1.1 Додатку № 1 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України; статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, командира військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_5 , відповідно до статей 45, 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення -

За неналежне виконання службових обов`язків та порушення вимог статей 11, 16, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 1 Додатку 5 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України; статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_1 , відповідно до статей 45, 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення.

Командиру військової частини НОМЕР_1 :

організувати та здійснювати постійний контроль за використанням особовим складом озброєння, бойової та іншої техніки, радіозв`язку, підтримання їх у бойовій готовності;

організувати перевірку знань у особового складу щодо тактики дій в різних видах бою.

Про вжиті заходи письмово доповісти на ім`я Командувача оперативного угруповання військ ІНФОРМАЦІЯ_1 (за підпорядкованістю) у термін до 27.10.2023.

До акту службового розслідування додано: пояснення командира військової частини НОМЕР_4 підполковника ОСОБА_6 ; пояснення майора ОСОБА_7

27.10.2023 року Командувачем оперативного угруповання військ ІНФОРМАЦІЯ_1 складено наказ №149 «Про результати службового розслідування».

З означеного наказу убачається наступне. Відповідно до наказу командувача оперативного угруповання військ ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 14.10.2023 року №134, начальником Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку полковником ОСОБА_4 проведено службове розслідування, в метою встановлення причин і умов, що призвели до втрати військовою частиною НОМЕР_1 позицій відділення ВІСМУТ, а також встановлення ступеня вини посадових осіб військової частини. В ході службового розслідування встановлено, що під час ведення бою командир військової частини НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_5 , обстановкою на позиціях взводного опорного пункту ВІСМУТ не володів, не керував підрозділами особисто або через своїх заступників і штаб, у вирішальні моменти бою не перебував на найважливішому напрямку і вчасно не впливав па хід виконання завдання силами та засобами, які с в його розпорядженні, не ставив завдання підпорядкованим підрозділам, не організовував взаємодію, управління та не керував ними, своєчасно не здійснював доповіді старшому начальнику про зміну оперативної обстановки в зоні відповідальності батальйону, чим неналежно поставився до виконання обов`язків військової служби, в результаті чого, були втрачені позиції - взводного опорного пункту ВІСМУТ, один військовослужбовець загинув, сім військовослужбовців поранено та дев`ять військовослужбовців, які рахуються зниклими безвісні.

В свою чергу, командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_1 , не організував бойові завдання підрозділам, не поставив завдання підлеглим, не організовував взаємодію, управління і всебічне забезпечення, а також безпосередню підготовку підрозділів до бою, не керував підлеглими наполегливо добиваючись виконання поставлених завдань, не керував підрозділами особисто або через своїх заступників і штаб, не володів станом справ, чим неналежно поставився до виконання обов`язків військової служби, в результаті чого були втрачені позиції - взводного опорного пункту ВІСМУТ, один військовослужбовець загинув, сім військовослужбовців поранено та дев`ять військовслужбовців, які рахуються зниклими безвісти.

Таким чином, внаслідок неналежного ставлення до військової служби командирами військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 полковником ОСОБА_1 та старшим лейтенантом ОСОБА_5 , не виконані вимоги командування оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " щодо утримання визначеною району оборони та недопущення прориву противника у визначеному напрямку.

Причинами, що сприяли вчиненню правопорушення є неналежне ставлення до виконання службових обов`язків, недостатній контроль та управління діями підлеглого особового складу, низька виконавча дисципліна командирами військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

З метою недопущення скоєння подібних випадків, забезпечення дієвої взаємодії між підрозділами та збереження життя і здоров`я особового складу, недопущення втрати позицій наказано:

1. Службове розслідування вважати завершеним.

2. За неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог статей 11, 16, 58, 59, 101, 102 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, вимог пункту 15 розділу 1, пункту 12 розділу 10 та пункту 1.1 Додатку 1 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України, на підставі статей 45, 48, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, командира військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_5 , притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «сувора догана».

3. За неналежне виконання службових обов`язків, порушення вимог статей 11, 16, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 1 Додатку 5 Бойового статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил України, на підставі статей 45, 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_1 притягнули до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «догана».

Вважаючи пункт 3 наказної частини наказу командувача оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 27.10.2023 року №149 Про результати службового розслідування щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності безпідставним та протиправним, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннямист. 17 Конституції Українивизначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згіднонормст. 65 Конституції Українизахист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Положеннями ч. ч. 1 та 2ст. 17 Закону України «Про оборону України»,передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до положеньст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема: прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Згідно з частиною 4 статті 2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут).

Згідно з пунктом 11 Розділу 1 Частини І Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

Відповідно до пункту 16 цього ж розділу Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Пунктами 26 та 27 Розділу 1 Частини І Статуту визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.

Статтею 48 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зауваження; догана; сувора догана; позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); пониження в посаді; пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Згідно статті 8 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командири, посади яких у цьому Статуті не визначені, користуються дисциплінарною владою стосовно підлеглих військовослужбовців згідно з військовим званням, передбаченим їх посадою:

е) полковник, бригадний генерал, генерал-майор (капітан 1 рангу, коммодор, контр-адмірал) - владою командира бригади (полку, корабля 1 рангу).

Командувач оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_8 , перебуває у військовому званні генерал-майора та обіймає штатну посаду командувача військ оперативного командування, наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 09.08.2021 року №349 призначений на посаду.

Відповідно до статті 10 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовці офіцерського складу під час перебування з підрозділами у відрядженні як їх командири (начальники), а також під час виконання визначеного наказом командира військової частини самостійного завдання поза місцем дислокації військової частини користуються дисциплінарною владою на один ступінь вищою за владу, передбачену посадою, яку вони обіймають.

Статтею 56 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. командир корпусу, командувач військ оперативного командування, командувач виду, окремого роду військ (сил) Збройних Сил України має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами "а"-"ґ", а також пунктами "д"-"ж" (до підполковника включно) статті 48 цього Статуту.

Згідно положень статей 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1 Розділу III Порядку рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Згідно з пунктами 3, 4 цього ж Розділу Порядку службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Згідно з пунктами 1-3 Розділу VI Порядку за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.

Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Вказуючи на протиправність наказу від 27.10.2023 року №149 «Про результати службового розслідування», позивач стверджує, що до його відома не було доведено наказ про призначення службового розслідування та з якого приводу воно проводилось.

Так, відповідно до пункту 2 Розділу IV Порядку особи, які проводять службове розслідування, мають право, зокрема: отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані);

При цьому пунктом 3 цього ж Розділу визначено, що військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право, зокрема:

відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;

В своїй позовній заяві, позивач стверджує про порушення процедури проведення службового розслідування у зв`язку з тим, що письмові пояснення у нього не було відібрано та позбавлено його права на захист.

Разом з цим, згідно постанови Верховного Суду у постанові від 18.02.2021 року у справі №1.380.2019.000616 Верховний Суд зауважив, що надання пояснень військовослужбовцем є лише одним з джерел отримання інформації, необхідної для встановлення обставин в межах службового розслідування, однак відсутність таких не перешкоджає проведенню службового розслідування та, за умови дотримання вимог щодо всебічності, повноти, своєчасності та об`єктивності проведення службового розслідування, притягненню військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Також Верховний Суд зазначив, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Не кожен дефект акта призводить до його неправомірності. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод "оцінки справедливості процесу в цілому" не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.

Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення деякихпроцедурних питань не можуть потягнути за собою скасування оскаржуваного наказу, за умови наявності факту вчиненого дисциплінарного проступку. Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі №826/9858/18.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Суд звертає увагу на те, що позивачем під час розгляду справи не надано суду жодного доказу на спростування встановлених службовим розслідування фактів.

Що стосується відсутності дисциплінарної влади командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 28, 29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:

наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;

забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Згідно статей 30, 31 начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання.

Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців.

Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Щодо повноважень командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Згідно наказу командувача оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (по стройовій частині) від 18.06.2022 року №157 ОСОБА_2 вибув до оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (станом на даний час ОУВ Запоріжжя) для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з боку російської федерації, виконання бойових (службових завдань).

На підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.06.2022 року №3979/ЗПУ/2 оперативний склад приступив до виконання службових обов`язків в складі оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з 20.06.2022 року.

Відповідно до бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 06.06.2022 року №3794 та планової ротації військ в районі проведення операції актом прийому-передачі операційної зони від 20.06.2022 року №313/791т/ОУВ військову частину НОМЕР_1 передано в оперативне підпорядкування до оперативного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».

Відповідно до оперативної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 14.11.2022 року №8557 ЗПУ-2 оперативне угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з 19.11.2022 року №8557 ЗПУ-2 оперативне угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » з 19.11.2022 року реорганізовано в оперативне угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Згідно наказу від 19.11.2022 року №1 генерал-майор ОСОБА_2 виконує обов`язки командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Відповідно до Інструкції про порядок прийняття (передачі) в підпорядкування, входження під оперативний контроль або в оперативну взаємодію військових частин (підрозділів) угруповань військ (сил) Збройних Сил України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 29.03.2019 № 127 (далі Інструкція №127).

Оперативне підпорядкування це відносини, за яких визначені з`єднання (частини, сили і засоби) передаються командувачу угрупування об`єднаних сил у тимчасове підпорядкування на період підготовки і ведення об`єднаної операції або виконання окремих оперативних завдань.

Згідно розділу I Інструкції №127 угруповання військ (сил), військові частини (підрозділи), які передаються в підпорядкування командувачам (командирам), начальникам на період підготовки і ведення операцій, бойових (спеціальних) дій.

Вони застосовуються за планами відповідних командувачів (командирів), начальників, які визначають для них завдання, організовують і контролюють їх виконання, а в ході операції керують їх діями, підтримують, забезпечують своїми силами і засобами та вживають заходів щодо підтримання їх боєздатності.

Під час виконання обов`язків військової служби позивачем на посаді командира військової частини НОМЕР_1 , яка перебувала в оперативному підпорядкуванні оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », командувач військ оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » має право віддавати накази з метою виконання окремих оперативних завдань, що не заперечується сторонами.

Відтак, право віддавати накази кореспондується із обов`язком старшого начальника перевіряти їх виконання та вживати заходів реагування щодо їх не виконання або допущення інших порушень вимог встановлених вимог законодавства.

Статутами Збройних Сил України надано право старшому начальнику, в тому числі і у випадку тимчасово підпорядкування, щодо віддання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, як механізму впливу разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни.

Інструкцією №127 також надано право командувача оперативного угрупування військ щодо віддання наказів, за виключенням використання оперативно підпорядкованих сил і засобів не за призначенням, перепризначення або перевищення встановленого їм ресурсу, зміни їх організаційної структури.

Наказ командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 27.10.2023 року №149 був сформований чітко, не мав подвійного тлумачення, виданий в межах компетенції відповідної службової особи, за своїм змістом не суперечить чинному законодавству, не пов`язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина, що свідчить про правомірність останнього.

Оскільки пунктом 3 наказу командувача військ оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №149 від 27.10.2023 року до полковника ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення «догана», тобто стягнення, передбачене підпунктом «б» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, то дії відповідача в повній мірі відповідають вимогам статті 56 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Правовий статус військовослужбовців суттєво відрізняється від загального, у зв`язку з чим відповідальність за вчинені ними правопорушення має певні особливості.

Зокрема, це пояснюється додатковими вимогами, що покладаються на військовослужбовців як представників Збройних Сил України, завданням яких є захист території держави, що передбачає максимальну відповідальність такої особи і чіткий контроль її діяльності з боку державних органів.

Стаття 26 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі Статут внутрішньої служби) закріплює, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовою дисципліною згідно з п. 1 розділу І (Загальні положення) цього Статуту визнається бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Оскільки у Дисциплінарному статуті Збройних Сил України відсутнє поняття об`єктивної сторони військового дисциплінарного проступку, то з`ясування її ознак (дія, бездіяльність, причинний зв`язок) стосовно скоєного делікту не має значення для вирішення питання про відповідальність. При притягненні до дисциплінарної відповідальності жодним нормативним документом у військовій сфері не вимагається з`ясування форми і виду вини правопорушника. Про це, зокрема, свідчать положення ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Накладення стягнень за дисциплінарні проступки є правом командира (начальника), і використовується воно лише у разі необхідності (ст. 45 Дисциплінарного статуту). Рішення вважається прийнятим начальником у межах компетенції у разі, якщо: а) посадова особа, яка накладає дисциплінарне стягнення, є прямим (або безпосереднім) начальником правопорушника; б) при накладенні стягнення не перевищено дисциплінарну владу. За її перевищення командир несе відповідальність.

Старший командир не має права скасувати або пом`якшити дисциплінарні стягнення, накладені молодшим командиром з причини суворості стягнення, якщо останній не перевищив наданої йому влади. Водночас командир вищого рівня вправі скасувати прийняте рішення, якщо, на його думку, воно не відповідає тяжкості вчиненого правопорушення. У цьому разі він зобов`язаний накласти більш суворе стягнення.

Таким чином, рішення про застосування та вид дисциплінарного стягнення майже повністю залежать від розсуду командира (начальника).

Дисциплінарний статут Збройних Сил України не можна вважати кодифікованим нормативним актом з притягнення військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності. Він не встановлює загальних засад призначення дисциплінарних стягнень, їх переліку та процедури виконання. У цьому статуті відсутні поняття військового дисциплінарного правопорушення, його складу, дисциплінарної відповідальності, дисциплінарного стягнення; обставин, що виключають, пом`якшують або обтяжують його, тощо. Незважаючи на наявність різних категорій військовослужбовців (рядового, сержантського, старшинського складу, прапорщиків (мічманів), молодших, старших та вищих офіцерів), до яких застосовуються як загальні, так і спеціальні види стягнень, у статуті взагалі не визначено критерії, за якими здійснюється накладення цих заходів впливу.

Також, у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 182/2428/16-а (адміністративне провадження № К/9901/54061/18) суд зауважив, що визначальною особливістю нормативного акту є його спрямованість на врегулювання відносин множинної кількості суб`єктів відповідних правовідносин двох чи більше учасників певного виду відносин. Тобто об`єктом правового регулювання є встановлення загальних правил поведінки між декількома суб`єктами, які беруть на себе права чи обов`язки, що призводить до виникнення, зміни чи припинення відповідних правовідносин. Адресата юридичних приписів нормативного акту неможливо чітко ідентифікувати, оскільки ним потенційно може бути кожна особа, що зацікавлена в реалізації свого суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу.

Натомість ненормативні акти, як зазначив суд, мають своїм предметом вплив на чітко визначеного суб`єкта права, якому надаються певні права або на якого покладаються певні обов`язки. І об`єктом правового регулювання тут виступає потреба закріплення певної суб`єктивної волі стосовно конкретної особи, що зумовлює виникнення певних змін у правовому статусі цієї особи. Тож адресат юридичних приписів ненормативного акту завжди чітко визначений, і, залежно від обставин, ініціатором його видання може бути як адресат, так і видавник відповідного акту.

Отже, суд резюмував, що співвідношення між нормативними та ненормативними актами визначається з огляду на мету їхнього видання: ненормативний акт є актом реалізації норм права, який видається тільки задля розв`язання певної ситуації за індивідуально-визначених обставин та умов, тоді як нормативні акти містять приписи права, що стосуються прав та інтересів невизначеного кола суб`єктів і які реалізуються без темпоральних обмежень.

Відповідно до даного законодавчого обґрунтування, наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 27.10.2023 року №149 в цілому, як і окремі його положення, є актом одноразової дії, яким затверджено нормативний документ акт про результати службового розслідування, відтак не підлягає скасуванню з підстав, що зазначені у позовній заяві.

З огляду на зазначене, на час перебування військової частини НОМЕР_1 у оперативному підпорядкуванні в оперативному угрупуванні військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », генерал-майор ОСОБА_3 був старшим начальником для позивача та користувався усією повнотою дисциплінарної влади стосовно підлеглих а твердження позивача про необхідність клопотання відповідача перед його безпосереднім начальником (командиром) не відповідає обставинам справи, оскільки позивач перебував в оперативному підпорядкуванні відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень, з огляду на закріплений в КАС України принцип змагальності сторін.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Водночас позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості своїх вимог про протиправність спірного пункту 3 наказу командувача оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 27.10.2023 року №149 Про результати службового розслідування, зокрема, відсутності факту допущення ним дисциплінарного проступку, а ті обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не відповідають дійсності.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту наказу.

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Командувача оперативного угруповання військ Запоріжжя про визнання протиправним та скасування пункту наказу щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник